Ухвала

від 18.09.2024 по справі 320/4809/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 320/4809/23

адміністративне провадження № К/990/33603/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a> на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №320/4809/23 за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a>, третя особа - Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, про застосування фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У 2023 році Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, в якому просило суд застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a> фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі шістнадцяти тисяч мінімальних заробітних плат, що дорівнює 104000000,00 грн.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 15.03.2023 відкрив провадження, вирішив та розглянув її за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024, позов задоволено.

29.08.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a>, в якій скаржник просить:

- скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 та ухвалити постанову, якою залишити без розгляду позовну заяву про застосування фінансових санкцій, передбачених частиною 2 статті 14 Закону України «Про державні лотереї в Україні», з підстави передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України (через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду).

- якщо Суд вважатиме, що строк звернення до адміністративного суду був поновлений судом першої інстанції законно та обґрунтовано, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник покликається на неврахування висновків Верховного Суду, зокрема судами першої та апеляційної інстанції, а саме висновків Верховного Суду України та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування правової норми, яка встановлює строк звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень, що закріплена в абзаці 2 частини 2 статті 122 КАС України, а до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, а саме висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі №810/2041/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 13.02.2019 по справі №826/13768/16. Також, відповідач зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, щодо застосування частини 3 статті 123 КАС України викладених в постановах від 08.06.2023 у справі №640/3257/19 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

Суд не бере до уваги вказаний позивачем у касаційній скарзі висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі №810/2041/14, оскільки це є неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Також суд не бере до уваги посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №826/13768/16, оскільки Велика Палата Верховного Суду у цій постанові дійшла до наступних висновків: «З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду стало наведене в позові порушення відповідачами законодавства під час розгляду документів та надання спеціальних дозволів на користування надрами ТОВ «Парі», що, на думку прокурора, свідчить про порушення інтересів держави. Проаналізувавши зміст статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення.».

Окрім цього, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду.

Отже, вказані висновки, висловлені у постанові №826/13768/16, є нерелевантними у зв`язку з відмінністю правовідносин у справі №826/13768/16, що стосуються питань про представництво прокурором інтересів держави в суді, та у справі №320/4809/23.

Також Суд не бере до уваги покликання скаржника на висновки Верховного Суду в постановах від 08.06.2023 у справі №640/3257/19 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а з огляду на те, що правовідносини вищезазначених справ не є подібними до правовідносин у справі №320/4809/23.

У справі №640/3257/19 предметом спору є стягнення з ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД на користь Державіаслужби заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 4 365 871,51 грн.

У справі №120/16601/21-а предметом спору є відмова відповідача у перерахунку та встановленні з 08.07.2021 розміру пенсійного забезпечення позивача у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, та протиправністю відмови у відшкодуванні шкоди, якої позивач зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі 520/1267/2020; від 25.07.2023 у справі 160/14095/21; у справі від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12; від 16.10.2019 у справі 2а/1670/8497/11; від 08.11.2019 у справі №826/11539/13-а; від 23.11.2018 у справі 816/160/17; від 04.09.2019 у справі 2а-5526/11/2670; від 17.12.2019 у справі №2а-5535/08/1570, оскільки такі покликання є загальними, а скаржником не наведено мотивованих аргументів неправильного застосування норм права.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поінтлото»</a> на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №320/4809/23 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Бевзенко