Рішення

від 16.09.2024 по справі 336/11697/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/11697/23

Провадження №: 2/336/1327/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа акціонерне товариство «МетаБанк», про визначення розміру часток в праві спільної часткової власності, встановлення факту спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

7 листопада 2023 року приватний виконавець Шавлукова З.А. звернулася до суду з позовом про визначення розміру часток майна боржників в праві спільної часткової власності, а також встановлення факту спадкування за законом.

В заяві зазначила, що 10 січня 2023 року нею відкрито виконавче провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , шляхом продажу у примусовому порядку на публічних торгах в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 601900000457 від 05.05.2006 року, що укладений між ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством «МетаБанк», правонаступником якого є третя особа. У зв`язку з невизначеністю часток боржників в праві спільної часткової власності неможливо здійснити реалізацію іпотечного майна, що унеможливлює виконання судового рішення. У відповідності до висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 2-591/11, при визначенні частки майна боржника, що знаходиться у спільній сумісній власності, завжди в наявності буде спір між боржником та особою (особами), з якою (якими) він спільно володіє цим майном, а після відкриття провадження за позовною заявою про визначення розміру частки майна боржника в праві спільної сумісної власності боржник набуває статусу позивача, а повноваження виконавця звертатися до суду з відповідними вимогами є в силу ст. 56 ЦПК України повноваженнями органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 916/2813/18, якщо виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить йому та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення вимог має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності. Виходячи з викладених висновків Верховного Суду, приватний виконавець має право звернутись з позовом про визначення частки майна боржників у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Окрім того, зазначає виконавець, до її звернення до суду з цим позовом, а саме: 28 серпня 2015 року та 10 жовтня 2016 року відповідно, сталася смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також були учасниками права спільної сумісної власності на іпотечне майно, на яке було звернено стягнення за рішенням суду в справі № 0827/9984/12. Вважається, що спадкоємці прийняли спадщину, якщо на момент її відкриття вони проживали разом із спадкодавцем, а днем відкриття спадщини є день смерті фізичної особи. Оскільки після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцями першої черги за законом були батьки, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , до них і перейшло право власності в порядку спадкування на належну йому частку в рівних частинах, що збільшило розмір належних їм часток. Після смерті ОСОБА_3 позивачі в справі як спадкоємці першої черги за законом успадкували в рівних частинах належну йому частку в праві спільної власності на житло. У зв`язку з викладеним позивач просить встановити набуття боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також визначити належні боржникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зазначаючи, яким, на її думку, має бути розмір частки кожного з відповідачів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2023 року, яка скасована постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 16.01.2024 року, у відкритті провадження в справі відмовлено.

Означеною постановою справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

В якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача до участі в справі ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду від 16.01.2024 року залучено акціонерне товариство «МетаБанк».

24 січня 2024 року в п`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі витребувані спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На підставі ухвали суду від 25.04.2024 року підготовче провадження в справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 10 червня 2024 року позивачка підтримала вимоги позову.

Представник третьої особи знаходить позов ґрунтовним і таким, що підлягає задоволенню.

В судове засідання 16 вересня 2024 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення справи, не з`явились.

При цьому від позивачки та представника третьої особи надійшли письмові звернення, які містять прохання про розв`язання спору без їх участі та задоволення позовних вимог.

Вказані обставини у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили проведення судового розгляду у відсутність учасників справи.

Вислухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не вбачає підстав для ухвалення рішення на користь позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2013 року задоволений позов публічного акціонерного товариства МетаБанк до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернено стягненняна предметіпотеки напідставі іпотечногодоговору № 9019000004501від 05.05.2006року на квартируза адресою: АДРЕСА_2 ,що належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на правіспільної сумісноївласності,шляхом продажувказаного нерухомогомайна упримусовому порядкуорганами державноївиконавчої службина публічнихторгах.10січня 2023року приватнимвиконавцем виконавчогоокругу Запорізькоїобласті Шавлуковою З.А.відкриті виконавчіпровадження звиконання вказаногорішення суду,в якихборжниками є ОСОБА_2 (ВП№ 70718245)та ОСОБА_1 (ВП№ 70718637) (а.с.56-57).

Обов`язковість судового рішення встановлено Основним Законом, у відповідності до ст. 129-1 якого суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно дост.5Закону України„Про виконавчепровадження примусовевиконання рішеньв Україніпокладається наоргани державноївиконавчої служби(державнихвиконавців), а у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Реальне виконання рішень є апогеєм судового захисту порушеного права.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, врегульовані Розділом УІ ЦПК України.

Статтею 443 ЦПК України внормовано право державного чи приватного виконавця звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено звернення стягнення на майно боржника в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як зазначено, квартира АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення суду від 11.04.2013 року належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7.6.8 «Інструкції про проведення виконавчих дій» частка майна боржника в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 357 частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, а відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином,оскільки анізаконом,ані договоромне встановленоправо спільноїсумісної власностіна житло,яке належитьвідповідачам всправі №0827/9984/12,тому їхнюспільну власністьна нерухомістьможна вважатичастковою.

Питання про визначення часток боржників у спільній сумісній власності заявлено приватним виконавцем в процесі здійснення примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між публічним акціонерним товариством «Метабанк» та ОСОБА_4 , № 601900000457 від 05.05.2006 року.

Як слідує з правових висновків, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі № 2-591/11, в разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду, як зазначено в пункті 65 згаданої постанови, звертає увагу на те, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

Як зазначено в пункті 66 постанови ВС, такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

Згадана судом постанова Великої Палати Верховного Суду постановлена за наслідками касаційного перегляду справи за поданням державного виконавця про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з другими особами, за касаційною скаргою особи, що є учасником права спільної з боржником власності.

Означена особа, що є учасником права спільної сумісної власності, оспорювала право боржника у виконавчому провадженні на майно, що перебувало у спільній власності.

В такому випадку є логічним, що спір про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не може розв`язуватися за правилами розділу ЦПК України, що внормовує процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, а є вирішенням матеріального спору.

Саме такий умовивід наявний в пункті 62 постанови Верховного Суду (спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна).

Участь виконавця за наявності такого спору, за змістом пункту 61 вказаної постанови, здійснюється на підставах частини другої статті 4, частини четвертої статті 42 ЦПК України як особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України про набуття особою, в чиїх інтересах подає позов особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, статусу позивача).

Наведене означає, що правила позовного провадження, коли державний виконавець звертається до суду з позовом про визначення частки боржника у спільному майні, застосовуються за наявності спору саме між боржником, виконання зобов`язань якого забезпечується здійсненням виконавчого провадження, що здійснюється ініціатором позову, та особами, з якими він (боржник) спільно володіє майном, тобто предметом спору у даному випадку є розмір частини майна, яке може бути покладено на вівтар виконання зобов`язань боржника, тому якщо статус позивача в такому випадку має боржник, то статус відповідача належить особі, чиє право порушується і яка заперечує повністю або частково право боржника в праві спільної власності на майно.

Між тим, у виконавчому провадженні, що здійснюється позивачкою, об`єктом стягнення є не частка будь-кого з осіб в праві власності на нерухоме майно, а весь об`єкт нерухомості, на який звернено стягнення в рахунок забезпечення зобов`язань за кредитним договором, тому визначення часток кожного з боржників, що є учасниками права спільної власності на означену нерухомість, не містить процесуального навантаження в розумінні статті 443 ЦПК України, оскільки вказана процесуальна норма підпорядкована меті визначення частки в майні, яка може бути піддана стягненню, тобто є заходом забезпечення ефективності виконавчого провадження.

Коли ж усі учасники права спільної сумісної власності є солідарними боржниками, визначення частки кожного з яких не має на меті визначення ступеню участі кожного з них у виконавчому провадженні, а стягненню піддається їхнє спільне майно, означена вимога носить характер самоцілі і не витікає із спору про матеріальне право, оскільки не є зрозумілим суб`єктний склад учасників цього спору (постає питання, коли всі учасники права власності є боржниками за виконавчим провадженням і відповідачами в справі, чиї інтереси та в спорі між ким представляє приватний виконавець).

Призначення Цивільного процесуального кодексу України у відповідності до ст. 1 ЦПК України полягає, зокрема, у встановленні порядку здійснення цивільного судочинства.

Право на судовий захист повинно здійснюватися в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, зазначено в статті 4 ЦПК.

В силу ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження (1); позовного провадження (загального або спрощеного) (2); окремого провадження (3), при цьому спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати в спрощеному провадженні.

Позивачем є учасник цивільного процесу, який пред`являє до суду позов на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права по спорах, що виникають з цивільних, господарських, адміністративних, сімейних, трудових правовідносин.

Наведене означає, що передумовою для звернення до суду за захистом права є порушення цього права з боку відповідача.

Разом з тим є очевидним, що право приватного виконавця дії або бездіяльність осіб, що визначені нею як відповідачі, за вказаних обставин жодним чином не порушено; а стягнення за виконавчим провадженням належить звертати не на певну частку нерухомого майна, а на все це майно.

Що стосується вимог про встановлення факту прийняття спадщини відповідачами після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , висуваючи таку вимогу, приватний виконавець, очевидно, керувалася тими ж самими міркуваннями про визначення часток відповідачів, які зазнали змін внаслідок прийняття спадщини.

Суд не вбачає підстав для розв`язання і цієї вимоги на користь позивачки, виходячи з такого.

Книгою шостою ЦК України внормовано спадкове право.

Зокрема, стаття 1216 ЦК України містить поняття спадкування, яким є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як випливає із змісту статті 1217 ЦК України.

Коло осіб, що мають право на спадкування після смерті фізичної особи визначено главами 85, 86 ЦК України, і до нього відносяться спадкоємці за заповітом та спадкоємці за законом, а у деяких випадках територіальна громада за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України).

Наведене означає, що у випадку виникнення спору, що витікає з правовідносин спадкування, право на подання позову виникає у особи, яка вправі претендувати на отримання спадщини.

У зв`язку з викладеним приватний виконавець, чиїх прав та інтересів не стосується набуття права власності в порядку спадкування, не є учасником цих правовідносин та йому не належить право пред`явлення відповідної вимоги.

До того ж, висування вимоги про встановлення факту прийняття спадщини не відповідає наявним способам захисту цивільного права.

Оскільки спадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини,вважається таким,що прийнявїї,то увипадках відмовинотаріуса воформленні спадщини,саме спадкоємецьмає правозвернутися всуд іззаявою провстановлення фактупостійного проживаннязі спадкодавцемна часвідкриття спадщини,але непро встановленняфакту прийняттяспадщини (за змістом роз`яснень в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року).

За наведених обставин право виконавця на примусове виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що в цілому належить саме боржникам у виконавчому провадженні, право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є порушеним, а рішення підлягає виконанню в порядку, що встановлений законодавством про виконавче провадження, «Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року , «Інструкцією з організації примусового виконання рішень».

Наведені міркування не дають підстав для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 355-358, 1216, 1217, 1277 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354, 443 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення суду складено 19 вересня 2024 року.

Суддя О.В.Щаслива