Ухвала

від 13.09.2024 по справі 638/216/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/216/24

н/п 6/953/339/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2024 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Демченко С. В.,

за участю:

представника заявника адвоката Хрустовської О. П.,

представника стягувача адвоката Бережного О. Л.,

секретар судового засідання Кошова О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Хрустовської Ольги Петрівни про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

15 серпня 2024 року адвокат Хрустовська О. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1188963 від 21 травня 2024 року, звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року позов АТ «Кредобанк» частково задоволено та стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 17667/2018 від 30 травня 2018 року у розмірі 211 556 грн 20 коп. та судовий збір в рівних частках по 1586 грн 60 коп. з кожного. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Зазначила, що у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням РФ на територію України заявник разом зі своєю родиною вимушений був виїхати за межі території Харківської області, тому він не мав об`єктивної можливості мати постійний зв`язок з представниками АТ «Кредобанк» та відповідно не міг з`ясувати умови подальшого кредитування за кредитним договором № 17667/2018 від 30 травня 2018 року. Таким чином, несвоєчасна оплата по кредитному договору була обумовлена, зокрема початком агресії РФ проти України. Окрім того, погіршення стану здоров`я заявника та тривале лікування також вплинули на можливість виконання покладених на нього обов`язків за грошовими зобов`язаннями у визначений строк. Зазначила, що заявник від виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року ніяким чином не ухиляється та не відмовляється, проте всю суму одразу сплатити не має можливості. З огляду на викладене, представник заявника просила розстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості рівними частинами на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 17629, 70 грн.

27серпня 2024року наадресу судувід представникаАТ «Кредобанк»Павленка С.В.надійшли запереченняна заявупро розстроченнявиконання рішення,в якихпросив відмовитиу задоволеннізаяви ОСОБА_1 .Зазначив,що посиланнязаявника наіснування форс-мажорнихобставин,які виниклиу зв`язкуз повномасштабнимвійськовим вторгненнямРФ натериторію України,на якізаявник неміг вплинутита якістали причиноюнесвоєчасного виконанняним взятихна себезобов`язань закредитним договором№ 17667/2018від 30травня 2018року,є безпідставними,оскільки непідтверджуються фактичнимиобставинами справи.Зазначив,що заборгованістьзаявника за кредитним договором № 17667/2018 від 30 травня 2018 року виникла ще до виникнення форс-мажорних обставин, а саме - 30 листопада 2019 року. З приводу посилання заявника на погіршення стану здоров`я та тривале лікування, що також вплинуло на можливість виконання покладених на нього обов`язків за грошовими зобов`язаннями у визначений строк, зазначив, що заявник під час розгляду цивільної справи жодного разу не повідомив суд та сторони по справі про існування вищевказаних обставин та не надав будь-яких доказів на їх підтвердження. Зауважив на тому, що надані заявником документи на підтвердження скрутного матеріального становища не є достатніми доказами для задоволення заяви, оскільки жодним чином не доказують факт скрутного матеріального становища заявника, що в свою чергу ускладнює своєчасне виконання рішення суду.

Представник заявника - адвокат Хрустовська О. П. у судовому засіданні просила задовольнити заяву та розстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року, з підстав викладених у заяві.

Представник стягувача адвокат Бережний О. Л. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви з підстав її необґрунтованості.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про розстрочення виконання рішення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року позов АТ «Кредобанк» частково задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 17667/2018 від 30 травня 2018 року у розмірі 211 556 грн 20 коп. та судовий збір в рівних частках по 1586 грн 60 коп. з кожного. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

22 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року набрало законної сили 15 серпня 2024 року.

Заявник, звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду як на підставу розстрочення виконання судового рішення, посилався на скрутне матеріальне становище, триваючий воєнний стан у державі, а також на погіршення стану здоров`я та тривале лікування.

На підтвердженнявикладених узаяві пророзстрочення виконаннясудового рішеннядоводів,заявник надав:лист Торгово-Промисловоїпалати Українивід 28лютого 2022року за№ 2024/02.0-7.1,медичну документаціющодо стануздоров`я ОСОБА_1 , податкові декларації платника єдиного податку.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положенням ст. 129-1 Конституції України кореспондують положення ст. 18 ЦПК України, в яких зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З аналізу викладених вище положень слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, при цьому без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч. 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Разом з тим підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилався на введення в Україні режиму воєнного стану. Однак, на переконання суду, факт запровадження в Україні воєнного стану і продовження строку його дії сам по собі не може слугувати достатньою підставою для задоволення заяви заявника про відстрочення виконання рішення суду.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і наразі, продовжено.

Положеннями частини другої ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

Проте заявником не надано передбачені законодавством докази на підтвердження обставин непереборної сили, які б свідчили про неможливість виконання зобов`язання, визначеного рішенням суду.

Суд враховує, що сторона заявника при наведенні мотивів для розстрочення виконання рішення суду також не надала жодних належних та допустимих доказів неплатоспроможності заявника станом на час звернення з відповідною заявою до суду, які б в свою чергу давали підстави для розстрочення виконання судового рішення. При цьому надана стороною заявника фінансова звітність підтверджує матеріальний стан заявника лише у 2022 рік, доказів неплатоспроможності заявника станом на 2024 рік, матеріали долучені до заяви не містять.

Також заявникомдо поданоїзаяви недодано належнихта допустимихдоказів,які бпідтверджували наявністьінших підстав,визначених уст.435ЦПК України для розстрочення виконання рішення суду, зокрема неможливості виконання рішення суду через погіршення стану здоров`я.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках, натомість заявником не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України, на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, а відтак обставини на які посилається заявник, не є такими обставинами, які б свідчили про їх винятковість.

Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на те, що матеріали справи не містять, а судом не встановлено виняткових обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робила б його виконання неможливим чи ускладненим, то у зв`язку з цим вимоги заяви про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року про стягнення суми заборгованості є безпідставними, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 260, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Хрустовської Ольги Петрівни про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складений 16 вересня 2024 року.

Суддя С.В. Демченко