Постанова
від 16.09.2024 по справі 524/4915/21
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/4915/21 Номер провадження 22-ц/814/1753/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дряниця Ю.В., Карпушин Г.Л.

за участі секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Браташа Юрія Павловича, представника ОСОБА_1 , на рішення Автозаводського районного судум.Кременчукавід 04січня 2024року іухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 04 січня 2024 року (час ухвалення судового рішення з 14:05:10 до 15:20:20, дата виготовлення повного тексту рішення 15 січня 2024 року; дата виготовлення повного текста ухвали не зазначена),у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Нестерович Олександри В`ячеславівни

про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт і будівельного паспорта, скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання недійсними договору купівлі-продажу і договору дарування та зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження будинком та земельною ділянкою.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з вказаним позовом, просили з урахуванням уточнень вимог ухвалити рішення, яким:

визнати поважними причини пропуску строку позовної давності;

скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.07.2016 на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень, АДРЕСА_1 », реєстраційний номер ПТ 062162102527 та будівельний паспорт на вказаний об`єкт, виданий Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 12.03.2016 за № 28-05/0463/33;

скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень по АДРЕСА_1 від 06.09.2019 № ПТ 141192491387, видану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49286084 від 22.10.2019, запис про право власності за номером 33784542, розділ, реєстрація ОНМ з реєстраційним номером 992343753104: житловий будинок загальною площею 252,4 м.кв., житловою площею 70,3 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте державним реєстратором Нестерович О.В. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно;

визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 24.02.2020р., № 333 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на 1/12 реально не виділену частку земельної ділянки за реєстраційним номером ОНМ: 1825918353104, номер запису про право власності 31478930 та на 1/12 реально не виділену частку житлового будинку за реєстраційним номером ОНМ: 992343753104, номер запису про право власності 33784542 з господарськими будівлями та спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір дарування, укладений 26.02.2020 р. № 349 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , реально не виділених 11/12 часток земельної ділянки за реєстраційним номером ОНМ: 1825918353104, номер запису про право власності 31478930 з розташованими на ній реально не виділеними 11/12 частками житлового будинку за реєстраційним номером ОНМ: 992343753104, номер запису про право власності 33784542 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Лінькової Ірини Борисівни: від 26.02.2020, індексний номер 51342280 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_5 на 11/12 часток земельної ділянки за реєстраційним номером ОНМ: 1825918353104 і 11/12 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за реєстраційним номером ОНМ: 992343753104, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення від 24.02.2020, індексний номер 51294733 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 1/12 частку земельної ділянки за реєстраційним номером ОНМ: 1825918353104 і 1/12 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за реєстраційним номером АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні позивачами права користування і розпорядження належними їм будинком та земельною ділянкою шляхом перебудови, перенесення із суміжної межі земельних ділянок № 86 і № 88 стіни будинку № 86. літ. «А» (літ. «А-2» - відповідно схематичного плану земельної ділянки) і межуючих зі стіною приміщень «1-10», «1-11» і приміщень «1-4» і «1-5» (відповідно тех. паспорта від 17.11.2011р., - це приміщення прибудови Літ.«А1-1» з приміщеннями : «1-6», «1-7») та відновити межу суміжних земельних ділянок № 86 і 88, відповідно державних актів; демонтувати напівзруйновану стіну прибудови Літ.«А1» до будинку АДРЕСА_3 .

Заявлені вимоги обґрунтовані такими обставинами і доводами.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є власниками по 1/2 частини житлового будинку і земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 вказані частини отримала в дарунок 24 липня 2012 року від своєї матері; ОСОБА_1 11 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу придбала будинок та земельну ділянку площею 564 кв.м. у попереднього власника ОСОБА_7 .

06.08.2008 ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку площею 90 кв.м., розташовану перед належним їй домоволодінням, і стала власницею земельної ділянка площею 654 кв.м. У 2010 на місці старого будинку побудувала новий, який згідно технічного паспорту складається з двох ізольованих половин, кожна з яких має окремий вхід, а також набула права власності на прилеглу до домоволодіння земельну ділянку.

Належна ОСОБА_2 частина домоволодіння АДРЕСА_5 , власниками якого є ОСОБА_8 і ОСОБА_4 , які придбали садибу у ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, володіла садибою на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нею 01 грудня 2011 року з попереднім власником ОСОБА_9 . Земельна ділянка площею 551 кв.м. належала попередньому власнику на підставі державного акту серії І1-ПЛ №046537.

13 травня 2013 року ОСОБА_3 отримала будівельний паспорт за № НОМЕР_1 на будівництво нового житлового будинку на місці сараю літера Б-1, проте всупереч визначеним умовам будівництва розпочала перебудову існуючого будинку зі збільшенням його площі у бік належної Россосі земельної ділянки.

У грудні 2014 року ОСОБА_3 подала повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку (№ ПТ062143601012), яке було скасовано ДАБІ 13 лютого 2015 року (наказ № 36), оскільки будівельні роботи проводились без будівельного паспорта, який би дозволяв реконструкцію.

За здійснення самочинного будівництва ОСОБА_3 притягалася до адміністративної відповідальності.

02 жовтня 2015 року ОСОБА_3 подала повідомлення про початок будівельних робіт (№ ПТ 062152751811) на підставі будівельного паспорта № 34 від 13 травня 2013 року, який дозволяв будівництво нового будинку на відстані 6 м. від межі з суміжною земельною ділянкою, старий будинок підлягав знесенню, хоча фактично ОСОБА_3 продовжила реконструкцію існуючого, вийшовши за межі належної їй земельної ділянки, у зв`язку з чим частина самовільно реконструйованого нею будинку знаходиться на території садиби позивачок.

В листопаді 2015р. ОСОБА_3 здійснила перебудову: стіна старого будинку № 86 літ. «А-1» залишена на земельній ділянці № НОМЕР_2 і на межі побудована нова стіна до нового двох поверхового будинку Літ-«А-2», висотою до 9 метрів, всупереч ескізу наміру забудови. Реконструкція будинку № 86, Літ «А-А1» зі сторони домоволодіння АДРЕСА_4 не передбачена.

На виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.02.2016 (справа № 524/577/16-а), яке було скасоване постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, ОСОБА_3 12.03.2016 отримала будівельний паспорт на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20.05.2016 (справа № 524/3146/16-ц) за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно реконструйований будинок АДРЕСА_1 загальною площею 164,9 кв.м., житловою 70,3 кв.м. (всього по будинку 252,4 кв.м). Тобто самовільно збільшений розмір будинку на 198,8 кв.м. загальної площі та 27,6 кв.м. житлової площі.

03.06.2019 вказане незаконне рішення суду скасоване постановою Полтавського апеляційного суду, у зв`язку з чим було скасовано запис про право власності в Державному реєстрі речових прав.

Не зважаючи на скасування права власності на самочинно збудований будинок, ОСОБА_3 продовжувала і надалі здійснювати будівельні роботи без відповідних дозвільних документів.

Факт здійснення ОСОБА_3 самочинного будівництва, яке порушує права позивачок на володіння належною їм садибою, встановлений рішеннями судів у справі № 524/1223/15-ц.

Після проведення так званого, узаконення самовільно збудованого будинку відповідач ОСОБА_3 та відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , намагаючись в подальшому уникнути відповідальності за свої незаконні дії, уклали між собою ряд договорів, за якими останні стали співвласниками незаконно збудованого нерухомого майна.

Ухвалою Автозаводськогорайонного судум.Кременчукавід 29червня 2022року провадження у справі у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 , закрито у зв`язку з її смертю до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Автозаводськогорайонного судум.Кременчукавід 04січня 2024року провадження у справі за позовними вимогами про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт і будівельного паспорта закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України; позивачам роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Автозаводського районногосуду м.Кременчукавід 04січня 2024року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю

В апеляційнійскарзі наухвалу суду адвокат Браташ Ю.П., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що провадження у справі відкрито ще у липні 2021 року, проте суд у порушення приписів ст.185, ст.186, ст.187, ст.188 ЦПК України лише у січні 2024 року визначився, що вимоги про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорта підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З посиланням на висновки Верховного Суду у конкретних справах стверджується, що суд першої інстанції не зміг визначитися із суттю спору, яка полягає у тому, що відповідачі здійснили самочинне будівництво, яке порушує право власності позивачок як суміжних співвласників садиби, тому усі інші вимоги, зокрема про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорта, є похідними і можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі на рішення суду адвокат Браташ Ю.П., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що висновок суду першої інстанції про те, що скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не буде мати жодних наслідків для позивачів суперечить висновкам, викладеним у постанові ВП ВС від 23 червня 2020 року (справа №680/214/16-ц), згідно яких скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.82 ЦПК України проігнорував преюдиційні факти, встановлені судовими рішеннями у справі № 524/1223/15-ц, тому зробив хибний висновок про недоведеність факта самочинного будівництва, адже відповідно до висновків, викладених у постанові ВС від 24 березня 2021 року (справа №200/2192/18), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна не спростовує факт самочинного будівництва і можливості застосування наслідків, передбачених ст.376 ЦК України.

Всупереч поданим у справу належним і допустимим доказам про те, що фактично самочинне будівництво здійснювали ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , суд першої інстанції без будь-якої аргументації визнав не доведеною фіктивність правочинів, які були укладені із ОСОБА_3 , в результаті яких до державних реєстрів внесені недостовірні дані про садибу АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій вона розташована.

Всупереч правилам оцінки доказів, встановленим ст.89 ЦПК України, суд першої інстанції вочевидь необгрунтовано відкинув як доказ висновок експерта ОСОБА_10 від 23 червня 2020 року і надав перевагу висновку експертизи, який виготовлений у межах розгляду справи №524/1223/15-ц і є неповним, так як учасники справи не надали експертам усі необхідні для дослідження документи. Судом не взято до уваги, що висновок експертизи від 30 вересня 2015 року № 509/510 виконаний на стадії, коли самочинне будівництво перебувало у незавершеному стані.

Суд взагалі не дав оцінки вимозі позивачок про усунення перешкод у користуванні належною їм садибою, яка узгоджується із сталою судовою практикою щодо застосування норми ч.4 ст.376 ЦК України.

У відзиві державний реєстратор департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Нестерович О.В. просить рішення суду у частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номером 49226084 від 22 жовтня 2019 року та запису про право власності за номером 33784542 щодо реєстрації за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно з реєстраційним номером 992343753104 залишити без змін.

Стверджується, що державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 була проведена у відповідності до вимог закону, який діяв на час здійснення реєстрації та на підставі належним чином оформлених документів, які були подані державному реєстратору.

Звертається увага, що відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 05 липня 20123 року (справа № 910/15792/20), державний реєстратор не є належним відповідачем у справах про визнання незаконним і скасування реєстраційних дій.

У відзиві ОСОБА_4 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Стверджується, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про скасування декларації про готовність до експлуатації об?єкта є обгрунтованим і узгоджується із висновками, викладеними у постанові ВС від 12.06.2019 року у справі № 916/1986/18, а посилання представника позивачок на висновки, викладені у постанові ВС від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц не є релевантним, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини.

Наголошується, що вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування взагалі не обгрунтовані будь-якими доказами.

Звертається увага, що відсутність порушень прав та законних інтересів позивачок вже встановлена у справі № 524/1223/15-ц, яка має преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу на ухвалу суду і апеляційну скаргу на рішення суду слід задовольнити частково з таких підстав.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).

Статтею 82 ЦПК України встановлені такі підстави звільнення від доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (ч.7).

Постановою Харківськогоапеляційного адміністративногосуду від01листопада 2016року (справа№ 524/577/16-а) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено (т.1 а.с.24-28).

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08.02.2016р. по справі№524/577/16-а скасовано.

Прийнята нова постанова, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправним рішення органу владних повноважень.

У межах розгляду справи № 524/577/16-а судом встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_3 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А (рік побудови - 1951 р.), А1 (рік побудови - 1984 р.), а (рік побудови - 1951 р.), аг», сараю літ. «Б, б, б1», навісу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», літньої кухні-гаражу літ. «Д», вимощення І, огорожі №1 та №2, розміщених на земельній ділянці приватної власності площею 551 кв.м., згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2011 р. серії ВРО №430773. Земельна ділянка площею 551 кв.м., перебуває у власності згідно договору купівлі-продажу від 01.12.2011 р. серії ВРО №430774. Цільове призначення ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

08 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернулася з заявою і пакетом документів у відповідності до вимог Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженогонаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103, до Управління містобудування та архітектури виконкому міської ради про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень по АДРЕСА_1 .

Листом УМА виконкому міської ради №28-05/0488/33 від 17.08.2015 вона отримала відмову у видачі будівельного паспорту у зв`язку з тим, що розпочала підготовчі роботи самостійно.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від08.02.2016р. позов ОСОБА_3 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправним рішення органу владних повноважень було задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у видачі ОСОБА_3 будівельного паспорту забудови земельної ділянки на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видати ОСОБА_3 будівельний паспорт забудови земельної ділянки на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень по АДРЕСА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Законубудівельний паспортнадається для будівництва чи реконструкції існуючого будинку, але напередодні запланованого будівництва чи реконструкції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, позивачка вже розпочала будівельні роботи з будівництва житлового будинку.

Процес початку будівництва (реконструкції) об`єктів нерухомого майна в т.ч. і житлових будинків унормовано ст.ст.34-37Закону, постановами КМУ від 13.04.2011р. №466 "Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт", від 13.04.2011 р. №461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", наказом Мінрегіону від 05.07.2011 р. №103 "Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта земельної ділянки".

Суд апеляційної інстанції зазначив, що жодним законом чи підзаконним нормативним актом не передбачено здійснення будівельних робіт за відсутностідозвільних документів,тому наоб`єкт,будівництво якогорозпочато самочинно, не може бути видано дозвільний документ для приховування порушень містобудівного законодавства.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2019 року (справа №524/3146/16-ц) (т.1 а.с.29-31) задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 .

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 20 травня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності залишено без задоволення.

Рішенням суду у справі №524/3146/16-ц встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_3 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м, житловою площею 42,7 кв.м, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А (рік побудови - 1951), А1 (рік побудови - 1984), а (рік побудови - 1951), аг», сараю літ. «Б, б, б1», навісу літ. «Ж», вбиральні літ. «З», літньої кухні-гаражу літ. «Д», вимощення І, огорожі №1 та №2, розміщених на земельній ділянці, площею 551 кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:001:0039, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 01 грудня 2011 року серії ВРО№430773. Цільове призначення ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

У зазначеному будинку зареєстрована донька позивача ОСОБА_5 зі своєю малолітньою донькою.

У 2012 році у зв`язку з технічним зносом житлового будинку у ОСОБА_3 виникла необхідність у проведенні реконструкції існуючого житлового будинку з відновленням його корисних властивостей в межах земельної ділянки без зміни поверховості будівлі.

На виконання зазначених вище вимог законодавства, нею у 2013 році отримано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відсутністю коштів для проведення нового будівництва ОСОБА_3 у 2016 році в Управлінні містобудування та архітектури виконкому міської ради отримано новий будівельний паспорт на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень по АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №6/1-15 від 25 червня 2015 року, реконструкція житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , проведена у відповідності з вимогами державних будівельних та технічних норм; основні несучі, а також, огороджуючи конструкції досліджуваного житлового будинку (фундамент, стіни, міжповерхове перекриття) знаходяться в задовільному технічному стані, придатному до подальшої експлуатації; огороджу вальні конструкції (стіни, перекриття) виконані із застосуванням матеріалів, які задовольняють вимогам енергозбереження, що відповідає п.2.7 ДБН В-2.2.-15-2005 [11.3]; основні несучі, а також, огороджуючи конструкції досліджуваного житлового будинку по несучій спроможності, технічним, конструктивним та об`ємно-планувальним характеристикам, загальному технічному стану на момент обстеження відповідають санітарним та протипожежним нормативним вимогам ДБН В1.1-7-2002, СНіП П22-81, СНіП 2.02.01-83, ДБН В22-15-2005; що забезпечує їх подальшу безпечну експлуатацію на протязі тривалого часу; матеріали використані при реконструкції житлового будинку відносяться до дозволених до застосування діючими нормативними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на перероблену річ, апеляційний суд виходив з того, що наявні у справі докази вказують на те, позивач розпочала будівельні роботи до отримання будівельного паспорта, оскільки ОСОБА_3 лише у 2016 році в Управлінні містобудування та архітектури виконкому міської ради отримала новий будівельний паспорт на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень за вищевказаною адресою на підставі судового рішення.

Так, Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2016 року /справа №524/577/16-а/ позов ОСОБА_3 було задоволено, зобов`язано Управління містобудування та архітектури видати ОСОБА_3 будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку.

Такий будівельний паспорт було видано 12березня 2016року із зазначенням, що відстані від об`єкта будівництва до існуючих будинків та споруд згідно додатку 3.1 ДБН 360-92** не відповідають протипожежним нормам, відстані від обєкта до межі земельної ділянки згідно ДБН 360-92** не відповідають нормі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 вказану постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 лютого 2016 року було скасовано.

Поза увагою суду також залишилось недотримання позивачем вимогст.152 ЖК, згідно яких переобладнання й перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітетуоргану місцевого самоврядування.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що у відповідності до вимогст. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Обов`язковою умовою для звернення до суду є наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В той же час зі змісту судового рішення, як і з наявних у справі доказів взагалі не вбачається наявність спору між сторонами.

Навпаки існування такого спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у даній справі, підтверджується судовими рішеннями, які є чинними на час розгляду даної справи, а також наявними у справі доказами та не спростовується сторонами.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 25 липня 2018 року (справа № 524/1223/15-ц), залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року і постановою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 , про зобовязання відновити межі земельної ділянки згідно державних актів серії ЯМ № 112224 та ЯМ № 112222 та звільнити її від належного відповідачам майна, про солідарне стягнення 167 205,00 грн майнової шкоди та 10 000,00 грн моральної шкодизалишені без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, про визнання недійсним державного акту серії ПЛ №202180 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_4 та про зобов`язання скасувати запис за № 010554800323 про його реєстраціюзалишені без задоволення (т.1 а.с.230-244).

Судовими рішеннями у справі № 524/1223/15-ц встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 24 липня 2012 року є власником 1/2 частини житлового будинку та двох земельних ділянок загальною площею 0,0327 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 .

Власником іншої 1/2 частини зазначеного будинку та земельної ділянки площею 564,00 кв. м. є ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, 11 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу придбала вказане нерухоме майно у попереднього власника ОСОБА_7 .

На місці старого будинку у 2009 році ОСОБА_1 побудувала новий, який згідно з технічним паспортом складається з двох ізольованих половин, кожна з яких має окремий вхід, а також набула право власності на прилеглу до будинку земельну ділянку із земель комунальної власності.

Частина будинку АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 , межує з будинком АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 .

Право власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 набула на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 01 грудня 2011 року між нею та ОСОБА_9 . Площа земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ПЛ № 046537 становить 551,00 кв. м.

13 травня 2013 року ОСОБА_3 отримала будівельний паспорт № НОМЕР_1 на будівництво нового житлового будинку, який планувалося розташувати на земельній ділянці на місці сараю літ. «Б-1». Проте ОСОБА_3 розпочала перебудову існуючого будинку зі збільшенням його площі за рахунок будівництва у бік ділянки, що належить ОСОБА_2 . Під час перебудови залишено частину існуючого будинку, в тому числі прибудову літ. «А-1», яка однією зі стін розміщена на межі із земельною ділянкою №88. Зазначену цегляну прибудову розміром 7,45 м х 2,3 м у 1971 році самочинно здійснив колишній власник ОСОБА_11 , який у 1992 році ввів таку прибудову до експлуатації та отримав рішення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області від 06 серпня 1992 року № 714 про визнання за ним права власності на житлову прибудову літ. «А1», літню кухню літ. «З», погріб літ. «Е», гараж літ. «Д» у будинку№86.

26 грудня 2014 року ОСОБА_3 подала повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, яке скасовано Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Полтавській області 17 лютого 2015 року, наказ № 36, оскільки будівельні роботи проводилися без будівельного паспорта, який би дозволяв реконструкцію.

02 жовтня 2015 року ОСОБА_3 подала повідомлення про початок будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 13 травня 2013 року №34, який дозволяв будівництво нового будинку.

Позаплановими перевірками дотримання ОСОБА_3 вимог будівельних норм та правил, проведеними ДАБІ у Полтавській області, виявлено самочинне виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, за що 14 лютого 2015 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та надано припис про зупинення будівництва й усунення порушень вимог містобудівного законодавства. 23 листопада 2015 року позапланова перевірка встановила, що будівництво нового будинку не розпочато.

Висновком комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року встановлено, що згідно з матеріалами інвентаризації земельної ділянки будинку АДРЕСА_4 станом на 16 квітня 2010 року (до придбання ОСОБА_3 сусіднього будинку АДРЕСА_1 ) конфігурація межі між земельними ділянками мала вигляд ламаної лінії зі зміщенням в умовно позначених точках «Л» і «М» на територію земельної ділянки № НОМЕР_2 . Зміщення у точці «М» (так званий «виступ») становить 0,2 м. Водночас відповідно до схематичного плану земельної ділянки станом на 10 травня 2011 року виступ в умовно позначеній точці «М» відсутній і конфігурація межі відповідає наведеній у державному акті з кадастровим номером 5310436100:07:001:0732.

У зв`язку з такими розбіжностями у кресленнях за період з 26 вересня 2003 року до 16 квітня 2010 року та станом на 10 травня 2011 року експерти не змогли прослідкувати хронологію зміни конфігурації межі та встановити, з якого часу виникло порушення меж. Фактичний порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_4 не відповідає правовстановлюючим документам на неї, проте фактично у користуванні її власників: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , знаходиться 663,00 кв.м. земельної ділянки, що на 9,00 кв.м. більше, ніж її загальна площа згідно з державними актами.

Установлено також порушення меж земельної ділянки № НОМЕР_3 та факт того, що конфігурація та розміри її меж не в повній мірі відповідають державному акту.

У фактичному користуванні власника будинку АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка площею 665,00 кв. м, що на 114,00 кв. м більше, ніж у державному акті.

Сторони не надали для дослідження результатів геодезичної зйомки земельних ділянок із зазначенням каталогу координат фактичного місця розташування точок меж ділянок та їх розмірів, без чого неможливо співставити фактичне землекористування з правовстановлюючими документами.Із зазначеної причиниексперти не змогли встановити, чи змістилася межа земельної ділянки № НОМЕР_3 у бік земельної ділянки № НОМЕР_2 , чи навпаки, а також не встановили, з якого часу виникло порушення меж та розбіжності у розмірах земельних ділянок.

Установлено,що прибудівництві самочиннозбудованого незакінченогобудівництва-реконструкціїіснуючого житловогобудинку АДРЕСА_1 порушенівимоги пункту 3.25 ДБН 360-90** «Планування і забудова міських і сільських поселень», оскільки відстань між житловими будинками ІІІ ступеня вогнестійкості має складати 8,00 м. Погодження з місцевими органами державного пожежного та санітарного нагляду розташування об`єкта реконструкції із збереженням існуючих відстаней з будинком АДРЕСА_4 відсутнє.

Місце розташування будинку АДРЕСА_1 залишається незмінним відносно будинку АДРЕСА_4 з 02 грудня 1986 року, одна з його стін розташована на межі.

Новий будинок АДРЕСА_4 побудований у 2009 році, самовільна реконструкція будинку№88розпочата на 5 років пізніше, тому протипожежні відстані не були дотримані в результаті будівництва у будинку АДРЕСА_4 .

Порушення вимог пункту 3.8* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»в частині розташування житлового будинку АДРЕСА_1 на відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни не менше 1,0 м допущене щена стадіїприбудови літ.«А1»у 1971році іпогоджене зорганами місцевогосамоврядування (висновок від 30 вересня 2015 року № 509/510).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва, суди виходили з того, що знесення є крайнім заходом впливу на забудовника, а позивачкою не надано доказів того, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови і, відповідно, доказів про те, що відповідачка від неї відмовляється.

З матеріалів справи убачається, що 03.08.2016 на підставі рішенняАвтозаводського районногосуду м.Кременчукапо справі№ 524/3146/16-ц за ОСОБА_3 зареєстровано правовласності на будинок з реєстраційним номером 992343753104, загальна площа (кв.м): 252.4, житлова площа (кв.м): 70.3, Опис: житловий будинок літ. "А,а,а1", погріб літ. "Е", сарай літ. "Б", сарай літ. "б", сарай літ. "б1", убиральня літ. "З", огорожа № 1, ворота №2, мощення ".

02.07.2019 державним реєстратором внесено запис про скасування речового права (індексний номер рішення: 47588048) на підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 03.06.2019 по справі №524/3146/16-ц.

18.10.2019 державним реєстратором Нестерович О.В. на підставі договору купівлі-продажу, р.№4289, від 01.12.2011; декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ПТ141192491387, виданої 06.09.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок з реєстраційним номером АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5310436100:07:001:0039, за суб`єктом: ОСОБА_3

24.02.2020 приватний нотаріус Лінькова І.Б. посвідчила договір купівлі-продажу, на підставі якого було зареєстровано речове право ОСОБА_4 (частка 1/12) на житловий будинок, загальна площа (кв.м): 252.4, житлова площа (кв.м): 70.3; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51294733 від 24.02.2020.

26.02.2020 приватний нотаріус Лінькова І.Б. посвідчила договір дарування, р.№349 на підставі якого було зареєстровано речове право ОСОБА_5 (частка 11/12) на житловий будинок, загальна площа (кв.м): 252.4, житлова площа (кв.м): 70.3; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51342280 від 26.02.2020.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №15-15 від 10 лютого 2015 року (т.2а.с.227-235), виконаного експертом ОСОБА_10 за заявою ОСОБА_2 , фактичні розміри земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_4 не відповідають розмірам цієї земельної ділянки, вказаним в державних актах на право власності на земельну ділянку; при проведені реконструкції житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 порушені вимоги ДБН 360** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» та ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

Згідно висновкуекспертного будівельно-технічногодослідження №56-15від 22червня 2015року (т.2а.с.220-226), виконаного експертом ОСОБА_10 за заявою ОСОБА_2 , конфігурація житлового будинку та склад приміщень житлового будинку, який будується в домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1 не відповідає даним, вказаним в технічному паспорті на житловий будинок. Фактично в домоволодінні по АДРЕСА_1 будується новий житловий будинок.

У експертномудосліджені №34-20від 23червня 2020року (т.2 а.с.2-137), виконаному експертом Маківським М.В. за заявою ОСОБА_2 , зроблені такі висновки.

Довжина суміжної межі ум. точок «А-Д» між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 відповідає розмірам зазначених в державних актах на землю і складає -35,28 м. Збільшення розміру суміжної межі по довжині відсутнє.

В результатісамочинного будівництва,зміщення суміжноїмежі вумовних точках«А»-«Д»в сторонуземельної ділянки АДРЕСА_4 , шириною 0,23 м. і довжиною до 35 м., облицювання цеглою стіни старогобудинку № НОМЕР_3 ,яка знаходитьсяна територіїземельної ділянки№ НОМЕР_2 , (з`явився виступ-0,2м. х 7.70м.), побудови стіни веранди до будинку

АДРЕСА_6 .Кременчук зменшились, відповідно державного акту, на 9 кв.м.

2) Суміжна межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_4 , відповідно Державного акту на земельну ділянку № 88, за конфігурацією, кількістю відрізків та їх розмірів, змінена.

3) Має місце накладання земельної ділянці АДРЕСА_1 , на земельну ділянку

АДРЕСА_5 збільшені і відповідають державному акту на земельну ділянку № 86 від 07.07.2000 ум. точок «1»-«4» на 0,22м. зі сторони вул.Ватутіна, в ум. точок «3»-«4» на 0,40 м., в ум. точок «2»-«3» на 0,23 АДРЕСА_1 невідповідає данимдержавного актуземельну ділянку№ 86від 07.07.2000р.,збільшена зарахунок земельноїділянки № НОМЕР_2 та земель міської ради на 26 м2 (114 м288 м2 орендоваї земельна ділянка), про що вказано у висновку комісійної судої будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №509/510 від 30.09.2016 року.

Порушень будівельних норм та правил при будівництві у 2010 році ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 та здачі вказаного житлово будинку до експлуатації не виявлено.

При проведенні реконструкції житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , порушені вимоги ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських ті сільських поселень п.3.25* (Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м) та ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» п.3.10 (При розміщенні нового будівництвн в існуючій забудові або реконструкції будинків слід забезпечити дотримання вимог чинних нормативних документів щодо інсоляції, природного освітлення і захисту від шуму для навколишніх будинків. Ця умова є обов`язковою і в разі зміни габаритів існуючого будинку).

Після реконструкції житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , існуючі відстані між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 не збережені.

Розмір збитків, завданих власнику житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , в результаті негативного впливу від реконструкції з порушенням будівельних норм та правил житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , становить 316 098 грн (триста шістнадцять тисяч дев`яносто вісім).

Усунути порушеннябудівельних нормта правилпісля проведеногосамовільного будівництвата реконструкціїжитлового будинку,розташованого в АДРЕСА_1 , відносно домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , можливо шляхом:

1) Перебудови: перенесення з суміжної межі земельних ділянок АДРЕСА_7 , (Літ.- «А-2» - відповідно схематичного плану земельної ділянки) і межуючих зі стіною приміщень «1-10», «1-11» і приміщень «1-4» і «1-5», ( відповідно тех. паспорта від 17.11. 2011р., - це приміщення прибудови Літ.-«А1-1», яка самочинно збудована у 2002р., з приміщеннями: «1-6» і «1-7»), Будівництво будинку Літ. - «А» або Літ.- «А-2» не передбачено ескізом намірів забудови, що і привело до порушення будівельних норм та правил та збільшення загальної площі житлового будинку до 252,4 м., замість 117.4 кв. м.

2) Відновлення суміжної межі земельних ділянок № 86 і 88 відповідно державних актів і демонтажу п/зруйнованої стіни прибудови Літ. «А1» до будинку АДРЕСА_1 , яка до теперішнього часу знаходиться на земельній ділянці №88.

3) Усунення порушень: Розташування господарських будівель та дерев біля суміжної межі між земельними ділянками, розташованими в АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_4 - не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а саме ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень", ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» та ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України".

Згідно висновкуексперта №44-22від 29вересня 2022року (т.3 а.с.200-207), виконанного експертом Маківським М.В. на замовлення ОСОБА_2 , виконуване будівництво прибудов житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 по відношенню до житлового будинку по АДРЕСА_4 не відповідає Державним будівельним нормам, а саме ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій».

Ухвалюючи рішення про закриття провадження за вимогами про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорту, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у вказаній частині позивачі обґрунтували саме незаконністю видачі будівельного паспорту, а також реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, тому цей спір має публічно-правовий характер.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року (справа № 815/2573/17) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також дійшла висновку, що позовні вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

30.Також у постанові від 11.09.2019 у справі №815/4789/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«Як установлено матеріалами справи, Департамент в інтересах територіальної громади міста Одеси звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ОД № 142143210615, зареєстрованої ДАБІ 17 листопада 2014 року, щодо реконструкції квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 , ІІ категорія складності.

41.На обґрунтування заявлених позовних вимог Департамент зазначив, що ДАБІ неправомірно зареєструвала вказану Декларацію, оскільки ОСОБА_1 незаконно включила до загальної площі реконструйованої квартириНОМЕР_2 нежиле приміщення першого поверху площею 28,3 кв. м, яке належить територіальній громаді міста Одеси.

42. Отже, цей позов подано на поновлення порушеного, на думку позивача, права власності територіальної громади міста Одеси на нежиле приміщення першого поверху площею 28,3 кв. м.

43. Частиною другоюстатті 331 Цивільного кодексу Українивизначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

44. Матеріалами справи також установлено, що 23 лютого 2016 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28389543 про проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 69,9 кв. м.

45. Таким чином, оспорювання рішення ДАБІ про реєстрацію Декларації в цьому випадку поглинається спором про речове право.

46. За таких обставин скасування оскаржуваного рішення ДАБІ за умови реєстрації нерухомого майна ОСОБА_1 , яка стала власником квартири, не призведе до поновлення прав та інтересів позивача.

47. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна, створений за результатами реконструкції квартири, а тому захист порушеного права власності територіальної громади міста Одеси має вирішуватися в порядку, встановленомуЦПК України.

48. Поновити своє порушене право позивач може шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку цивільного судочинства із залученням до справи як відповідача фізичної особи - власника майна.

49. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

50. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від15 травня 2018 року у справі № 815/7121/14 (провадження № 11-343апп18) та від 13 червня 2018 року у справі №816/421/17 (провадження №11-543апп18).

51. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши цей спір по суті заявлених Департаментом позовних вимог, дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів».

31.Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, Суд вважає цей висновок застосовним до справи, що розглядається.

32.Позивач неодноразово посилався на те, що звернувся до Відповідача з вимогами саме з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів.

33.Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

34.Відповідно дост. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35.Відповідно до п. 10 ч. 2ст. 16 ЦК Українидо способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

36.Згідно з ч. 1ст. 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

37.Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

38.Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

39.Відповідно до ч. 2ст. 171 КАС Україниправо оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

40.Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації на реконструкцію частини комунальної квартири, які є правовими актами індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

41.Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які порушують, на думку Позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

42.Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та на необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.»

Наведена позиція є сталою і послідовною у практиці Верховного Суду (див. рішення ВС у справах №727/5738/21 (постанова від 05 липня 2023 року), №297/2468/18 (постанова від 16 серпня 2023 року).

За змістом пред`явлених у цій справі вимог позивачки вважають незаконними реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.07.2016 на об`єкт «Реконструкція індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень, АДРЕСА_1 », реєстраційний номер ПТ 062162102527 і будівельний паспорт на вказаний об`єкт, виданий Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 12.03.2016 за № 28-05/0463/33, виданий ОСОБА_3 , з тих підстав, що, на переконання позивачок, зазначені рішення і документи суб`єкта владних повноважень всупереч рішенням судів узаконюють самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_3 , що порушує їхнє право на мирне володіння належними їх садибами. Суть спору полягає у тому, що самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , за твердженням позивачок, порушує їхнє право власності на належне їм нерухоме майно. При цьому зазначені вимоги заявлені разом із вимогою про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом покладення на відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обов`язку здійснити перебудову самочинного будівництва.

Отже, є очевидним, що цей спір виник між власниками суміжних садиб у зв`язку із самочинним будівництвом, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

З наведених мотивів ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Апеляційний суд визнає недоцільним повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зазначених вимог окремо, оскільки вони, як було зазначено вище, нерозривно пов?язані із вимогою про усунення перешкод у користування власністю внаслідок самочинного будівництва.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався такими висновками.

Скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна, впливало б на її права й обов`язки, а також права та обов`язки відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об`єкта нерухомості.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)), тому Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, державний реєстратор департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Нестерович О.В., не є належними відповідачами по справі, оскільки фактично спір з приводу створення позивачам перешкод у вільному володінні та користуванні майном виник між позивачами та відповідачами - фізичними особами, які проводять будівництво.

Станом на день подання позову право власності замовника будівництва було зареєстровано, отже після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивачів не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від12 червня 2019 року по справі № 916/1986/18).

На момент розгляду справи документи, які б підтверджували факт самочинного будівництва суду надані не були.

Позивачі неодноразово наголошували на тому, що відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 продовжували проведення будівництва, тобто реалізували своє право власності (володіння, користування та розпорядження), що свідчить про те, що перехід права власності на нерухоме майно відбувся, а будь-яких доказів, які б свідчили про фіктивність правочину, тобто про те, що спірні правочини були укладені без досягнення правової мети, суду не було надано.

Скасування рішень про державну реєстрацію права власності, а також визнання недійсними оспорюваних договорів, не створить правових наслідків для позивачів.

Проведення експертом ОСОБА_10 дослідження відбулось без фактичного огляду земельної ділянки відповідачів, отже висновок експерта №34-20 від 23.06.2020 не є повним.

Станом на 23.06.2020 відповідачами продовжувалось проведення будівельних робіт і суду не було надано доказів, які б підтверджували те, що проведене відповідачами будівництво порушує права позивачів на вільне користування своїм майном.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Наведеним вимогам процесуального закону рішення суду по суті спору не відповідає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другоїстатті 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Наведені висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року (справа № 338/180/17), від 11 вересня 2018 року (справа № 905/1926/16), від 02 липня 2019 року (справа № 48/340) та інших.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьомастатті 376 ЦК України).

Отже, відповідно до наведеної норми закону належним способом захисту порушеного права у разі самочинного будівництва є покладення на особу, яка здійснила самочинне будівництво, обов`язку провести відповідну перебудову; якщо ж така перебудова є неможливою або ж особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, суд може ухвалити рішення про знесення самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила.

Окрім того, за змістомстатті 376 ЦК Українивимоги про проведення відповідної перебудови самочинного будівництва інші особи, у тому числі суміжні землекористувачі (власники), можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа № 916/2791/13) викладений такий висновок: «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування нормЗакону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положеньстатті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другоїстатті 376 ЦК Українине змінюєправовий режимтакого будівництва,як самочинного,з метоюзастосування,зокрема,положень частиничетвертої цієїстатті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованогоКонституцієюправа власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

Як убачається з матеріалів справи, позивачки обгрунтовують порушення свого права саме тією обставиною, що здійснене відповідачами самочинне будівництво унеможливлює нормальне і безпечне володіння належним їм нерухомим майном.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

На переконання апеляційного суду у межах розгляду цієї справи позивачки довели належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами як факт здійснення відповідачами самочинного будівництва, так і порушення їхніх прав внаслідок здійснення такого будівництва.

Факт здійснення самочинного будівництва встановлений судовими рішеннями у справах №524/577/16-а, № 524/3146/16-ц, № 524/1223/15-ц, тому відповідно до приписів ст.82 ЦПК України окремому доказуванню у межах розгляду цієї справи не підлягає.

Стосовно порушення прав позивачів внаслідок самочинного будівництва, то експертним дослідженням №34-20 від 23 червня 2020 року (т.2 а.с.7 і зворот) зокрема встановлено, що при проведенні реконструкції житлового будинку АДРЕСА_3 від атмосферних опадів протягом шести років стікає із конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 і попадає під стіни житлового будинку АДРЕСА_4 , в результаті чого виникає їх пошкодження. Будівельне сміття від частково зруйнованої стіни знаходиться на вимощеному плиткою проході між стінами житлового будинку АДРЕСА_4 , в результаті чого плитка пошкоджена.

Самочинне будівництво призвело до порушення норм інсоляції (освітлення) будинку позивачів.

Експертом також встановлено, що виявлені порушення внаслідок самочинного будівництва негативно впливають на формування вартості об`єкта нерухомості зниження ринкової вартості до 10% і більше.

Експертом запропонований варіант усунення порушень шляхом проведення перебудов.

Наведений висновок експерта у сукупності з іншими дослідженнями, проведеними цим же експертом (т.2 а.с.220-235), апеляційний суд визнає належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, який відповідає вимогам ст.102 ЦПК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що проведення експертом ОСОБА_10 дослідження відбулося без фактичного огляду земельної ділянки відповідачів суперечить змісту експертного дослідження.

Посилання відповідачів на висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №509/510 від 30 вересня 2016, виконаної у межах розгляду справи № 524/1223/15-ц, як заперечення на висновок експерта №34-20 від 23 червня 2020 року, які суд першої інстанції взяв до уваги, не можна визнати обгрунтованими.

По-перше, висновок експертів №509/510 виготовлений у вересні 2016 року, у цьому висновку експертами зазначено, що у їхнє розпорядження не надано достатньо документів, у зв`язку з чим не було надано відповідей на певні питання, проте однозначно встановлений факт самочинного будівництва. Узаконення цегляної прибудови літ. «А-1» розміром 7,45 м х 2,3 колишнім власником ОСОБА_11 у серпні 1992 року, про що зазначено у висновку експертизи, не спростовує факта її самочинного будівництва, яке порушує права позивачів.

По-друге,висновок №34-20 виготовлений 23 червня 2020 року, тобто за рік до звернення позивачок із цим позовом до суду. У межах цієї експертизи досліджений також висновок №509/510 від 30 вересня 2016. З огляду на кількість документів, досліджених експертом ОСОБА_10 , зміст дослідницької частини, слід визнати, що експертом проведено повне і об`єктивне вивчення «історії» формування обох садиб, обставини здійснення самочинного будівництва, у тому числі з урахуванням судових рішень.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не надали суду доказів, які б спростовували висновки, викладені у дослідженні експерта №34-20від 23червня 2020року.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а саме про покладення на відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обов`язку здійснити перебудови, запропоновані експертом у дослідженні експерта №34-20від 23червня 2020року.

Враховуючи предмет, підстави, характер спірних правовідносин і мету заявленого позову саме такий спосіб захисту буде ефективним і забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачок.

Тому вимоги про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.07.2016, будівельного паспорта, декларації про готовність до експлуатації об`єкта, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно не є ефективним способом захисту порушеного права.

Вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 24 лютого 2020 року і договору дарування від 26 лютого 2020 року не можуть бути задоволені з огляду на таке.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Як встановлено у межах розгляду цієї справи метою поданого позову є намагання позивачок відновити свої права на мирне володіння належною їм садибою, які були порушені самочинним будівництвом, здійсненим відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

Згідно матеріалів справи самочинне будівництво розпочалося задовго до укладення оспорюваних правочинів.

Визнання недійсними правочинів має наслідком повернення сторін цього правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.182), отже у разі визнання зазначених правочинів недійсними відповідно до ст.215, ст.216, ст.236 ЦК України відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які за твердженням позивачок здійснювали самочинне будівництво, втратять право власності на садибу № НОМЕР_3 , але відновлення прав позивачок не відбудеться.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 сплатила 5 448 грн судового збору (т.1 а.с.1). ОСОБА_1 при подачі позову до суду судовий збір не сплатила, хоча повинна була сплатити судовий збір у розмірі 908 грн за позовну вимогу про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження будинком.

Позовна вимога про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження будинком задоволена, таким чином з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 908 грн та на користь держави 908 грн.

Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору відповідно ст.8 ЗУ «Про судовий збір», апеляційна скарга задоволена на 16,6%, таким чином з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 9534 грн х 16,6% = 1582,64 грн.

Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Браташа Юрія Павловича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Автозаводського районного судум.Кременчукавід 04січня 2024року задовольнити частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 04 січня 2024 року скасувати.

Апеляційну скаргу адвоката Браташа Юрія Павловича, представника ОСОБА_1 , на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 04 січня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 04 січня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права користування і розпорядження належними їм будинком та земельною ділянкою шляхом перебудови: перенесення із суміжної межі земельних ділянок № 86 і № 88 стіни будинку № 86 літ. «А» (літ. «А-2» - відповідно схематичного плану земельної ділянки) і межуючих зі стіною приміщень «1-10», «1-11» і приміщень «1-4» і «1-5» (відповідно тех. паспорта від 17.11.2011р., - це приміщення прибудови Літ.«А1-1» з приміщеннями : «1-6», «1-7») та відновити межу суміжних земельних ділянок № 86 і 88, відповідно державних актів; демонтувати напівзруйновану стіну прибудови Літ.«А1» до будинку АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 454 грн з кожного.

Стягнути ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь держави по 791,32 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.09.2024
Оприлюднено20.09.2024
Номер документу121717896
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Судовий реєстр по справі —524/4915/21

Ухвала від 13.11.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 23.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Ухвала від 21.10.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 21.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Петров Євген Вікторович

Постанова від 16.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Постанова від 16.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Постанова від 16.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Постанова від 16.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 04.09.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

Ухвала від 12.08.2024

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Лобов О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні