Ухвала

від 18.09.2024 по справі 638/16306/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16306/24

Провадження № 1-кс/638/3065/24

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №42024222060000136 від 10.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна,

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №42024222060000136 від 10.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна.

Клопотання обґрунтованотим,що у провадженні слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024222060000136 від 10.07.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку зі станом свого здоров`я у ОСОБА_4 виникла необхідність у зверненні до закладів охорони здоров`я та отриманні у подальшому медичних документів, які будуть підставою для зняття з військового обліку.

У зв`язку з викладеним, у липні 2024 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 , якого сприймав як особу з необхідними компетенціями, у якого син працює лікарем, з питанням про можливість отримання медичних документів за результатами встановлення стану свого здоров`я, що стануть підставою для подальшого знаття з військового обліку.

Однак, ОСОБА_5 за вплив на прийняття посадовими особами медичних закладів Харківської міської ради, тобто особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування рішень щодо видачі медичних документів за результатами встановлення стану здоров`я ОСОБА_4 , які будуть підставою для зняття з військового обліку, а також за подальший вплив на посадових осіб військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 рішень щодо визнання його обмежено придатним до військової служби висловив вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди.

Надалі,15.08.2024,приблизно о14:00,у ходізустрічі біля супермаркету«Класс» заадресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дійта наслідків,діючи умисно,на ранішевисловлену нимвимогу одержаввід ОСОБА_4 для себечастину неправомірноївигоди увигляді грошовихкоштів усумі 40000грн. за вказанийвплив напосадових осібКНП «Міськаклінічна лікарня№13»з метоюодержання медичноїдокументації,яка бу подальшомуслугувала підставоюдля зняття ОСОБА_4 з військовогообліку,за результатамичого ОСОБА_4 отримав випискуз медичноїкарти стаціонарногохворого №5374за підписомта печаткоюлікуючого лікаря/завідуючоговідділенням КНП«Міська клінічналікарня №13» ОСОБА_6 ,відповідно доякої,останній,зокрема,перебував настаціонарі з15.08.2024до 26.08.2024, яка в подальшому буде підставою для зняття з військового обліку, що не відповідає дійсності.

У подальшому,12.09.2024,приблизно о08:00,у ходізустрічі навідкритій ділянцімісцевості заадресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 ,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дійта наслідків,продовжуючи реалізаціювказаного єдиногоумислу,на ранішевисловлену нимвимогу одержаввід ОСОБА_4 для себеіншу частинунеправомірної вигодиу виглядігрошових коштіву сумі2600доларів США за вказаний вплив на посадових осіб військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого зняття ОСОБА_4 з військового обліку за станом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

У ході досудового розслідування було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час обшуку 12.09.2024 року у період з 08год.04хв.по 10год.41хв.було виявленота вилученонаступні речовідокази,а саме: мобільний телефон марки «iPhone» 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , в копусі білого кольору та в чохлі білого кольору; мобільний телефон марки «iPhone» моделі «6 S+» в копусі білого кольору та чохлі білого кольору; грошові кошти номіналом 1000 гривень у кількості 2 шт., із серійним номером: НОМЕР_4 ; АК: НОМЕР_5 ; виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 562 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 2 арк, консультативний висновок лікаря спеціаліста на ім`я ОСОБА_7 на 1 арк.

Відповідно положень ст. 98-100, 110 КПК України постановою слідчого від 12.09.2024 року: мобільний телефон марки «iPhone» 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , в копусі білого кольору та в чохлі білого кольору; мобільний телефон марки «iPhone» моделі «6 S+» в копусі білого кольору та чохлі білого кольору; грошові кошти номіналом 1000 гривень у кількості 2 шт., із серійним номером: НОМЕР_4 ; АК: НОМЕР_5 ; виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 562 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 2 арк, консультативний висновок лікаря спеціаліста на ім`я ОСОБА_7 на 1 арк.- визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню до вирішення кримінального провадження по суті.

Відповідно положень ст. 98-100, 110 КПК України вилучене майно в ході проведення обшуку, а саме мобільний телефон марки «iPhone» 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , в копусі білого кольору та в чохлі білого кольору; мобільний телефон марки «iPhone» моделі «6 S+» в копусі білого кольору та чохлі білого кольору, виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 562 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 2 арк, консультативний висновок лікаря спеціаліста на ім`я ОСОБА_7 на 1 арк. належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно положень ст. 98-100, 110 КПК України вилучене майно в ході проведення обшуку, а саме грошові кошти номіналом 1000 гривень у кількості 2 шт., із серійним номером: ГН 5455074; АК: НОМЕР_5 , що належать Державній установі Центру обслуговування підрозділів НП України.

Прокурор арґументує клопотання необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, та для забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування.

Також вказав, що повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об`єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.

У зв`язку з чим, просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вищевказані вилучені в ході обшуку речі та документи.

Слідчий до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, клопотання підтримала та просила задовольнити.

Власник майна до суду не з`явився, повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою учасників справи відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вважає доводи переконливими, а клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора підтверджуються матеріалами справи, а саме: витягом з ЄРДР №42024222060000136 від 10.07.2024 року, протоколом допиту свідка, рапортом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, протоколом про результати здійснення негласної слідчої(розшукової) дії, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину, протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, постановою про визнання речовими доказами.

Згідно з ч.1,2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якого накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі Бакланов проти Російської Федерації , Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі Фрізен проти Російської Федерації , Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).

Таким чином, правомірність втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, повинна бути доведена в суді першої інстанції, а спів розмірність наслідків обмеження права власності бути завданням кримінального провадження, а також можливості застосування найменш обтяжливий спосіб арешту.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Тобто, незастосування тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна.

Враховуючи вищевикладене, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно, завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 170, 172, 173 КПК України, суддя,-

ухвалив:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування №42024222060000136 від 10.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на вилучене майно третьої особи 12.09.2024 року старшим слідчим СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 під час складання протоколу обшуку, шляхом позбавлення права на розпорядження володільцем майна на:

1) мобільний телефон марки «iPhone» 14 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , в копусі білого кольору та в чохлі білого кольору; мобільний телефон марки «iPhone» моделі «6 S+» в копусі білого кольору та чохлі білого кольору, виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 562 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 2 арк, консультативний висновок лікаря спеціаліста на ім`я ОСОБА_7 на 1 арк., що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

2) грошові кошти номіналом 1000 гривень у кількості 2 шт., із серійним номером: ГН 5455074; АК: НОМЕР_5 , що належать Державній установі Центру обслуговування підрозділів НП України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про арешт майна не зупиняє її виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1