Постанова

від 16.09.2024 по справі 916/2658/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2658/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Поліщук Л.В., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Одеської міської ради: Явченко Д.В.,

від Фізичної особи-підприємця Гавури Катерини Ростіславівни: Нікішев О.В.,

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: Карапиш К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Одеської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про призначення експертизи (суддя в І інстанції Бездоля Д.О.), повний текст якої складено 30.07.2024

у справі №916/2658/22

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гавури Катерини Ростіславівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 661 922,02 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2658/22 призначено у справі №916/2658/22 експертизу; доручено проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026).

Поставлено перед експертом/-ами наступні питання:

- чи знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, в межах водоохоронної зони та чи є вірним розмір нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, зазначений у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1772 (а.с.43, т.1). Якщо земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, не знаходиться в межах водоохоронної зони, то який розмір нормативно-грошової оцінки є вірним?

- чи знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, в межах водоохоронної зони та чи є вірним розмір нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, зазначений у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1773 (а.с.44, т.1). Якщо земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, не знаходиться в межах водоохоронної зони, то який розмір нормативно-грошової оцінки є вірним?

Попереджено судового/-их експерта/-ів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Витрати з проведення у справі № 916/2658/22 експертизи покладено на Фізичну особу-підприємця Гавуру Катерину Ростіславівну.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Гавуру Катерину Ростіславівну надати суду докази оплати експертизи.

Зобов`язано сторін, у разі необхідності, надати експерту/-ам доступ до об`єкту дослідження за участю представників всіх учасників справи.

Якщо під час проведення експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, зобов`язано надати можливість експерту/-ам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.

Направлено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи матеріали справи № 916/2658/22.

Зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повернути матеріали справи № 916/2658/22 після закінчення проведення експертизи або у випадках, встановлених законом, коли проведення експертизи виявилось неможливим.

Провадження у справі №916/2658/22 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Постановляючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку спірних сум (а.с.47-48, т.1), при визначені суми орендної плати, що заявлена до стягнення з відповідача, позивач керувався саме даними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.06.2019 № 1772 та 19.06.2019 № 1773. В цей же час, відповідач заперечує обставину правомірності застосування певних коефіцієнтів при визначені нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які орендуються відповідачем, наголошуючи на безпідставності застосування: 1) локального коефіцієнту у зв`язку із знаходженням земельних ділянок у водоохоронній зоні у розмірі 1,02; 2) коефіцієнту Кф у розмірі 3,0, оскільки, на думку відповідача, в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт 2,5.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені заперечення відповідача, враховуючи, що при розгляді справи виникли питання, які потребують спеціальних знань та на їх роз`яснення учасниками справи не подано самостійно доказів, зокрема, щодо підстав для застосування при визначені нормативної грошової оцінки земельних ділянок, орендованих відповідачем, локального коефіцієнту 1,02 (розташування земельної ділянки у водоохоронній зоні), в цей же час встановлення вірності розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосована позивачем при розрахунку спірної суми, входить до предмета доказування у цій справі, а для надання оцінки коефіцієнтів у витягах та вірності цього розміру необхідні знання у сфері іншій, ніж право, суд вважав, що для отримання відповідей на спірні питання необхідним є проведення експертизи.

Водночас, враховуючи, що призначена судом згідно з ухвалою від 10.07.2023 експертиза наразі невиконана, натомість, як було з`ясовано судом, підстави для призначення у даній справі експертизи на цей час не змінились, а обставина щодо необхідності її проведення була також підтверджена апеляційним судом в постанові від 28.09.2023, суд, з метою виконання завдань господарського судочинства, вважав необхідним призначити у цій справі експертизу повторно після отримання та врахування роз`яснень судового експерта та долучення учасниками справи до матеріалів справи додаткових документів.

08.08.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Одеської міської ради, в якій остання просить зазначену ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2658/22 скасувати; справу направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що в даній справі наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами чітко підтверджуються як розмір нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, так і розмір заборгованості перед Одеською міською радою, а також те, що земельні ділянки земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:17:042:0007 та 5110137600:17:042:0008 за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 70-В, розташовані в межах водоохоронної зони моря та лиманів, відповідно, правильного застосування відповідного локального коефіцієнту у витягах із нормативної грошової оцінки, а тому суд першої інстанції має змогу вирішити спір без проведення судової експертизи на підставі наявних матеріалів справи, за рахунок існуючих засобів доказування.

Апелянт наголошує, що визначення розміру нормативної грошової оцінки належить виключно до повноважень Держгеокадастру та висновок експерта не може бути підставою для нарахування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже він не є таким документом згідно із законом.

Додатково зазначає, що суд першої інстанції фактично повторно поставив перед експертом питання, відповідь на які він надати не може, що додатково свідчить про безпідставність оскаржуваної ухвали про призначення експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, погоджуючись із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, додатково зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховані інформація та документи, які надані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради. Відповідно до Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженому рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:17:042:0007 та 5110137600:17:042:0008 знаходяться в межах водоохоронної зони.

Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земель м. Одеси - це окрема технічна документація, яка затверджена рішенням Одеської міської ради, відомості з якої внесені до Державного земельного кадастру та формуються автоматично у формі витягу. Земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:17:042:0007 та 5110137600:17:042:0008 знаходяться в межах водоохоронної зони, у зв?язку з чим при формуванні витягів з нормативної грошової оцінки врахований коефіцієнт для водоохоронної зони - 1,02. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, План зонування території (зонінгу) м. Одеси, а також встановлення водоохоронної зони міста Одеси не є предметом розгляду у цій справі, оскільки предметом розгляду є стягнення орендної плати за договором оренди землі, тому у суду відсутня необхідність досліджувати питання законності даної документації.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2658/22 та призначено справу до розгляду на 16.09.2024 о 10:00.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи наполягали на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні ухвали про призначення експертизи, представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2022 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гавури Катерини Ростіславівни, в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 661922,02 грн, з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 568222,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 67122,22 грн, 3% річних у розмірі 21198,65 грн та пеню у розмірі 5378,19 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилався на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору оренди землі від 29.11.2006 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування земельними ділянками, загальною площею 855 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. проспект Добровольського, 70-в.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 позовну заяву Одеської міської ради було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, а також залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У травні 2023 року відповідачем було подано до суду клопотання (а.с. 16-19, т.2), в якому останній просив суд призначити у цій справі комплексну експертизу з питань землеустрою та судову економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) чи відповідають визначення у витягах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 70-В (кадастрові номери 5110137600:17:0420007, 5110137600:17:0420008) вимогам нормативно-правових актів, якщо ні, то яка вона повинна бути?

2) чи підтверджується документально наведений у позові Одеської міської ради розрахунок заборгованості ФОП Гавура К.Р. перед Одеською міською радою за період 2019-2022 роки умовам укладеного між ними договору, рішенням Одеської міської ради та нормативно-правовим актам?

Обґрунтовуючи необхідність проведення експертизи з вищевказаних питань відповідач посилався на те, що у поданих позивачем витягах про нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок вказана недостовірна інформація, яка суттєво впливає на оцінку земельних ділянок та, відповідно, на суму орендної плати. Як наголошував відповідач, у розрахунку сукупного коефіцієнту Км3 не повинен був застосовуватись коефіцієнт у значенні 1,02, так як земельні ділянки не перебувають у водоохоронній зоні, крім цього, як зазначав відповідач, у витягах був застосований коефіцієнт Кф у значенні 3,0, хоча відповідно до положень додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (пункт 5 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, повинен був складати 2,5. Також відповідач не погодився зі здійсненим позивачем розрахунком сум орендної плати, зокрема ставкою річної орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у даній справі призначено експертизу, доручено її проведення Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та поставлено перед експертом/-ами наступні питання:

1) чи відповідає виконана нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1772 (а.с. 43, т.1) вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)?

2) чи відповідає виконана нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1773 (а.с. 44, т.1) вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)?

Вищевказана ухвала суду була оскаржена Одеською міською радою до суду апеляційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі № 916/2658/22 було частково змінено та викладено поставлені експертам запитання в наступній редакції:

1) чи вірно визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1772 (а.с. 43, т.1)? Якщо ні, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)?

2) чи вірно визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1773 (а.с. 44, т.1)? Якщо ні, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)?

Решту ухвали суд апеляційної інстанції залишив змін, зазначивши, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про призначення у даній справі судової експерти з метою встановлення вірності наданої позивачем нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок, проте колегія суддів вважала дещо неоднозначним застосоване судом в ухвалі від 10.07.2023 формулювання поставлених експертам запитань, тому дійшла висновку про викладення їх в іншій редакції.

В подальшому, 02.05.2024 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом з матеріалами справи надійшло повідомлення експерта про залишення ухвали суду про призначення експертизи у даній справі без виконання з посиланням на те, що витяг з нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки є похідним документом від технічної документації та не може бути окремим об`єктом дослідження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2658/22 призначено у справі №916/2658/22 експертизу; доручено проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026)

Поставлено перед експертом/-ами наступні питання:

- чи знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, в межах водоохоронної зони та чи є вірним розмір нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, зазначений у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1772 (а.с. 43, т.1). Якщо земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, не знаходиться в межах водоохоронної зони, то який розмір нормативно-грошової оцінки є вірним?

- чи знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, в межах водоохоронної зони та чи є вірним розмір нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, зазначений у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1773 (а.с. 44, т.1). Якщо земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, не знаходиться в межах водоохоронної зони, то який розмір нормативно-грошової оцінки є вірним?

Отже, предметом апеляційного розгляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, оскільки, на думку скаржника, наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються як розмір нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, так і розмір заборгованості перед Одеською міською радою, а також те, що земельні ділянки земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:17:042:0007 та 5110137600:17:042:0008 за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 70-В, розташовані в межах водоохоронної зони моря та лиманів, відповідно, правильного застосування відповідного локального коефіцієнту у витягах із нормативної грошової оцінки, а тому суд першої інстанції має змогу вирішити спір без проведення судової експертизи на підставі наявних матеріалів справи, за рахунок існуючих засобів доказування.

Судова колегія відхиляє наведені вище аргументи скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (частина перша статті 100 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі виступає вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за порушення відповідачем умов, укладеного між сторонами договору оренди землі від 29.11.2006 в частині здійснення повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування земельними ділянками загальною площею 855 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, просп. Добровольського, 70-В, яким присвоєні кадастрові номери 5110137600:17:0420007 та 5110137600:17:0420008

Вищевказані земельні ділянки передані відповідачу у використання для експлуатації та обслуговування кафе-бару та для благоустрою прилеглої території.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що орендна плата розраховується у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки та складає: за земельну ділянку, площею 515 кв.м. 9492,99 грн; за земельну ділянку, площею 340 кв.м. 773,84 кв.м.

Відповідно до п. 4.4. договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом складання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку відповідно до вимог чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

Позивачем визначено, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-VII Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 1 січня 2017 року.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:17:0420007 позивачем долучено до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 19.06.2019 № 1772 (а.с.43, т.1), складений Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Зі змісту витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 19.06.2019 № 1772, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що при визначені нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки було, зокрема, застосовано локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, в тому числі, коефіцієнт 1,02 у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у водоохоронній зоні.

Також у витязі містяться дані застосування коефіцієнту Кф у розмірі 3,0.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:17:0420008 позивачем долучено до матеріалів справи витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 19.06.2019 № 1773 (а.с. 44, т.1), складений Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Зі змісту витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 19.06.2019 № 1773 вбачається, що при визначені нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки було, зокрема, застосовано локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки, в тому числі, коефіцієнт 1,02 у зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у водоохоронній зоні.

Також у витязі містяться дані застосування коефіцієнту Кф у розмірі 3,0.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку спірних сум (а.с.47-48, т.1), при визначені суми орендної плати, що заявлена до стягнення з відповідача, позивач керувався саме даними вищевказаних витягів від 19.06.2019 №1772 та 19.06.2019 №1773.

Між тим, відповідач заперечує обставину правомірності застосування певних коефіцієнтів при визначені нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які орендуються відповідачем, наголошуючи на безпідставності застосування: 1) локального коефіцієнту у зв`язку із знаходженням земельних ділянок у водоохоронній зоні у розмірі 1,02; 2) коефіцієнту Кф у розмірі 3,0, оскільки, на думку відповідача, в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт 2,5.

При цьому, суд самостійно не може перевірити правильність визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки не має спеціальних знань у цій сфері.

Водночас саме на суд покладається обов`язок перевірки правильності розрахунку суми коштів, які не були сплачені за користування землею.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність проведення експертизи, оскільки при розгляді справи виникли питання, які потребують спеціальних знань та на їх роз`яснення учасниками справи не подано самостійно доказів, зокрема, щодо підстав для застосування при визначені нормативної грошової оцінки земельних ділянок, орендованих відповідачем, локального коефіцієнту 1,02 (розташування земельної ділянки у водоохоронній зоні), в цей же час встановлення вірності розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосована позивачем при розрахунку спірної суми, входить до предмета доказування у цій справі, а для надання оцінки коефіцієнтів у витягах та вірності цього розміру необхідні знання у сфері іншій, ніж право, суд вважає, що для отримання відповідей на спірні питання необхідним є проведення експертизи.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що визначення розміру нормативної грошової оцінки належить виключно до повноважень Держгеокадастру та висновок експерта не може бути підставою для нарахування розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, адже він не є таким документом згідно із законом, з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 Верховний Суд визнав помилковими висновки судів щодо застосування приписів статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

А тому, витяг про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки не виступає єдиним належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, чим спростовуються вищенаведені доводи скаржника.

Судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги аргументи скаржника, що суд першої інстанції фактично повторно поставив перед експертом питання, відповідь на які він надати не може, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у даній справі вперше було призначено експертизу. Вищевказана ухвала суду була оскаржена Одеською міською радою до суду апеляційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі № 916/2658/22 було частково змінено та викладено поставлені експертам запитання в наступній редакції:

1) чи вірно визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420007, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1772 (а.с. 43, т.1)? Якщо ні, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)? 2) чи вірно визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:17:0420008, у витязі Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Одесі від 19.06.2019 № 1773 (а.с. 44, т.1)? Якщо ні, то який розмір нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки є вірним (мав бути зазначений у цьому витязі)?

В подальшому, 02.05.2024 до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом з матеріалами справи надійшло повідомлення експерта про залишення ухвали суду про призначення експертизи у даній справі без виконання з посиланням на те, що витяг з нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки є похідним документом від технічної документації та не може бути окремим об`єктом дослідження.

Після надходження матеріалів даної справи до суду, у підготовче засідання в суді першої інстанції 12.06.2024 з`явився судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Білоус Катерина Вікторівна, якою були надані роз`яснення щодо формулювання питань, які мають бути поставлені перед експертом, з метою з`ясування обставин, що входять до предмету доведення та потребують спеціальних знань, а також щодо переліку матеріалів, які мають бути подані експерту для проведення відповідних досліджень.

З урахуванням пояснень експерта учасниками справи були подані суду додаткові документи, необхідні для проведення експертизи, які були долучені місцевим господарським судом до матеріалів справи.

Тому, суд у повній відповідності до норм чинного законодавства врахував, що призначена судом згідно з ухвалою від 10.07.2023 експертиза наразі невиконана, натомість підстави для призначення у даній справі експертизи на цей час не змінились, з метою виконання завдань господарського судочинства, призначив у цій справі експертизу повторно після отримання та врахування роз`яснень судового експерта та долучення учасниками справи до матеріалів справи додаткових документів.

При визначені питань, які необхідно поставити перед експертом, суд враховував надані судовим експертом у підготовчому засіданні роз`яснення, предмет дослідження у цій справі та ті обставини, щодо яких є заперечення сторін, чим спростовуються помилкові доводи скаржника, що суд першої інстанції фактично повторно поставив перед експертом питання, відповідь на які він надати не може.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що для дослідження вказаних обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а тому наявні підстави для призначення у даній справі судової експертизи.

Отже, безпідставними є посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не було наведено обґрунтованих підстав для призначення у даній справі судової експертизи.

Судова колегія апеляційної інстанції також враховує, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи.

Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку, якщо суд дійде висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об`єктивно в їх сукупності, керуючись законом. Надання судом апеляційної інстанції вказівок щодо достовірності та належності тих чи інших доказів може бути розцінено як втручання у компетенцію суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист існуючих прав сторін та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень.

Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Тобто, переглядаючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції надає оцінку відповідності чи невідповідності такої процесуальної дії вимогам чинного законодавства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 ( n. 33 ), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 ( n. 38 ) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, без якого змагальність як принцип не існує. Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

У рішенні Європейського суду з прав людини Дульський проти України від 01.06.2006 ( заява № 61679/00 ), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.

В силу ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, керуючись наведеними принципами, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність для з`ясування дійсних правовідносин між сторонами призначення у справі судової експертизи, яка поряд з іншими доказами надасть йому можливість повно, всебічно та об`єктивно перевірити всі обставини справи, на які посилаються учасники та вирішити визначені ст. 237 Господарського процесуального кодексу України питання, що є необхідним для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з наявністю правових підстав для призначення судової експертизи у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, призначаючи у даній справі експертизу, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про призначення у даній справі судової експертизи є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 у справі №916/2658/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 про призначення експертизи у справі №916/2658/22 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 18.09.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Л.В. Поліщук

Н.М. Принцевська