Постанова

від 17.09.2024 по справі 916/2123/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2123/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.В. Колцун,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Ю.С. Барсукова

від від відповідача (боржника): С.В. Донін

від органу державної виконавчої служби: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повний текст складено 18.06.2024) про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця

у справі №916/2123/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті»)

до відповідача: Комунального підприємства «Одескомунтранс»

про стягнення заборгованості в сумі 4201123,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Коротка історія справи

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Одескомунтранс» про стягнення заборгованості за договором на надання послуг зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів №01ПЧ11 від 28.02.2011.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2123/18 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 у справі №916/2123/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» задоволено та стягнуто з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» заборгованість за надані послуги у розмірі 4201123,00грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн.

07.03.2019 Господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ про примусове виконання вказаного судового рішення.

Короткий зміст скарги на дії та рішення виконавця

09.05.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга від Комунального підприємства «Одескомунтранс» на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник просив:

-витребувати з Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) матеріали виконавчого провадження №74744651 за наказом Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00грн та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн;

-визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мазур В.В., вчинені у виконавчому провадженні №74744651 за наказом Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн та витрат на сплату судового збору 63016, 85 грн, загалом 4264139,85 грн;

-скасувати постанову державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мазур В.В. від 16.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74744651 за наказом Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн та витрат на сплату судового збору в сумі 63016,85 грн, загалом 4264139,85 грн;

-на час розгляду скарги зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні №74744651 від 16.04.2024.

В обґрунтування скарги скаржник послався на те, що виконання судового рішення провадиться державним виконавцем із порушенням законодавства та прав боржника.

По-перше, як зазначав скаржник, виконавче провадження №74744651 відкрито державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мазур В.В. за наказом Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019, трирічний строк пред`явлення до виконання якого сплив, що тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, за твердженнями скаржника, держаний виконавець Мазур В.В. не мав підстав для винесення 16.04.2024 також інших постанов, якими в межах незаконно розпочатого виконавчого провадження стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 42413,98 грн та визначено загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 269,00 грн.

По-друге, посилаючись на частину першу статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник зазначав, що з невідомих причин в Автомазованій системі виконавчого провадження в сканованих копіях матеріалів виконавчого провадження №74744651 від 16.04.2024 відсутній виконавчий документ наказ Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019, чим порушено право боржника на ознайомлення з матеріалами провадження.

Отже, на думку скаржника, вказані дії державного виконавця є незаконними.

Разом з тим, із посиланнями на пункт «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначав, що про відкриття виконавчого провадження №74744651 за наказом Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019 боржник дізнався тільки 03.05.2024 внаслідок отримання поштою постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. При цьому скаржник зауважував, що на електронну адресу боржника копія вказаної постанови не надходила, з огляду на що скаржник звернувся до суду із даною скаргою в межах визначеного законом строку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємства «Одескомунтранс» на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по справі № 916/2123/18.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення скарги боржника на дії державного виконавця, оскільки на момент пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області у даній справі від 07.03.2019 до примусового виконання 09.04.2024 строк його пред`явлення до виконання не сплинув, а переривався з 24.02.2022 з урахуванням положень діючого Закону України від 15.03.2022 №2129-ХІ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, господарським судом не прийнято до уваги твердження скаржника про відсутність у сканованих копіях матеріалів виконавчого провадження №74744651 виконавчого документу наказу Господарського суду Одеської області №916/2123/18 від 07.03.2019, оскільки з наданих до суду державним виконавцем копій матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що такі матеріали містять заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2024, супровідний лист Господарського суду Одеської області від 07.03.2019 та наказ суду від 07.03.2019 у справі № 916/2123/18.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги боржника

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024, Комунальне підприємство «Одескомунтранс» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт на підставі аналізу рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин. Відтак, на переконання скаржника, суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин спеціальний закон, який діяв станом на 07.03.2022 дату закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа у даній справі, а саме Закон України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 07.03.2022.

Позиція стягувача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість, оскільки судом першої інстанції було правильно враховано, що законодавець, зазначивши в Законі України №2129-IX від 15.03.2022 період його дії саме у період воєнного стану, фактично поширив дію закону на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом, адже законодавчо період воєнного стану встановлено в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 02.07.2024 за вх.№2591/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн, відсутності заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 у справі №916/2123/18 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, а також належних доказів, що посвідчують повноваження адвоката на представництво Комунального підприємства «Одескомунтранс» у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Цією ж ухвалою суду доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/2123/18, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

09.07.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2123/18.

19.07.2024 від Комунального підприємства «Одескомунтранс» надійшла заява (вх.№2591/24/Д1) про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій скаржник також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці відповідно до наказу голови суду від 24.06.2024 №170-в, питання щодо усунення недоліків апеляційної скарги вирішувалося 07.08.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 поновлено Комунальному підприємству «Одескомунтранс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі №916/2123/18. За вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження. Встановлено учасникам справи строк до 22.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду від 07.08.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі №916/2123/18 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2024 о 12:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2024, представник позивача (стягувача) та представник відповідача (боржника) надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Орган державної виконавчої служби про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника органу державної виконавчої служби.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Наказ Господарського суду Одеської області від 07.03.2019 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2123/18 щодо стягнення з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» заборгованості за надані послуги у розмірі 4201123,00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн був пред`явлений стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (попереднє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз») до примусового виконання до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно із заявою про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2024.

16.04.2024 державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №ВП 74744651 з виконання виданого Господарським судом Одеської області наказу у справі №916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз») заборгованості за надані послуги у розмірі 4201123,00грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн.

Малиновським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.04.2024 було направлено супровідним листом від 16.04.2024 за вих. № 85285 на адреси Комунального підприємства «Одескомунтранс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» для виконання та до відома.

Крім того, 16.04.2024 державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур В.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № ВП 74744651, згідно з якою визначено для боржника Комунального підприємства «Одескомунтранс» розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 269,00 грн. Так, вказану постанову було направлено органом державної виконавчої служби на адреси боржника та стягувача для виконання та до відома супровідним листом від 16.04.2024 за вих. № 852286.

Також із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.04.2024 у ВП №7474465 стягнуто з боржника Комунального підприємства «Одескомунтранс» виконавчий збір у розмірі 426413,98 грн, яку супровідним листом від 16.04.2024 за вих. №85287 Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направив на адреси Комунального підприємства «Одескомунтранс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» для виконання та до відома.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області, відмовляючи у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця, виходив з того, що наказ Господарського суду Одеської області від 07.03.2019 виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та є обґрунтованим врахування державним виконавцем передбачених Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-ХІ, який набрав чинності 26.03.2022, законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, з огляду на що є правомірним винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №74744651 від 16.04.2024.

Не погоджуючись з таким висновком суду, скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що виходячи із принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі, суд мав застосувати до спірних правовідносин Закон України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 07.03.2022.

Колегія суддів вважає такі твердження апелянта помилковими та зазначає про правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 зазначеного Закону унормовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частин першої - третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Отже, за загальним правилом, наказ Господарського суду Одеської області від 07.03.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 у справі №916/2123/18, що набрало законної сили 07.03.2019, мав бути пред`явлений до виконання до 08.03.2022 включно.

Водночас 26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Воєнний стан запроваджений в Україні 24.02.2024 наразі не припинено та не скасовано.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 15.03.2023 у справі №260/2595/22, від 03.08.2023 у справі №420/10415/22, від 09.11.2023 у справі №0440/5997/18, від 19.06.2024 у справі №278/6265/13, від 18.07.2024 у справі №796/198/2018.

Приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

З урахуванням викладеного, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області, що в даному випадку законодавець, зазначивши в Законі України №2129-IX від 15.03.2022 період його дії саме у період воєнного стану, фактично поширив дію закону на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом, адже законодавчо період воєнного стану встановлено в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Відтак, на момент пред`явлення наказу суду у даній справі від 07.03.2019 до примусового виконання 09.04.2024 строк його пред`явлення до виконання не сплинув, а переривався з 24.02.2022 з урахуванням положень діючого Закону України від 15.03.2022 №2129-ХІ, яким встановлено, що саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Постанову про відкриття виконавчого провадження №74744651 з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 у справі № 916/2123/18 прийнято державним виконавцем 16.04.2024 з урахуванням наведених положень Закону України №2129-IX від 15.03.2022, з огляду на що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки ним обґрунтовано враховано чинні законодавчі зміни у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця у справі №916/2123/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.09.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран