Постанова

від 18.09.2024 по справі 916/37/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/37/22м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Подчинок Н.М., у порядку самопредставництва;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Полубок Н.А., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дністровського міжрайонного управління водного господарства

на рішення Господарського суду Одеської області

від 03 серпня 2022 року (повний текст складено 11.08.2022)

у справі №916/37/22

за позовом: Дністровського міжрайонного управління водного господарства

до відповідачів:

1. Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області

2. Комунального підприємства "Наше село"

3. Фізичної особи-підприємця Рогачко Світлани Петрівни

про: скасування рішення, державної реєстрації, права постійного користування земельною ділянкою та позбавлення кваліфікаційного сертифіката,-

суддя суду першої інстанції: Петров В.С.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 18.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Дністровське міжрайонне управління водного господарства (далі також позивач, Дністровське МУВГ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовними вимогами до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (далі також - відповідач-1, Маяківська сільська рада), Комунального підприємства "Наше село" (далі також відповідач-2, КП Наше село), Фізичної особи-підприємця Рогачко Світлани Петрівни (далі також відповідач-3, ФОП Рогачко С.П.) про:

-скасування рішення 13 сесії VIII скликання Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області №13/84-VIII від 22.07.2021 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87;

-скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, шляхом виключення відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру;

-скасування права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 43917976 від 07.09.2021;

-позбавлення сертифікованого інженера - землевпорядника Рогачко Світлану Петрівну кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника від 03.10.2016 №012941.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався, зокрема на те, що Маяківська сільська рада передала в постійне користування КП Наше село частину земельної ділянки, яка мала чіткі межі та перебувала у законному користуванні Дністровського МУВГ, без її вилучення, чим порушила приватний інтерес позивача.

Так, за наслідками прийняття рішення Маяківської сільської ради від 22.07.2021 №13/84-VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село, останнім в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено реєстрацію права постійного користування (номер запису про інше речове право 43917976 від 07.09.2021) на земельну ділянку площею 0,6131 га, кадастровий номер 5121083900:02:002:1021, яка перекриває частину земельної ділянки Дністровського міжрайонного управління водного господарства, що в свою чергу, позбавляє позивача можливості виконувати господарську діяльність, унеможливлює під`їзд до автогаражу, ремонтної майстерні, складу. Водночас, Дністровське МУВГ зауважує, що на спірній земельній ділянці знаходиться обладнання базової станції стільникового зв`язку мобільної мережі ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем., щодо якого укладений договір на надання послуг з утримання обладнання між позивачем та власником обладнання.

За твердженням позивача, відповідно до відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, зареєстрована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ФОП Рогачко Світланою Петрівною (кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника від 03.10.2016 №012941), якою порушено вимоги п."б" ст. 198 Земельного кодексу України в частині нездійснення нею обов`язкового погодження меж з суміжними власниками та землекористувачами під час виконання кадастрових зйомок, виконуваних для відведення земельних ділянок, а також допущено грубе порушення під час виконання землевпорядних робіт щодо здійснення кадастрової зйомки спірної ділянки, оскільки ділянка позивача була огороджена, тому горизонтальну зйомку та встановлення меж на поворотних точках ділянки неможливо здійснити без проникнення на територію позивача.

Таким чином, Дністровське МУВГ наголошує, що в результаті протиправних дій ФОП Рогачко С.П. позивач позбавлений частини земельної ділянки, яку відведено Комунальному підприємству Наше село, площею 0,6131 га за кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, а також порушені майнові права на споруди підприємства та порушені договірні права між позивачем та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. щодо утримання обладнання базової станції стільникового зв`язку, що призвело до понесення збитків позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 у справі №916/37/22 (суддя Петров В.С.) у задоволені позову Дністровського міжрайонного управління водного господарства відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на відсутність у матеріалах даної справи належних та допустимих доказів, які би беззаперечно вказували, що відведена КП Наше село згідно рішення Маяківської сільської ради від 22.07.2021 №13/84-VIII земельна ділянка перекриває частину земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі акту на право постійного користування землею від 11.07.1995, та відповідно доказів, які би вказували яка саме частина земельної ділянки позивача внаслідок прийняття Маяківською сільською радою рішення №13/84-VIII перекрилась та перейшла у постійне користування КП Наше село.

При цьому, господарський суд зауважив, що факт накладення однієї земельної ділянки на іншу підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти та земельно- технічною експертизою, але, доказів проведення позивачем такої експертизи матеріали даної господарської справи не містять. Водночас, суд звернув увагу на те, що під час розгляду даної справи Дністровське МУВГ також не заявлялось відповідне клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Таким чином, на переконання місцевого господарського суду, позивачем не було доведено заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дністровське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 у справі №916/37/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Деяки доводи апеляційної скарги Дністровського МУВГ є аналогічними доводам позовної заяви. Водночас, позивач не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності визначених судом доказів накладення спірної земельної ділянки на ділянку Дністровського МУВГ тазазначає, що відомості (інформація) до Публічної кадастрової карти вносяться на підставі розробленої документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості, відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» та ст. 79-1 Земельного кодексу України. Дозвіл на розробку документації із землеустрою надає уповноважений орган місцевого самоврядування, тобто Маяківська сільська рада (відповідач-1). При цьому, до суду було надано докази звернення позивача до відповідача-1 як до розпорядника земель державної та комунальної власності із заявами про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки позивача площею 1,4309 га. Відповідні заяви позивача направлялись відповідачу листами від 14.07.2021№202 та від 19.10.2021 №325, проте, були залишені Маяківською сільською радою без розгляду, що свідчить про перешкодження відповідачем-1 своєю бездіяльністю внесенню відомостей до Державного земельного кадастру, які відображаються на Публічній кадастровій карті України, щодо спірної земельної ділянки. За твердженням апелянта, дані документи досліджувались судом першої інстанції у судових засіданнях.

Щодо зауваження суду стосовно відсутності висновків земельно-технічної експертизи, то Дністровське МУВГ, посилаючись на приписи ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на тому, що суд мав і з власної ініціативи призначити відповідну експертизу або роз`яснити позивачеві про необхідність призначення такої експертизи.

Разом з цим, апелянт наполягає на тому, що позивачем до суду надано Технічний звіт, розроблений на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серії ОД, яким визначені межі земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні позивача, в натурі, по фактичному їх положенню на місцевості, визначено балансову вартість для передачі об`єктів правонаступнику.

Детальніше доводи Дністровського МУВГ викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П., 26.09.2022 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дністровського міжрайонного управління водного господарства на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 у справі №916/37/22; відповідачам встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено розгляд справи на 10.11.2022.

04.10.2022 від Маяківської сільської ради до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 не погоджується з доводами останньої, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

13.10.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Маяківської сільської ради.

У зв`язку з участю у підготовці суддів для підтримання кваліфікації головуючого судді Савицького Я.Ф. та судді члена колегії Колоколова С.І. у період з 07.11.2022 по 11.11.2022, судове засідання, призначене на 10.11.2022 у справі №916/37/22 не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою суду від 14.11.2022 учасників даної справи про те, що розгляд апеляційної скарги Дністровського міжрайонного управління водного господарства відбудеться 15.12.2022.

В процесі апеляційного перегляду даної справи від Дністровського міжрайонного управління водного до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про витребування доказів та про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання, наведені у відповідній заяві.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів тощо.

При цьому до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Виходячі з предмету розгляду даної справи та обґрунтування позовних вимог, враховуючи доводи апеляційної скарги Дністровського МУВГ, з огляду на те, що суди, вирішуючи спір, зобов`язані перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його прав, ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.02.2023 клопотання позивача про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі №916/37/22 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026). На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- чи накладається земельна ділянка площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87 на земельну ділянку, площею 760,9 га, яка належить Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (до перейменування -Дністровському управлінню зрошувальних систем) на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850?;

- у випадку накладення земельної ділянки площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021), яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87 на земельну ділянку, площею 760,9 га, яка належить Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (до перейменування -Дністровському управлінню зрошувальних систем) на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850, графічно встановити розміри, площу та конфігурацію такого накладення, а також графічно визначити та вказати яким чином ділянки накладаються одна на іншу?

- чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850 правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку?

- чи відповідає фактичне розташування нерухомого майна (споруд, будівель, гаражів та інших об`єктів, розташованих на земельній ділянці Дністровського міжрайонного управління водного господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850) відносно меж даної земельної ділянки?

Апеляційне провадження у справі №916/37/22 зупинено на час проведення експертизи до отримання висновку експертів.

В процесі проведення судової земельно-технічної експертизи експертною установою були заявлені клопотання про надання додаткових матеріалів, пов`язаних з проведенням експертизи та про погодження строку виконання експертизи у даній справі понад 90 календарних днів, які були задоволені судом апеляційної інстанції, про що постановлялись відповідні ухвали, які містяться у матеріалах справи.

09.04.2024 матеріали справи №916/37/22 разом з висновком експерта повернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку та відрахуванням зі штату суду судді-члена колегії Разюк Г.П., розпорядженням керівника апарату суду від 10.04.2024 №91 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/37/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 для розгляду справи №916/37/22 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

Ухвалою від 10.04.2024 судова колегія у вищевказаному зміненому складі прийняла справу №916/37/22 до свого провадження. Крім того, даною ухвалою апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дністровського МУВГ було поновлено, справу №916/37/22 призначено до розгляду.

Протягом розгляду справи №916/37/22 її розгляд неодноразово відкладався; розглядались численні клопотання сторін, за результатами чого були винесені відповідні ухвали, які наявні у матеріалах справи; строк розгляду апеляційної скарги Дністровського МУВГ продовжувався на розумний строк і ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 учасників справи було повідомлено, що розгляд останньої призначено на 18.09.2024 року о 12:30 год.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник Дністровського МУВГ підтримав доводи апеляційної скарги і, виклавши свою правову позицію, просив скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ФОП Рогачко Світлани Петрівни просив рішення суду першої інстанції відносно відповідача-3 залишити без змін.

Представники Маяківської сільської ради та КП "Наше село" у судове засідання 18.09.2024 не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 270 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції також не визнавав явку представників учасників справи у судове засідання 18.09.2024 обов`язковою.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів 1 та 2.

У судовому засіданні 18.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що Дністровському МУВГ (до реорганізації - Дніпровському управлінню зрошувальних систем) на підставі державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серії ОД належать на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 760,9 га, з призначенням: для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства. Даний Акт виданий Біляївською районною радою народних депутатів Біляївського району Одеської області відповідно до рішення Біляївської районної ради народних депутатів від 27.01.1995 №45-ХХІІ. Акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ОД-06 №2850 (т. 1 а.с. 30-34).

Із наявних в матеріалах справи копій додатків №№1, 2 до рішення Біляївської районної ради про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні Дніпровського управління зрошувальних систем в розрізі сільських рад 2004 року вбачається перебування в постійному користуванні позивача земель загальною площею 760,9 га із визначенням площі по кожній сільській раді (а.с. 40-43 т. 1).

В загальній площі вказаних вище земельних ділянок 760,9 га знаходиться земельна ділянка в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , площею 1,4309 га, що підтверджується матеріалами Технічного звіту щодо проведення вишукувальних робіт (горизонтальна зйомка забудованих територій М 1:1000), розробленого у 2019 році на замовлення Дністровського міжрайонного водного господарства фізичною особою-підприємцем Рогачко Миколою Миколайовичем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ВОЗ №530069; кваліфікаційний сертифікат інженера геодезиста № 010533).

Дністровське міжрайонне управління водного господарства з метою внесення відомостей про земельну ділянку площею 1,4309 га під автогаражем, ремонтними майстернями та складами, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маяки, вул. Булавіна, 48б, звернулось до Маяківської сільської ради із заявою від 14.07.2021 вих. №202 про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою та встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: с. Маяки, вул. Булавіна, буд. 48б.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення позивача до суду із заявленими позовом, так і на час розгляду справи судом першої інстанції вказана технічна документація із землеустрою та встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за адресою: с. Маяки, вул. Булавіна, буд. 48б, не виготовлена та у встановленому порядку не затверджена.

Разом з цим, судом встановлено, що 01.11.2004 між Дністровським управлінням зрошувальних систем (виконавець) та ЗАТ КИЇВСТАР Дж.Ес.Ем. (замовник) укладено договір № 013А05 про надання послуг з утримання обладнання, відповідно до абз. 1 та абз. 2 розділу 1 якого на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець приймає на утримання і розміщує в погоджених сторонами місцях обладнання базової станції стільникового зв`язку комунікаційної мережі замовника та антенно-фідерні пристрої зазначеної станції, які надалі разом іменуються RBS. Зазначений договір укладено на підставі cтатей 901 - 907 Господарського кодексу України, що вступив у дію з 01.01.2004. Місце розташування визначене сторонами на території, яка належить виконавцеві на правах постійного користування, знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Меліоративна б/н, має площу 40 м2 і складається з місця для розміщення контейнеру з радіотехнічною апаратурою, фундаменту щогли заввишки 60 м для встановлення антенно-фідерних пристроїв (24,0 кв.м ) та місць для встановлення чотирьох якорів зазначеної щогли (16,0 кв.м). При цьому до вказаного договору № 013А05 від 01.11.2004 сторонами були укладені додаткова угода №1 від 31.10.12010, №2 від 24.10.2012 та №3 від 01.10.2014.

Також місцевим господарським судом встановлено, що рішенням 13 сесії VІІ скликання Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 22.07.2021 року №13/84-VIII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село? для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021) в постійне користування КП Наше село? для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївськиї район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87;

- передано земельну ділянку площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021) в постійне користування КП Наше село? для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (для обслуговування існуючої адміністративної будівлі та боксів), що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Маяківська сільська рада, село Маяки, вул. Пушкіна, 87.

Відповідно до відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 зареєстрована на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого фізичною особи-підприємця Рогачко Світланою Петрівною, кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника від 03.10.2016 №012941.

На підставі рішення Маяківської сільської ради від 22.07.2021 №13/84-VIII здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 шляхом внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та внесення відомостей на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 за КП Наше село? до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 43917976 від 07.09.2021).

Як зазначає позивач, вказане рішення Маяківської сільської ради від 22.07.2021 №13/84-VIII є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки передана на підставі нього в постійне користування КП Наше село? земельна ділянка площею 0,6131 га (кадастровий номер 5121083900:02:002:1021) перекриває частину земельної ділянки позивача та позбавляє останнього можливості виконувати господарську діяльність, оскільки унеможливлює під`їзд до автогаражу, ремонтної майстерні, складу. При цьому Дністровське міжрайонне управління водного господарства стверджує, що КП Наше село було обізнане щодо належності частини спірної земельної ділянки позивачеві, оскільки межі спірної земельної ділянки встановлені та збігаються з штучними межами, а саме залізною огорожею, встановленою ще в 1995 році під час передачі земель.

За результатами проведення в межах апеляційного провадження у справі №916/37/22 земельно-технічної експертизи судом апеляційної інстанції отримано висновок експерта від 21.03.2024 №23-1019, з якого вбачається, що обстеження об`єкту дослідження земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 відбувалось з виїздом експерта безпосередньо до об`єкту дослідження.

Відповідно до зроблених експертом висновків земельна ділянка з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район Маяківська сільська рада, село Маяки. вул. Пушкіна, 87 накладається на земельну ділянку, площею 5,64 га, яка належить Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства (до перейменування - Дністровському управлінню зрошувальних систем) на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850. Площа накладання становить 100%, тобто 0,6131 га. Графічно вказане накладання зображено у Додатку «В» до експертного висновку: «Схема зіставлення меж досліджуваних земельних ділянок».

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все судова колегія враховує, що позивач обґрунтовує позов накладенням на належну йому на праві постійного користування земельну ділянку, згідно Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850, земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021, площею 0,6131 га, яка зареєстрована на праві постійного користування за КП Наше село?.

Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції у даній справі було призначено судову земельно технічну експертизу, за результатом проведення якої експертом було встановлено відповідне накладення, чим підтверджується обґрунтування позовної заяви Дністровського МУВГ.

Разом з тим, згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду немає заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28 (у редакції, чинній на час видачі Державного акту від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850) затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі - Інструкція).

Відповідно до цієї Інструкції, Державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів (п. 1.2).

Власникам землі або землекористувачам, яким передано (надано) декілька черезсмужних земельних ділянок, розташованих на території Ради народних депутатів, видається один державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок (п. 1.4).

На земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки (п. 1.7).

Розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації (п. 1.9).

Технічна документація при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам, організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються, включає: виписку з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; журнали і абриси геодезичних вимірювань; каталог координат окружної межі землекористування; план земельної ділянки; відомість обчислення площ; експлікацію земельних угідь; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Технічна документація по складанню державних актів зберігається, зокрема, у відділах земельних ресурсів районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) відділах земельних ресурсів (п. 1.10).

Роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в такому порядку: підготовчі роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); складання плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

При цьому, підготовчі роботи включають: при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: аналіз земельно-облікових документів, попереднього акта на право користування земельною ділянкою, геодезичних даних на зовнішні межі, планово-картографічних матеріалів; підготовку виписки з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; розробка технічної документації по складанню державних актів. Якщо земельна ділянка надається за проектом її відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення про її надання (п. 2.1).

Межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості (п. 2.2).

Складається план земельної ділянки з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів. На плані показуються: межі всіх черезсмужних ділянок, що передаються (надаються) у власність або користування в межах відповідної Ради народних депутатів; лінійні проміри по межі земельної ділянки; всі поворотні точки меж земельної ділянки; всі точки, закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками; всі лінії, які є суходольними межами; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші урочища, що співпадають з межами. На плані зовнішніх меж земель власників і користувачів показуються вкраплені земельні ділянки сторонніх власників землі і землекористувачів та додається їх список. План земельної ділянки складається у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів (п. 2.3).

Отже, судова колегія зазначає, що до видачі державного акту на право постійного користування, проводиться ряд необхідних дій. Зокрема, визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідна технічна документація із землеустрою на земельну ділянку, площею 760,9 га, складена при виготовлені Державного акту на право постійного користування землею від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850 (у тому числі топографо-геодезичні дані щодо просторового місця розташування кутових точок зовнішніх меж земельної ділянки, у системі координат СК-63) у сукупності з іншими документами була надана Дністровським МУВГ судовому експерту на його вимогу при проведенні останнім земельно технічної експертизи, що свідчить про те, що відповідний висновок експерта у даній справі є належним доказом на підтвердження позиції Дністровського МУВГ щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 площею 0,6131 га на земельну ділянку, що була передана у постійне користування позивачу.

Крім того, у вказаному висновку експерта графічно зображено, яким чином відбувається накладання земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 та земельної ділянки, яка відведена позивачу на праві постійного користування, згідно з відповідним Державного актом від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17 та від 17.04.2018 у справі №914/1521/17 зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Судом береться до уваги, що матеріально правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, зокрема, факт накладення земельної ділянки, переданої в постійне користування позивачу, на земельну ділянку, затвердження проекту землеустрою щодо якої отримав відповідач-2, що тягне за собою неможливість використання позивачем відповідної земельної ділянки, відносно якої між позивачем та ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем. укладено договір на надання послуг з утримання обладнання (що розташовано на спірній земельній ділянці), колегія суддів доходить висновку, що державна реєстрація земельної ділянки, площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 у Державному земельному кадастрі, реєстрація права постійного користування на цю земельну ділянку за КП «Наше село» у даному випадку відбулись без врахування охоронювані законом права та інтересу позивача, що не було належним чином досліджено в суді першої інстанції та призвело до неправильного висновку суду першої інстанції про відсутність обставин, які підтверджують порушення прав позивача, а тому є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Так, державною реєстрацією земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, порушується охоронювані законом право та інтерес позивача, оскільки він таким чином позбавлений частини землі, яка належить йому на праві постійного користування, що підтверджується Державного актом від 11.07.1995 серія ОД-06 №2850 та здійснюється перешкоджання Дністровському МУВГ у його господарській діяльності шляхом позбавлення останнього можливості виконувати умови договору, укладеного з ЗАТ Київстар Дж.Ес.Ем.

Частиною 13 ст. 79-1 Земельного кодексу визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Аналогічне положення міститься і в ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено Законом України "Про Державний земельний кадастр".

У частині 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства, якщо земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах іншої земельної ділянки, вчинена державним кадастровим реєстратором державна реєстрація в Державному земельному кадастрі є неправомірною та підлягає скасуванню.

Подібні правові висновки щодо неможливості реєстрації в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №906/603/18.

При цьому, з огляду на положення абз. 5 ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 в Державному земельному кадастрі.

Однак, враховуючи, що земельну ділянку з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 сформовано на підставі рішення 13 сесії VIII скликання Маяківської сільської ради №13/84-VIII від 22.07.2021 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село, яке позивач також просить скасувати, судова колегія вказує, що підстави для задоволення позову у повному обсязі відсутні, оскільки позивачем частково обрано неправильний спосіб захисту, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.

При визначенні способу захисту слід ураховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Предметом позову у даній справі є вимоги: про скасування рішення Маяківської сільської ради №13/84-VIII від 22.07.2021 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село; про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021; про скасування права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021; про позбавлення сертифікованого інженера - землевпорядника Рогачко Світлану Петрівну кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника від 03.10.2016 №012941.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, способами захисту можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачена можливість визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2).

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування, не забезпечить ефективного захисту прав позивача як землекористувача спірної земельної ділянки, оскільки задоволення таких вимог не відновить порушеного права позивача.

Крім того, як зазначено в Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційного Суду України, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Таким чином, рішення Маяківської сільської ради №13/84-VIII від 22.07.2021 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування КП Наше село вже було реалізовано і вичерпало свою дію шляхом виконання, а тому не поновить право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Водночас, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020 до 25.07.2022) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час звернення до суду з позовом, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не тільки не передбачав, а й прямо забороняв.

Подібні правові висновки містяться в т.ч., але не виключно у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 17.01.2024 у справі №904/9070/21.

Таким чином, з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про державну реєстрацію права, а отже, обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом скасування запису про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою не ґрунтується на вимогах закону, і навіть у разі задоволення такої вимоги, не міг би забезпечити відновлення порушеного права позивача.

Зазначене узгоджується з правовими висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2020 у справі №910/7648/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19, у розумінні положень ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

Також судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно вимог позивача про позбавлення ФОП Рогачко С.П. кваліфікаційного сертифіката інженера - землевпорядника від 03.10.2016 №012941, оскільки місцевий господарський суд цілком правильно зауважив, що чинне законодавство не передбачає позбавлення ФОП Рогачко С.П. кваліфікаційного сертифікату в судовому порядку, у зв`язку з чим вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Дністровського міжрайонного управління водного господарства, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 по справі №916/37/22 частковому скасуванню з викладенням його резолютивної та мотивувальної частин в редакції суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дністровського міжрайонного управління водного господарства задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 у справі №916/37/22 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,6131 га з кадастровим номером 5121083900:02:002:1021 у Державному земельному кадастрі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства 1 240,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Комунального підприємства "Наше село" на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства 1 240,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.»

Мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2022 у справі №916/37/22 змінити, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Стягнути з Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства 1 860,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Комунального підприємства "Наше село" на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства 1 860,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Матеріали справи №916/37/22 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 19.09.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяЯрош А.І.