Постанова

від 19.09.2024 по справі 904/1460/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1460/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 13.06.2024р. у справі № 904/1460/24

за позовом Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (50042, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Курчатова, будинок 13; ідентифікаційний код 01566057)

до Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Володимира Великого князя, будинок 18-Б; ідентифікаційний код 20225439)

про відшкодування збитків заподіяних у наслідок невиконання умов господарського договору, -

ВСТАНОВИВ:

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" про стягнення 86.135,05 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані саме тим, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526, 530, 628, 629 ЦК України не виконав умов договору відшкодування комунальних витрат №515/2 від 27.01.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася дебіторська заборгованість у розмірі 86.135,05 грн.

Водночас, позивач просив стягнути вказані кошти у розмірі 86.135,05 грн, визначаючи їх як збитки та посилаючись на ч. 2 ст. 224 ГК України, згідно з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024р. у справі № 904/1460/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на користь Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського 86.135,05 грн (вісімдесят шість тисяч сто тридцять п`ять грн 05 к.) заборгованості, 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024р. у справі № 904/1460/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права, всупереч фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Зокрема, апелянт зазначає, що рішення ухвалене з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме якими є обсяги електроенергії, спожитих відповідачем за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи,39.

Апелянт зауважує, що також не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про те, що Відповідач зобов`язаний відшкодовувати Позивачу весь обсяг електроенергії, спожитої на Об`єкті, за вирахуванням 80 кВт.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норми матеріального права - частини першої статті 530 ЦК України, оскільки задовольнив позовні вимоги про примусове виконання в натурі обов`язку, строк виконання якого не наступив.

Апелянт зауважує на тому, що Відповідач вважатиметься таким, що порушив своє договірне зобов`язання лише в тому випадку, якщо він не виконав це зобов`язання у строк, встановлений Договором.

В пункті 2.2 Договору зазначено, що Відповідач проводить відшкодування витрат за спожиті енергоносії протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту наданих послуг обома сторонами.

В той же час матеріали справи не містять підписаних з боку Відповідача спірних актів №14 від 22.11.2021 року, №18 від 06.12.2021 року, №19 від 06.12.2021 року, №20 від 06.12.2021 року.

Наведене означає, що не настала подія, з якою сторони пов`язали строк виконання Відповідачем зобов`язання відшкодувати витрати за спожиту електроенергію.

Оскільки строк виконання Відповідачем зобов`язання відшкодувати витрати за спожиту електроенергію не настав, то, відповідно, цей строк навіть гіпотетично не міг бути порушеним.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024року у справі № 904/1460/24 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024р. у справі № 904/1460/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представником Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Центрального апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги представник позивача, зокрема, зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (замовник) та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення Комплект (підрядник) було укладено договори про закупівлю № 271 від 27.01.2021, №335 від 12.04.2021, № 332/05 від 11.05.2021, № 9/09 від 28.09.2021, № 10/10 від 01.10.2021, № 11/10 від 01.10.2021, № 13/10 від 28.10.2021.

27.01.2021 між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення Комплект укладено договір про відшкодування комунальних витрат №515/2.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування підрядником витрат, які поніс балансоутримувач, за спожиті підрядником енергоносії та комунальні послуги за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 39.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що балансоутримувач надає підряднику за спожиті енергоносії та комунальні послуги акт наданих послуг. Протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг обома сторонами підрядник проводить відшкодування витрат за спожиті енергоносії та комунальні послуги у обсягах, зазначених у акті наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3 розмір компенсації підрядником витрат за спожиту електроенергію розраховується балансоутримувачем згідно з рахунками, наданими енергопостачальною організацією, та показниками лічильників спожитої електроенергії з урахуванням такого розподілу: балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, підрядник сплачує залишок обсягу спожитої електроенергії відповідно до виставленого рахунку енергопостачальною організацією. Періодичність відшкодування витрат за спожиті енергоносії, з урахуванням проведення нарахування, встановлюється як щомісячна.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору та згідно з отриманими позивачем рахунками від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за спожиту електроенергію позивачем було відправлено 26.11.2021, 10.12.2021 послугою ТОВ НОВА ПОШТА на адресу відповідача рахунки та акти на загальну суму 86.135,05 грн, а саме (а.с. 9-12, том 1):

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 14 від 22.11.2021 на суму 63.186,93 грн;

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 18 від 06.12.2021 на суму 2.541,03 грн;

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 19 від 06.12.2021 на суму 7.245,81 грн;

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 20 від 06.12.2021 на суму 13.161, 28 грн.

Листом від 25.10.2023 на адресу відповідача направлено претензію № 0101-17/458 про відшкодування комунальних витрат, які поніс балансоутримувач за спожиті підрядником енергоносії та комунальні послуги за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 39, з пропозицією виконати умови договору, сплативши дебіторську заборгованість перед позивачем на суму 86.135,05 грн, що утворилася за договором відшкодування комунальних витрат №515/2 від 27.01.2021. До претензії позивачем було долучено копію договору про відшкодування комунальних витрат № 515/2 від 27.01.2021, копії рахунків та актів позивача, копії рахунків за спожиту електроенергію, виставлених позивачем відповідачу.

Лист було направлено з описом вкладення, однак він повернувся до позивача з відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання (а.с. 5-8, том 1).

Як зазначає у позові позивач, станом на 01.12.2023 відповідач не надав відповіді на претензію позивачу, питання в досудовому порядку між сторонами не врегульовано.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості сторонами суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є законним й обґрунтованим, отже вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 86135,05грн., підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 222 ГК України, визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено наслідки порушення зобов`язання, зокрема пунктом 4 передбачено відшкодування збитків.

Згідно до частини 5 статті 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини 2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2021 між Донецьким національним університетом економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського та Асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення Комплект укладено договір про відшкодування комунальних витрат №515/2.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відшкодування підрядником витрат, які поніс балансоутримувач, за спожиті підрядником енергоносії та комунальні послуги за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 39.

Згідно з п. 3.2 договору сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, домовились, що умови цього договору, у тому числі і порядок оплати, застосовуються до відносин, що виникли між ними з 27.01.2021, у зв`язку з тим, що балансоутримувачем з цього часу фактично надавалися підряднику послуги, передбачені цим договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що балансоутримувач надає підряднику за спожиті енергоносії та комунальні послуги акт наданих послуг. Протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг обома сторонами підрядник проводить відшкодування витрат за спожиті енергоносії та комунальні послуги у обсягах, зазначених у акті наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3 розмір компенсації підрядником витрат за спожиту електроенергію розраховується балансоутримувачем згідно з рахунками, наданими енергопостачальною організацією, та показниками лічильників спожитої електроенергії з урахуванням такого розподілу: балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, підрядник сплачує залишок обсягу спожитої електроенергії відповідно до виставленого рахунку енергопостачальною організацією. Періодичність відшкодування витрат за спожиті енергоносії, з урахуванням проведення нарахування, встановлюється як щомісячна.

Таким чином, сторони узгодили, що відповідач щомісячно сплачує весь обсяг спожитої електроенергії на вищевказаному об`єкті відповідно до виставленого рахунку енергопостачальною організацією, за вирахуванням 80 кВт.

При цьому, умовами договору обов`язок щомісячної оплати відповідачем електроенергії жодним чином не ставиться в залежність від обсягу електроенергії, фактично спожитої відповідачем, від виконання чи невиконання відповідачем робіт на об`єкті, перебування чи не перебування на об`єкті його працівників тощо.

Натомість, у п. 3.1 договору сторони чітко визначили, що умови цього договору набувають чинності з моменту підписання договору і діють до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Таким чином, незалежно від обсягу електроенергії, фактично спожитої відповідачем, від факту виконання чи невиконання відповідачем робіт на об`єкті, перебування чи неперебування на об`єкті його працівників, відповідач зобов`язався щомісячно до 31.12.2021 оплачувати весь обсяг електроенергії, зазначеної у виставленому рахунку енергопостачальною організацією, за вирахуванням 80 кВт.

Відповідно до ст. 6 ГК України сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вірно вказано судом першої інстанції, положення пунктів 2.3 та 3.1 договору не суперечать положенням законодавства, а тому підлягають неухильному дотриманню сторонами договору.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору та згідно з отриманими позивачем рахунками від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" за спожиту електроенергію позивачем було відправлено 26.11.2021, 10.12.2021 послугою ТОВ НОВА ПОШТА на адресу відповідача рахунки та акти на загальну суму 86.135,05 грн, а саме (а. 9-12, том 1): - рахунок на оплату та акт надання послуг № 14 від 22.11.2021 на суму 63.186,93 грн; - рахунок на оплату та акт надання послуг № 18 від 06.12.2021 на суму 2.541,03 грн; - рахунок на оплату та акт надання послуг № 19 від 06.12.2021 на суму 7.245,81 грн; - рахунок на оплату та акт надання послуг № 20 від 06.12.2021 на суму 13.161, 28 грн.

Відповідач у січні 2024 року разом з позовною заявою у справі №904/94/24 отримав вищевказані рахунки, акти наданих послуг (рахунок на оплату та акт надання послуг № 14 від 22.11.2021 на суму 63.186,93 грн; рахунок на оплату та акт надання послуг № 18 від 06.12.2021 на суму 2.541,03 грн; рахунок на оплату та акт надання послуг №19 від 06.12.2021 на суму 7.245,81 грн; рахунок на оплату та акт надання послуг № 20 від 06.12.2021 на суму 13.161, 28 грн), претензію тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що:

- за рахунком №000001566057/04/О02/15320 від 16.03.2021 кількість кВт*год становить 15.244;

- за актом-рахунком за спожиту електроенергію №1336 від 02.12.2021 кількість кВт*год становить 2311;

- за актом-рахунком за спожиту електроенергію №1336 від 01.11.2021 кількість кВт*год становить 1516;

- за актом-рахунком за спожиту електроенергію №1336 від 04.10.2021 кількість кВт*год становить 628.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.3 балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, підрядник сплачує залишок обсягу спожитої електроенергії відповідно до виставленого рахунку енергопостачальною організацією.

З урахуванням п. 2.3. договору про відшкодування комунальних витрат позивачем виставлено відповідачу рахунки та акти на загальну суму 86.135,05 грн:

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 14 від 22.11.2021 на суму 63.186,93 грн (з урахуванням того, що за п. 2.3 договору балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, за рахунком енергопостачальної організації №000001566057/04/О02/15320 від 16.03.2021 кількість кВт*год становить 15.244, то в акті та ранку для сплати відповідачем зазначено 15.164кВт (15.244 - 80);

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 18 від 06.12.2021 на суму 2.541,03 грн (з урахуванням того, що за п. 2.3 договору балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, за рахунком енергопостачальної організації №1336 від 04.10.2021 кількість кВт*год становить 628, то в акті та ранку для сплати відповідачем зазначено 548кВт (628 80);

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 19 від 06.12.2021 на суму 7.245,81 грн (з урахуванням того, що за п. 2.3 договору балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, за рахунком енергопостачальної організації №1336 від 01.11.2021 кількість кВт*год становить 1516, то в акті та ранку для сплати відповідачем зазначено 1436кВт (1516 80);

- рахунок на оплату та акт надання послуг № 20 від 06.12.2021 на суму 13.161, 28 грн (з урахуванням того, що за п. 2.3 договору балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, за рахунком енергопостачальної організації №1336 від 02.12.2021 кількість кВт*год становить 2311, то в акті та ранку для сплати відповідачем зазначено 2231кВт (2311 80).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відхилення посилання відповідача на те, що позивач невірно здійснив розрахунок у акті №14 від 22.11.2021.

Як зазначалось вище, пунктом 2.2 договору передбачено, що балансоутримувач надає підряднику за спожиті енергоносії та комунальні послуги акт наданих послуг. Протягом 10 банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг обома сторонами підрядник проводить відшкодування витрат за спожиті енергоносії та комунальні послуги у обсягах, зазначених у акті наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача на підставі акта наданих послуг. Жоден з актів відповідачем не підписаний, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на таке.

Реальність надання послуг з постачання електроенергії протягом спірного періоду на об`єкті за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 39 підтверджується рахунками ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" та сторонами не заперечується.

Умовами договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання договору і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний щомісячно оплачувати весь обсяг електроенергії, зазначеної у виставленому рахунку енергопостачальною організацією, за вирахуванням 80 кВт.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 та Верховний Суд у справі № 911/1981/20 від 05.10.2023).

У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Таким чином, враховуючи реальність послуг з постачання електроенергії протягом спірного періоду на об`єкті за адресою: м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 39, беручи до уваги, що відповідач зобов`язаний щомісячно оплачувати весь обсяг електроенергії, зазначеної у виставленому рахунку енергопостачальною організацією, за вирахуванням 80 кВт, суд правильно визнав підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 86.135,05 грн.

При цьому, посилання відповідача на те, що він під час виконання робіт спожив лише 733.1036 кВт електроенергії, а спірні акти складені, зокрема, і за період, в який відповідач не споживав електроенергію, суд відхиляє, оскільки умовами договору обов`язок щомісячної оплати відповідачем електроенергії жодним чином не ставиться в залежність від обсягу електроенергії, фактично спожитої відповідачем, від виконання чи невиконання відповідачем робіт на об`єкті, перебування чи не перебування на об`єкті його працівників тощо.

Розмір компенсації підрядником витрат за спожиту електроенергію був розрахований балансоутримувачем відповідно до п. 2.3. договору, тобто згідно з рахунками, наданими енергопостачальною організацією, та показниками лічильників спожитої електроенергії з урахуванням такого розподілу: балансоутримувач сплачує обсяг спожитої електроенергії у кількості 80 кВт, підрядник сплачує залишок обсягу спожитої електроенергії відповідно до виставленого рахунку енергопостачальною організацією.

Інших способів розрахунку, зокрема за допомогою програмного комплексу АВК-5 (відповідно до якого здійснював розрахунок відповідач та зазначив про це у відзиві) договором про відшкодування комунальних витрат № 515/2 від 27.01.2021 не передбачено, а тому такі доводи відповідача є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач не відобразив у податковому обліку господарські операції, зазначені у трьох спірних актах, колегія суддів відзначає, що можливі порушення податкового законодавства позивачем в межах даного спору не спростовують реальності фактично наданих послуг з постачання електроенергії. Предметом розгляду даної справи є стягнення коштів за договором про відшкодування комунальних витрат № 515/2 від 27.01.2021, на підтвердження заборгованості за яким позивачем були надані докази на підтвердження такої заборгованості, зокрема рахунки енергопостачальної організації.

Щодо посилання відповідача на наявність підстав для відмови в позові з огляду на те, що позивач визначає спірні кошти як збитки, колегія суддів вказує на наступне.

Позивач просив стягнути вказані кошти у розмірі 86.135,05 грн, визначаючи їх як збитки та посилаючись на ч. 2 ст. 224 ГК України, згідно з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача коштів у розмірі дебіторської заборгованості перед позивачем на суму 86.135,05 грн, що утворилася за договором відшкодування комунальних витрат № 515/2 від 27.01.2021.

Отже, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків), оскільки відносини зі сплати заборгованості за договором є за своїм змістом договірними.

На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для стягнення грошової заборгованості за договором є встановлення факту прострочення такого зобов`язання.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки спірні правовідносини помилково кваліфікуються відповідачем помилково - як такі, що виникли із завданням збитків.

Водночас, колегія суддів враховує, що на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, позивач обґрунтовує позовні вимоги саме тим, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526, 530, 628, 629 ЦК України не виконав умов договору відшкодування комунальних витрат №515/2 від 27.01.2021, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася дебіторська заборгованість у розмірі 86.135,05 грн, яку позивач, власне, і просить, стягнути з відповідача.

При цьому помилкове визначення позивачем спірної заборгованості як збитків не є підставою для відмови у задоволенні позову, адже суд самостійно має застосувати до спірних правовідносин правові норми, які підлягають застосуванню (ст.ст. 525, 526, 530, 628, 629 ЦК України, на які позивач також посилається у позові).

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у даній справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1460/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1460/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Асоціацію підприємств матеріально-технічного забезпечення "Комплект".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз