Ухвала

від 19.09.2024 по справі 922/3213/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

19.09.2024м. ХарківСправа № 922/3213/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

розглянувши в порядку наказного провадження

заяву Харківського національного університету радіоелектроніки, місто Харків,

до фізичної особи-підприємця Манукян Арутюн, село Багата Чернещина,

про видачу судового наказу про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Харківський національний університет радіоелектроніки звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника, фізичної особи-підприємця Манукян Арутюн, заборгованості за договором оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року та за договором № 6448-Н від 13.02.2018 року про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в сумі 124 422,53 грн.

Розглянувши подану заяву на предмет наявності правових підстав для видачі судового наказу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (стягувачем).

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пунктів 4-5 частини 2 та пунктів 3-4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено, зокрема вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявником пред`явлено вимоги про стягнення з боржника заборгованості в загальній сумі 124 422,53 грн. за договором оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року та за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, на обґрунтування вказаних вимог заявник зазначає, що він є Балансоутримувачем орендованого боржником майна щодо якого 13.02.2018 між заявником (Балансоутримувачем/орендодавець) та боржником (орендар) укладено договір оренди № 6448-Н державного окремого індивідуально визначеного майна: нежитлові приміщення кім. № № 1,2,3,4,5, розміщене на 1-му поверсі 4-поверхової будівлі гуртожитку № 2 (інв. № 61436, літ. «А-4», загальною площею 39,1 кв. м., за адресою: місто Харків, вулиця Бакуліна, 12.

В пунктах 3.1. та 3.3. договору оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року сторонами було погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2017 року 1 790,98 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується орендарю до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітнім (пункт 3.6. договору оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року).

Згідно пункту 5.9 договору оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року сторони проводять звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлюють відповідні акти звіряння, а відповідно до пункту 11 договору оренди додатки до договору є його невід`ємною і складовою частиною. До договору додаються: розрахунок орендної плати, звіт про оцінку майна, що передається в оренду, акт приймання-передавання орендованого майна.

Однак, вказані додатки до договору (окрім акту приймання-передачі від 13.02.2018 року) заявником не долучено.

13.02.2018 року між заявником (Балансоутримувачем/орендодавець) та боржником (орендар) укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пункт 1.2. договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 13.02.2018 року передбачає, що орендар укладає договори з відповідними комунальними службами та підприємствами про надання комунальних послуг або сплачує за комунальні послуги згідно рахунку Балансоутримувача. Крім того, відшкодовує витрати Балансоутримувача на утримання орендованого майна та компенсує плату за землю, вивіз сміття, інші витрати згідно рахунку.

Крім того, відповідно до Розділу 6 договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 13.02.2018 року додатки до договору є його невід`ємною і складовою частиною до цього договору: розрахунок земельного податку, розрахунок витрат по комунальним та експлуатаційним послугам. Однак, вказані додатки до договору заявником не долучено.

Із доданих документів вбачається, що заявник загальну заборгованість не диференціював щодо кожного правовідношення із зазначенням строків виникнення заборгованості, яке виникло на підставі представлених примірників договорів, вказавши лише основну заборгованість у сумі 124 422,53 грн.

Судом враховано, що для для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву у відсутності спору про право та належності стягувачу права вимоги. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

Натомість, надані заявником докази (примірник договору оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року та договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю) не можуть свідчити самі по собі про безспірність заявлених заявником вимог про стягнення заборгованості за судовим наказом, оскільки з їх змісту неможливо перевірити наведені заявником суми заборгованості в розмірі 124 422,53 грн. (а розрахунок цієї суми не фігурує в жодному договорі, як фіксований), тобто безспірність стягнення цієї суми заборгованості не є документально підтвердженим, що в свою чергу нівелює принцип на базі якого формується інститут наказного провадження.

Також в заяві про видачу судового наказу взагалі не вказано про формування сальдо заборгованості по орендним платежам та відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, не зазначено за який саме період заявляється до стягнення заборгованість, та не надано суду розрахунок цієї заборгованості, а також не надано інших доказів, які б підтверджували наявність заборгованості за договором оренди № 6448-Н від 13.02.2018 року та договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Тобто, в сукупності зазначеного вбачається, що зі змісту поданих матеріалів, заявником не дотримано вимоги пунктів 4-5 частини 2, та пунктів 3-4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, представлені ним докази свідчать про спірність його вимог до боржника, оскільки вимога у сумі 124 422,53 грн., яка сформульована у прохальній частині, викликає сумнів як по моменту настання права вимоги так і по сумі грошових коштів, що в свою чергу спростовує презумпцію безспірності вимог за заявою про видачу судового наказу.

Суд окремо звертає увагу заявника на те, що згідно положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Оскільки заявником не надано суду розрахунку заявленої до стягнення заборгованості по кожному із договорів, не зазначено в заяві за які саме місяці обраховується заборгованість (не визначено дати виникнення прострочення виконання зобов`язання із внесення орендних платежів/витрат на утримання орендованого майна), у суду наразі відсутня можливість перевірити правильність дотримання заявником пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України (звернення із відповідними позовними вимогами в межах строку позовної давності встановленої законом).

За приписами частини 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заяву наразі подано заявником з порушенням вимог пунктів 4-5 частини 2 та пунктів 3-4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, тому у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Харківського національного університету радіоелектроніки про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Манукян Арутюн заборгованості в сумі 124 422,53 грн. та судового збору в сумі 302,80 грн. відмовити.

Роз`яснити заявнику, що згідно положень частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання у відповідності до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 19.09.2024 року.

СуддяЮрченко В.С. № 922/3213/24