Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/18417/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18417/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Рижаков А. В.,

відповідача - Фурман Т. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Чебикіної С. О.

від 05.07.2023 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ходаківська І. П., Владимиренко С. В., Гаврилюк О. М.

від 10.06.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про визнання договору недійсним та стягнення 9 500,00 грн завданих збитків,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання недійсним договору про надання послуг № 11-124-01-21-15430 від 26.08.2021 щодо закупівлі робіт "ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС", укладеного між Відокремленим підрозділом Хмельницької атомної електричної станції Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ", та стягнення збитків у розмірі 9 500,00 грн в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відмінність редакції договору, яка викладена у тендерній документації до тендеру № UA-2021-06-15-002232-a, та редакції договору, який укладений сторонами за наслідками проведеної процедури закупівлі, що є підставою для визнання правочину нікчемним в силу положень статей 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі". Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 9 500,00 грн. завданих збитків, а саме, витрат, які понесені позивачем у зв`язку з участю у процедурі закупівлі та початком виконання спірного договору (витрати на відрядження, на проживання та лабораторну діагностику).

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відокремленим підрозділом "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 15.06.2021 оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2021-06-15-002232-a на закупівлю послуги "ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС".

До складу тендерної документації (додаток № 5) включено проект договору про закупівлю послуг "ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС" (далі - проект договору).

Згідно з пунктом 1.1 проекту договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати в захищеній зоні ВП ХАЕС послуги за темою: "ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС", далі - "послуги" (код 45260000-7 згідно ДК 021-2015).

Код послуг, що є предметом закупівлі за цим договором, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: ___ (пункт 1.2 проекту договору).

Пунктом 3.2 проекту договору визначено, що договірна ціна послуг, яка передбачена цим договором, розрахована згідно з ___ (Додаток № __).

У складі договірної ціни замовник узгоджує виконавцю такі витрати:

- величину заробітної плати - _____ грн. для розряду робіт 3,8 при нормальних умовах праці;

- загальновиробничі витрати - _____;

- адміністративні витрати - _____ грн./люд.-год. відповідно до

- прибуток _____ грн./люд.-год. відповідно до _____;

- витрати на відрядження - за фактичними витратами виконавця, з наданням підтверджуючих їх документів, але не більше суми, передбаченої у кошторисі/договірній ціні (на вибір);

- вартість матеріальних ресурсів та вартість їх доставки - за цінами, зазначеними у локальному кошторисі (відомості ресурсів). Під час підписання актів наданих послуг вартість цих витрат виконавця буде компенсуватися по фактичним витратам виконавця, з наданням підтверджуючих документів, але не більше суми, передбаченої кошторисом;

- відстань перевезення матеріальних ресурсів -

Пунктом 3.5 проекту договору визначено, що витрати виконавця на придбання матеріалів та їх доставку, залучення субпідрядників компенсуються замовником за фактичними витратами виконавця з наданням замовнику підтверджуючих документів, але не більше суми, включеної в договірну ціну.

Згідно з пунктом 4.5 проекту договору при розрахунках за надані послуги - ціни на ТМЦ (матеріали та їх доставку), придбані та використані виконавцем при надані послуг за цим договором та їх доставку, повинні бути обґрунтованими та підтвердженими відповідними документами і розрахунками. Документами, що підтверджують вартість ТМЦ та їх доставку є накладні на матеріали, калькуляції, рахунки, товарно-транспортні накладні тощо. Відповідальність за достовірність даних, зазначених в наданих документах, несе виконавець.

Розділом 5 проекту договору визначені права та обов`язки сторін.

За умовами пункту 5.1 проекту договору виконавець зобов`язується, зокрема:

- до початку надання послуг в захищеній зоні надати замовнику завірені копії таких документів: наказ про надання керівнику виконавця допуску до особливих робіт; наказ про призначення посадової особи, яка відповідає за роботу з оформлення документів для проведення спеціальної перевірки; перелік персоналу, що має допуски до особливих робіт, завірені керівником виконавця та спеціально призначеною посадовою особою (в переліку обов`язково повинна бути зазначена інформація: ПІБ працівника, його посада, категорія допуску до особливих робіт, дата проходження спец. перевірки, дата та номер наказу про надання йому допуску до особливих робіт, у т.ч. персоналу субпідрядних організацій) (підпункт 5.1.1 пункту 5.1);

- при залученні до надання послуг за цим договором субпідрядних організацій виконавець зобов`язаний письмово погодити із замовником перелік субпідрядних організацій, які мають бути залученими до надання послуг (залучення до надання послуг субпідрядних організацій можливе тільки за попереднім письмовим погодженням із замовником). Виконавець зобов`язаний надати замовнику копії договорів з субпідрядниками в десятиденний строк з моменту їх укладення (цей пункт зазначається за необхідності) (підпункт 5.1.6 пункту 5.1);

- протягом 14 календарних днів після завершення надання послуг повернути перепустки замовнику (у т.ч. від субпідрядних організацій) (підпункт 5.1.7 пункту 5.1);

- забезпечити збереження і повернення переданої замовником документації (підпункт 5.1.8 пункту 5.1);

- забезпечити можливість проведення замовником контролю за наданням послуг (підпункт 5.1.9 пункту 5.1);

- здати надані послуги замовнику з оформленням звітної документації та акта наданих послуг (підпункт 5.1.10 пункту 5.1);

- після закінчення надання послуг направляти офіційно із супровідним листом документи про надані послуги та звітні матеріали за договором на адресу замовника (підпункт 5.1.11 пункту 5.1);

- за власний рахунок, у встановлений замовником строк, усунути недоліки у наданих послугах, які були виявлені під час їх приймання замовником та протягом гарантійного строку. Виконавець повинен усунути всі дані зауваження шляхом надання замовнику письмових детальних відповідей (пояснень) на них та здійснити відповідне коригування матеріалів (за необхідності). Повнота й аргументованість вказаних відповідей повинні забезпечувати однозначність розуміння та зручність їх розгляду у ВП ХАЕС (підпункт 5.1.12 пункту 5.1);

- у разі неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно письмово повідомити про це замовника (підпункт 5.1.13 пункту 5.1);

- надавати замовнику електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством України порядку в електронній формі у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (підпункт 5.1.14 пункту 5.1);

- відображати у первинних та розрахункових документах код послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначений у предметі договору (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду) (підпункт 5.1.15 пункту 5.1);

- зазначити (за наявності) подвійний номер та дату реєстрації цього договору в усіх документах: рахунках, актах тощо (підпункт 5.1.16 пункту 5.1);

- розробити та погодити із замовником ПВР до початку робіт (підпункт 5.1.17 пункту 5.1).

У пункті 6.1 проекту договору визначено місце надання послуг: м. Нетішин, Хмельницької обл., ВП ХАЕС, Будівля машинного залу енергоблоку № 1, інв. № 56; Будівля машинного залу енергоблоку, № 2, інв. № 185.

Вхідний контроль матеріалів, необхідних для надання послуг за даним договором, що постачаються виконавцем проводиться замовником згідно з вимогами Стандарту державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в розділі Стандарти ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82).

Згідно з пунктом 6.4 проекту договору, якщо при наданні послуги утворились демонтовані матеріали/запчастини/окремі вузли/устаткування та інші, сторони підписують акт демонтування складових частин об`єкта основних засобів та/або акт прийому-передачі демонтованого обладнання.

Відповідно до пункту 13.5 проекту договору, у разі недотримання стороною вимог пунктів 13.1 і 13.2 договору така сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі _____% від ціни договору (розмір штрафу від 5 до 30%).

Згідно з пунктом 14.2 проекту договору зазначено, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін і на умовах, передбачених чинним законодавством України, зокрема, з урахуванням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом укладення додаткових угод.

За результатами проведення відкритих торгів № UA-2021-06-15-002232-a позивача визнано переможцем та 06.08.2021 опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

12.08.2021 позивачем направлено засобами експрес-доставки документів (через компанію "Нова пошта") до уповноваженої особи ВП ХАЕС ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Микитенко І.С. для укладення (підпису) з боку замовника два примірники підписаного ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" договору про закупівлю послуг згідно з додатком № 5 до тендерної документації разом із супровідним листом від 10.08.2021 № 08-03.

26.08.2021 замовником оприлюднено в електронній системі закупівель підписаний сторонами договір про надання послуг за номером 11-124-01-21-15430 (далі - Договір), один екземпляр якого було повернуто ТОВ "Спеценергомонтаж Київ" .

Так, відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати в захищеній зоні ВП ХАЕС послуги за темою: "ДБН А2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС", далі - "послуги" (Код 45260000-7 згідно ДК 021-2015).

Код послуг, що є предметом закупівлі за цим Договором, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: 43.99 - Роботи будівельні спеціалізовані, інші, н.в.і.у. (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору договірна ціна послуг (додаток № 3), яка передбачена цим договором, розрахована згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" зі змінами № 1-№ 2 та відповідає тендерній пропозиції виконавця за результатами аукціону.

У складі договірної ціни замовник узгоджує виконавцю такі витрати:

- величину заробітної плати - 15 000,00 грн. для розряду робіт 3,8 при нормальних умовах праці;

- коефіцієнт К=1,2 до норм витрат труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах для урахування впливу умов виконання ремонтних робіт (виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях будинків, будівель, що експлуатуються, звільнених від меблів, устаткування та інших предметів пункту 1, табл. Б1 Додаток Б ДСТУ-Н Б Д.2.4-21:2012);

- загальновиробничі витрати - 201 018,00 грн., розраховані відповідно до усереднених показників Додатка Б до ДСТУ-Н Д.1.1-3:2013 без застосування знижувальних коефіцієнтів 0,4123 і 0,7821 до першого та третього блоків цих витрат відповідно;

- адміністративні витрати - 1,79 грн./люд.-год. (об`єкти, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками СС3) відповідно до пункту 1 табл. Д1 Додатку Д до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зміна № 2;

- прибуток 20,00 грн./люд.-год. (об`єкти, що за класом наслідків [відповідальності] належать до об`єктів із значними наслідками СС3) відповідно до пункту 1 табл. Е1 Додатку Е до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, зміна № 2;

- витрати на відрядження - фактичні витрати виконавця, з наданням підтверджуючих їх документів, але не більше суми, передбаченої у договірній ціні (Додаток № 3);

- вартість матеріальних ресурсів (ТМЦ виконавця) - за цінами, зазначеними у локальному кошторисі (відомості ресурсів). Під час підписання актів наданих послуг вартість цих витрат виконавця буде компенсуватися по фактичним витратам виконавця, з наданням підтверджуючих документів, але не більше суми, передбаченої кошторисом;

- відстань перевезення матеріальних ресурсів - 30 км.

Згідно з пунктом 4.5 договору при розрахунках за надані послуги - ціни на ТМЦ (матеріали), придбані та використані виконавцем при наданні послуг за цим договором, повинні бути обґрунтованими та підтвердженими відповідними документами і розрахунками. Документами, що підтверджують вартість ТМЦ є накладні на матеріали, калькуляції, рахунки тощо. Відповідальність за достовірність даних, зазначених в наданих документах, несе виконавець.

Розділом 5 договору визначені права та обов`язки сторін.

За умовами пункту 5.1 договору виконавець зобов`язується, зокрема:

- до початку надання послуг в захищеній зоні надати замовнику завірені копії таких документів: наказ про надання керівнику виконавця допуску до особливих робіт; наказ про призначення посадової особи, яка відповідає за роботу з оформлення документів для проведення спеціальної перевірки; перелік персоналу, що має допуски до особливих робіт, завірені керівником виконавця та спеціально призначеною посадовою особою (в переліку обов`язково повинна бути зазначена інформація: ПІБ працівника, його посада, категорія допуску до особливих робіт, дата проходження спец. перевірки, дата та номер наказу про надання йому допуску до особливих робіт [підпункт 5.1.1 пункту 5.1]);

- протягом 14 календарних днів після завершення надання послуг повернути перепустки замовнику (підпункт 5.1.6 пункту 5.1);

- забезпечити збереження і повернення переданої замовником документації (підпункт 5.1.7 пункту 5.1);

- забезпечити можливість проведення замовником контролю за наданням послуг (підпункт 5.1.8 пункту 5.1);

- здати надані послуги замовнику з оформленням звітної документації та акта наданих послуг (підпункт 5.1.9 пункту 5.1);

- після закінчення надання послуг направляти офіційно із супровідним листом документи про надані послуги та звітні матеріали за договором на адресу замовника (підпункт 5.1.10 пункту 5.1);

- за власний рахунок, у встановлений замовником строк усунути недоліки у наданих послугах, які були виявлені під час їх приймання замовником та протягом гарантійного строку. Виконавець повинен усунути всі дані зауваження шляхом надання замовнику письмових детальних відповідей (пояснень) на них та здійснити відповідне коригування матеріалів (за необхідності). Повнота й аргументованість вказаних відповідей повинні забезпечувати однозначність розуміння та зручність їх розгляду у ВП ХАЕС (підпункт 5.1.11 пункту 5.1);

- у разі неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно письмово повідомити про це замовника (підпункт 5.1.12 пункту 5.1);

- надавати замовнику електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством України порядку в електронній формі у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (підпункт 5.1.13 пункту 5.1);

- відображати у первинних та розрахункових документах код послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначений у предметі договору (не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду) (підпункт 5.1.14 пункту 5.1);

- зазначити (за наявності) подвійний номер та дату реєстрації цього договору в усіх документах: рахунках, актах тощо (підпункт 5.1.15 пункту 5.1);

- розробити та погодити із замовником ПВР до початку робіт (підпункт 5.1.16 пункту 5.1);

- виконавець зобов`язується до початку надання послуг за договором на території замовника довести до відома підлеглого персоналу вимоги законодавчих актів, нормативних, виробничих та організаційно-розпорядчих документів, які стосуються режимних вимог, вимог з пожежної безпеки, вимог з охорони праці, радіаційної та технічної безпеки, вимог щодо технології робіт та дозволів, та забезпечити під час надання послуг за договором дотримання та виконання підлеглим персоналом цих вимог. У випадку невиконання виконавцем прийнятого на себе зобов`язання виконавець несе відповідальність, передбачену умовами договору (підпункт 5.1.17 пункту 5.1);

- при встановленні уповноваженою особою замовника чи контролюючого органу факту порушення працівником виконавця вимог, визначених пунктом 5.17 договору, про даний факт в найкоротший строк повідомляється керівник виконавця в електронному вигляді на адресу, яка зазначена в Договорі, або письмово (підпункт 5.1.18 пункту 5.1);

- виконавець зобов`язаний усунути допущене його працівником порушення (підпункт 5.1.19 пункту 5.1);

- за кожне порушення працівником виконавця режимних вимог, вимог з пожежної безпеки, вимог з охорони праці, радіаційної та технічної безпеки, вимог щодо технології робіт та дозволів виконавець зобов`язується сплатити замовнику штраф у розмірі 3 000,00 грн. Сума штрафу оплачується виконавцем протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення замовника про допущене порушення (підпункт 5.1.20 пункту 5.1);

- у випадку застосування уповноваженими органами держави до замовника штрафних санкцій, внаслідок порушень, допущених персоналом виконавця, виконавець зобов`язується відшкодувати замовнику збитки, завдані замовнику в розмірі витрат, понесених замовником при сплаті штрафних санкцій (підпункт 5.1.21 пункту 5.1);

- виконавець зобов`язується відшкодувати замовнику збитки, завдані йому в результаті негативних наслідків, у тому числі, зупинення робіт виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва тощо у разі порушень, допущених персоналом виконавця (підпункт 5.1.22 пункту 5.1).

Згідно з підпунктами 5.4.7-5.4.9 пункту 5.4 договору замовник має право перевіряти наявність необхідних інструктажів персоналу виконавця, а також повноту знань, в обсязі визначеному у пункті 5.1.17 Договору.

Замовник має право зупиняти роботи, які виконуються з порушенням безпеки, відсторонювати окремих працівників чи груп працівників, які порушують вимоги безпеки чи не володіють достатніми знаннями, необхідними при наданні послуг за договором.

Замовник має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати договір із виконавцем у випадку грубих порушень безпеки чи виникнення аварій з вини персоналу виконавця. У разі такого розірвання договору, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від суми договору.

У пункті 6.1 договору визначено місце надання послуг: м. Нетішин, Хмельницької обл., ВП ХАЕС, Будівля машинного залу енергоблоку №1, інв. № 56; Будівля машинного залу енергоблоку, № 2, інв. № 185.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору передбачено, що вхідний контроль матеріалів, необхідних для надання послуг за даним договором, що постачаються виконавцем проводиться замовником згідно з вимогами Стандарту ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в розділі Стандарти ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82).

Якщо при наданні послуги утворились демонтовані матеріали/запчастини/окремі вузли/устаткування та інші, сторони підписують акт демонтування складових частин об`єкта основних засобів та/або акт прийому-передачі демонтованого обладнання.

Відповідно до пункту 13.5 договору, у разі недотримання стороною вимог пунктів 13.1 та 13.2 договору така сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 10% від ціни договору.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 910/18417/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 700,00 грн збитків та 406,21 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/18417/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 789,47 грн витрат на професійну правничу допомогу та 340,36 грн витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду; присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 455,26 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи; відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ухвалено провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за наслідком розподілу судових витрат; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 674,57 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою від 06.04.2023 Верховний Суд (Колос І. Б. - головуючий, судді: Бенедисюк І. М., Малашенкова Т. М.) скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі № 910/18417/21 в частині вирішення спору про визнання недійсним договору від 26.08.2021 № 11-124-01-21-15430 щодо закупівлі робіт "ДБН А 2.2-3:2014. Ремонт приміщень загального користування турбінного відділення енергоблоків № 1 та № 2 ВП ХАЕС" та про стягнення 1 700,00 грн збитків; скасував додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 910/18417/21; справу у скасованій частині передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; у решті судові рішення у цій справі залишив без змін.

За результатом нового розгляду, рішенням від 05.07.2023 у справі № 910/18417/21 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову.

Постановою від 10.06.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 у справі № 910/18417/21.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- умови договору від 26.08.2021 №11-124-01-21-15430 а ні сутнісно, а ні за змістом не виходять за межі змісту тендерної пропозиції і не суперечать їй;

- позивач, підписуючи спірний договір, усвідомлював та розумів його умови, зокрема в частині ціни, а отже схвалив та прийняв їх;

- при укладенні договору жодних порушень положень частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" допущено не було, а отже відсутні підстави стверджувати про нікчемність договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі";

- позивач не довів, що умови договору виходять сутнісно, змістовно за межі тендерної пропозиції позивача (з урахуванням інформації і документації до тендерної пропозиції позивача, з якою у підсумку теж мають узгоджуватися умови договору з переможцем процедури закупівлі); що відмінності між проєктом договору та укладеним договором є суттєвими та/або такими, що визначають нові (та/або змінюють) істотні умови та, відповідно, договірні зобов`язання, окрім тих, що визначені тендерною документацією, та/або такими, що звужують чи розширюють ті договірні зобов`язання, які витікають з тендерної пропозиції і тендерної документації, або суперечать останнім;

- здійснивши перевірку умов договору на відповідність змісту тендерної документації і тендерної пропозиції, суди дійшли висновку, що умови договору деталізують зобов`язання в рамках вже визначених тендерною документацією істотних умов, що не зумовлює нікчемність укладеного сторонами договору, а відтак і відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності правочину.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/18417/21, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 420/11945/21, щодо частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" стосовно того, що зміна пунктів договору є порушенням вказаної статті і не є конкретизацією умов договору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" також наводить висновки Верховного Суду в інших справах, які суди не врахували, а саме: постанова від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 щодо частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", від 21.03.2024 у справі № 160/13963/22 щодо частини 6 статті 33 та частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Скаржник також викладає обставини справи та зазначає перелік правових норм, які, на його думку, неправильно застосовані/порушені судами першої та апеляційної інстанцій, з подальшим посиланням на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 420/11945/21, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 21.03.2024 у справі № 160/13963/22, щодо застосування частини 6 статті 33 та частин 4, 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на таке.

У справі № 420/11945/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про визнання протиправним та скасування висновку Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що: у даній справі позивач є не лише замовником, але і виконавчим органом місцевої ради та розпорядником інформації згідно із положеннями Закону № 2939-VI. Отже, відповідач як орган, що здійснює державний контроль за використанням бюджетних коштів, здійснював перевірку замовника не лише на відповідність вимогам Закону № 922-VIII, але і іншим актам, враховуючи Постанову №710, яка прийнята за для ефективного та раціонального використання державних коштів; - замовник, в порушення пункту 6 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII та пункту 3 розділу ІІ Порядку №708, не визначив предмет закупівлі з поточного ремонту за кожним окремим лінійним об`єктом інженерно-транспортної інфраструктури та не зазначив конкретно місце, де повинні бути надані послуги; - За перевіркою матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «ПИК -СТРОЙ» на виконання вимог Тендерної документації надала проект договору та договір про закупівлю послуг за державні кошти від 29 березня 2021 року №9, які відрізняються в частині часткового зазначення пункту 5.1 та відсутності пунктів 5.2 та 5.3 розділу V «Фінансування послуг». Таким чином, уклавши договір умови якого не відповідають Тендерній пропозиції, позивачем порушено вимоги частини четвертої статті 41 Закону № 922; - враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріально права, а саме: статті 41, пункту 6 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, пункту 3 розділу ІІ Порядку №708, пункту 4-1 Постанови №710, відсутні підстави для скасування висновку Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-02-02-000364-c від 01 липня 2021 року. При цьому, щодо обраного Держаудитслужбою способу усунення виявленого порушення, Верховний Суд зазначив те, що: відповідно до висновку Держаудитслужба зобов`язала позивача здійснити заходи щодо недопущення в подальшому виявлених порушень пункту 6 частини другої статті 22, частини четвертої статті 41 Закону №922, пункту 3 розділу ІІ Порядку №708, пункту 4-1 Постанови №710. Із встановлених судами обставин вбачається, що суб`єкт владних повноважень, встановивши наявність порушень під час проведення спірної закупівлі, дійшов висновку про застосування до замовника превентивного заходу, що не вимагає розірвання договірних відносин, однак така вимога відповідача була скерована на дотримання в подальшому вказаних правових норм під час проведення закупівель.

У справі № 160/13963/22, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про визнання протиправним та скасування висновку Східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що: недотримання учасником вимог тендерної документації мало б мати наслідком невідповідність такого учасника кваліфікаційним критеріям тендерної документації. Невідхилення такої пропозиції на порушення вимог статті 31 Закону №922-VIII та укладання із таким учасником договору свідчить про порушення вимог законодавства при його вчиненні; - безпідставним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність в оспорюваному висновку контролюючого органу конкретних відомостей щодо певних заходів, які слід вжити замовнику для усунення порушень в указаній процедурі закупівлі, оскільки зазначений відповідачем варіант усунення порушення шляхом вжиття заходів на припинення зобов`язань направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922 повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим. Водночас, укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому не відхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору, є підставою для розірвання такого договору.

У справі № 927/491/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 253 229,67 грн. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її в редакції постанови; резолютивну частину рішення залишив без змін. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 № 621(18)Б, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність додаткових угод № 2-5, з уточненням, що такі додаткові угоди є нікчемними згідно із статтями 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін. При цьому, Верховний Суд виходив з того, що: перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45 % шляхом так званого "каскадного" укладення чотирьох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця; сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору. Кожною додатковою угодою ціна збільшувалась на максимально допустимий рівень - 10%; можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Водночас, у справі № 910/18417/21, що переглядається, предметом позову є вимоги про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Передаючи справу № 910/18417/21 на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд виходив з того, що при розгляді справи відповідач послідовно зазначав про те, що викладені у проекті договору умови не є остаточними і вичерпними, можуть бути конкретизовані під час укладення договору; ціна договору відповідає ціні, за яку позивач погодився надати послугу з ремонту приміщень за договором; включені у проекті договору до складу договірної ціни витрати були зазначені прочерками і потребували визначення на етапі укладення договору; заповнення прочерків є не зміною умов проекту договору, а приведенням умов договору, який укладається, у відповідність до наданих виконавцем (переможцем закупівлі) документів, зокрема, його тендерній пропозиції та додатків до нього; як у самій тендерній документації, так і в додатках до неї немає жодних застережень про те, що викладені в проекті договору умови є остаточними і вичерпними, та не можуть бути конкретизовані при укладенні договору; умови укладеного договору ані сутністно, ані за змістом не виходять за межі змісту тендерної пропозиції і не суперечать їй; діями, направленими на виконання умов укладеного договору, позивач схвалив його; звернення з цим позовом до суду є зловживанням правом, оскільки у такий спосіб позивач, як виконавець за договором, намагається уникнути від відповідальності за зрив робіт на державному підприємстві та від застосування штрафних санкцій. Проте, суди попередніх інстанцій у розгляді справи не встановили та не дослідили, чи виходять умови укладеного договору сутнісно, змістовно за межі тендерної пропозиції позивача (з урахуванням інформації і документації до тендерної пропозиції позивача, з якою у підсумку теж мають узгоджуватися умови договору з переможцем процедури закупівлі); чи є відмінності між проектом договору та укладеним договором суттєвими та/або такими, що визначають нові (та/або змінюють) істотні умови та, відповідно, договірні зобов`язання, окрім тих, що визначені тендерною документацією, та/або такими, що звужують чи розширюють ті договірні зобов`язання, які витікають з тендерної пропозиції і тендерної документації, або суперечать останнім, чи вони деталізують їх в рамках вже визначених тендерною документацією істотних умов.

Суди попередніх інстанцій, відповідно до положень статті 316 Господарського процесуального кодексу України, на виконання вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли висновку, що умови договору від 26.08.2021 №11-124-01-21-15430 а ні сутнісно, а ні за змістом не виходять за межі змісту тендерної пропозиції і не суперечать їй. Водночас, суди зазначили, що умови договору деталізують зобов`язання в рамках вже визначених тендерною документацією істотних умов.

Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах №№ 420/11945/21, 927/491/19, 160/13963/22 (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм із наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, як за предметом і підставою позову, так і за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту. Відтак, правовідносини у справах №№ 420/11945/21, 927/491/19, 160/13963/22, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо доводів касаційної скарги зазначених скаржником про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. При цьому, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, в порушення положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України прийняв довідку нотаріуса як доказ понесення відповідачем витрат пов`язані з розглядом справи у розмірі 500,00 грн, Суд зазначає наступне.

Згідно із приписами частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.

При цьому скаржник фактично змішує поняття "належний" та "допустимий" доказ. Водночас відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції стосовно підтвердження відповідачем витрат пов`язаних із розглядом справи на суму 500 грн. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" у касаційній скарзі не зазначено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18417/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/18417/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/18417/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж Київ" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/18417/21 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/18417/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець