Постанова

від 19.09.2024 по справі 918/327/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Справа № 918/327/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП"

до Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД"

про стягнення 183 677, 43 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (далі - позивач, ТОВ "АГРОТЕП") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" (далі - відповідач, ПП "ОЛАН ТРЕЙД") про стягнення 183 677, 43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №180423А від 18.04.2023 надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом в частині оплати послуг.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 позов задоволено частково; стягнуто з ПП ''ОЛАН ТРЕЙД'' на користь ТОВ "АГРОТЕП" 160 000 грн основного боргу, 19 701, 39 грн пені, 2 573, 30 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 402,74 грн, відмовлено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 заяву ТОВ "АГРОТЕП" про ухвалення додаткового рішення, задоволено частково. Стягнуто з ПП ''ОЛАН ТРЕЙД'' на користь ТОВ "АГРОТЕП" 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви ТОВ "АГРОТЕП" про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі №918/327/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апелянт вказує, що факт порушення позивачем умов договору перевезення, який несе відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1390/24, тому відповідач вважає, що вартість перевезення сторонами не узгоджена, а позовні вимоги є необґрунтованими. Надані до суду письмові докази є більш вірогідними та підтверджують факт порушення позивачем істотних умов перевезення, що стало наслідком псування вантажу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 10.06.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

18.06.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі № 918/327/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, розмір витрат є недоведеним. Також за висновком суду першої інстанції вбачається, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному конкретному випадку є визначення для позивача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн; у решті витрат у розмірі 5 000 грн - суд першої інстанції відмовляє. Однак, в резолютивній частині стягує з відповідача всю заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.07.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 апелянту поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження додаткового рішення. Відкрито провадження за апеляційною скаргою ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24. Зупинено дію додаткового рішення на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи. Об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24.

ТОВ "Агротеп" надіслало до суду відзиви на апеляційні скарги, в яких заперечує доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні. Позивач зазначає наступне:

- відповідач мав можливість надати свої пояснення до суду першої інстанції у відзиві на позовну заяву, однак своїм правом не скористався;

- за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника;

- позивач зазначає, що надані в матеріалах справи докази на підтвердження факту й обставин пошкодження вантажу перевізником, є підставою стягнення з позивача грошової суми кількісних і якісних втрат вартості такого вантажу, і є предметом дослідження іншого позовного провадження, і не входить у коло тих доказів, які підлягають дослідженню у межах заявленого позову, предметом якого є стягнення вартості послуг перевезення за договором. Факт доставлення вантажу пошкодженим не змінює факту надання послуг перевезення, а лише породжує інші правовідносини між сторонами: щодо відшкодування завданої пошкодженням вантажу шкоди, що стало предметом розгляду в справі № 910/1390/24, і не впливає на результат вирішення даної справи. Крім того, рішення суду в справі № 910/1390/24 не набрало законної сили і оскаржується позивачем в апеляційній інстанції;

- позивач заявляє про попереднє понесення у даній справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідними доказами будуть надані суду в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України;

- на переконання позивача у даній справі витрати на правову допомогу, понесені ним при підготовці та розгляді справи в суді в сумі 15000 грн є дійсними, обґрунтованими, розумними і співмірними відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін; вони співмірні щодо ціни позову та співвідносяться із складністю предмету у даній справі спір із відшкодування збитків є достатньо складним та потребує від позивача значних зусиль. Всі підтверджуючі документи, стосовно понесених витрат, наявні в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг ПП "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 18.04.2024 між ТОВ "АГРОТЕП" (перевізник) та ПП "ОЛАН ТРЕЙД" (замовник) було укладено договір № 180423А про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

За умовами п.1.1. договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що кожне замовлення на послуги за даним договором замовник надаватиме перевізнику у письмовій формі, підписаною уповноваженою особою і скріплене печаткою (заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід`ємну частину цього договору та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі, заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв`язку або електронному вигляді по електронному зв`язку (E-mail), та має силу оригіналу.

Згідно п. 3.2. договору оплата послуг перевізника здійснюється з моменту належного виконання перевізником свого зобов`язання щодо доставки (перевезення) вантажу (тобто з моменту одержання вантажу одержувачем), вказаного у погодженому сторонами замовленні (заявці) замовника.

Пунктом 8.1. встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання.

18.04.2023 у відповідності до п. 1.4. договору укладено заявку № 62, згідно якої перевізник зобв`язується перевезти вантаж з м. Патри (Греція) до м. Глеваха (Україна).

Згідно із товаро - транспортної накладної (CMR) №Б/Н, ТОВ "АГРОТЕП" здійснило послугу перевезення визначені умовами договору. Товар було поставлено 25.04.2024. Накладна скріплена печаткою ПП "ОЛАН ТРЕЙД".

13.10.2023 ТОВ "АГРОТЕП" звернулось до ПП "ОЛАН ТРЕЙД" з претензією № 12/10 про погашення заборгованості, до якої долучено: товаро - транспортною накладною (CMR) № Б/Н; акт здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого товар було розвантажено 25.04.2023, вартість послуг складає 160 000 грн; рахунок на оплату № 2203, відповідно якого ПП "ОЛАН ТРЕЙД" належить оплатити послуги виконані ТОВ "АГРОТЕП" у розмірі 160 000 грн.

Вказану претензію відповідач отримав 19.10.2023. Матеріали справи не містять доказів будь-якого реагування щодо сплати заборгованості.

ПП "ОЛАН ТРЕЙД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "АГРОТЕП" (відповідач) про стягнення 173 756, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, виконуючи свої зобов`язання за укладеним з позивачем разовим договором - заявкою № 62 від 19.04.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, допустив псування вантажу внаслідок недотримання температурного режиму під час транспортування, відтак оскільки саме перевізник (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, позивач просить стягнути з відповідача 173 756, 88 грн збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1390/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ "АГРОТЕП" на користь ПП "ОЛАН ТРЕЙД" збитки у розмірі 173 756, 88 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АГРОТЕП" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1390/24. Вказано, що розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Предметом позову у справі № 918/327/24 є вимоги позивача про стягнення із відповідача 183677, 43 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №180423А від 18.04.2023 надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом в частині оплати послуг.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено апеляційним судом, зобов`язання між сторонами у справі виникли із умов договору № 180423А про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом від 18.04.2024, за умовами якого ТОВ "АГРОТЕП" як перевізник 25.04.2023 надало, а ПП "ОЛАН ТРЕЙД" як замовник, прийняло без зауважень, послуги із перевезення вантажу на 160 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.04.2023 у відповідності до п. 1.4. договору між сторонами укладено заявку № 62, згідно якої перевізник зобов`язувався перевезти вантаж з м.Патри (Греція) до м. Глеваха (Україна).

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із товаро - транспортної накладної (CMR) №Б/Н, ТОВ "АГРОТЕП" здійснило послуги перевезення товару, визначені умовами договору від 18.04.2024 № 180423А. Товар було поставлено 25.04.2024 та прийнято замовником; відповідна накладна скріплена печаткою ПП "ОЛАН ТРЕЙД".

В той же час, суд вказує, що умови договору № 180423А не містять положень щодо моменту, коли перевізник зобов`язаний оплатити надані йому послуги, тому, в даному випадку, до застосування підлягає ч. 2 ст. 530 ЦК України.

А відтак, отримавши 19.10.2023 претензію № 12/10, у ПП "ОЛАН ТРЕЙД" виник обов`язок щодо оплати отриманих послуг з перевезення вантажу до 26.10.2023, який відповідач не виконав.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача 160 000 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 21 104, 13 грн пені за період з 15.09.2023 по 15.03.2024 та 2 573,30 грн інфляційних втрат за період з листопада 2023 по січень 2024, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В силу п. 5.6. договору, у випадку несвоєчасної оплати платежів/штрафних санкцій винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Враховуючи те, що прострочення заборгованості має місце з 26.10.2023, тому нарахування пені за період з 15.09.2023 по 26.10.2023 включно є безпідставним, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1 402,74 грн. В той же час, розрахунок пені та інфляційних втрат в іншій частині судом перевірено, останні є арифметично вірними в заявлений позивачем період.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача 19 701, 39 грн пені за період з 27.10.2023 по 15.03.2024 та 2 573, 30 грн інфляційних втрат за період з листопада 2023 по січень 2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 у справі № 910/1390/24 (щодо псування вантажу внаслідок недотримання температурного режиму під час транспортування, та покладення саме на відповідача відповідальності за збереження вантажу), то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

В той же час, суд вказує, що підтвердження факту й обставин пошкодження вантажу перевізником (відповідачем), є підставою стягнення грошової суми кількісних і якісних втрат вартості такого вантажу, та є предметом дослідження іншого позовного провадження (справа №910/1390/24), і не входить у коло тих доказів, які підлягають дослідженню у межах заявленого позову у справі №918/327/24, предметом якого є стягнення вартості послуг перевезення за договором.

Разом з тим, факт доставлення вантажу пошкодженим не змінює факту надання послуг перевезення, а лише породжує інші правовідносини між сторонами щодо відшкодування завданої пошкодженням вантажу шкоди, що і стало предметом розгляду по справі № 910/1390/24, і не впливає на результат вирішення даної справи № 918/327/24.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішення суду по справі № 910/1390/24 не набрало законної сили та оскаржується позивачем в апеляційному порядку, що підтверджується ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 910/1390/24.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено апеляційним судом, між АО "ЛЕКС ЮСТУМ" (виконавець) та ТОВ "АГРОТЕП" (замовник) укладено договір про надання правової допомоги від 12.10.2023 № 12/10, згідно умов якого виконавець зобов`язується надати правову допомогу (адвокатські послуги) щодо представництва інтересів замовника у правовідносинах з ПП "ОЛАН ТРЕЙД", які виникли на підставі договору № 180423А від 18.04.2023 та разової договору - заявки № 62 в період 12.12.2023 по 31.12.2024 на перевезення вантажу.

Згідно умов п. 4.1. договору від 12.10.2023 № 12/10, вартість правової допомоги за представництво прав та інтересів позивача становить 15 000 грн, зокрема:

- проведення аналізу документів щодо правовідносин з ПП "ОЛАН ТРЕЙД" (1 500 грн);

- надання інформаційних матеріалів та консультаційних послуг у спірних правовідносинах (1500 грн);

- складання проектів претензій, листів, вимог (3 000 грн);

- складання проекту позовної заяви та оформлення всіх необхідних документів для подачі позову до суду з метою стягнення з ПП "ОЛАН ТРЕЙД" заборгованості (6 000 грн);

- здійснення представництва інтересів замовника у суді першої інстанції 3 000 грн за кожне засіданні.

Також між сторонами було складено акт від 17.05.2024 виконаних робіт/наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 12/10 від 12.10.2023. Згідно даного акту виконавцем надано, а замовником прийнято перелік робіт на загальну суму 15 000 грн.

Згідно платіжної інструкції № 448 від 17.05.2024, позивачем на користь виконавця сплачено 15 000 грн.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1682 від 22.10.2018, видана Завидняку В.І.

Оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 10 000 грн за рахунок відповідача, в решті вимог заяви слід відмовити.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені, а тому доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.

В той же час, суд приймає до уваги те, що дана справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні, не є складною, об`єм доказової (один договір, рахунок, акт виконаних робіт/наданих послуг, претензія) та досліджуваної судом бази є незначним. Представник позивача не потребував значного часу для їх вивчення, позовна заява вкладена в простій формі, що також не потребувало значного часу для її складення.

При цьому написання позовної заяви про стягнення боргу не потребує проведення додаткових експертиз та/або додаткового аналізу судової практики та не створює складності при формуванні правової позиції, оскільки судова практика у справах про стягнення заборгованості за договорами перевезення та надання послуг є сталою.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача, наведені у апеляційній скарзі; посилання відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

В той же час, щодо доводів відповідача про те, що за висновками суду першої інстанції вбачається, що обґрунтованим є визначення для позивача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн; у решті витрат у розмірі 5 000 грн - суд першої інстанції відмовив. Однак, в резолютивній частині стягує з відповідача всю заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається із мотивувальної частини додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24, суд першої інстанції зазначив наступне:

"А тому, суд робить висновок, що 15 000,00 грн - заявлена позивачем сума витрат, понесених на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності (необхідності), а також розумності їхнього розміру.

За таких обставин, суд виснує, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному конкретному випадку є визначення для позивача відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн; у решті витрат у розмірі 5 000,00 грн - суд відмовляє".

Тобто, у мотивувальній частині додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір понесених позивачем судових витрат в сумі саме 10 000 грн.

В той же час, у резолютивній частині додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24, суд першої інстанції зазначив:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ''ОЛАН ТРЕЙД'' (33022, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Князя Романа, будинок 9, приміщення 2-й поверх; код ЄДРПОУ 40487828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8; код ЄДРПОУ 21496904) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" про ухвалення додаткового рішення - відмовити".

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено описку в резолютивній частині додаткового рішення (п. 2 рішення) та невірно вказано суму судових витрат, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, а саме 15 000 грн замість 10 000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Правила цієї статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

При цьому опискою визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат і строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення, незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції вправі виправити описку в резолютивній частині додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі №918/327/24 (п. 2 рішення) в порядку ст. 243 ГПК України після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

В порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду першої інстанції, не спростував, а його посилання є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги ПП "ОЛАН ТРЕЙД" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 28.05.2024 у справі № 918/327/24 - залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.