Постанова

від 18.09.2024 по справі 935/603/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/603/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 77 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №935/603/24 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О., в м. Коростишів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- поновити його на роботі в філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на посаді майстра лісу з 22.11.2023;

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення 22.11.2023 до дня поновлення на роботі;

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на свою користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

В обґрунтування позову зазначав, що 04.06.2020 він був прийнятий на роботу майстром лісу Державного підприємства лісове господарство Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство», яке 03.03.2023 було реорганізоване у філію «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Вказує, що наказом №213-к від 22.11.2023 його було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Стверджує, що підставою звільнення та видання відповідного наказу був наказ №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень», який в свою чергу містить в собі п.3, який закріплює наступне за систематичне неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, звільнити із займаної посади майстра лісу ОСОБА_1 . Кропивнянського лісництва філії та в п.4 зазначено старшому інспектору з відділу кадрів Іскрі Т.Ф. видати наказ про звільнення майстра ОСОБА_1 із займаної посади майстра лісу 22.11.2023.

Зазначає, що в чому саме роботодавець вбачав систематичність порушень, коли і які саме стягнення перед звільненням роботодавцем застосовувалися у підставі звільнення не вказано. Вважає, що зазначення загальної термінології як у наказі №213-к від 22.11.2023 та і у наказі №222/20.24 від 22.11.2023 не містять в собі конкретики і не відображають, та не свідчать про сам факт вчинення ним порушень трудового законодавства, а тим більше щодо систематичності порушень. Зазначає, що з наказом про звільнення його ніхто не знайомив, фактично копію наказу про звільнення та трудову книжку отримав 18.01.2024. Відтак, вважає своє звільнення незаконним і відповідно до ст. 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вказує, що за останні два місяці роботи, що передували звільненню він отримав заробітку плату за вересень 2023 року 13 539,30 грн., за жовтень 2023 року 13 795,31 грн. Таким чином, середня заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 635,69 грн (13539,30 + 13795,31 = 27 334,61 грн : 43 роб. дні в вересні та жовтні = 635,69 грн). Відтак сума, яка підлягає до виплати станом на 16.02.2024 складає 39 412,78 грн (62 роб. дні * 635,69 грн). Також зазначає, що через систематичні зловживання роботодавцем порушення його трудових прав, що зумовлені втратою нормальних життєвих звя`зків, які вимагають додаткових зусиль для організації життя, а також внаслідок моральних страждань та стресів погіршився стан його здоров`я, у результаті чого він змушений проходити лікування, а тому просить стягнути моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5000 грн. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Олександра Марчука №213-к від 22.11.2023 «Про особовий склад» щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлено останнього на роботі на посаді майстра лісу Кропивнянського лісництва філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 23.11.2023. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2023 по 20.05.2024 в сумі 81368,32 грн (з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів) та 5000 грн моральної шкоди. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» на користь держави 2422,40 грн судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в межах платежу за один місяць в частині середнього заробітку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував, що через системність правопорушень, ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності наказом від 08.09.2023 №20-Д, який не скасований, не оскаржений ОСОБА_1 , а відтак був та є діючим, а також те, що вдруге ОСОБА_1 притягнено до відповідальності оскаржуваним наказом №213-к від 22.11.2023 у спосіб звільнення з роботи. Зазначає, що нормами трудового законодавства не ставиться вимога щодо того, щоб безпосередньо в наказі про звільнення зазначалося як про конкретні обов`язки, які не виконано працівником, що покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, так і посилання безпосередньо на докази, що підтверджують обов`язки працівника на тій чи іншій посаді. Стверджує, що такі обставини та підстави і відповідно виявлені порушення вказуються в документах, що були передумовою прийняття наказу про звільнення, тобто такі вказуються в наказі як підстава його прийняття. Вказує, що судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги всіх обставин справи. Зазначає, що не існує в наявності акту від 28.09.2023, а існує акт раптової ревізії від 29.08.2023 про що суд першої інстанції невірно вказав у прийнятому рішенні.

Вказує, що акт від 15.11.2023 який засвідчує факт виявлення незаконної порубки дерев, безпосередньо пов`язаний з невиконанням покладених на позивача як майстра лісу своїх трудових обов`язків. Зазначає, що роботодавцем було надано суду першої інстанції докази на підтвердження вини у діях працівника, що свідчить про систематичність порушень і систематичного невиконання працівником, без поважних причин обов`язків за трудовим договором, посадовою інструкцією майстра лісу та Положення про філію «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що є підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі №758/9164/16-ц.

Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу покладених на ОСОБА_1 обов`язків за трудовим договором, посадовою інструкцією майстра лісу та положенням про філію «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», виникнення спору між роботодавцем та працівником після винесення наказу №213-к «Про особовий склад» від 22.11.2023, обставини, за яких було встановлено систематичне невиконання працівником трудових обов`язків. Вказує, що додатковою підставою для відмови у позові є сплив строку позовної давності, оскільки з дати відмови ОСОБА_1 від ознайомлення та отримання наказу про своє звільнення, тобто з 22.11.2023 до дня звернення до суду сплив місячний строк визначений ч.2 ст. 233 КЗпП України. Зазначає, що навіть якщо рахувати дату ознайомлення позивача з наказом про звільнення з 18.01.2024, то місячний строк звернення до суду сплив 17.02.2022, однак до суду позивач звернувся 22.02.2024. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а також здійснити новий розподіл судових витрат, в тому числі стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

22 липня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство», а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року залишити без змін. Вказує, що на стадії розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не зазначались і не надавалися докази щодо невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, систематичності цих порушень. Зазначає, що суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачем не було наведено, які саме порушення вчинив він. Вказує, що до суду першої інстанції не було надано посадову інструкцію майстра лісу. Зазначає, що відповідач не заперечує про те, що видав йому трудову книжку 18.01.2024, у свою чергу позовна заява була вчасно надіслана до суду засобами поштово зв`язку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 04.06.2020 був прийнятий на посаду майстра лісу у Кропивнянське лісництво. Наведене підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

З посадової інструкції майстра лісу, затвердженої директором філії «Коростишівське ЛГ», з якою ОСОБА_1 ознайомлений 10.03.2023 вбачається, що до завдань та обов`язків майстра лісу зокрема належить охорона лісу, ввіреного йому майна, а також заготовленої лісопродукції в закріпленому за ним обході з прийняттям мір по попередженню і припиненню порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, випасу худоби, різних крадіжок і інших порушень користування лісом і землями (п. 2.1 посадової інструкції).

Відповідно до п. 4.1 посадової інструкції майстер лісу несе відповідальність за: порушення виробничої та трудової відповідальності; дотримання робітниками в межах закріпленого обходу, виробничої, трудової дисципліни, правил охорони праці і техніки безпеки; невиконання наказів і доручень старшого майстра дільниці, керівника структурного підрозділу, спеціалістів та керівництва лісгоспу, які не протирічать законодавству України; невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов`язків згідно інструкції в межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

Згідно Акту раптової ревізії №3 складеному 29.08.2023 за ревізійний період з 01.05.2023 по 28.09.2023 виявлено незаконну рубку дерев при проведенні ревізії лісового обходу в кількості 18 дерев.

У поясненнях ОСОБА_1 від 30.08.2023 вказано, що при прийомі ним обходу №3 Кропивнянського лісництва фізичної можливості обійти та повноцінно прийняти та провести ревізію обходу не було. 29.08.2023 було проведено перевірку його обходу №3, під час якого було виявлено незаконну порубку деревини (сосна). Дана деревина має явні ознаки старіння, що вказує на те, що вона була зрубана більше трьох місяців тому.

Також, у поясненнях від 05.09.2023 ОСОБА_1 зазначив, що ним не було виявлено самовільної рубки в 36кв 8від у зв`язку з тим, що не було фізичної можливості.

Як наслідок, наказом директора філії «Коростишівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №20-Д від 08.09.2023 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків по охороні лісу від незаконних порубок, а також заготовленої лісопродукції в закріпленому обході та не прийняття мір по попередженню і припиненню різних крадіжок, порушень користування лісом і землями, за недостатній контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, в районі знаходження обходу, а також за недостатню якість проведених відводів лісосік проміжного користування.

З наказом ОСОБА_1 був ознайомлений - 08.09.2023.

Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.11.2023 виявлено незаконну рубку 7 дерев породи сосна у кв.25 вид.1 Кропивнянського лісництва філії Коростишівське ЛГ ДП Ліси України.

У поясненні від 16.11.2023 ОСОБА_1 зазначено, що у нього не було фізичної можливості повноцінного об`їжати обход №3, про що було раніше повідомлено лісничого.

Як наслідок, наказом директора філії «Коростишівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №26Д від 22.11.2023 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за постійне невиконання своїх службових обов`язків по охороні лісу від незаконних рубок.

Матеріали справи не містять даних про ознайомлення ОСОБА_1 з відповідним наказом.

Наказом директора філії «Коростишівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №213-к від 22.11.2023 «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено з 22.11.2023 з посади майстра лісу Кропивнянського лісництва за п.3 ст.40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення). Підстава: наказ №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень».

Актом про відмову від підписання про ознайомлення з наказом про звільнення від 22.11.2023 засвідчено факт не ознайомлення ОСОБА_1 22.11.2023 з наказом про звільнення.

З наказом ОСОБА_1 ознайомився 18.01.2024, копію якого також отримав 18.01.2024, що підтверджується підписом на наказі №213-к від 22.11.2023.

В наказі №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень», який став підставою для видання наказу №213-к від 22.11.2023 зазначено, що у зв`язку із виявленням службою лісової охорони філії «Коростишівське лісове господарство» лісо порушень (незаконної рубки дерев) в Кропивнянському лісництві, на підставі акту огляду вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.11.2023, акту раптової ревізії лісового обходу №3 від 29.08.2023 - за систематичне неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, звільнити із займаної посади майстра лісу ОСОБА_1 . Кропивнянського лісництва філії; старшому інспектору з відділу кадрів видати наказ про звільнення майстра лісу ОСОБА_1 із займаної посади з 22.11.2023.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у наказі №213-к від 22.11.2023 щодо звільнення позивача з роботи не вказано які саме обов`язки не виконано позивачем, що покладені на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, будь яких доказів що входить до обов`язків позивача на посаді майстра лісу суду першої інстанції не надано, посилання відповідача на акти від 28.09.2023 та від 15.11.2023 засвідчують факт виявлення незаконної порубки дерев, однак як це пов`язане з невиконанням покладених на позивача обов`язків і яких саме відомостей суду не надано. В оскаржуваному наказі про звільнення не зазначено щодо поважності чи неповажності причин невиконання обов`язків. Середній заробіток, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, складає 81 368,32 грн за період з 22.11.2023 по 20.05.2024 (дата постановлення рішення) з розрахунку 635,69 грн (середньоденний заробіток) х 128 робочих днів = 81 368,32 грн. Стягуючи моральну шкоду суд першої інстанції виходив з того, що порушенням законних прав позивача, останньому спричинена моральна шкода, яка виразилась в моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно ст. 140 цього ж Кодексу, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Крім цього, згідно змісту ст. 141 Кодексу, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для припинення трудових правовідносин з кожної конкретної підстави існує спеціальний порядок, якого роботодавець зобов`язаний дотримуватись для того, щоб звільнення було законним.

Із вказаної підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало підставою для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

При цьому систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №9901/743/18 (провадження №11-914заі19).

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок та чи не закінчився встановлений для цього строк.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Вказані вище висновки відповідають також правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №554/9493/17.

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №212/5018/20 (провадження №61-2744св23).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, за передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також, за п. 22 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суд України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У справі, що переглядається, встановлено, що наказом директора філії «Коростишівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №20-Д від 08.09.2023 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків по охороні лісу від незаконних порубок, а також заготовленої лісопродукції в закріпленому обході та не прийняття мір по попередженню і припиненню різних крадіжок, порушень користування лісом і землями, за недостатній контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, в районі знаходження обходу, а також за недостатню якість проведених відводів лісосік проміжного користування.

В подальшому, наказом директора філії «Коростишівське лісове господарство» Держаного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №213-к від 22.11.2023 «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено з 22.11.2023 з посади майстра лісу Кропивнянського лісництва за п.3 ст.40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення). Підстава: наказ №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень».

В наказі №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень», який став підставою для видання наказу №213-к від 22.11.2023 зазначено, що у зв`язку із виявленням службою лісової охорони філії «Коростишівське лісове господарство» лісо порушень (незаконної рубки дерев) в Кропивнянському лісництві, на підставі акту огляду вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.11.2023, акту раптової ревізії лісового обходу №3 від 29.08.2023 - за систематичне неналежне виконання своїх посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, звільнити із займаної посади майстра лісу ОСОБА_1 . Кропивнянського лісництва філії; старшому інспектору з відділу кадрів видати наказ про звільнення майстра лісу ОСОБА_1 із займаної посади з 22.11.2023.

Проте, зі змісту наказу №222/20.24 від 22.11.2023 «Про встановлення лісо порушень» та зі змісту наказу №213-к від 22.11.2023 «Про особовий склад», яким звільнено ОСОБА_1 із посади майстра лісу не зрозуміло, яке саме систематичне невиконання посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни допустив ОСОБА_1 .

Відтак, відповідачем не доведено систематичність невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, оскільки матеріали справи свідчать лише про вчинення одного дисциплінарного проступку, про що було винесено наказ про оголошення йому догани - 08.09.2023.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17 (провадження №61-38286св18).

Натомість, накази №222/20.24 від 22.11.2023 та №213-к від 22.11.2023 таким вимогам не відповідають, є не конкретними, не мають посилань на конкретні фактичні обставини, з їх змісту не зрозуміло, що саме не виконав позивач, яке порушення допустив, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ №213-к від 22.11.2023 є незаконним.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не довів системність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, правильними є висновки суду про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

Висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №524/3490/17 та від 03 вересня 2019 року в справі №466/8377/16.

Посилання апелянта на те, що наказ від 08.09.2023 №20-Д, яким ОСОБА_1 вперше притягнено до дисциплінарної відповідальності не скасований та не оскаржений останнім, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено системність невиконання позивачем своїх трудових обов`язків.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №758/9164/16-ц та від 27.01.2020 у справі №682/3060/16-ц є помилковими, оскільки правові позиції викладені Верховним Судом у вказаних вище постановах не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.

Суд першої інстанції, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, керувався «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

Доводи апеляційної скарги не містять вимог щодо неправильного обрахунку судом першої інстанції середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а тому рішення у вказаній частині є правомірним та обґрунтованим.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5, 13 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не забезпечується самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12, від 14 грудня 2016 року у справі №428/7002/14-ц та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №640/14909/16-ц (провадження №61-20666св18). Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого рішення про стягнення моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не містять вимог щодо розміру моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, а тому стягнутий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення вимог про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушенням вимог трудового законодавства України, а тому позовні вимоги в частині скасування наказу №213-к від 22.11.2023, поновлення позивача на посаді з 22.11.2023, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач не довів суду, що ним були дотриманні вимоги чинного законодавства при звільненні позивача з роботи.

Щодо строку позовної давності.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Передбачені у положеннях статей 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У постанові від 27 липня 2021 року у справі №756/7222/18 Верховний Суд вказав, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущено, суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивача було ознайомлено з наказом №213-к від 22.11.2023 у встановленому КЗпП України порядку, вручено повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, повідомлення про вказівку про необхідність отримання трудової книжки 22.11.2023.

Натомість, 22.11.2023 складено акт про відмову від підписання про ознайомлення з наказом про звільнення, за підписом старшого інспектора з ВК Іскри Т.Ф., уповноваженої з АК діяльності ОСОБА_2 , лісничого Кропивнянського лісництва ОСОБА_3 , у якому вказано, що 22.11.2023 згідно наказу №213-К від 22.11.2023 за п.3 ст.40 КЗпП України був звільнений з посади майстер лісу Кропивнянського лісництва ОСОБА_1 , який відмовився прибути у відділ кадрів і незважаючи на попередження, не з`явився для підписання про ознайомлення з наказом про його звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки, про що засвідчено підписами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного повідомлення філії «Коростишівське лісове господарство» адресоване ОСОБА_1 про необхідність прибути до відділу кадрів про ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав - 18.01.2024.

З позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся - 17.02.2024, що підтверджується поштовим конвертом, тобто у місячний строк з дотриманням ч.2 ст.233 КЗпП України.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначив, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги обґрунтування відповідачем апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Коростишівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді