Ухвала

від 19.09.2024 по справі 461/3526/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 461/3526/22

провадження № 61-8540ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка Віктора Васильовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України», про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив відшкодувати з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, в розмірі 1 462 745 000 грн.

10 жовтня 2023 року рішенням Галицького районного суду м. Львова у задоволенні позову відмовлено.

14 травня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного

суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року - без змін.

12 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді які входять до складу колегії Петров Є. В., Пророк В. В.

2 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. (судді-доповідача), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М. А. та витребувано матеріали справи.

Суддя Пророк В. В. не погодився з висновком щодо відкриття касаційного провадження у справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540ск24), заявив і виклав окрему думку, в якій висловив власну позицію щодо прийнятності касаційної скарги ОСОБА_1 та, зазначивши про необґрунтованість підстав касаційного оскарження, вважав, що належним процесуальним рішенням Верховного Суду було б постановлення ухвали про повернення касаційної скарги.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи № 461/3526/22.

Заява мотивована тим, що суддя Пророк В. В. при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі в своїй окремій думці надав оцінку касаційній скарзі на предмет її підставності та обґрунтованості, і дійшов висновку про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в цій справі про відмову в задоволенні позову і необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 . Тобто, на думку заявника, суддя Пророк В. В. фактично висловив свою позицію щодо результату розгляду касаційної скарги під час відкриття касаційного провадження, що, враховуючи положення ЦПК України, можливе лише за результатами перегляду справи в касаційному порядку по суті та прийняття відповідної постанови.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 вересня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи № 461/3526/22 та передано заяву для вирішення у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала мотивована тим, що будь-яких об`єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, ОСОБА_1 не вказав. Незгода сторони із судовим рішенням, що прийняте в межах його повноважень, не може слугувати підставою для його відводу.

Суддя Ситнік О. М. не погодилася з висновком про визнання необґрунтованою заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді даної справи і виклала окрему думку, в якій висловила свою позицію про те, що з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об`єктивності судді заява ОСОБА_1 про відвід

судді Пророка В. В. підлягала задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід судді Пророка В. В. передано 17 вересня 2024 року судді Верховного Суду Карпенко С. О.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення

у справі «Білуха проти України» № 33949/02 § 49-52 від 9 листопада 2006 року).

Вказані ОСОБА_1 у заяві про відвід судді Пророка В. В. обставини не свідчать про існування передбачених статтями 36, 37 ЦПК України підстав для відводу. Викладення суддею Пророком В. В. окремої думки при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі в контексті прийнятності підстави касаційного оскарження не свідчить про викладення суддею позиції щодо розгляду касаційної скарги по суті. Зміст окремої думки судді Пророка В. В. зводиться до висновку про сформованість судової практики щодо застосування наведених заявником норм права у подібних правовідносинах

Посилання на можливу необ`єктивність судді ОСОБА_3 ґрунтуються на припущеннях заявника і не є підставою для відводу судді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що підстав для задоволення заяви про відвід немає, оскільки доводи заявника не свідчать про існування передбачених статтями 36, 37 ЦПК України обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Пророка В. В.

Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Пророка Віктора Васильовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська

організація «Асоціація суддів господарських судів України», про відшкодування моральної шкодиза касаційною скаргою представника

ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко