Окрема думка

від 03.09.2024 по справі 461/3526/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ситнік О. М.

щодо ухвали Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2024 року в справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540ск24)

за заявою ОСОБА_1 про відвід судді Пророка Віктора Васильовича

у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, Вищої ради правосуддя, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи: Національне антикорупційне бюро України, Офіс Генерального прокурора, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державне бюро розслідувань, Господарський суд Львівської області, Пустомитівський районний суд Львівської області, Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України», про відшкодування моральної шкодиза касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича на рішення Галицького районного суду м. Львова

від 10 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 14 травня 2024 року та

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив відшкодувати з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, в розмірі 1 462 745 000,00 грн.

10 жовтня 2023 року рішенням Галицького районного суду м. Львова в задоволенні позову відмовлено.

14 травня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року залишено без змін.

12 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді які входять до складу колегії: Петров Є. В., Пророк В. В.

02 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В. відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Блонського М. А. та витребувано матеріали справи.

Суддя Пророк В. В. не погодився з висновком щодо відкриття касаційного провадження в справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540ск24), заявив та виклав окрему думку, в якій висловив власну позицію щодо прийнятності касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідності постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновками Верховного Суду.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи № 461/3526/22.

Заява мотивована тим, що суддя Пророк В. В. на етапі відкриття касаційного провадження в справі в своїй окремій думці надав оцінку касаційній скарзі на предмет її безпідставності та необґрунтованості, та зробив висновок про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову, а касаційна скарга ОСОБА_1 необґрунтована, тобто, на думку заявника, суддя Пророк В. В. фактично висловив свою позицію щодо результату розгляду касаційної скарги на етапі відкриття касаційного провадження, що, враховуючи положення ЦПК України, можливе лише за результатами перегляду справи в касаційному порядку по суті та прийняття відповідної постанови.

03 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи

№ 461/3526/22.

Ухвала мотивована тим, що будь-яких об`єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України ОСОБА_1 не вказав. Незгода сторони із судовим рішенням, що прийняте в межах його повноважень, не може слугувати підставою для його відводу.

З такими висновками колегії суддів не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України. Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною другою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Із практики Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) слідує, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).

У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику підкреслив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (параграф 49). Стосовно об`єктивного критерію Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (параграф 52).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Ураховуючи викладене, з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об`єктивності судді, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пророка В. В. необхідно було задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу, з урахуванням того, що суддя у своїй окремій думці надав висновок про наслідки розгляду касаційної скарги.

Суддя О. М. Ситнік