Окрема думка
від 04.09.2024 по справі 22-23/321-05-10190
ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Воробйової І. А., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О.

у справі № 22-23/321-05-10190

провадження № 12-12звг24

1. 04 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду

у справі № 22-23/321-05-10190 прийняла постанову, якою відмовила в задоволенні заяви Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» (далі - Приватне підприємство) про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року.

2. З результатами вирішення заяви підприємства про перегляд судового рішення за виключними обставинами не погоджуємося, тому відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) викладаємо окрему думку з таких міркувань.

Історія справи

3. У листопаді 2005 року Приватне підприємство звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

4. Позов обґрунтовувався тим, що 02 грудня 2004 року між Одеською облспоживспілкою та Приватним підприємством укладено договір купівлі-продажу юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будсервіс» як цілісного майнового комплексу. Відповідно до пункту 2 вказаного договору він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту його підписання сторонами. Натомість через дії Одеської облспоживспілки процес нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства «Будсервіс» затягується та відбувається невиконання вимог договору, внаслідок чого Приватне підприємство зазнає додаткових збитків.

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року позов задоволено та визнано укладеним договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» від 02 грудня 2004 року.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року задоволено заяву Одеської облспоживспілки про роз`яснення рішення від 20 грудня 2005 року.

8. 13 серпня 2007 року Одеський апеляційний господарський суд відмовив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Високий» (далі - ОСББ «Високий», ОСББ) у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2007 року, оскільки ухвала про роз`яснення рішення суду оскарженню не підлягала.

9. 17 жовтня 2007 року Одеська облспоживспілка звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області

від 20 грудня 2005 року в редакції ухвали про роз`яснення рішення суду

від 25 червня 2007 року та заявила клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги.

10. Ухвалою від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, Одеський апеляційний господарський суд визнав причини пропуску строку поважними, поновив строк подання зазначеної апеляційної скарги і призначив її до розгляду.

11. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року і припинено провадження у справі у зв`язку з непідвідомчістю справи господарському суду.

12. Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 23 червня 2008 року у справі № 22-23/321-05-10190 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

13. 15 січня 2009 року Верховний Суд України ухвалою відмовив Приватному підприємству в порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року.

14. За результатами нового розгляду справи № 22-23/321-05-10190 Господарський суд Одеської області рішенням від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року та Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

15. 11 березня 2010 року Верховний Суд України своєю ухвалою відмовив у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року.

16. У лютому 2009 року Приватне підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

17. 22 вересня 2022 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» за заявою № 11925/09, у якому констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного рішення від 20 грудня 2005 року.

18. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що Вищий господарський суд України знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. ЄСПЛ дійшов висновку, що було порушено вимогу стосовно справедливого розгляду справи.

19. У грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) відмовлено у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

21. Відмовляючи у відкритті провадження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність врахування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata), та існування преклюзивного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України.

22. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 14 грудня 2022 року вказала, що після направлення на новий розгляд справа була повторно розглянута судом першої інстанції, який відмовив заявнику в позові, і це рішення залишено без змін постановами апеляційного та касаційного господарських судів. Рішення судів набрали законної сили, обставини порушення Україною міжнародних зобов`язань при прийнятті судових рішень за результатами нового розгляду міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не встановлено; після прийняття вказаних судових рішень минуло майже 13 років. За таких обставин, як виснувала Велика Палата Верховного Суду, перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) не призведе до відновлення порушених прав заявника, проте може істотно зашкодити принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, прийнятого пізніше в цій справі.

23. До того ж Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до приписів пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 ГПК України преклюзивний строк, протягом якого може бути подана заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, становить десять років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Цей строк не може бути поновлений. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 22-23/321-05-10190, якою були порушені міжнародні зобов`язання України, прийнята 23 жовтня 2008 року, а заявник звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвалених у справі № 22-23/321-05-10190 судових рішень за виключними обставинами 03 грудня 2022 року, тобто після спливу десятирічного строку.

24. 06 березня 2023 року Приватне підприємство звернулося до Конституційного Суду України з конституційною скаргою, в якій просило перевірити пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України на відповідність частині другій статті 3, статті 8, частині першій статті 9, частині третій статті 22, частині першій статті 55, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність).

25. Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 ГПК України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.

26. Конституційний Суд України у своєму Рішенні вказав, що визначений у ГПК України десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку ставлять реалізацію права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви ЄСПЛ.

27. Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, які унеможливлюють перегляд судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду, та неможливість поновлення судом такого строку не забезпечують ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захист та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, тому суперечать вимогам статті 3, частини першої статті 8, частини першої статті 9, частин першої, п`ятої статті 55 Конституції України.

28. 12 березня 2024 року засобами поштового зв`язку Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України.

29. Приватне підприємство просить задовольнити подану заяву і скасувати ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року

у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами та постановити нове судове рішення, яким відкрити провадження за заявою щодо перегляду судових рішень у справі за виключними обставинами, що була подана цим підприємством 03 грудня 2022 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною своїх зобов`язань, для її розгляду по суті.

30. Заяву мотивувало тим, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 ГПК України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

31. Ухвалою від 08 квітня 2024 року суддя Великої Палати Верховного Суду відкрив провадження за виключними обставинами за заявою Приватного підприємства про перегляд ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року, призначив розгляд заяви на 15 травня 2024 року та витребував справу № 22-23/321-05-10190 з Господарського суду Одеської області.

32. 17 квітня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали справи № 22-23/321-05-10190.

33. Ухвалою від 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду заяву Приватного підприємства задовольнила.

Скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190.

Відкрила провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України

від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України

від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року

у справі № 22-23/321-05-10190.

Призначила справу № 22-23/321-05-10190 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 03 липня 2024 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, про що повідомила учасників справи.

34. Ухвала мотивована тим, що Великою Палатою Верховного Суду ще до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 вироблено механізм застосування норм процесуального законодавства, які встановлювали десятирічний строк звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

35. Тому, враховуючи сформовану Великою Палатою Верховного Суду практику застосування подібних положень процесуального законодавства (пункт 2 частини другої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 2 частини другої статті 424 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 2 частини другої статті 321 ГПК України) та з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, положення пункту 2 частини другої та частини третьої статті 321 ГПК України не підлягали застосуванню при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами.

36. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що в ухвалі від 14 грудня 2022 року відмова у відкритті провадження за заявою Приватного підприємства з перегляду за виключними обставинами судових рішень

у справі № 22-23/321-05-10190 також обґрунтована необхідністю застосування у цій справі принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили (res judicata). Водночас процесуальним законодавством передбачено, що на етапі вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами досліджується лише відповідність заяви вимогам статті 322 ГПК України. Тому, не відкривши провадження за нововиявленими чи виключним обставинами, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість доводів заяви про перегляд судових рішень.

37. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що предметом перегляду за нововиявленими або виключними обставинами можуть бути рішення, постанови, ухвали та судові накази (частини перша, третя - п`ята статті 232 ГПК України). Судові рішення, у яких вирішено процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами.

38. З посиланням на свій висновок у справі № 0529/5417/2012 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи та які можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

39. 04 вересня 2024 року за наслідками розгляду заяви Приватного підприємства, вперше поданої у грудні 2022 року, про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року у справі № 22-23/321-05-10190 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою відмовила в її задоволенні.

Мотиви постанови Великої Палати Верховного Суду

40. У постанові від 04 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що метою екстраординарної процедури перегляду судових рішень на підставі пункту 2 частини третьої статті 320 ГПК України є відновлення порушених прав особи (заявника) та відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції.

41. Тому визначальним у контексті обставин цієї справи є питання про те, чи призведене скасування Великою Палатою Верховного Суду постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року (у якій ЄСПЛ встановив порушення Україною міжнародних зобов`язань) та наступних судових рішень у цій справі до відновлення порушених прав Приватного підприємства. До того ж зазначене питання належить розглянути у взаємозв`язку із принципом остаточності судового рішення, що набрало законної сили, оскільки воно може мати істотний вплив на права та інтереси інших осіб.

42. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інтерес Приватного підприємства полягає у відновленні становища, яке воно мало до скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, яким було задоволено позов цього підприємства до Одеської облспоживспілки про визнання укладеним договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом облспоживспілки від 02 грудня 2004 року. Отже, кінцевою метою відновлення провадження для Приватного підприємства є необхідність у задоволенні його комерційного інтересу в придбанні Дочірнього підприємства «Будсервіс» разом із відомчим житловим фондом Одеської облспоживспілки за 1 500,00 грн (це ціна, визначена договором, що на час укладення договору становила 281,42 дол. США за офіційним курсом Національного банку України).

43. Водночас указаному інтересу Приватного підприємства протистоїть інтерес у дотриманні принципу res judicata багатьох осіб, які стали власниками квартир у цьому житловому фонді, набувши статус співвласників відповідних житлових будинків, та володіли цим майном, реальна вартість якого очевидно є вищою, ніж 1500 грн (вони представлені в цій справі третіми особами: ОСББ «Черьомушки», ОСББ «Кооператор-1», ОСББ «Кооператор-2», ОСББ «Кооператор-11», ОСББ «Манежний», ОСББ «Високий»).

44. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що інтерес цих багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata ґрунтується не тільки (та навіть не стільки) на факті скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20 грудня 2005 року, але й на тому, що пізніше в іншій справі № 9/69-07-1394 (яка не переглядалася ЄСПЛ) рішенням Господарського суду Одеської області від 15 червня 2007 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2008 року, за позовом ОСББ «Високий» до Одеської облспоживспілки та Приватного підприємства, яке набрало законної сили, було визнано недійсним пункт 1.1 договору купівлі-продажу від 02 грудня 2004 року (того самого, який був визнаний укладеним згідно з рішенням суду від 20 грудня 2005 року) в частині включення обов`язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Одеської облспоживспілки.

45. Тому, враховуючи конкретні обставини цього провадження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвалення нового рішення у цій справі, по-перше, не здатне забезпечити відновлення правового становища Приватного підприємства станом на 20 грудня 2005 року (оскільки існує інше остаточне судове рішення від 15 червня 2007 року в іншій справі) та, по-друге, матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata, у зв`язку з чим у задоволенні заяви підприємства відмовила.

Мотиви окремої думки

46. Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду була заява Приватного підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

47. Не вдаючись до оцінки висновків Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190, вважаємо за необхідне нагадати обставини, які передували відкриттю провадження за статтею 320 ГПК України у цій справі.

48. Так, ще у грудні 2022 року у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 року за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

49. За наслідками розгляду цієї заяви Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22), якою відмовила у відкритті провадження про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

50. Мотиви, з яких Велика Палата Верховного Суду виходила при постановленні вказаної ухвали, детально наведені у попередньому розділі цієї окремої думки.

51. У подальшому Приватне підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали від 14 грудня 2022 року на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України, мотивуючи її тим, що внаслідок застосування Великою Палатою Верховного Суду приписів статті 321 ГПК України, визнаних неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, було порушено його право на звернення до суду із заявою про перегляд судових рішень після встановлення ЄСПЛ порушення статті 6 Конвенції у його справі.

52. Ухвалою від 11 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду заяву Приватного підприємства задовольнила, скасувала ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року (провадження № 12-37звг22) у справі № 22-23/321-05-10190 та відкрила провадження за заявою підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190.

53. Тобто саме скасування ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України стало підставою для відкриття провадження про перегляд за виключними обставинами інших судових рішеньу справі № 22-23/321-05-10190 за пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України.

54. Відтак розгляд заяви підприємства має ознаки повторного, оскільки при першому надходженні заяви до Великої Палати Верховного Суду у відкритті провадження за виключними обставинами було відмовлено.

55. На переконання авторів окремої думки, в оцінці результату вирішення Великою Палатою Верховного Суду заяви Приватного підприємства про перегляд судових рішень за виключними обставинами неможливо оминути питання щодо підстав повторного ініціювання цього провадження.

56. Ключовим у цій процесуальні ситуації є те, чи відповідає ухвала Великої Палати Верховного Суду про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами критеріям судового рішення, яке може бути об`єктом перегляду за правилами статті 320 ГПК України, оскільки без її скасування у цій справі провадження за заявою Приватного підприємства не було б відкрите.

57. У цьому контексті автори окремої думки нагадують, що відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

58. Термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» законодавець вжив і в частині другій статті 293 ГПК України, де зазначено, що вразі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

59. Вважаємо, що як у статті 320, так і у статті 293 ГПК України термін «ухвали, якими закінчено розгляд справи» вжитий в одному і тому ж значенні.

60. Застосування конструкції, в якій ухвали визначаються як судові рішення, якими закінчено розгляд справи, в розділі «Відкриття касаційного провадження» в контексті повноважень суду касаційної інстанції щодо прийняття та розгляду окремих категорій касаційних скарг, дає підстави для висновку, що ухвали, якими закінчено розгляд справи, можуть постановлятися саме судами першої та апеляційної інстанцій.

61. Натомість у суді касаційної інстанції питання, які стосуються розгляду справи по суті та можуть кваліфікуватися як «закінчення розгляду справи», зазвичай вирішуються шляхом ухвалення постанов.

62. На наше переконання, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути переглянуті за виключними обставинами, є ухвали суду першої інстанції про: закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням позовної заяви без розгляду.

63. До того ж, якщо в суді касаційної інстанції питання закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду вирішено шляхом постановлення ухвали, то така ухвала також уважатиметься такою, якою закінчено розгляд справи.

64. Інші ухвали судів не підлягають перегляду у зв`язку з виключними обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.

65. Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду

від 15 серпня 2018 року у справі № 459/1582/14, 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 459/1615/15-ц, від 23 липня 2020 року у справі № 910/9266/14, від 11 листопада 2020 року у справі № 461/11703/15, від 29 грудня 2020 року у справі № 904/5896/18,

від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 та від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011.

66. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що судові рішення, у яких вирішені процедурні питання, пов`язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами (див. mutatis mutandis постанови від 20 березня 2018 року у справі № 2-3435/11, від 17 квітня 2018 року у справах № 2-1178/11, № 235/2573/13-ц і № 243/2748/16-ц,

від 15 травня 2018 року у справі № 0529/5417/2012, від 22 січня 2019 року

у справі № 2-4646/11).

67. Нагадуємо, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частини четверта, п`ята статті 321 ГПК України).

68. Оскільки ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 22-23/321-05-10190 (провадження № 12-37звг22) про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, а Велика Палата Верховного Суду не є судом тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення у цій справі, то, на думку авторів окремої думки, вказана ухвала не могла бути переглянута за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України, а саме: встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи.

69. З огляду на те, що ухвала від 14 грудня 2022 року не могла бути скасована на підставі статті 320 ГПК України, то провадження за заявою Приватного підприємства про перегляд судових рішень у справі № 22-23/321-05-10190 за виключними обставинами не підлягало відкриттю, а заява - розгляду по суті Великою Палатою Верховного Суду.

70. Отже, на переконання авторів окремої думки, Велика Палата Верховного Суду мала постановити ухвалу про закриття провадження за заявою Приватного підприємства «Генеральний будівельний менеджмент» про перегляд за виключними обставинами ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 31 січня 2008 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2008 року, ухвали Верховного Суду України від 15 січня 2009 року, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2009 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року та ухвали Верховного Суду України від 11 березня 2010 рокуу справі № 22-23/321-05-10190.

Судді: О. В. Ступак

І. А. Воробйова

С. Ю. Мартєв

С. О. Погрібний

СудВелика палата Верховного Суду
Дата ухвалення рішення04.09.2024
Оприлюднено20.09.2024
Номер документу121731583
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —22-23/321-05-10190

Окрема думка від 04.09.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Постанова від 04.09.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Постанова від 04.09.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Ухвала від 03.07.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Окрема думка від 11.06.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Ступак Ольга В`ячеславівна

Ухвала від 26.06.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Окрема думка від 11.06.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Мазур Микола Вікторович

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

Ухвала від 15.05.2024

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Уркевич Віталій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні