Ухвала

від 16.09.2024 по справі 420/26817/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26817/24

УХВАЛА

16 вересня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34858110), інша особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 25.08.2024 року) до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у позовній заяві представник позивача просить суд (ст.287 КАС України):

витребувати у Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) оригінали усіх матеріалів виконавчих проваджень боржником в яких є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а стягувачем є Державна служба України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845);

витребувати у Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) інформацію про наявність чи відсутність у неї електронних постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 22.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У випадку наявності надання в оригіналі;

визнати дії Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо відкриття виконавчих проваджень №73959023, 73959226, 73959340, 73959465, 73959567, 73959680, 73959776, 73960113, 73960259, 73960479, 73960642, 73965358, 73965579, 73965799, 73969890, 73970036, 73970143, 73970273, 73970405, 73970636;

скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження винесені Ширяївським відділом державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме: №73959023 від 01.02.2024 року, №73959226 від 01.02.2024 року, №73959340 від 01.02.2024 року, №73959465 від 01.02.2024 року, №73959567 від 01.02.2024 року, №73959680 від 01.02.2024 року, №73959776 від 01.02.2024 року, №73960113 від 01.02.2024 року, №73960259 від 01.02.2024 року, №73960479 від 01.02.2024 року, №73960642 від 01.02.2024 року, №73965358 від 01.02.2024 року, №73965579 від 01.02.2024 року, №73965799 від 01.02.2024 року, №73969890 від 01.02.2024 року, №73970036 від 01.02.2024 року, №73970143 від 01.02.2024 року, №73970273 від 26.01.2024 року, №73970405 від 26.01.2024 року, №73970636 від 01.02.2024 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року адміністративний позов залишено без руху з підстав необхідності подання суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із зазначенням підстав для такого поновлення та підтверджуючих доказів; додатків до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначених у переліку додатків до позовної заяви; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.

10.09.2024 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків, у якій просить відкрити провадження у справі та, зокрема, зазначив, що державний виконавець не надає доступу до матеріалів виконавчого провадження посилаючись на відсутність часу, та маленький штат; про порушене право ОСОБА_2 довідався випадково, під час подання підготовки Конституційної скарги та збирання додатків до неї (адвокатські запити). Державний виконавець не надає доступу до матеріалів справи. Однак з цієї причини було заявлено клопотання про витребування доказів в самій позовній заяві. ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з цим позовом. У випадку ж якщо, інші учасники процесу матимуть відповідні докази протилежного, суд матиме право поновити це питання під час розгляду справи. На даний час, з наявних доказів, неможливо прийти до висновку про пропущення строків звернення до суду. Окрім того, здійснення виконавчих дій без оригіналу виконавчого документу є триваючим правопорушенням. З цього приводу неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах (Постанова КАС ВС від 29.11.2019, №607/1402/16-а Постанова КАС ВС від 21.05.2020, №344/10095/16-а): «Встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави».

До заяви надано додатки до позовної заяви у паперовому вигляді, зазначені у переліку додатків до позовної заяви.

Розглянувши заяву представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі №340/1019/19).

Позовна заява у даній справі подана 25.08.2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого приписами п.1 ч.2 ст.287 КАС України, клопотання про поновлення строку для звернення до суду з позовом не заявлене.

Суд зазначає, що позивачу щонайменше з 29.07.2024 року (дата подання позовної заяви у справі №420/23795/24) було відомо про існування оскаржуваних постанов, а станом на 25.08.2024 року десятиденний строк для оскарження постанов вже був пропущений також.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на:

- висновки Верховного Суду в постанові у справі №607/1402/16-а, оскільки у цій справі обставини справи стосуються визнання протиправними дій Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату йому пенсії відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2015 року у справі №1915/19678/12, з врахуванням довідки, виданої управлінням МНС в Тернопільській області 21 вересня 2006 року №В-40, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, починаючи з 01 січня 2012 року;

- висновки Верховного Суду в постанові у справі №344/10095/16-а, оскільки у цій справі обставини справи стосуються визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області та стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену пенсію за період з листопада 2011 року по листопад 2015 року.

Обставини вищезазначених справ не є подібними до справи за позовом ОСОБА_1 , оскільки предмет спору має іншу правову природу та спірні правовідносини регулюються іншими нормами права, а при вирішенні питання застосування строку для звернення до суду з позовом суд керується висновком щодо застосування норм процесуального права, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 року у справі №154/3029/14-ц - правові позиції щодо застосування норм КАС України стосовно підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягають застосуванню автоматично, не мають універсального характеру, без урахування обставин конкретної справи, що розглядається судом.

Суд залишається на своїй позиції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за заявленими вимогами, оскільки протилежне позивачем не обґрунтовано та не доведено відповідно до ухвали суду від 02.09.2024 року, натомість, стверджується, що строк не пропущений.

Суд відхиляє аргументи заяви про усунення недоліків стосовно того, що строк не пропущений, позаяк станом на 25.08.2024 року десятиденний строк однозначно був пропущений, оскільки 29.07.2024 року позивач вже подав позов про скасування постанов. Покликання позивача на неможливість ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень та з`ясування направлення оскаржуваних постанов на його адресу суд оцінює як бездоказові.

Суд обмежений у питанні поновлення строку звернення до суду з позовом в частині викладення підстав поважності причин пропуску цього строку, оскільки ч.1 ст.121 КАС України містить застереження, що суд поновлює строк, встановлений законом, за заявою учасника справи, на відміну від продовження строку, встановленого судом (ч.2 ст.121 КАС України, який може буди продовжений і з ініціативи суду).

Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав, та запобігає використанню прикладів судової практики з метою, що не відповідає обов`язку суду враховувати висновки щодо застосування норм права, а не відірвані від контексту фактичних обставин правові позиції суду касаційної інстанції.

Суд констатує, що позивач взагалі не погоджується із позицією суду за ухвалою від 02.09.2024 року.

Незгода із позицією суду в ухвалі від 02.09.2024 року згідно ст.294 КАС України може бути викладена в апеляційній скарзі на ухвалу суду у разі повернення позовної заяви.

Позивач пропустив строк звернення до суду. При цьому його представником на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подана заява, в якій представник просить суд відкрити провадження у справі. Поважних причин пропуску строку ця заява не містить та всупереч позиції суду клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлено.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Приймаючи до неподання заяви про поновлення строку, суд дійшов висновку, що адміністративну позовну заяву слід повернути позивачу відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34858110), інша особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та скасування постанов повернути позивачеві.

Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві згідно ч.6 ст.169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення у повному обсязі до суду апеляційної інстанції (П`ятого апеляційного адміністративного суду).

Суддя М.М. Аракелян