Постанова

від 12.12.2024 по справі 420/26817/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26817/24

Головуючий І інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 16.09.2024р.) про повернення позову ОСОБА_1 до Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та третьої особи - Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

26.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ширяївського Відділу ДВС та третьої особи - Укртрансбезпеки, в якому просив суд:

- витребувати у Ширяївського ВДВС оригінали матеріалів виконавчих проваджень, в яких він є «боржником», а «стягувачем» є Укртрансбезпека;

- витребувати у Укртрансбезпеки інформацію про наявність чи відсутність у неї електронних постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.132-1 КУпАП;

- скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, винесені Ширяївським ВДВС, а саме: від 01.02.2024р. №73959023, від 01.02.2024р. №73959226, від 01.02.2024р. №73959340, від 01.02.2024р. №73959465, від 01.02.2024р. №73959567, від 01.02.2024р. №73959680, від 01.02.2024р. №73959776, від 01.02.2024р. №73960113, від 01.02.2024р. №73960259, від 01.02.2024р. №73960479, від 01.02.2024р. №73960642, від 01.02.2024р. №73965358, від 01.02.2024р. №73965579, від 01.02.2024р. №73965799, від 01.02.2024р. №73969890, від 01.02.2024р. №73970036, від 01.02.2024р. №73970143, від 26.01.2024р. №73970273, від 26.01.2024р. №73970405, від 01.02.2024р. №73970636, визнавши дії Ширяївського ВДВС щодо відкриття цих виконавчих проваджень - протиправними.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

10.09.2024р. позивачем подано до суду 1-ї інстанції заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що оскаржувані постанови йому ні на адресу реєстрації, ні на адресу фактичного проживання не надсилалась та останній їх до цього часу не отримував. Більш того, як зазначає ОСОБА_1 , державний виконавець Ширяївського ВДВС чинить необґрунтовані і безпідставні перешкоди у доступі до матеріалів виконавчого провадження (ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження), що, власне, і стало підставою для заявлення клопотання про витребування відповідних документів.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто позивачу на підставі ч.2 ст.123 КАС України.

Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, позивач 23.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2024р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

03.10.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про її розгляд, правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалися.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність належних і достатніх підстав для її задоволення.

Так, спірні правовідносини у справі склалися з приводу визнання протиправними та скасування постанов відповідача щодо відкриття виконавчого провадження від 01.02.2024р. №73959023, від 01.02.2024р. №73959226, від 01.02.2024р. №73959340, від 01.02.2024р. №73959465, від 01.02.2024р. №73959567, від 01.02.2024р. №73959680, від 01.02.2024р. №73959776, від 01.02.2024р. №73960113, від 01.02.2024р. №73960259, від 01.02.2024р. №73960479, від 01.02.2024р. №73960642, від 01.02.2024р. №73965358, від 01.02.2024р. №73965579, від 01.02.2024р. №73965799, від 01.02.2024р. №73969890, від 01.02.2024р. №73970036, від 01.02.2024р. №73970143, від 26.01.2024р. №73970273, від 26.01.2024р. №73970405, від 01.02.2024р. №73970636,

На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України. Так, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законом.

У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст.287 КАС України.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи або ж інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч.1 ст.287 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.123 КАС України.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як передбачено ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або ж вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз викладених вище положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Звернення до суду за межами строків, передбачених у ст.122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

Вираз «повинен був дізнатися» слід розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке саме рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №340/1019/19).

Тобто, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та мав можливість вчинити дії, направлені на їх відновлення.

У цій справі суд 1-ї інстанції дійшов висновку про те, що позивачу щонайменше з 29.07.2024р. (дата подання аналогічної позовної заяви у справі №420/23795/24) було відомо про існування оскаржуваних постанов, при цьому станом на 25.08.2024р. десятиденний строк для оскарження постанов вже був пропущений.

Проте, вказані вище твердження про можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваними постановами 29.07.2024р. фактично є лише припущенням суду попередньої інстанції.

Разом з тим, в аспекті вказаних висновків суд апеляційної інстанції зазначає про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження можуть бути належним чином реалізовані виключно у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

Так, судячи зі змісту судового рішення, апеляційної скарги, змісту заяви позивача щодо поновлення строків на звернення до суду, оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», йому взагалі не надсилалися. Доказів зворотного в матеріалах справи не має.

За змістом ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням чи доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відсутність доказів направлення виконавцем вказаних постанов може свідчити про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 25.01.2024р. у справі №480/7781/23.

Окремою засадою виконавчого провадження є його гласність та відкритість.

Гласність виконавчого провадження стосується його відкритості для широкої громадськості, а власне відкритість означає відкритість інформації про виконавче провадження для його учасників.

Важливим проявом відкритості у виконавчому провадженні є відкритість для сторін інформації стосовно тих виконавчих дій, які вчиняються або вчинятимуться у ньому, забезпечена правом бути завчасно повідомленим виконавцем про час і місце вчинення цих дій. У аспекті забезпечення відкритості відповідної інформації також є важливим доступ сторін до автоматизованої системи виконавчого провадження, що, крім іншого, надає їм (чи принаймні створює відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасників виконавчого провадження.

Зрештою здійснення виконавчого провадження з дотриманням принципу відкритості впливає на забезпечення іншої засади такої діяльності - права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Отже, першочерговим у цьому випадку, є встановлення із матеріалів виконавчих проваджень факту вчинення державним виконавцем належних дій щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчих проваджень у відповідності до ч.1 ст.28 Закону №1404-VІІІ, із яким ці положення спеціального законодавства пов`язують момент обізнаності позивача про його наявність.

Водночас, суд першої інстанцій сфокусував свою оцінку відносно поважності причин пропуску строку звернення до суду, лише на обізнаності позивача про оскаржувані постанови на момент звернення до суду з аналогічним позовом у справі №420/23795/24, який, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, був повернутий позивачу 23.08.2024р. лише у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк. У той же час, дізнавшись про повернення позовної заяви, позивач без невиправданих затримок та зволікань повторно звернувся 26.08.2024р. до суду із даним позовом, обґрунтувавши й підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду.

Проте, судом першої інстанції не було досліджено та не надано оцінки матеріалам виконавчих провадження, зокрема, щодо наявності належних та достатніх доказів на підтвердження належного повідомлення державним виконавцем позивача про відкриття відповідних виконавчих проваджень та про винесені ним постанови в межах цих виконавчих проваджень, що є предметом оскарження у цій справі.

У цьому аспекті, судова колегія зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.03.2021р. у справі № 580/2465/20, саме із встановленням судом дати отримання учасником виконавчого провадження постанов, винесених у межах такого виконавчого провадження, тобто моменту, з якого йому стало відомо про їх існування, можливо обчислювати строки звернення до суду із позовом про оскарження цих постанов.

Також, Верховний Суд у постанові від 11.10.2019р. у справі №910/22695/13 дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення певних дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених причин пропуску процесуального строку та про залишення цієї скарги без розгляду. Не направлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Як уже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, «формалізм» є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, «надмірний формалізм» заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила («надмірний формалізм») може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Підсумовуючи викладене, висновки судді Одеського окружного адміністративного суду, при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала судді Одеського окружного адміністративного суду - скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року - скасувати та направити справу №420/26817/24 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено: 12.12.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко