Рішення

від 17.09.2024 по справі 420/21913/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21913/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог Одеське квартирно-експлуатаційне управління ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), третя особа без самостійних вимог Одеське квартирно-експлуатаційне управління (далі Одеське КЕУ), у якому він просить суд:

визнати протиправним рішення та скасувати пункт 1.5. протоколу №1 від 28.01.2019 року об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 в частині, яким зараховано йому ОСОБА_1 , в загальну чергу з 03.02.1995 року, протокол від 20.05.1992 року, зі складом родини з чотирьох осіб: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , як осіб, які перебувають на обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла;

визнати протиправним та скасувати пункт 1.5. наказу №36 від 29.01.2019 року командира в/ч НОМЕР_1 , яким затверджено пункт 1.5. протоколу №1 від 28.01.2019 року об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 ;

зобов`язати в/ч НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії поновити йому ОСОБА_1 , зі складом родини з чотирьох осіб: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , в загальній черзі МОУ з 20.05.1992 року як осіб, які перебувають на обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу з 1983 року у складі радянської армії, з 02.03.1992 року у в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), та з 12.01.1997 у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ). Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.06.2003 року №122 його виключено зі списків військової частини, у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я.

Позивач зазначив, що під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) 22.05.1992 року його та членів його родини (дружина та двоє синів) поставлено на квартирний облік як осіб, які потребують постійного житла.

Після звільнення з військової служби у 2003 році та по теперішній час позивач разом з родиною проживає в наданому йому приміщенні на території в/ч НОМЕР_1 .

В грудні 2020 року при перевірці матеріалів своєї облікової справи позивачем виявлено, що він із сім`єю перебуває в загальній черзі на отримання житлових приміщень з 03.02.1995 року замість 22.05.1992 року.

Листом КЕВ м. Одеса від 16.12.2020 №5341 його повідомлено, що відповідно до прийнятого рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 (протокол №1 від 28.01.2019 року), наказу командира в/ч НОМЕР_1 №36 від 29.01.2019 року позивач зі складом родини перебуває у черзі на поліпшення житлових умов при в/ч НОМЕР_1 (отримання житла для постійного проживання), станом на 01.07.2020 року в загальній черзі з №319, в позачерговій черзі з 10.03.2003 року №78. Дата зарахування прийнята відповідно до вимог, діючого на час його переміщення з Балтського гарнізону та прибуття в Одеський гарнізон відповідно до вимог п.2 наказу Міністерства оборони України від 03.02.1995 року №20 (далі наказ №20).

Так пунктом 2 наказу №20 передбачено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом, тобто з 03.02.1995 року.

Позивач вважає, що п.2 наказу №20 таким, що суперечить нормативно-правовим актам, які регулюють порядок обліку осіб, що перебувають в черзі на отримання жилих приміщень та є підзаконним актом, який звужує його конституційні права.

Таким чином, позивач вважає, що під час його переміщення як військовослужбовця до в/ч НОМЕР_1 він був протиправно зарахований на квартирний облік (з 03.02.1995 року) без збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби (з 22.05.1992 року).

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає п.1.5 протоколу №1 від 28.01.2019 об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та п.1.5 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №36 від 28.01.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також позивач зазначив, що він звертався з тотожним позовом до Суворовському районному суду м. Одеси (справа №523/11328/21), за результатом розгляду якого справу розглянуто по суті та задоволено позов, однак судом апеляційної інстанції рішення скасовано, закрито провадження та роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом направлено ухвалу суду від 16.07.2024 року до Суворовському районному суду м. Одеси для її виконання в частині направлення справи №523/11328/21 до Одеського окружного адміністративного суду.

30.07.2024 року до суду надійшла справа №523/11328/21 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , третя особа без самостійних вимог Одеське КЕУ.

Представник в/ч НОМЕР_1 подав до суду відзив на позов, в просив відмовити в задоволенні позово, зазначивши, що житлова комісії діяла відповідно до норм діючого законодавства. Так, раніше встановлений законодавством порядок зарахування на облік і отримання житла визначався наказом №20, в якому вперше була закріплена правова норма про те, що військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщені по службі, пов`язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби.

Згідно з попереднім Наказом №220, діючим з 23.12.1992, у ньому правова норма щодо збереження попереднього часу зарахування на квартирний облік при переміщенні військовослужбовців до іншого гарнізону (іншу місцевість) відсутня і як причинний наслідок цього, військовослужбовці зараховувались на квартирний облік без збереження попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби.

Оскільки спірні правовідносини належать до сфери правового регулювання наказу №20, який діяв в часі з 1995 року по 2006 рік, вказане свідчить про правильність застосування житловою комісією в/ч НОМЕР_1 норм законодавства в частині прийняття рішення щодо зарахування позивача зі складом сім`ї в загальну чергу з 03.02.1995 року.

Представник третьої особи, Одеського КЕУ, подав до суду пояснення по справі, у яких посилаючись на п.2 наказу №20 зазначив, що позивач зі складом сім`ї перебуває в загальній черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) з 03.02.1995 року, тобто не раніше набрання чинності наказом №20.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Спірні правовідносини виникли між в/ч НОМЕР_1 та військовослужбовцем старшим прапорщиком в запасі ОСОБА_1 щодо зміни відповідачем дати взяття на облік в загальну чергу для отримання житла, у зв`язку з переведенням по службі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 02.03.1992 по 05.06.2003 проходив військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується Витягом з послужного списку особової справи старшого прапорщика ОСОБА_1 , зокрема: - з лютого 1992 року у в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ), з грудня 1997 року у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ).

Наказом командувача військами Південного оперативного командування (по особовому складу) від 10.03.2003 №14-пм позивача звільнено з військової служби за п.п. «в» п.63 за станом здоров`я з правом носіння військової форми одягу та наказом командувача в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2003 №122 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усі видів забезпечення.

19.05.1992 року позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) із рапортом про взяття його на квартирний облік. Згідно копії рапорту на ньому наявна резолюція командира в/ч НОМЕР_2 «Підготувати документи для передачі і житлову групу Балтського гарнізону ОСОБА_5 19.05.1992 року».

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії Балтського гарнізону від 20.05.1992 року комісією постановлено включити в список осіб на отримання життя прапорщика ОСОБА_1 разом із складом сім`ї 4 особи з датою постановки на квартирний облік від 22.05.1992 року.

В період з 16.05.1992 по 21.12.1997 позивач за місцем служби в м.Балта житловою площею не забезпечувався, що підтверджується довідкою Котовської квартирно-експлуатаційної частини району від 23.01.2009 №9.

Після звільнення з військової служби постановою житлової комісії управління тилу Південного оперативного командування, затвердженої протоколом засідання від 10.03.2003 №9 ОСОБА_1 разом із складом сім`ї 4 особи включено в позачергові списки на отримання житла з датою постановки 10.03.2003 року.

Таким чином, первинна дата постановки позивача та складу його сім`ї на облік в загальну чергу 22.05.1992 року, в позачергову чергу 10.03.2003 року.

У зв`язку з переведенням позивача на нове місце служби з в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ), протоколом засідання (об`єднаної) житлової комісії в/ч НОМЕР_1 №1 від 28.01.2019 оформлено рішення, пунктом 1.5 якого старшого прапорщика ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи зараховано в загальну чергу на отримання житла з 03.02.1995 року (на підставі наказу №20) та позачергову чергу з 10.03.2003 року.

Також пунктом 1.5 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №36 від 28.01.2019 затверджено протокол житлової комісії №1 від 28.01.2019 та зараховано позивача зі складом сім`ї 4 особи в загальну чергу з 03.02.1995 року та позачергову чергу з 10.03.2003 року.

Позивач, вважаючи, що має право на збереження дати взяття на облік в загальну чергу на отримання житла - 20.05.1992 року (замість дати 03.02.1995 року, застосованої при переведенні по службі в іншу місцевість), звернувся до Суворовському районному суду м. Одеси з позовом до в/ч НОМЕР_1 , третя особа Одеське КЕУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії (справа №523/11328/21).

Рішенням Суворовському районному суду м. Одеси від 25.11.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним рішення та скасовано пункт 1.5 протоколу №1 від 28.02.2019 року об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , визнано протиправним та скасовано пункт 1.5 наказу №36 від 29.01.2019 року командира в/ч НОМЕР_1 . Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії поновити ОСОБА_1 в загальну чергу з 03.02.1995 року протокол від 20.05.1992 року зі складом родини з чотирьох осіб, в загальній черзі МОУ з 20.05.1992 року, як осіб які перебувають на обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30.05.2023 року по справі №523/11328/21 апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2021 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , третя особа - КЕВ м. Одеса, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та роз`яснено позивачу право протягом десяти днів на звернення з заявою про передачу справи до суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 року по справі №523/11328/21 залишив без змін постанову Одеського апеляційного суду від 30.05.2023 року, та погодився, що вказаний спір є публічно-правовим, оскільки у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Позивач переконаний, що має право на застосування відносно нього та складу його сім`ї первинної дати взяття на облік в загальну чергу на отримання житла, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з ст.31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю (ту і далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.2 наказу Міністерства оборони України від 03.02.1995 №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року», при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року №577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі вказаного наказу наказ Міністра оборони України від 03.01.1995 року №20 втратив чинність 10.11.2006 року.

Наказ Міністра оборони України №577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

На виконання п.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 №1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).

Пункт 4 Порядку №1081передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво, зокрема, Збройними Силами, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до ст.12 зазначено - військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Абзац 4 п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до ст.12 покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Спеціальним нормативним актом, що регулює прийняття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та був чинним на момент прийняття житловою комісією рішення про внесення змін до облікової справи (протокол №1 від 28.01.2019), є також Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом МОУ від 31.07.2018 №380 (далі Інструкція №380).

Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується.

Таким чином, на час визначення житловою комісією дати квартирного обліку позивача нормативно-правові акти забезпечували збереження за військовослужбовцем прав на знаходження на квартирному обліку з дати первинної постановки на такий облік.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом по цій справі встановлено, що житлова комісія Балтського гарнізону прийняла рішення (протокол засідання від 20.05.1992 року) про включення в список осіб на отримання життя прапорщика ОСОБА_1 разом із складом сім`ї 4 особи з датою постановки на квартирний облік від 22.05.1992 року.

Після переведення на військову службу в іншу місцевість до в/ч НОМЕР_1 відповідно до протоколу об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2019 №1 позивача зараховано в загальну чергу квартирного обліку військовослужбовців з 03.02.1995 року.

У зв`язку з цим, позивач 14.12.2020 року звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси із запитом, за результатом розгляду якого листом №5341 від 16.12.2020 року його повідомлено, що дата зарахування до загальної черги (03.02.1995 року) визначена на підставі наказу №20 від 03.02.1995 року, яким передбачено, що попередній період обліку підлягає зарахуванню, але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Однак суд вважає протиправним застосування відповідачем під час прийняття 28.01.2019 року оскаржуваних рішень Наказу МОУ №20 від 03.02.1995, який втратив чинність 10.11.2006 року, враховуючи наступне.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у подібних справах неодноразово підтримувалась правова позиція, що оскільки наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 року №20, на який послалась житлова комісія в/ч НОМЕР_3 при прийнятті рішення від 30.03.2020 року №3, втратив чинність, а оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переведення до іншого місця служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог (постанови від 28.03.2018 в справі №760/9507/15-ц, від 07.06.2018 в справі №362/4273/17, від 27.09.2018 в справі №362/4307/17, від 22.11.2018 в справі №362/6383/16-ц, від 18.03.2019 в справі №285/3566/17, від 20.03.2019 в справі №760/750/16-ц, від 04.11.2019 в справі №362/776/19, від 22.05.2020 в справі №569/13485/17, від 05.08.2020 в справі №552/7905/17, від 17.06.2020 в справі №362/1421/18, від 06.05.2022 у справі №362/5776/20).

Враховуючи сталу правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність п.1.5 протоколу об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 28.01.2019 №1, яким визначено дату взяття на облік позивача зі складом сім`ї 4 особи до загальної черги на отримання житла 03.02.1995 року.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність п.1.5 протоколу житлової комісії від 28.01.2019 №1, суд вважає, що прийнятий за його результатами наказ командира в/ч НОМЕР_1 №36 від 28.01.2019 а саме п.1.5, яким затверджено протокол житлової комісії та зараховано позивача до загальної черги датою 03.02.1995 року також є протиправним.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень та з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування п.1.5 протоколу №1 від 28.01.2019 об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 та п.1.5 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №36 від 28.01.2019.

Позивач у змісті позову просить зобов`язати в/ч НОМЕР_1 в особі об`єднаної житлової комісії поновити йому зі складом сім`ї з 4 осіб дату взяття на облік в загальній черзі 20.05.1992 року.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що датою взяття позивача та його сім`ї на квартирний облік в загальній черзі є саме 22.05.1992 року, а тому відсутні підстави для їх поновлення на обліку з іншої дати - 20.05.1992 року.

Відповідно до абз.1 п.1 розділу II діючої Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 №380, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі житлова комісія військової частини).

Пунктом 5 розділу II зазначеної Інструкції визначено основні завдання житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій), зокрема: - прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань; - ведення обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею); - ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.

Крім того, відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо, в тому числі: - зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; - внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; - перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Таким чином, враховуючи повноваження житлової комісії щодо зміни дати зарахування (перебування) на квартирному обліку, суд для ефективного захисту прав та інтересів позивача вважає необхідним задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 змінити дату зарахування позивача зі складом сім`ї з 4 осіб до загальної черги обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла, з 03.02.1995 року на 22.05.1992 року.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в/ч НОМЕР_1 .

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа без самостійних вимог Одеське квартирно-експлуатаційне управління ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 08038284) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункт 1.5 протоколу №1 від 28.01.2019 року Об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та пункт 1.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №36 від 28.01.2019 року, якими ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи зараховано в загальну чергу обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла, з 03.02.1995 року.

Зобов`язати Об`єднану житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 змінити дату зарахування ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи до загальної черги обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом отримання постійного житла, з 03.02.1995 року на 22.05.1992 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва