Рішення

від 19.09.2024 по справі 560/8264/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/8264/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 вересня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Селівакіна Ігоря Олександровича звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, в якому просив:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 04.04.2024 №29 (94) "про внесення на розгляд НАЗЯВО подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогнози хвороб" фактів академічного плагіату".

2. визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 14.05.2024 "про виявлення академічного плагіату у захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби" фактів академічного плагіату", затвердженого на засіданні НАЗЯВО 14.05.2024, протокол засідання №10 (60).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не вчинило всю повноту дій для забезпечення участі позивача у процедурі прийняття оскаржуваних рішень, обмежившись вчиненням лише формальних дій. Зазначає, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не має повноважень перевіряти та встановлювати наявність фактів академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 . Позивачем вказано, що поняття «академічний плагіат» з`явилося на рівні Закону 06.09.2014, а тому як при написанні, так і при захисті наукової дисертації ОСОБА_1 не міг дотримуватись вимог, яких ще не було запроваджено до законодавства України.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства освіти і науки України 11.06.2024 надійшли пояснення у яких зазначає, що Рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що надійшло до МОН стосовно виявлення фактів академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 , буде розглянуто відповідно до встановленої процедури після набрання законної сили судового рішення у справі № 560/8264/24.

Відповідачем 20.06.2024 подано до суду відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує. Зазначає, що 09.2023 до Національного агентства надійшла скарга (лист № 26/1-АД) в електронній формі від ОСОБА_2 щодо виявлення в захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби», поданої на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації. Комітет з питань етики на своєму засіданні 04.04.2024 ухвалив рішення № 29 (94), яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби» фактів академічного плагіату. Національним агентством на своєму засіданні 14.05.2024 протокол №10 (60) було розглянуто подання Комітету з питань етики (рішення від 04.04.2024 № 29 (94)) та вирішено встановити у захищеній 25 червня 2014 року на засідання спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби» факти академічного плагіату та звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук, надіслати до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

Керуючись пунктом 32 Порядку розгляду скарг від 24.10.2023 Національне агентство листами від 22.05.2024 № 1045 та № 1046 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук (копії листів додаються). Зазначає, що Національне агентство здійснило перевірку фактів викладених у скарзі з чітким додержанням нормативних актів та відповідно до покладених на нього функцій, а твердження позивача про відсутність підстав та повноважень щодо розгляду скарги ОСОБА_2 № 26/1-АД від 11.09.2023 є надуманими та нічим не підтвердженими.

Звертає увагу суду, що Національне агентство лише розглядає скарги про наявність/відсутність в дисертації фактів академічного плагіату, встановлює наявність чи відсутність таких фактів та передає результати розгляду до Міністерства освіти і науки України для прийняття останнім остаточного рішення. Тобто, остаточне рішення про позбавлення особи наукового ступеня доктора (кандидата) наук приймає не Національне агентство, а Міністерство освіти і науки України, що в тому числі спростовує твердження Позивача про те, що Відповідач діє як суб`єкт владних повноважень та приймає індивідуальні акти на виконання публічно-владних управлінських функцій.

Крім того зазначає, що у позовній заяві позивач зазначає, що на момент захисту ним дисертації (25.06.2014) чинним законодавством не було передбачено ані визначення «академічного плагіату» як порушення академічної доброчесності, ані самої відповідальності за порушення академічної доброчесності, оскільки такі норми з`явилися з прийняттям 06.09.2014 Закону України «Про вищу освіту». Також, позивач стверджує, що у відповідача та його структурних підрозділів відсутні повноваження здійснювати будь-які дії щодо перевірки дисертації позивача, яку він захистив 25.06.2014, а тому усі дії відповідача, пов`язані із прийняттям та розглядом скарги є неправомірними.

З такими твердженнями позивача не погоджується, з огляду на те, що законодавство України містило на момент виникнення спірних відносин, визначення плагіату. Також рішення Атестаційної колегії про присудження позивачу наукового ступеня кандидата медичних наук було прийнято 23.09.2014, тобто після набрання чинності Закону України «Про вищу освіту» № 1556-ХІІ. Під час написання позивачем дисертації в українському законодавстві вже діяли норми що закріплювали необхідність дотримання академічної доброчесності. Так, Закон України «Про освіту» від 21.05.1991, а саме ст. 56 визначала обов`язок науково-педагогічних працівників дотримуватися правил етики та моралі. Схожий обов`язок містився і у ст. 5 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991, яка проголошувала, що вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов`язаний: додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на інтелектуальну власність.

Звертає увагу суду, що на момент написання та захисту позивачем дисертації діяв Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 567 (далі - Порядок № 567), що регулював питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 567 (постанова діяла до 01.01.2022) у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.

Зазначає, що наведені норми діяли на момент виникнення спірних правовідносин і очевидно були відомі позивачеві як вченому. Тобто, згаданий Порядок № 567 містив норми щодо відповідальності автора дисертації за порушення академічної доброчесності. Враховуючи вищенаведене вважає твердження позивача щодо відсутності відповідальності за порушення академічної доброчесності, яка нормативно була врегульована на момент захисту дисертації, що полягала у виявленні в дисертації фактів наявності текстових запозичень без посилання на джерело, не відповідає дійсності та є хибними.

Від представника позивача 26.06.2024 надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 категорично не погоджується із доводами НАЗЯВО, вважає їх незаконними і необґрунтованими, а також такими, що спростовуються як положеннями законодавства України, так і фактичними обставинами справи. Зазначає, що НАЗЯВО за всіма ознаками є суб`єктом владних повноважень, що наділений владно-управлінськими функціями. Сформована в цій категорії справ судова практика підтверджує публічно-правовий характер спірних правовідносин, а також нерівність становища сторін у ньому. Вказує, що ОСОБА_1 при написанні і захисті своєї наукової дисертації не міг керуватися нормами та вимогами, що не були запроваджені до законодавства України, в тому числі щодо академічного плагіату. Окрім відсутності в законодавстві визначення поняття академічного плагіату та відповідальності за порушення вимог академічної доброчесності, на момент захисту позивачем дисертації, були відсутні також і процедура виявлення академічного плагіату, а також був відсутній суб`єкт владних повноважень, що був би уповноважений на його виявлення. Зазначає, що відповідач у своєму відзиві фактично підтвердив пряме порушення ним вимоги незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), стверджуючи про те, що до наукової дисертації ОСОБА_1 мають застосовуватися чинні норми, що встановлюють заходи відповідальності за академічний плагіат. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача 28.06.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначає, що позивач у відповіді на відзив помилково наголошує на незворотності дії закону в часі та зазначає про не визначеність в законодавстві академічного плагіату та відповідальність за порушення вимог академічної доброчесності. Вказує, що цим твердженням позивач протирічить сам собі, адже перед цим він цитує норму Закону України «Про вищу освіту»: «Крім того, законодавцем було запроваджено також юридичну відповідальність, пов`язану із академічним плагіатом - у випадку його виявлення у захищеній дисертації рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня підлягало скасуванню НАЗЯВО за поданням Комітету з питань етики (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» в ред. від 01.07.2014)». Наголошує, що рішення Атестаційної колегії про присудження Позивачу наукового ступеня кандидата медичних наук було прийнято 23.09.2014, тобто після набрання чинності Закону України «Про вищу освіту» № 1556-ХІІ.

Зазначає, що перевірка правильності висновку щодо встановлення Національним агентством наявності чи відсутності академічного плагіату у дисертації Позивача не входить до повноважень адміністративного суду.

Від представника позивача 27.08.2024 надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що позивачу із засобів масової інформації стало відомо, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до НАЗЯВО із листом, в якому у межах своїх повноважень звернув увагу відповідача на порушенні НАЗЯВО вимог Конституції України через розгляд відповідачем скарг на дисертаційні роботи, захищені до набрання чинності навесні 2014 року змін до законодавства України про вищу освіту і до запровадження поняття академічної доброчесності, а також рекомендував НАЗЯВО розглянути можливість тимчасового припинення здійснення перевірок дисертацій на здобуття наукових ступенів на предмет наявності в них випадків академічного плагіату, які були захищені до 06.09.2014 до врегулювання порядку їх розгляду законодавством.

Зазначає, що у листі Омбудсман акцентує увагу на проблемі правової невизначеності та відсутності належного механізму правового регулювання академічної доброчесності, а також відповідальності за її порушення. Він зазначає, що лише з 06.09.2014 було запроваджено законодавче регулювання академічної доброчесності та визначено суб`єктів, відповідальних за встановлення фактів академічного плагіату. До цього, питання регулювалося підзаконними актами, які не передбачали відповідальності за порушення академічного плагіату. У зв`язку з цим, Омбудсман рекомендує тимчасово припинити перевірки дисертацій, захищених до 06.09.2014 року, на предмет академічного плагіату, до врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Примітно, що аргументи, наведені Уповноваженим Верховної Ради з прав людини повністю збігаються із нормативно-правовими підставами позову ОСОБА_1 в цій справі.

У подальшому, за результатами розгляду Листа, НАЗЯВО прийнято рішення про тимчасове зупинення провадження (в частині розгляду та перевірки) у НАЗЯВО скарг/повідомлень про порушення академічної доброчесності у докторських (кандидатських) дисертаціях, захищених до 06.09.2014, до законодавчого врегулювання розгляду таких скарг та/або офіційного тлумачення Верховного Суду (п. 7 Протоколу засідання НАЗЯВО № 13 (63) від 24.07.2024).

На переконання позивача, вказана обставина фактично свідчить про визнання НАЗЯВО позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач своїм рішенням визнав суперечність своїх попередніх дій вимогам чинного законодавства України, зокрема принципу незворотності дії закону в часі. ОСОБА_1 просить шановний Суд врахувати цю обставину при вирішенні позову в цій справі, оскільки Відповідач демонструє суперечливу поведінку, з одного боку відстоюючи в межах цієї судової справи правомірність своїх дій, а публічно - визнаючи незаконність власних перевірок, що здійснювалися стосовно дисертацій, захищених до 06.09.2014 на предмет академічного плагіату.

Ухвалою від 05.06.2024 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України.

Ухвалою суду від 05.06.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 25.06.2024 у задоволенні клопотання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про закриття провадження - відмовлено.

Суд встановив такі обставини справи.

У вересні 2023 року до Національного агентства надійшла скарга (лист № 26/1-АД) в електронній формі від ОСОБА_2 щодо виявлення в захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби», поданої на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Секретаріат Національного агентства здійснив перевірку поданої скарги та склав Звіт № 59/С3-23 від 11.09.2023 про результати перевірки на відповідність вимогам п. 6-7 Порядку розгляду скарг від 21.06.2022 скарги ОСОБА_2 від 11.09.2023 № 26/1-АД та передав його разом із скаргою та доданими до неї документами на розгляд Комітету з питань етики.

Комітет з питань етики на своєму засіданні 19.09.2023 ухвалив рішення №39 (52) про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 , обрав доповідача по справі та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби», поданої на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Копію скарги з додатками також надіслано до закладу, спеціалізована вчена рада якого прийняла відповідне рішення, а саме до Харківського національного медичного університету та особі, стосовно дисертації та/або наукових публікацій якої подано скаргу - ОСОБА_1 , а також оприлюднено на офіційному сайті Національного агентства. Також зазначені суб`єкти були поінформовані про право закладу або його правонаступника, у якому відбувався захист дисертаційного дослідження, та особи, стосовно дисертації якої подано скаргу, до початку розгляду справи Комітетом з питань етики подавати особисто або через уповноважену особу (представника) не пізніше дня, наступного за днем оприлюднення Національним агентством дати, призначеної для розгляду справи Комітетом з питань етики, власні письмові пояснення стосовно інформації в скарзі/повідомленні щодо наявності у дисертації та/ або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, а також будь-які документи та матеріали на спростування (підтвердження) викладених у них доводів або відмовитися від надання будь-яких пояснень.

Комітет з питань етики на своєму засіданні 04.04.2024 ухвалив рішення № 29 (94), яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби» фактів академічного плагіату.

Відповідно до протоколу № 10 (60) від 14.05.2024 Національним агентством на своєму засіданні розглянуто подання Комітету з питань етики (рішення від 04.04.2024 № 29 (94)) та вирішено встановити у захищеній 25 червня 2014 року на засідання спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби» факти академічного плагіату та звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук, надіслати до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

В подальшому, Національне агентство листами від 22.05.2024 №1045 та №1046 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначені Законом України "Про вищу освіту".

Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України "Про вищу освіту". Статтею 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Серед органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень, є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (пункт 8 частини 1 статті 12 Закону України "Про вищу освіту".

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України "Про вищу освіту" у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад розглядає звернення, заяви і скарги щодо порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" академічна доброчесність - сукупність етичних принципів та визначених Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Частиною 4 ст. 42 Закону України "Про освіту" визначено, що порушенням академічної доброчесності вважається:

академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;

фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

списування - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;

обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

хабарництво - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

необ`єктивне оцінювання - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти;

надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, не передбачених умовами та/або процедурами проходження такого оцінювання;

вплив у будь-якій формі (прохання, умовляння, вказівка, погроза, примушування тощо) на педагогічного (науково-педагогічного) працівника з метою здійснення ним необ`єктивного оцінювання результатів навчання.

Частиною 6 статті 69 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що заклади вищої освіти та наукові установи здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату - оприлюдненню (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Згідно з частиною 9 ст. 19 Закону України "Про вищу освіту" у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад розглядає звернення, заяви і скарги щодо порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Відповідно до п. 8 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженим рішенням Національного агентства від 21.06.2022 (протокол № 10 (15)) (який був чинний на момент подання скарги, а саме 11.09.2023) скарга/повідомлення реєструється у секретаріаті Національного агентства. Про надходження скарги/повідомлення секретаріат Національного агентства невідкладно повідомляє заступника голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок діяльності. За дорученням заступника голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок, секретаріат Національного агентства здійснює перевірку поданої скарги/повідомлення на відповідність вимогам пункту 6 Порядку у строк до трьох (сімох для скарг/повідомлень з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у наукових роботах, за результатами захисту яких видано диплом доктора (кандидата) наук) робочих днів з дати її надходження.

У разі відповідності поданої скарги/повідомлення вимогам пункту 6 Порядку, у той самий строк, за дорученням заступника голови Національного агентства, до повноважень якого входить відповідний напрямок діяльності, секретаріат Національного агентства:

1) оприлюднює скаргу/повідомлення:

- щодо дисертації (наукових публікацій) на здобуття ступеня доктора філософії в інформаційній системі Національного агентства;

- щодо дисертації (наукових публікацій) на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук на офіційному сайті Національного агентства;

2) надсилає електронні копії скарги/повідомлення:

- до закладу, спеціалізована вчена рада якого прийняла відповідне рішення;

- до особи, стосовно дисертації та/або наукових публікацій якої подано скаргу/повідомлення, якщо відомо про спосіб зв`язку з останньою;

3) надає результати перевірки голові Комітету з питань етики (далі - Комітет).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до пункту 8 Порядку розгляду скарг від 21.06.2022 секретаріат Національного агентства здійснив перевірку поданої скарги та склав Звіт №59/С3-23 від 11.09.2023 про результати перевірки на відповідність вимогам п. 6-7 Порядку розгляду скарг від 21.06.2022 скарги ОСОБА_2 від 11.09.2023 № 26/1-АД та передав його разом із скаргою та доданими до неї документами на розгляд Комітету з питань етики.

19.09.2023 Комітет з питань етики на своєму засіданні ухвалив рішення № 39 (52) про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_2 , обрав доповідача по справі та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації ОСОБА_1 «Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби», поданої на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук, фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (копія рішення додається).

Відтак, суд приходить до висновку, що спірне рішення Комітету з питань етики є процедурним, не породжує правових наслідків для позивача, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження. Це рішення з урахуванням його змісту, висновків та вирішених питань не має впливу на права, обов`язки та інтереси позивача як учасника освітнього процесу, не скасовує присудження наукового ступеня, не звужує і не скасовує його прав, а отже, не породжує й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства.

Процедурні рішення, які передують прийняттю Національним агентством рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист. Воно носить суто інформаційно-рекомендаційний характер для забезпечення виконання основних завдань та функцій Національним агентством.

Такі рішення можуть бути оцінені судом лише після прийняття Національним агентством відповідного рішення та у межах розгляду справи, предметом якої є оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 640/23574/20.

Позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 04.04.2024 №29 (94) "про внесення на розгляд НАЗЯВО подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогнози хвороб" фактів академічного плагіату".

У розрізі сформульованих позовних вимог варто зазначити, що дії та заходи, які передували прийняттю оскарженого рішення, так само не можуть бути предметом судового розгляду як такі, що не несуть жодних наслідків для позивача.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

В той же час, зі змісту спірного рішення видно, що воно містить рекомендацію Нацагентству, зокрема, прийняти рішення про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогнози хвороб" фактів академічного плагіату".

Приймаючи до уваги те, що безпосередньо вказаним рішення до позивача не застосовано негативні наслідки, у тому числі, що передбачені Законом України "Про вищу освіту", рішення має лише рекомендаційний характер, суд вважає, що воно не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Таким чином, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 04.04.2024 №29 (94) "про внесення на розгляд НАЗЯВО подання про наявність у дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогнози хвороб" фактів академічного плагіату".

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 14.05.2024 "про виявлення академічного плагіату у захищеній 25.06.2014 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.03 при Харківському національному медичному університеті дисертації кандидата медичних наук ОСОБА_1 "Морфологічні різновиди папілярного раку щитоподібної залози та прогноз хвороби" фактів академічного плагіату", затвердженого на засіданні НАЗЯВО 14.05.2024, протокол засідання №10 (60), суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 тричі звертався до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти зі скаргами на дисертацію позивача та двічі відповідач відмовляв ОСОБА_2 у прийнятті його скарг на підставі п.п. 6-7 Порядку розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженим рішенням Національного агентства від 21.06.2022 (протокол № 10 (15).

Суд з такою позицією позивача не погоджується, оскільки за змістом пункту 13 Порядку розгляду скарг/ повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, затвердженим рішенням Національного агентства від 24.10.2023, навіть відкликання скарги/повідомлення не є підставою для припинення її розгляду.

Крім того, рішення відповідача прийняті за результатами попередньо поданих скарг ОСОБА_2 не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Позов також мотивовано тим, що НАЗЯВО не має повноважень перевіряти та встановлювати наявність фактів академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 , оскільки захист позивача відбувся 25.06.2014 року, а саме по собі поняття "академічного плагіату" було запроваджено до законодавства України із прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про вищу освіту", що набрав чинності 06.09.2024, а тому усі дії відповідача, пов`язані із прийняттям та розглядом скарги є неправомірними.

Суд з такими твердженнями позивача не погоджується, з огляду на наступне.

Сторонами не заперечується, що захист дисертації позивача відбувся 25.06.2014.

Разом з тим, рішення Атестаційної колегії про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук було прийнято 23.09.2014, тобто після набрання чинності Закону України "Про вищу освіту" № 1556-ХІІ, що також сторонами не заперечується.

Під час написання позивачем дисертації в українському законодавстві вже діяли норми що закріплювали необхідність дотримання академічної доброчесності.

Так, Закон України "Про освіту" від 21.05.1991, а саме ст. 56 визначала обов`язок науково-педагогічних працівників дотримуватися правил етики та моралі.

Схожий обов`язок містився і у ст. 5 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991, яка проголошувала, що вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності зобов`язаний: додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на інтелектуальну власність.

У позовній заяві позивач стверджує, що за результатами проведеної перевірки, рішенням спеціалізованої вченої ради Д 64. 600. 03 при Харківському національному медичному університеті від 22.06.2016 протоколом №9 констатовано, що "окремі фрагменти дисертації позивача та його наукової керівниці ОСОБА_3 є схожими. У той же час, у таких фрагментах дисертація позивача містить посилання на ті ж джерела та тих самих авторів, на які посилалася ОСОБА_3 . Позивач та його наукова керівниця виконували свої дисертаційні роботи в межах однієї науково-дослідницької роботи, на підставі спільних частин дослідження, результати яких викладені в матеріалах досліджень обох дисертацій, у висновках, а також у двох статтях, що спочатку були опубліковані ОСОБА_3 у моноавторстві, а потім авторство було поділено із співвиконавцями наукової роботи, в тому числі позивачем. ОСОБА_3 , як наукова керівниця позивача, була детально обізнана із змістом наукової роботи позивача та не висувала претензій до вживання позивачем подібних текстових фрагментів.".

Разом з тим, суд наголошує, що на момент написання та захисту позивачем дисертації діяв Порядок присудження наукових ступенів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 (далі - Порядок № 567), що регулював питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 567 (в редакції, що була чинна на момент захисту дисертації позивача) якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов`язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки.

У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.

Відповідно до пункту 38 Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1197 (далі - Порядок №1197) особа, якій за рішенням МОН (МОНмолодьспорту, ВАК) видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН (МОНмолодьспортом, ВАК) про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1197, у МОН розглядаються звернення щодо порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації за поданням Національного агентства - безстроково.

Пунктом 41 Порядку №1197 визначено, що звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до встановленого ним порядку.

Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації:

з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації;

з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання;

з посиланням на норми законодавства.

Національне агентство не розглядає звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації в дисертаціях, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, щодо яких МОН прийнято рішення про скасування рішення докторської ради про присудження наукового ступеня доктора наук, про позбавлення наукового ступеня, про скасування рішення відповідної ради про присудження наукового ступеня та визнання відповідного диплома недійсним у зв`язку із добровільною відмовою особи від наукового ступеня.

Отже, незалежно від періоду часу коли відбувся захист дисертації, законодавством передбачена можливість перевірки її на наявність фактів академічного плагіату, текстових запозичень без посилання на джерело.

Щодо додаткових пояснень позивача стосовно звернення Уповноважений Верховної Ради України з прав людини до НАЗЯВО із листом, в якому звернув увагу відповідача на порушенні НАЗЯВО вимог Конституції України через розгляд відповідачем скарг на дисертаційні роботи, захищені до набрання чинності навесні 2014 року змін до законодавства України про вищу освіту і до запровадження поняття академічної доброчесності та того, що за результатами розгляду листа, НАЗЯВО прийнято рішення про тимчасове зупинення провадження (в частині розгляду та перевірки) у НАЗЯВО скарг/повідомлень про порушення академічної доброчесності у докторських (кандидатських) дисертаціях, захищених до 06.09.2014, до законодавчого врегулювання розгляду таких скарг та/або офіційного тлумачення Верховного Суду (п. 7 Протоколу засідання НАЗЯВО № 13 (63) від 24.07.2024), суд зазначає наступне.

На переконання позивача, вказана обставина фактично свідчить про визнання НАЗЯВО позову ОСОБА_1 , оскільки відповідач своїм рішенням визнав суперечність своїх попередніх дій вимогам чинного законодавства України, зокрема принципу незворотності дії закону в часі. ОСОБА_1 просить суд врахувати цю обставину при вирішенні позову в цій справі, оскільки Відповідач демонструє суперечливу поведінку, з одного боку відстоюючи в межах цієї судової справи правомірність своїх дій, а публічно - визнаючи незаконність власних перевірок, що здійснювалися стосовно дисертацій, захищених до 06.09.2014 на предмет академічного плагіату.

Щодо вказаних тверджень позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до копії диплома кандидата наук НОМЕР_1 виданого на підставі рішення Атестаційної колегії від 23.09.2014, ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.

Відтак, твердження відповідача, що відповідач не має повноважень перевіряти та встановлювати наявність фактів академічного плагіату у дисертації ОСОБА_1 є хибними.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Отже, надання переваг певним особам, в тому числі, щодо відповідальності, відповідно до часового проміжку захисту дисертації, буде суперечити Конституції України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач погоджується з тим, що окремі фрагменти його дисертації та дисертації його наукового керівника ОСОБА_3 є схожими та не містять посилання на працю ОСОБА_3 , що також констатовано у протоколі №9 рішення спеціалізованої вченої ради Д 64. 600. 03 при Харківському національному медичному університеті від 22.06.2016.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку № 567 (в редакції, що була чинна на момент захисту дисертації позивача) вже існувало положення, що "виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня".

На момент захисту позивача, ОСОБА_3 була його науковим керівником та вже мала диплом кандидата наук. Відповідно позивач, використовуючи фрагменти її дисертації, відповідно до вимог пункту 14 Порядку № 567 був зобов`язаний здійснювати текстові запозичення з посилання на джерело.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є виключно думкою автора вказаного листа та не містить інформацію щодо предмета позову в цій адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З врахуванням положень ст. 139 КАС України, судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (вул. Грінченка Бориса, 1, м. Київ, 01001 , код ЄДРПОУ - 40927307) Третя особа:Міністерство освіти і науки України (пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135 , код ЄДРПОУ - 38621185)

Головуючий суддя О.О. Михайлов