Постанова

від 19.09.2024 по справі 340/2230/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року справа №340/2230/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (повне судове рішення складено 25 червня 2024 року) у справі № 340/2230/23 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року визнано протиправним та скасовано наказ Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради (далі - Управління) №61-К/тр від 24 березня 2023 року Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради з 01 квітня 2023 року; стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2023 по 03.08.2023 у розмірі 79745,57 грн, без урахування обов`язкових утримань.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року прийнято звіт управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради про виконання судового рішення у справі №340/2230/23.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року у цій справі скасовано; прийнято нову постанову; відмовлено Управлінню освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради в прийнятті звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2024 року у справі № 340/2230/23; зобов`язано Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради подати звіт до суду першої інстанції про виконання рішення суду у справі № 340/2230/23 в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради з 1 квітня 2023 року у місячний строк з моменту отримання копії постанови; попереджено відповідача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у разі ненадання звіту або невиконання судового рішення.

В постанові від 20 травня 2024 року у справі №340/2230/23 Перший апеляційний адміністративний суд вказав про те, що керівник управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради у разі незгоди з рішенням начальника Лиманської МВА має право оскаржити його дії в судовому порядку, а також звернутися до начальника обласної військової адміністрації. Тобто, відповідач повинен вчиняти всі можливі дії, які спрямовані на виконання рішення суду, а не зазначати, що начальник Лиманської МВА не має бажання вводити штатну одиницю і тому рішення суду може і не виконуватися.

20.06.2024 від управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, якій зазначено, що управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради рішення суду у справі 340/2230/23, в межах повноважень наданих управлінню, як суб`єкту владних повноважень, виконані всі можливі дії, щодо виконання рішення суду. Питання введення посади заступника начальника в штатний розпис управління знаходиться поза межами повноважень відповідача.

До заяви управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради додано:

лист від 02.11.2023 №01/308 про розгляд питання введення посади заступника начальника управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради;

лист від 18.06.2024 №05/01-13/318 з пропозицією затвердити структуру та чисельність управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради, а саме: ввести 1 штатну одиницю заступника начальника управління з 19.06.2024;

лист від 18.06.2024 №01/213 про введення 1 одиниці заступника начальника для поновлення на посаді заступника начальника управлінням освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради;

листи Лиманської міської військової адміністрації №3638-02-2 від 02.11.2023, №2686-02-2 від 18.06.2024, в яких вказано про недоцільність внесення змін до структури та чисельності управління освіти, молоді та спорту шляхом введення посади заступника начальника управління.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №340/2230/23 - задоволено.

Накладено на керівника правління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 штраф у розмірі 60580 грн.

Половину штрафу в розмірі 30280 грн стягнути з керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Капшук Олександри В`ячеславівни на користь ОСОБА_1 .

Половину штрафу в розмірі 30280 грн стягнути з керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України.

Встановлено управлінню освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради новий строк для подання звіту про виконання судового рішення протягом 60 днів з дня набрання цією ухвалою суду законної сили.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, ухвалити нове рішення, яким прийняти звіт управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської про виконання рішення суду у справі 340/2230/23 від 20.06.2024.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не було враховано, що лист від 18.06.2024 за вих.№ 01/213 було спрямовано на ім`я Голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, та за своїм змістом є зверненням про оскарження дій начальника Лиманської військової адміністрації, в частині відмови щодо введення в штатний розпис Управління освіти молоді та спорту посади заступника начальника управління. Таким чином, Управління виконало всі можливі дії, в межах наданих повноважень, та визначені в Постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, які спрямовані на виконання рішення суду у справі №340/2230/23. Одночасно слід зазначити, що оскарження дій начальника Лиманської військової адміністрації, щодо відмови від введення в штатний розпис управління посади заступника начальника, шляхом звернення до вищого органу управління, а саме обласної військової адміністрації, є здійсненням заходів досудового оскарження протиправних дій суб`єкта владних повноважень, після виконання яких виникає можливість оскаржувати дії суб`єкта владних повноважень в судовому порядку. Однак факт такого звернення не було визначено судом першої інстанції, та відповідно не враховано при прийнятті Ухвали від 25.06.2024.

Згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.

Як зазначено в пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права», держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень.

Відповідно до приписів частин 1 3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 8 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20.

Суд зазначає, що Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 20 травня 2024 року вказав про те, що керівник управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради у разі незгоди з рішенням начальника Лиманської МВА має право оскаржити його дії в судовому порядку, а також звернутися до начальника обласної військової адміністрації. Тобто, відповідач повинен вчиняти всі можливі дії, які спрямовані на виконання рішення суду, а не зазначати, що начальник Лиманської МВА не має бажання вводити штатну одиницю і тому рішення суду може і не виконуватися.

У вказаній постанові апеляційний суд дійшов висновку про відмову в прийнятті звіту відповідача про виконання рішення суду у цій справі та зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав накласти на керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560 грн.), з яких половина (30280 грн.) підлягає стягненню на користь позивача, інша половина (30280 грн.) - до Державного бюджету України.

Проте, з цими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

По-перше, відповідач в апеляційній скарзі зауважував, що в порушення вимог ч.4 ст. 382 КАС України рішення про накладання на керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 штрафу у розмірі 60580 грн, було прийнято судом першої інстанції шляхом розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, що є порушенням вимог ст. 382 КАС України.

Практика Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які зобов`язують суд вирішувати певні питання виключно у судовому засіданні з повідомленням сторін сформована, зокрема, у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17 та від 15 серпня 2019 року у справі № 2а-4641/11/2670.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що окружний суд призначав до розгляду у судовому засіданні із повідомленням сторін питання про накладення штрафу на начальника Управління або сторони подавали до суду клопотання про розгляд вказаного питання без їх участі.

Таким чином, розглянувши питання про накладення штрафу на начальника Управління у письмовому порядку без повідомлення сторін, місцевий суд порушив імперативні вимогичастини четвертої статті 382 КАС України та позбавив начальника Управління права подати усні та письмові пояснення щодо наявності підстав накладення штрафу, а також відповідні докази, які могли бути враховані вказаним судом під час вирішення питання про наявність підстав для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм процесуального права, вчинені судом першої інстанції, не мають формального характеру, оскільки побавили учасників справи можливості взяти участь у розгляді питання про виконання рішення суду та у вирішенні питання щодо ступеня вини начальника Управління у невиконанні вказаного судового рішення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи критерії Європейського суду з прав людини, що встановлюють, чи має звинувачення кримінальний характер, широко відомі як, «критерії Енгеля» (Engel and оthers v. Netherlands, заява № 5100/71) (передбачають необхідність суду врахування: кваліфікації правопорушення згідно з національним законодавством, характеру правопорушення та суворості покарання, якому обвинувачений ризикує бути підданий), а також вид та суворість покарання стосовно фізичної особи (штраф у розмірі 60580 гривень) та, відповідно, необхідність застосування судом у цій справі при визначенні такого виду адміністративної відповідальності максимальних стандартів доказування, гарантуючи конституційні принципи рівності та змагальності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанцій статті 382 КАС України та про незаконність оскаржуваного судового рішення у частині накладення штрафу на начальника Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 .

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.09.2023 у справі № 640/21223/20.

По-друге, відповідно до приписів статті 382 КАС України накладення штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Разом з тим, застосовуючи штрафні санкції до керівника Управління, суд його особисто не викликав у судове засідання, та не встановив причини невиконання виконання судового рішення.

При цьому місцевим судом дійсно не було враховано, що лист від 18.06.2024 за вих.№ 01/213 (т.2 а.с.109) Управлінням було спрямовано на ім`я Голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, та за своїм змістом є зверненням про оскарження дій начальника Лиманської військової адміністрації, в частині відмови щодо введення в штатний розпис Управління освіти молоді та спорту посади заступника начальника управління. Таким чином, Управління виконало дії, в межах наданих повноважень, та визначені в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, які спрямовані на виконання рішення суду у справі №340/2230/23. Одночасно слід зазначити, що оскарження дій начальника Лиманської військової адміністрації, щодо відмови від введення в штатний розпис управління посади заступника начальника, шляхом звернення до вищого органу управління, а саме обласної військової адміністрації, є здійсненням заходів оскарження протиправних дій суб`єкта владних повноважень, які можуть призвести до найшвидшого результату. Однак факт такого звернення не було визначено судом першої інстанції, та відповідно не враховано при прийнятті оскаржуваної ухвали від 25.06.2024.

Також, судом апеляційної інстанції враховано численне листування Управління, зі змісту якого вбачається наявність ускладнень при виконанні судового рішення, яке не виконане відповідачем через ряд незалежних від останнього причин, що об`єктивно унеможливлювали його виконання.

Отже, ухвала суду першої інстанції в частині накладення штрафу підлягає скасуванню, а накладення штрафу на керівника відповідача на теперішній час є необґрунтованим.

В той же час, оскільки відповідачем рішення суду не виконано, і відомостей про вжиття останнім вичерпних заходів для його виконання (в тому числі, визначеного постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року оскарження дії суб`єкта владних повноважень в судовому порядку), вимоги апеляційної скарги про прийняття звіту не можуть бути задоволені.

Отже, суд першої інстанції правомірно вважав за необхідне встановити новий строк для подання звіту.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 340/2230/23 скасувати у наступній частині:

«Накласти на керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) штраф у розмірі 60580 грн.

Половину штрафу в розмірі 30280 грн. стягнути з керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Половину штрафу в розмірі 30280 грн. стягнути з керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Капшук Олександри В`ячеславівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України.

Попередити керівника управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради Капшук Олександру В`ячеславівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) про те, що за правилами ч. 6 ст. 382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції».

В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 340/2230/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 19 вересня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук