Постанова

від 11.09.2024 по справі 820/4867/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 р.Справа № 820/4867/16Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 08.03.24 року по справі № 820/4867/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамет-Харків» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Керамет-Харків») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0000651402, № 0000681304, № 0000691304.

В обґрунтування позову вказано, що викладені в акті перевірки судження податкового органу є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Позивачем до перевірки були надані всі документи, що підтверджують законність здійснення господарської діяльності ТОВ «Керамет-Харків» в цілому та окремих операцій, та виконані всі необхідні вимоги для формування податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та військового збору. В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав для включення у 2015 році до складу собівартості реалізованої продукції витрат з придбання металобрухту від МП ТОВ «Реал» у сумі 57 630 000 грн та для включення до складу доходів вартість металобрухту, визначену в документах на реалізацію металобрухту на адресу ТОВ «Інтеграл» 31.12.2015 у сумі 39 030 000 грн, завищення ТОВ «Керамет-Харків» доходів від реалізації товарів, на загальну суму отриманих позивачем від ПАТ ''Моноліт-2" код ЄДРПОУ 20356555 товарів (брухт чорних металів) у розмірі 30 495 368 грн за рахунок завищення собівартості реалізованого металобрухту за 2013 рік на вказану суму, завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)", яка пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, заниження податку на прибуток в сумі 12 314 090 грн по придбанню побутового брухту чорних металів від громадян зроблені перевіряючими на підставі даних, що не відповідають фактичним обставинам, та внаслідок хибного тлумачення вимог чинного законодавства.

А відтак підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, що зумовлює визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 13.06.2016 № 0000651402, від 13.06.2016 №0000691304 та від 13.06.2016 № 0000681304.

Такі рішення суди мотивували тим, що подані первинні документи підтверджують реальність взаємовідносин позивача із контрагентами, а також з придбання ТОВ «Керамет-Харків» металобрухту у фізичних осіб, а тому висновки відповідача про заниження податку на прибуток є необґрунтованими. Також зазначили, що оскільки придбаний у фізичних осіб металобрухт є побутовим, то такі операції не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і відповідно не нараховується військовий збір.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, за якою було відкрито касаційне провадження та у подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.06.2023 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 820/4867/16 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом констатовано, що суди в оскаржуваних рішеннях навели суперечливі обставини щодо транспортування металобрухту від МП ТОВ «Реал» позивачу, а саме суд першої інстанції зазначив, що таке підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а суд апеляційної інстанції, що транспортування взагалі не здійснювалось, а тому відповідні накладні не складались.

При цьому, усі наведені аргументи контролюючого органу та подані ним докази щодо виключно документування спірних операцій без їх виконання, не взяті судами до уваги або ж відхилені без аргументування такої позиції з посиланням на обставини і докази, що спростовують доводи відповідача.

За висновком Верховного Суду, досліджуючи взаємовідносини ТОВ «Керамет-Харків» із ПАТ «Моноліт-2» щодо придбання металобрухту відповідно до договору від 01.12.2012 №01/12-03, суд першої інстанції обмежився переліченням наявних у матеріалах справи первинних документів без надання оцінки доводам відповідача щодо невідповідності місця поставки, зазначеного у товарно-транспортних накладних, з адресою зберігання металобрухту, зазначеного в актах відповідального зберігання, та посиланню на нереальність взаємовідносин позивача із даним контрагентом.

В свою чергу суд апеляційної взагалі не досліджував взаємовідносини ТОВ «Керамет-Харків» із ПАТ «Моноліт-2» щодо придбання металобрухту та його подальшого продажу ПАТ «Керамет», хоча такі, відповідно до висновків акту перевірки від 18.05.2016 №236/20-40-14-02-07-33714374, також вплинули на формування доходів і витрат позивачем у періоді, що перевірявся.

Також було зазначено про не дослідження судом першої інстанції обставин, за яких відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «Керамет-Харків» витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік на 14 227 023,00 грн та заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за 2015 рік в сумі 54 184 590,00 грн. Так, зокрема, не було надано оцінки твердженням податкового органу, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 Товариство здійснювало придбання побутового металобрухту у фізичних осіб на загальну суму 68 411 613,25 грн, серед яких були «підставні», які з об`єктивних причин не могли виконувати такі операції, частину осіб опитали та вони заперечили факт здавання ними металобрухту і отримання коштів від позивача.

Відповідач, посилаючись на нереальність операцій з придбання металобрухту у фізичних осіб, подав до матеріалів справи як пояснення фізичних осіб, так і протоколи допиту свідків, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №32016220000000181 від 12.07.2016, яким не надана оцінка судами попередніх інстанцій.

А відтак, Верховний Суд вважав, що висновки про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині є передчасними.

На переконання суду касаційної інстанції судами залишені поза увагою обставини сплати не у повному обсязі суми податку на доходи фізичних осіб за виконання робіт ОСОБА_1 відповідно до цивільно-правового договору, внаслідок чого занижено суму даного податку на 100 грн, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) податку за цивільно-правовими договорами (використання працівниками власного автотранспорту) на загальну суму 3300,52 грн. Таким порушенням не надавалась оцінка ані судом першої, ані апеляційної інстанцій.

Колегією суддів касаційної інстанції зауважено, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем витрат, які пов`язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів, ґрунтуються виключно на даних додатка АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до рядка 06.4 податкової декларації. Однак, при цьому, матеріали справи не містять податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, що вказує на недослідження судами показника рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а отже і безпідставне відхилення доводів контролюючого органу про завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114 894,00 грн.

У справі, яка розглядається, судами не надано оцінки повідомленим обставинам (доказам) на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об`єктивній дійсності).

Верховний Суд звернув увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вважав, що ними не надано належної оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Оскаржувані судові рішення не відповідають наведеним вимогам, оскільки суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки та не встановили обставини справи щодо ряду порушень ТОВ «Керамет-Харків» вимог податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки, про що було зазначено вище.

З посиланням на статтю 353 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 353 КАС України висновки та мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі №820/4867/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМЕТ - ХАРКІВ" (пров. Артюховський, буд. 38, м. Харків, 61009, ЄДРПОУ 33714374) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13.06.2016 № 0000691304.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13.06.2016 № 0000651402 в частині визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12 981 593,50 грн, з яких основний платіж у сумі 12 335 920,00 грн та штраф у сумі 645 673,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС у Харківській області від 13.06.2016 № 0000681304 з податку на доходи фізичних осіб в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 12 936 553,48 грн, штрафних санкцій у сумі 9 691 924,73 грн та пені в сумі 4 159 901,03 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважаючи судове рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, з посиланням на ст. 317 КАС України просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 у справі № 820/4867/16 в частині задоволених позовних вимог, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Керамет Харків» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про нереальність здійснення ТОВ «Керамет-Харків» у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 придбання побутового металобрухту у фізичних осіб, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які прямо свідчать про те, що ряд фізичних осіб надали спочатку письмові пояснення, а потім і свідчення слідчим органам, в яких заперечували здавання побутового металобрухту позивачу. Так, зокрема, письмові пояснення надали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що відображено у протоколах допиту цих осіб. Вказані особи заперечували здавання ними побутового металобрухту позивачу.

Проте, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, пославшись на постанову про закриття кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016, яка на думку апелянта не має преюдиційного значення, а є виключно рішенням посадової особи слідчого органу, яке ґрунтувалось на суб`єктивній оцінці обставин та матеріалів кримінального провадження, не надав оцінку вище зазначеним доказам, а саме письмовим поясненням та протоколам допиту.

Також, залишено поза увагою рапорт начальника відділу ОСА ПДВ ОУ Харківської ОДПІ підполковника податкової міліції С.В. Моткіна від 11.05.2016, у якому вказано, що проведеними заходами було встановлено, що громадяни. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є «підставними особами», на яких було оформлено карткові рахунки та виплачені кошти за зданий побутовий брухт чорних металів на ТОВ «Керамет-Харків» в період 2015 року, відповідно у сумах 1 001 434,60 грн, 10 523 952,65 грн.

При проведенні опитування громадян, яким ТОВ «Керамет-Харків» в перевіряємому періоді виплачувало дохід за зданий побутовий металобрухт, та інших заходів, встановлено: ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ), ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ), ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ), ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) не здавали побутовий металобрухт на ТОВ «Керамет-Харків». Вищезазначеним громадянам було виплачено грошові кошти за зданий побутовий брухт чорних металів на загальну суму 18 015 032,95 грн.

Відповідач переконував, що громадяни, яким підприємством виплачувався дохід як за зданий побутовий металобрухт, фізично не могли здати зазначену у актах приймання кількість побутового металобрухту. Крім того, під час проведення перевірки позивачем на запит щодо надання інформації та облікових регістрів (вих. № 1 від 12.04.2016, № 2 від 14.04.2016) посадовими особами ТОВ «Керамет-Харків» була надана відповідь № КМ-46 від 22.04.2016, у якій повідомлено, що на підприємстві не оформлюються такі облікові регістри, як журнали в`їзду (виїзду) автотранспорту на територію ТОВ «Керамет-Харків», зважування автотранспорту, обліку вантажів, що надійшли, проходження радіаційного контролю, книги складського обліку, накладні-вимоги на внутрішнє переміщення ТМЦ у виробництво (форма No М-11), матеріальні звіти (ф.№ М-19), виробничі звіти. За таких обставин, перевіркою встановлено, що кошти в сумі 18 015 032,95 грн, які перераховані ТОВ «Керамет-Харків» вказаним фізичним особам, не були насправді оплатою за зданий ними побутовий брухт.

З посиланням на положення Закону України від 5 травня 1999 року N 619-XIV «Про металобрухт» пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Національних стандартів України МЕТАЛИ ЧОРНІ ВТОРИННІ ДСТУ 4121 зазначив, що проведеним аналізом калькуляцій вартості виробництва продукції інших документів, під час перевірки не встановлено передачі в виробництво побутового брухту чорних металів придбаного у громадян, або який би відповідав характеристикам виду - 509 БРУХТ ТА ВІДХОДИ ЗМІШАНІ № 2 «Брухт та відходи іржаві, роз`їдені агресивними середовищами, луджені, емальовані, оцинковані. Зашлакований скрап, побутовий брухт, доменний присад». Так само, з огляду на реалізацію ТОВ «Керамет-Харків» у перевіряємому періоді брухту чорних металів за видами : № 16, № 18, № 503, № 506 (Е506), № 13, № 13 (Е40), № 16 (Е6), № 22(Е5Н), № 3, № 500, №503(Е5М), № 506, № 508, № 508 (Е508), № 9; № 506 (Е506), № 508 (Е508), № 13, №13 (Е40), № 22(Е5Н), № 3, № 500, № 501, № 503(Е5М), № 506, № 508, № 508 (Е508), №9, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реалізації брухту виду № 509 та, як наслідок, відсутність розумної економічної причини довготривалого (протягом 2014-2015 років) накопичення наявного у ТОВ «Керамет-Харків» брухту, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

З огляду на вищевикладене, наполягав на порушенні позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна у перевіреному періоді), в частині завищення витрат за рахунок документального оформлення (актів) купівлі побутового металобрухту в громадян, які ніколи його не продавали, в результаті чого підприємство завищило витрати, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за 2014 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених ) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.14 по 31.12.14 в сумі 14227023 грн. та на порушення п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна у перевіреному періоді), необґрунтовано занижено Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в сумі 54184590 грн, у тому числі рік 2015 в сумі 54 184 590 грн.

Також, покликається на неврахуванні судом першої інстанції при прийнятті рішення в оскаржуваній частині того, що висновки акту перевірки щодо завищення суми витрат, яка пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп станом на початок звітного року, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в сумі 114 894 грн відповідають вимогам діючого законодавства.

В наданих додаткових письмових поясненнях, відповідачем викладено перелік норм ПК України, порушення яких було встановлено під час проведення перевірки та розрахунок сум завищених витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за спірний період, занижених сум з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб, а також застосованих штрафних санкцій за статтею 127 ПК України у розмірі 25, 50 та 75 % відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету та пені.

Інші доводи є аналогічними з тими, які викладені у апеляційній скарзі.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Керамет-Харків» набуло статусу юридичної особи та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 33714374.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Керамет-Харків» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 №236/20-40-14-02-07-33714374, у висновках якого відображені порушення позивачем приписів:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, пунктів 5 - 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 15 683 920 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, з огляду на встановлення неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Керамет-Харків» при реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «Інтеграл» у грудні 2015 року та ПАТ «Керамет» у січні-червні 2013 року, що мало наслідком завищення доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за грудень 2015 року на суму 39 030 000 грн, за січень-червень 2013 року - 30 495 368 грн та придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у МП ТОВ «Реал» на загальну суму 57 630 000 грн за 2015 рік, у ПАТ «Моноліт-2» - 30 495 368 грн за 2013 рік, чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на вказані суми;

- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, шляхом подання з недостовірними даними податкових розрахунків ф.1-ДФ за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2013 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2014 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2015 року;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб всього на суму 12 936 653,48 грн та військового збору на 169 878,11 грн;

- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у вигляді неперерахування (несвоєчасного перерахування) податку на доходи фізичних осіб з виплачених за цивільно-правовими договорами доходів (використання працівниками власного автотранспорту) за вересень та листопад 2014 року, березень-травень 2015 року, у тому числі за вересень 2014 року в сумі 217,80 грн (перераховано 06.11.2014), за листопад 2014 року в сумі 501,19 грн (помилково перераховано як ПДФО із заробітної плати 06.01.2015), за березень 2015 року в сумі 653,94 грн (перераховано 13.05.2015), за квітень 2015 року в сумі 699,62 грн (перераховано 06.07.2015), за травень 2015 року в сумі 1227,88 грн (перераховано 06.07.2015).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки № 236/20-40-14-02-07-33714374 від 18.05.2016 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Керамет-Харків», позивачем подано до податкового органу заперечення від 30.05.2016 № 57 на акт перевірки в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (а.с. 157-164 т. 1).

Розглянувши заперечення позивача, відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, про що повідомив позивача листом від 08.06.2016 № 3353/10/20-40-14-02-16.

У подальшому Головне управління ДФС у Харківській області винесло податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016:

- № 0000651402, яким збільшено суму податку на прибуток на 16 329 593,50 грн, у тому числі основний платіж - 15 683 920,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 645 673,50 грн;

- № 0000681304 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 791 114,65 грн, яка включає податкове зобов`язання - 12 936 653,48 грн, штрафні (фінансові) санкції - 9 694 430,60 грн, пеню - 4 160 031,11 грн;

- № 0000691304 щодо визначення суми військового збору 295 473,38 грн, у тому числі податкове зобов`язання - 169 878,11 грн, штрафні (фінансові) санкції - 84 884,15 грн, пеня - 40711,12 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 24.06.2016 подано до податкового органу скаргу № 56 на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку, передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України (а.с. 150-156 т. 1).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.08.2016 № 17733/6/99-99-11-09-01-15 у задоволенні скарги позивача відмовлено, а зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Харківській області від 13.06.2016 № 0000651402, від 13.06.2016 № 0000691304 та від 13.06.2016 № 0000681304, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000651402 щодо визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 830,00 грн та штрафних санкцій у сумі 5 457,50 грн (25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання за п. 123.1. статті 123 ПК України) суд першої інстанції суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку відповідача щодо порушення ТОВ «Керамет-Харків» п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме завищення витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «собівартість» придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114894,0 грн.

З посиланням на положення статті 146 ПК України та данні податкової звітності позивача з податку на прибуток балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2013, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат, які пов`язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів, оскільки до складу витрат ТОВ «Керамет-Харків» віднесено витрати на поліпшення основних засобів у 2013 році в загальному розмірі 370577,00 грн (не перевищує 10 %) , а залишок у сумі 306225,0 грн враховано у збільшення об`єктів основних засобів, зокрема адміністративних та виробничих, що відповідає приписам податкового законодавства.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000651402 щодо визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 12 314 090 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 640 216,00 грн, суд зазначив, що належних та допустимих доказів у розумінні приписів ст. ст. 73,74 КАС України на підтвердження відсутності реальності господарських операцій із придбання металобрухту у фізичних осіб відповідачем до суду не надано. Водночас, факт придбання металобрухту у фізичних осіб оформлювався відповідними актами, які надавались під час проведення перевірки. Посилання відповідача на пояснення фізичних осіб, протоколи допиту свідків та витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016 суд відхилив, оскільки дослідивши вказані документи та додатково надані на вимогу суду було встановлено, що кримінальне провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016 закрито, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016.

При цьому, з мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016 судом встановлено, що особи, опитувані в рамках досудового розслідування кримінального провадження, підтвердили здавання побутового металобрухту позивачу.

Також судом взято до уваги акти приймання вторинної сировини (металобрухту) (для фізичних осіб), які за висновком контролюючого органу складені відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 31.10.2011 № 183 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2011 р. за № 1321/20059, та банківські виписки які свідчать про перерахування грошових коштів на карткові рахунки громадян - згідно заяв фізичних осіб постачальників.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000681304 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 12 936 553,48 грн, штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 691 924,73 грн та пені у сумі 4 159 901,03 грн, суд першої інстанції, керуючись підпунктом 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України, виходив з неправомірності нарахування на виплачений фізичним особам дохід податку на доходу фізичних осіб.

Враховуючи не доведення відповідачем порушення позивачем вимог податкового законодавства та безпідставність доводів контролюючого органу про заниження ТОВ «Керамет-Харків» податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов висновку про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 року № 0000691304 про донарахування позивачу грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 169878,11 грн., штрафних санкцій - 84884,15 грн. та суми пені - 40711,12 грн.

Відмовляючи у задоволенні іншої частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000651402 щодо визначення податку на прибуток в сумі 3 348 000,00 грн за порушення, пов`язані з господарськими операціями з ТОВ «РЕАЛ», а також податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 №0000681304 з податку на доходи фізичних осіб в частині визначення податкового зобов`язання в сумі 100 грн (по взаємовідносинам з ОСОБА_1 ), штрафних санкцій у сумі 25 грн (по взаємовідносинам з ОСОБА_1 ) та 2 480,33 грн (за цивільно-правовими договорами) та пені в сумі 30,33 грн (по взаємовідносинам з ОСОБА_1 ) та 99,75 грн (за цивільно-правовими договорами).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000651402 в частині визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 830,00 грн слугував висновок відповідача про завищення позивачем 10% ліміту на поліпшення основних засобів за період з 01.01.13 по 31.12.13 в сумі 114 894 грн, що є порушенням пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України.

Твердження про безтоварність господарських операцій з придбання побутового металобрухту у фізичних осіб у 2014 2015 роках на суму 68 411 613,25 грн, що мало наслідком встановлення контролюючим органом порушення ТОВ «Керамет-Харків» п.44.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134, пп.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, призвело до донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12 314 090 грн за податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2016 № 0000651402, а також прийняття податкового повідомлення рішення від 13.06.2016 № 0000681304, яким у зв`язку зі встановленням порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.2, пп. 164.2.20 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 791 114,65 грн, що включає податкове зобов`язання - 12 936 653,48 грн, штрафні (фінансові) санкції - 9 694 430,06 грн та пеню - 4 160 031,11 грн, донараховано військовий збір на доходи, виплачені на їх карткові рахунки, оскільки відповідач вважав, що вищевказаними фізичними особами отримано доходи невідомого походження за відсутності реальних господарських операцій зі здачі побутового металобрухту, які за підпунктом 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України не оподатковувалися б податком на доходи фізичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положеннями пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України і статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі ж надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

До описаних вище правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у цій справі.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 жовтня 2019 року по справі №400/2670/18, від 31.01.2020 по справі № 520/10953/18 та від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023 визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об`єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Щодо правомірності формування позивачем сум витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «собівартість» придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з даними Додатку AM до рядка 06.4.27 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства балансова вартість основних засобів на початок звітного 2013 року склала 3705772 грн, а сума ліміту витрат на поліпшення основних засобів на звітний 2013 рік - 370 577,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку по журналу-ордеру і відомості по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» за 2013 рік, актів списання матеріалів та запасних частин для ремонту основних засобів, актів виконаних робіт та послуг, сума витрат на ремонт основних засобів по ТОВ «Керамет-Харків» становить 676 802,00 грн.

При проведенні перевірки встановлено, що сума перевищення ліміту витрат на поліпшення основних засобів на звітний 2013 рік склала 306 225,00 грн (фактичні витрати на поліпшення 676 802,00 грн - 10 % ліміт 370 577,00 грн). Підприємство самостійно зменшило по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2013 рік суми витрат по поліпшенню основних засобів, що перевищує 10 % ліміт в розмірі 191 331,00 грн (Дт рах. 901 склав 73207352 - перевищення 10% ліміту по даним підприємства 191 331 грн. = 73 016021 грн. Відповідно собівартість по рядку 05.1 по даним підприємства складає по рах. 901 в сумі 73 016 021,00 грн + рах. 902 в сумі 596 625,00 грн = 73 612 646 грн.

З огляду на вищенаведене, встановлено порушення ТОВ «Керамет-Харків» п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме завищення витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «собівартість» придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114894,00 грн.

Відповідно пункту 146.11 статті 146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно з пунктом 146.12 статті 146 ПК України сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за даними податкової звітності позивача з податку на прибуток балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2013 становила 3 705 772,00 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується даними декларації з податку на прибуток, тобто фактичні витрати на поліпшення основних засобів можливо було віднести до складу витрат у сумі, що не перевищує 370577,00 грн, а у разі перевищення зазначеного ліміту відповідні суми перевищення віднести на збільшення балансової вартості об`єктів основних засобів.

Так, сума фактичних витрат, понесених ТОВ «Керамет-Харків» у 2013 році на ремонт (поліпшення) основних засобів, склала 676802,00 грн.

До складу витрат ТОВ «Керамет-Харків» віднесено витрати на поліпшення основних засобів у 2013 році у загальному розмірі 370577,00 грн, а залишок у сумі 306225,00 грн враховано у збільшення об`єктів основних засобів, зокрема, адміністративних та виробничих, що відповідає приписам податкового законодавства, що вбачається з додатку до декларації (а.с. 81 т. 3).

Враховуючи наведене, позивачем правомірно сформовані витрати, які пов`язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів.

Доказів щодо завищення суми витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів більше ніж на 10 відсотків по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2013 рік відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано, отже, не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0000651402 щодо визначення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 21 830,00 грн та штрафних санкцій у сумі 5 457,50 грн.

Щодо реальності господарських операцій із придбання металобрухту у фізичних осіб, колегією суддів встановлено наступне.

Так, як вбачається зі змісту акту перевірки, Товариство у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 здійснювало придбання побутового металобрухту у фізичних осіб на загальну суму 68 411 613,25 грн, однак було встановлено, що серед таких осіб були «підставні», які з об`єктивних причин не могли виконувати такі операції, частину осіб опитали та вони заперечили факт здавання ними металобрухту і отримання коштів від позивача. У зв`язку із цим, на підставі первинних документів податкового обліку, зокрема, актів приймання вторинної сировини, банківських виписок, журналу-ордеру, Відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками, відомості, зазначені в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, інших документів податкового обліку, відповідач дійшов висновку про завищення ТОВ «Керамет-Харків» витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік на 14 227 023,00 грн та заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за 2015 рік в сумі 54 184 590,00 грн.

При цьому, контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано, що таке придбання ТОВ «Керамет-Харків» у перевіряємому періоді побутового брухту чорних металів у фізичних осіб (громадян) на загальну суму 68 411 613,25 грн підтверджено актами приймання вторинної сировини (металобрухту) (для фізичних осіб), які складені відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 N 183 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2011 р. за N 1321/20059, та банківськими виписками, які свідчать про перерахування грошових коштів на карткові рахунки громадян згідно заяв фізичних осіб постачальників).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що факт придбання металобрухту у фізичних осіб, оформлювався відповідними актами, які надавались під час проведення перевірки. Вказані обставини визнаються сторонами та окремо судом не досліджуються.

Відповідач, посилаючись на нереальність операцій з придбання металобрухту у фізичних осіб, подав до матеріалів справи пояснення фізичних осіб, протоколи допиту свідків та послався на витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016 та рапорт начальника відділу ОСА ПДВ ОУ Харківської ОДПІ підполковника податкової міліції Моткіна С.В. від 11.05.2016.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавались ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, у тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи та, у відповідних випадках, до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.

За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до контролюючого органу, однак у своїй сукупності підтверджують реальний характер господарських операцій позивача.

Дослідивши документи, на які посилається відповідач в обґрунтування нереальності спірних господарських операцій, колегія суддів звертає увагу, що формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування у кримінальному провадженні не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2020 по справі № 2а-5188/11/137927.01.2020 по справі № 2040/5325/18, від 22.01.2020 по справі № 1740/2174/18, від 19.09.2019 по справі № 820/9977/13-а, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 28.08.2018 по справі № 810/2880/16.

Колегія суддів відмічає, що сам факт порушення кримінального провадження або проведення певних слідчих дій (арешт майна, отримання тимчасового доступу до документів) в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між позивачем та фізичними особами.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах по справі № 809/1139/17 від 05.06.2018, № 816/809/17 від 27.03.2018, № 822/2348/16 від 15.05.2018.

У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємництва, може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду у кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, кримінальне провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016 закрито, що підтверджується листом Харківської обласної прокуратури від 26.10.2023 № 08-193-16 та постановою про закриття кримінального провадження № 32016220000000181 від 12.07.2016, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 34-38, т. 9).

Як вбачається зі змісту листа Харківської обласної прокуратури від 26.10.2023 № 08-193-16 СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016220000000181 від 12.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Керамет-Харків», за результатами якого прийнято постанову від 30.10.2017, якою вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

З мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження №32016220000000181 від 12.07.2016 встановлено, що особи, опитувані в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, підтвердили здавання побутового металобрухту позивачу.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на опитування місцевих жителів с. Пархомівка, Краснокутського району та с. Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, відповідно до яких встановлено що гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_11 є «підставними особами», на яких було оформлено карткові рахунки та виплачені кошти за зданий побутовий брухт чорних металів на ТОВ «Керамет-Харків» в період 2014-2015 року, а також письмові пояснення ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ), ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ), ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ), ОСОБА_11 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ), ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) про те, що перелічені особи не здавали побутовий металобрухт на ТОВ «Керамет-Харків», з огляду на їх не підтвердження в судовому засіданні та подальше спростування таких обставин у постанові від 30.10.2017 про закриття кримінального провадження №32016220000000181 від 12.07.2016, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги в якості доказу відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та вищевказаними фізичними особами.

Жодних належних та допустимих доказів за приписами ст.ст. 73, 74 КАС України відсутності реальності господарських операцій з фізичними особами відповідачем до суду не подано, а судами першої та апеляційної інстанцій самостійно не виявлено.

За таких обставин, висновок контролюючого органу про порушення ТОВ «Керамет-Харків» п.44.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134, пп.135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв`язку з безтоварністю господарських операцій з придбання побутового металобрухту у фізичних осіб у 2014 2015 роках на суму 68 411 613,25 слід вважати недоведеним, а донарахування податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12 314 090 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 640 216,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 13.06.2016 № 0000651402 - неправомірним.

Крім того, за висновками контролюючого органу, з огляду на нереальність господарських операцій з придбання побутового металобрухту у фізичних осіб у 2014 2015 роках, на виплачений дохід фізичним особам у сумі 68 411 613,25 грн ТОВ «Керамет-Харків» мало нарахувати податок на доходи фізичних осіб у сумі 12 936 553,48 грн та військовий збір - 169 878,11 грн.

Відповідно до вимог підпунктів 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України, якою наведено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню .

За визначенням, наведеним у підпункті 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево- кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (далі Закон № 187/98-ВР) визначено, що побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. В свою чергу тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватись за призначенням.

Водночас, побутовий металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять в собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність (Закон України «Про металобрухт»).

Аналіз викладених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок про те, що побутовий металобрухт відноситься до побутових відходів, незалежно від вмісту чорних чи кольорових металів та є його складовою, а отже до операцій із придбання побутового металобрухту у фізичних осіб можуть бути застосовані приписи підпункту 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

За приписами статті 4 Закону України «Про металобрухт» 05.05.1999 № 619-XIV приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред`явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов`язково оформляється актом приймання.

В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач приймав у фізичних осіб саме побутовий металобрухт, про що зазначається, в тому числі й відповідачем в акті перевірки. В актах зазначені дані про документ, що пред`являвся відповідною особою, та опис предмету правочину. У графі «опис» в кожному акті зазначено «побутовий», що є описом металобрухту. Отже до відповідних операцій, здійснених позивачем, застосовуються приписи підпункту 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність відповідачем належними доказами висновку про порушення позивачем пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.2, пп. 164.2.20 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, правомірності прийняття податкового повідомлення рішення від 13.06.2016 № 0000681304, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 26 791 114,65 грн, що включає податкове зобов`язання - 12 936 653,48 грн, штрафні (фінансові) санкції - 9 694 430,06 грн та пеню - 4 160 031,11 грн.

За аналогічних обставин, враховуючи недоведення факту порушення позивачем вимог податкового законодавства та безпідставність доводів контролюючого органу про заниження ТОВ «Керамет-Харків» податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 року №0000691304 про донарахування позивачу грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 169878,11 грн., штрафних санкцій - 84884,15 грн. та суми пені - 40711,12 грн, що зумовлює визнання його протиправним та скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі № 820/4867/16 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді І.С. Чалий С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2024 року