Ухвала

від 10.09.2024 по справі 761/38036/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/38036/23

Провадження № 11-кп/824/4809/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 та апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без визначення розміру застави,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ст. 111-2, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28, ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 12.09.2024 включно без визначення розміру застави.

Таке рішення, суд мотивував тим, що прокурором дотримано вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під вартою, а саме ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків, не зменшилися, що унеможливлює застосування щодо них інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України та можуть негативно вплинути на перебіг судового розгляду вказаного кримінального провадження, а тому вважає обґрунтованим продовжити тримання обвинувачених під вартою. Також вказав, що розгляд вищевказаного обвинувачення у злочинах проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки триває в умовах воєнного стану, обумовленого збройною агресією РФ проти України, а тому з врахуванням особи обвинувачених, які мають сталі ділові зв`язки саме з РФ, та високого ступеню встановлених щодо них ризиків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави щодо обвинувачених.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині продовження тримання ОСОБА_6 під вартою скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт або визначити альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у виді застави.

В обґрунтування апеляційної скарги з доповненнями захисник вказує на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції та необхідність відмови в задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказав про те, що зазначені в клопотанні прокурора ризики носять виключно формальний характер та не можуть бути підставою для продовження строку тримання під вартою.

Вказав, що ризик переховування від органів досудового розслідування відсутній так, як ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та мав постійне місце роботи, за яким характеризувався виключно позитивно, має державні нагороди та подяки, до кримінальної відповідальності не притягувався, що свідчить про відсутність кримінальних зв`язків, які могли б йому допомогти в цьому питанні в майбутньому, не має спеціальної слідчо-оперативної освіти, яка б дала змогу ефективно переховуватися, а посилання на те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, може виїхати за межі території України нічим не підтверджено, тим паче враховуючи те, що в умовах воєнного стану посилився контроль за переміщенням громадян, встановлена комендантська година та численні блокпости та патрулі, що свідчить про неможливість такого переховування.

Окремо зазначив, що сторона обвинувачення при обґрунтуванні наявності ризиків використовує очевидно недопустимі докази, які були зібрані органом досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення таких кримінальних правопорушень в ЄРДР, що є порушенням вимог КПК України.

Сторона захисту вказує, що знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обвинувачений не може, оскільки слідчі та оперативні органи вилучили та долучили до кримінального провадження всі ті докази, які вважали за потрібне, в порядку ст. 290 КПК України відкрили їх стороні захисту, після чого направили до суду обвинувальний акт, що свідчить про відсутність такого ризику.

Вважає, що ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження також нічим не підтверджений та є припущенням, а дані, що його характеризують не свідчать про жорсткий характер обвинуваченого, що надасть йому змогу впливати.

До того ж, суд відмовив в задоволенні відводу захисника, який представляв інтереси одного зі свідків у цьому кримінальному провадженні, що також вказує на відсутність такого ризику. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , на думку захисника, також є нічим не підтвердженим, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення є припиненими з часу їх викриття.

Зазначив, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу необхідно також врахувати міцні соціальні зв`язки ОСОБА_6 , в тому числі наявність родини, його репутацію, а саме те, що він є пенсіонером, вдівцем, неодноразово нагородженим нагородами, грамотами та подяками, характеризується виключно позитивно, не має судимостей.

Таким чином, на переконання захисника, в ухвалі суду першої інстанції жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків, що є порушенням норм ЄКПЛ.

В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині продовження тримання ОСОБА_7 під вартою скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт або заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а також постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що клопотання прокурора розглянуто формально, без врахування всіх обставин справи та даних про особу обвинуваченого, а заявлені прокурором ризики не підтверджені жодним доказом та з плином часом суттєво зменшилися.

Звертає увагу на те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень із зазначенням усіх елементів, які утворюють склад злочину та обставин, які підлягають доказуванню, докази причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень відсутні.

Вважає, що є недоцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою з огляду на тривалий судовий розгляд кримінального провадження.

На думку захисника, суд помилково дійшов висновку щодо наявності ризику ухилення ОСОБА_7 від суду, оскільки доказів про дійсність такого наміру не надано, ризик виїзду за кордон має лише гіпотетичний характер та містить перешкоду у вигляді встановленого на території України режиму обмеження права військовозобов`язаних чоловіків у виїзді закордон, до того ж перебуваючи за кордоном з 22.03.2022 та маючи можливість там залишитися, ОСОБА_7 навпаки повернувся в Україну та продовжив працювати.

Крім того, ОСОБА_7 сам заявив про необхідність здачі паспортів для виїзду закордон, має міцні соціальні зв`язки, а ризик переховування може бути знівельований можливістю застосування електронного засобу контролю та покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Крім того, ризик знищення чи спотворення речей чи документів спростовується фактом перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду, що свідчить про вилучення на цей час всіх необхідних доказів, окрім цього, на самому підприємстві «Мотор Січ», яке було передано до сфери управління Міністерства оборони, було реформовано Департамент, який очолював обвинувачений, а тому здійснити будь-який вплив на речі та документи він не має повноважень.

Зазначає, що у клопотанні прокурора ризик впливу на свідків стосується іншого обвинуваченого - ОСОБА_6 , а у ОСОБА_7 немає необхідності впливати на свідків, які до того ж вже допитані. Також зазначила про ймовірність ризику продовження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки воно припинено правоохоронними органами, до того ж ОСОБА_7 раніше не судимий, а підписуючи згадувані в обвинувальному акті контракти він діяв виключно в межах своїх повноважень.

Таким чином, сторона захисту, вважає, що ОСОБА_7 не має наміру вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України, а враховуючи дані про його особу, міцні соціальні зв`язки, наявність низки хронічних захворювань, у тому числі кісти серця, продовження строку тримання під вартою є надмірно суворим заходом.

В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора або частково задовольнити клопотання про продовження строку тримання під вартою та застосувати нічний домашній арешт або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб як альтернативного запобіжного заходу.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави має бути обґрунтоване дійсно вагомими та переконливими доказами, тоді як клопотання прокурора обґрунтоване одними і тими самими обставинами, чого не враховано судом першої інстанції.

Також зазначив, що попередніми ухвалами, якими продовжувався строк тримання під вартою, встановлено факт поступового зменшення ризиків, а отже встановлена ч. 3 ст. 199 КПК України вимога щодо обов`язкового доведення стороною обвинувачення факту не зменшення попередньо встановлених ризиків або появи нових ризиків не була дотримана, а також не доведено недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів.

На думку апелянта, висновки суду про доведення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є необґрунтованими та надуманими. Також, твердження про існування у ОСОБА_7 сталих ділових зв`язків з РФ є непідтвердженим припущенням, при цьому навіть наявність знайомства з окремими громадянами РФ не може розглядати як фактор доведеності ризиків переховування або впливу на свідків, як і не підтверджено того, що обвинувачений може чинити вплив на працівників АТ «Мотор Січ», оскільки на момент винесення ухвали не зазначено переліку свідків, які сторона обвинувачення має намір викликати до суду для дачі показань, а навіть якщо такі особи і будуть викликані, то очевидно, що мати будь-який вплив на таких працівників колишній керівник не може, а всі епізоди, зазначені в обвинувальному акті, мають повне документальне підтвердження на відповідних паперових та електронних носіях.

Додатково вказав, що жодними матеріалами не підтверджено існування сталих ділових зв`язків ОСОБА_7 з РФ, а тому твердження суду про не визначення застави з цих підстав є неправомірним та таким, що не відповідає вимозі належного обґрунтування реалізації судом свого права не визначати заставу.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких зазначає, що ОСОБА_6 є людиною похилого віку 1938 року народження, утримується під вартою понад 18 місяців, має ряд хронічних захворювань, що підтверджується доданими до даних доповнень медичних виписок і такі захворювання при неналежному медичному догляді, лікуванні та профілактики загострюються та можуть призвести не тільки до погіршення стану здоров`я, а й до важких невиправних наслідків.

Звітом групи національного превентивного механізму про результати відвідування державної установи «Київський слідчий ізолятор» 12.07.2023 було визнано та встановлено неналежні умови утримання саме в Київському слідчому ізоляторі, які загрожують життю та здоров`ю людини, а загальні умови є такими, що принижують людину та прирівнюються до катування.

На даний час ОСОБА_6 має такі захворювання: церебральний атеросклероз III; кальценуюча хвороба клапанів серця, недостатність мітрального клапана ІІ-ІІІ ст; стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій; лівосторонній атеротромботичний інсульт з апраксією правої руки; атеросклероз аорти та коронарних артерій з нападами стенокардії; зміни головного мозку (енцефалопатія) з редукцією (атрофією); стан після тромбозу великої підкірної вени ноги; стан після тромбозу глибокої вени гомілки, двостороннє варикозне розширення вен у ділянці гомілок; гіпертонічна хвороба II, ст. III ризик IV (дуже високий) СН ІІА, діастолічний варіант, ФК III; доброякісна гіперплазія передміхурової залози II. Хронічний простатит; рецидивуючі тромбози вен нижніх кінцівок; імплантований колінний протез в 2003 році (строк служби протезу в середньому становить 10-15 років) та є інвалідом першої (Б) групи.

Належне лікування вказаних захворювань в Київському слідчому ізоляторі є не можливе, як і не можливим лікування таких захворювань за власні кошти ОСОБА_6 в умовах тримання під вартою і дана обставина пов`язана з його матеріальним станом.

Так, рішенням Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2024 року до ОСОБА_6 була застосована санкція, передбачена п. 1-1, ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції» та стягнено в дохід держави все майно, цінності та грошові кошти, які належали ОСОБА_6 . Таке рішення, постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 25.06.2024 року було залишено без змін та передано на виконання.

Дана обставина вказує на той факт, що ОСОБА_6 на даний час не має жодних коштів для свого лікування в умовах Київського слідчого ізолятора.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення захисника ОСОБА_12 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,

пояснення захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,

пояснення прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_12 , захисниками обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 15.07.2024, строк тримання обвинувачених під вартою був визначений до 12.09.2024. Як встановлено під час апеляційного розгляду, з 09.09.2024 обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 утримуються під вартою на підставі дії іншої ухвали, а саме ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 09.09.2024, а відтак оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 15.07.2024 про задоволення клопотання прокурора та продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою до 12.09.2024 включно, без визначення розміру застави,фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.

Необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу, суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисників в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов`язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв`язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтами у апеляційних скаргах.

Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.

Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв`язку із неможливістю скасування ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 15.07.2024 про задоволення клопотання прокурора та продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до 12.09.2024 включно, без визначення розміру застави, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 та апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 та апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без визначення розміру застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3