Ухвала

від 10.10.2024 по справі 761/38036/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/38036/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/4809/2024 Суддя-доповідач ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 12.09.2024 року включно,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023000000000773 від 31.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст. 111-1, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ст. 111-2, ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3, ч.3 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст. 28, ст.111-2, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 12.09.2024 року, ОСОБА_8 до 12.04.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Зазначає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме положень ч. 5 ст. 199 КПК України.

Вказує, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено, що заявлені ризики не зменшилися, в той час як сторона захисту вважає, що ризики взагалі відсутні. Так, захисник зазначає, що ризик переховування ОСОБА_7 , є надуманим та для запобігання вказаному ризику достатнім буде застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, або визначення застави, з покладенням на ОСОБА_7 обов`язків. При цьому, посилання прокурора на вік обвинуваченого та наявність зареєстрованих юридичних осіб за кордоном не може свідчити про можливість переховування обвинуваченого.

Що стосується ризику впливу на свідків з тих підстав, що ОСОБА_7 був народним депутатом та підтримує сталі відносини з колишніми працівниками АТ "Мотор Січ", то захисник звертає увагу на те, що з моменту перебування обвинуваченого народним депутатом пройшов значний період часу, будь-яких спроб вплинути на свідків з боку обвинуваченого не було, спосіб, яким ОСОБА_7 імовірно може впливати на свідків, є незрозумілим.

Зазначає, що заявлений прокурором ризик знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для справи, взагалі нічим не обгрунтований та є лише припущенням сторони обвинувачення.

Вказує, що стороною обвинувачення жодним чином не обгрунтовано неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 застави, що залишено поза увагою суду.

Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що місцевим судом не надано даним про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , якому на даний момент 85 років, має ряд хронічних захворювань, міцні соціальні зв`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв`язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.

Вислухавши доповідь судді, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, а також наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і про стан його здоров`я та вірно встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні продовжують існувати.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи наведені в апеляційній скарзі захисника, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»).

Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об`єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов`язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.

При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать не тільки про те, що заявлені ризики не зменшилися, а й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, з огляду на те, що останній, в умовах воєнного стану обвинувачується у низці злочинів, серед яких особливо тяжкі, проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, з урахування того, що відомості про утриманців відсутні, родина проживає за межами України, наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 громадянства РФ та значної кількості активів на території інших держав, у т.ч. РФ, обвинувачений мають сталі ділові зв`язки з громадянами РФ.

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_7 на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.

Доводи захисника про те, що ризики на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, не встановлено.

Що стосується доводів захисника про доцільність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи застави, то колегія суддів у цьому питанні звертає увагу на наступне.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити наявні ризики, у зв`язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.

Щодо застави, то відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» вказано, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями. Іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави саме в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що з огляду на обставини даного кримінального провадження в сукупності із даними про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який має приватну власність за кордоном, численні рахунки в банках, поручителів, визначення розміру застави не буде достатньою мірою гарантувати виконання покладених на нього обов`язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, оскільки ризик його втрати не достатній для того, аби утримати обвинуваченого від втечі.

Таким чином, перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, у тому числі з урахування даних про особу обвинуваченого, про які зазначає захисник, які могли б слугувати законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та задоволення вимог апеляційної скарги захисника.

За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 12.09.2024 року включно,без визначення розміру застави, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: