Постанова

від 17.09.2024 по справі 753/1989/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/13117/2024 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/1989/24

17 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» адвокатаКобзаренка Юрія Васильовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07.03.2021 року, у відповідності до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», були проведені установчі збори, за результатами яких було вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» в будинку АДРЕСА_2 в Дарницькому районі м. Києва; був затверджений статут вказаного об`єднання та обрано правління.

23.03.2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи - 44071222.

Відповідно до Наказу № 1-к від 24.03.2021 року до виконання обов`язків Голови правління ОСББ приступила Башинська Л.К.

12.04.2021 року відбулись Загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення до переходу на самостійне утримання будинку, затверджений кошторис, згідно якого встановили щомісячні обов`язкові внески для здійснення витрат на утримання будинку для власників: житлових приміщень- 6,30 грн/м2, внесок до ремонтного фонду 1 грн/м2 загальної площі нерухомого майна, внесок до резервного фонду 0,50 грн/м2 загальної площі нерухомого майна, внесок за послуги диспетчера та охоронця для власників: житлових приміщень -100 грн /міс, робити одноразові внески в межах кошторису таких робіт, на невідкладні роботи, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді.

Рішенням Правління ОСББ від було вирішено встановити одноразовий внесок на терміновий ремонт ліфтів в сумі 9 грн/м2 з розстроченням платежу на 3 місяці рівними частинами.

Пунктом .7.2 Статуту ОСББ визначені обов`язки співвласників, зокрема:

- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі;

- сплачувати належні штрафи та пеню.

20.05.2023 року відбулись Загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення про встановлення щомісячих обов`язкових внески для здійснення витрат на утримання будинку для власників: житлових приміщень- 9,46 грн/м2, внесок за послуги диспетчера та охоронця для власників: житлових приміщень - 120 грн /міс, робити одноразові внески в межах кошторису таких робіт, на невідкладні роботи, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач свої обов`язки зі щомісячних виплат на утримання будинку не виконує. Станом на 01.01.2024 року має заборгованість (травень 2021 - грудень 2023) у розмірі 27213,14 грн.

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вище викладеного, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» заборгованість з житлово-комунальних послуг за період з травня 2021 року по грудень 2023 року в сумі 27 213, 14 грн., 3% річних в сумі 2183, 01 грн., та інфляційні втрати у сумі 10 799, 78 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 07 червня 2024 року представник позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» адвокат Кобзаренко Юрій Васильович подав апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим що, застосувавши ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, акцентуючи увагу на моменті виникнення права власності, суд першої інстанції не застосував норму права, яка стосується саме випадків користування квартирами державного або комунального житлового фонду. Громадяни України, які отримали за ордером право проживати в квартирі і як наслідок право приватизувати це житло, в контексті Житлового кодексу є наймачами цих квартир.

Зазначає, що Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» регулює питання приміщень державної або комунальної власності.

Частина 4 ст. 12 цього Закону визначає, що «Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.» Оскільки квартира, до набуття права власності (шляхом приватизації) відносилась до державної власності зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком має нести саме відповідач.

Вказує на те що, незважаючи на відсутність передбаченого ст. 61 ЖК України укладеного письмового договору найму жилого приміщення, вселення відповідача до жилого приміщення на підставі ордеру свідчить про законність найму вказаної квартири комунальної власності зазначеною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачає, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Таким чином, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати, передбачені рішенням співвласників, в тому числі сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) покладає на наймача, а не на власника неприватизованої квартири комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Згідно з ч. 6 даної статті Закону заборгованість власників квартир, пов`язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку. За змістом ст. 151 ЖК України та п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 7 жовтня 1992 року, власники квартир зобов`язані проводити оплату за надані житлово-комунальні послуги, зокрема, послуги, направлені на збереження житлового фонду та його належне використання, утримання житлового будинку та прибудинкової території, плата вноситься на відповідний рахунок власника будинку за обслуговування і ремонт будинку.

Відповідно до ст. 179 ЖК України та п. 35 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, власники жилих приміщень зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зазначає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (п. 1 ст. 133 ЦПК). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для підготовки цієї апеляційної скарги залучено адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича, форма здійснення діяльності - Адвокатське об`єднання «Ю.Д.К.». Між АО «Ю.Д.К.» та позивачем укладений Договір № 9/1 від «04» червня 2024 р., визначений фіксований гонорар у розмірі - 4000,00 грн, які сплачені на рахунок АО «Ю.Д.К.».

З огляду на викладене, просить суд вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу.

19 липня 2024 року до Київського апеляційного суду відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

У вказаному відзиві відповідач зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а тому такою що не підлягає задоволенню.

Вказував на те, що згідно з положеннями ст. 322 ЦК України саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-ХП, власниками неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є територіальна громада (в особі місцевих рад) або держава (в особі державних підприємств, організацій, установ).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-Ш, співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі;

Окрім того, відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу України від 30.06.1983 р. № 5464-Х, мешканці неприватизованих квартир, що належать до державного житлового фонду, є наймачами.

Згідно з ч. 1, ст. 7 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ, з моменту отримання ордеру (копія наявна у матеріалах справи) 30.11.2007 до 04 березня 2024 року, відповідач користувався житлом на умовах найму, тобто був наймачем.

Таким чином, протягом усього спірного періоду, від моменту створення ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» 7 березня 2021 року до набуття ним права власності на квартиру, 4 березня 2024 року, обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, на думку відповідача, був обов`язковим для Київської міської ради, як власника житлового приміщення під номером АДРЕСА_1 , яка в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна та зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

З усіх вищевказаних норм випливає, що зобов`язання зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території має нести саме власник квартири - Київська міська рада.

Зазначає, що оскільки право власності на квартиру у нього виникло лише 04.03.2024 року, тобто, у момент коли була здійснена державна реєстрація права власності на квартиру, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №369007582, то борг нарахований йому за період з травня 2021 року по грудень 2023 вважає необгрунтованим і вимогу позивача щодо його сплати - безпідставною.

Вказує на те, що позивач помилково посилається на норми законодавства, які регулюють правовідносини, що виникають у процесі надання і споживання житлово-комунальних послуг.

Зазначає, що норми, які регулюють надання та сплату вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі і Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, що виникли між відповідачем та позивачем, оскільки внески на утримання будинку та прибудинкової території не є житлово- комунальними послугами. Відповідно до п. 2, ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не є предметом регулювання цього Закону.

Саме такої правої позиції дотримується Київський апеляційний Суд у постанові по справі № 753/21367/23, а також інші суди у справах № 750/15386/23, № 750/6161/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в будинку АДРЕСА_2 , 07 березня 2021 року було створено та 23 березня 2021 року зареєстровано ОСББ « Наша щаслива оселя 9-Б», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.( а.с. 6-7).

Відповідно до Статуту ОСББ « Наша щаслива оселя 9-Б», затвердженого установчими зборами відповідно до протоколу № 1 від 20 лютого 2021 року, п. 1 розділ 1 - ОСББ « Наша щаслива оселя 9-Б» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 ; п.2.3 Розділ 2 - завданням та предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; п. 3.2 розділ 3 - вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. П.3. 3 розділ 3 - до виключної компетенції загальних зборів належить, крім всього іншого - визначати порядок сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; П.7. 2 Розділ 7 - співвласник зобов`язаний, крім всього іншого: виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо. ( а.с. 8-27).

12.04.2021 року відбулись Загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення до переходу на самостійне утримання будинку, затвердити кошторис згідно якого встановили щомісячні обов`язкові внески для здійснення витрат на утримання будинку для власників: житлових приміщень- 6,30 грн/м2, внесок до ремонтного фонду 1 грн/м2. загальної площі нерухомого майна, внесок до резервного фонду 0,50 грн/м2 загальної площі нерухомого майна, внесок за послуги диспетчера та охоронця для власників: - житлових приміщень -100 грн /міс, робити одноразові внески в межах кошторису таких робіт, на невідкладні роботи, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді.( а.с. 33-35).

20.05.2023 року відбулись Загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення про встановлення щомісячних обов`язкових внесків для здійснення витрат на утримання будинку для власників: житлових приміщень- 9,46 грн/м2, внесок за послуги диспетчера та охоронця для власників: - житлових приміщень - 120 грн /міс, робити одноразові внески в межах кошторису таких робіт, на невідкладні роботи, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді, що підтверджується протоколом № 2 загальних зборів ОСББ ( а.с. 36-38).

Відповідно до ордеру У 02867 від 07.12.2007 року квартира за адресою АДРЕСА_3 була надана у користування ОСОБА_1 з сім`єю з чотирьох осіб( а.с. 57).

Як вбачається із свідоцтва про права власності від 03 листопада 2023 року, квартира за адресою АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , та членам його сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у рівних долях. ( а.с. 69).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за спожиті за комунальні послуги за період з січня 2021 року по січень 2024 року в АДРЕСА_3 наявна заборгованість у розмірі 27 213, 14 грн. (а.с. 29).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки судом встановлено, що відповідач разом із сім`єю набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 лише у листопаді 2023 року, а позивачем не доведено що у період з квітня 2021 він був членом ОСББ та власником вказаної квартири, то заявлені ОСББ позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Як було встановлено судом, в будинку АДРЕСА_2 07 березня 2021 року було створено та 23 березня 2021 року зареєстровано ОСББ « Наша щаслива оселя 9-Б», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.( а.с. 6-7).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», далі - Закон № 2866-ІІІ).

Відповідно до положень ст. 4 цього Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Ст. 10 Закону № 2866-ІІІ визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту тощо.

За приписами ст. 15 Закону № 2866-ІІІ співвласник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Ст. 16, 17 Закону № 2866-ІІІ визначені права об`єднання, які належать йому відповідно до законодавства та статуту, серед яких право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів та вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (стаття 20 Закону № 2866-ІІІ).

Відповідно до ст. 22 Закону № 2866-ІІІ для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).

Цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а відтак його положення є спеціальними для спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч. 3 ст. 12 Закону № 417-VIII).

Ч. 4 цієї норми передбачено, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Водночас відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 2189-VIII від 09.11.2017, далі також - Закон про житлово-комунальні послуги).

Ст. 1 цього Закону дає визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За нормою ст. 2 Закону про житлово-комунальні послуги предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг (ст. 6 Закону про житлово-комунальні послуги).

За визначенням, наданим у ст. 2 Закону «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 Закону про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

За змістом положень цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з нормою ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як було встановлено судом, відповідно до ордеру У 02867 від 07.12.2007 квартира за адресою АДРЕСА_3 була надана у користування ОСОБА_1 з сім`єю з чотирьох осіб ( а.с. 57).

За приписами ст. ст. 66, 67, 68 Житлового кодексу України, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 № 45 з подальшими змінами та доповненнями), наймач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 509 ЦК України дає визначення зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз вищенаведених законодавчих положень в їх системній сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України про договір дає підстави для висновку, що наймач квартири та/або нежитлового приміщення комунальної власності в розумінні Закону про житлово-комунальні послуги є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, зобов`язання по оплаті вартості фактично спожитих житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а отже відсутність оформленого письмового договору щодо надання таких послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.

Схожі висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 19.08.2019 у справі № 641/7403/16-ц, від 13.11.2019 у справі 686/14833/15-ц.

В матеріалах справи відсутні докази того, що послуги з управління багатоквартирним будинком у спірний період не надавались, чи надавались іншими господарюючими суб`єктами.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту, що в період з квітня 2021 року відповідач був членом ОСББ та власником вказаної квартири, а тому він не зобов?язаний сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території з огляду на те, що відповідач, як дійсний споживач послуг зобов`язаний брати участь у покритті внески та витрат на утримання будинку нарівні з членами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» так як він отримував вказані послуги у вказаний період як наймач квартири АДРЕСА_1 .

Окрім того, як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач частково сплачував вартість наданих йому послуг, що у свою чергу свідчить про визнання наявності такого боргу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» має право на відшкодування інфляційні втрат та 3% річних нарахованих на суму заборгованості.

Згідно з розрахунком, наданим Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б»відповідач, як споживач послуг, з травня 2021 року своєчасно не вносив кошти, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 січня 2024 року становить 27 213, 14 грн., інфляційна складова боргу-10 799, 78 грн., 3 % річних становить 2 183, 01 грн.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 не спростований та жодних заперечень щодо його неправильності від відповідача не надійшло.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» підлягає задоволенню, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 27 213, 14 грн., інфляційної складової боргу-10 799, 78 грн., 3 % річних в сумі 2 183, 01 грн.

Окрім того, позивач просив суд стягнути із відповідача витрати на правову допомогу понесені ним при поданні позовної заяви.

На підтвердження понесених витрат сторона апелянта надала: договір про надання правової допомоги адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем клієнту -ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» від 10 січня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової ( правничої) допомоги від 10.01.2024 року за яким вартість наданих послуг адвокатом становить 2 800 грн., вихідний платіж № 102 відповідно до якого ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» здійснило переказ коштів у сумі 2800 грн. Білецькому Б.М. , з призначенням платежу за надання правничої допомоги згідно дог. б/н від 10.01.2024 року.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналізуючи подані докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доведеними, обґрунтованими та співмірними складності справи та об`єму виконаної адвокатом роботи є витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача у розмірі 2 800,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просив суд також стягнути з ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.

Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

У справі, що переглядається представництво інтересів позивача-апелянтаздійснював адвокат Кобзаренко Юрій Васильович на підставі ордеру серії АІ № 1628718 від 06 червня 2024 року в якому зазначено про надання правової допомоги на підставі договору № 9/1 від 04 червня 2024 року.

Поряд з цим, матеріали справи не містять і заявником не надано завірений належним чином примірник договору № 9/1 від 04 червня 2024 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокат Кобзаренко ЮріємВасильовичем (або витяг з такого договору).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем-ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» не доведено належними та допустимими доказами укладення між ним та адвокатом Кобзаренко ЮріємВасильовичем договору № 9/1 від 04 червня 2024 року та надання адвокатом позивачу саме на підставі цього договору правової допомоги у даній справі. Також не надано підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

При зверненні до суду апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий бір у розмірі 4542 грн.

За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича задоволено, рішення суду скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 7 570 грн (3028 грн + (3028 грн х 150%/100).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 61, 66, 67, 68 ЖК України, ст. 1,4, 10, 15, 16, 17, 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.1, 2, 7, 9, 22 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст. ст.133, 137, 142, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» адвокатаКобзаренка Юрія Васильовича задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» (ЄДРПОУ 44071222) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 27 213, 14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» ( ЄДРПОУ 44071222) 3% річних у розмірі 2 183, 01 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 10 799, 78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» ( ЄДРПОУ 44071222) витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 2 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» ( ЄДРПОУ 44071222) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 7 570 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: