Постанова

від 10.09.2024 по справі 308/7930/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/7930/24 пров. № А/857/17049/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Коваля Р.Й., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання Демидюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року у справі 308/7930/24 (головуючий суддя Бедьо В.В., м. Ужгород) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з адміністративним позовом до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову (повідомлення) про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії PPU № 2402639 від 23.04.2024 року, якою позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500,00 гривень.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови (повідомлення) про накладенняадміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, яке зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії PPU № 2402639 від 23.04.2024 задоволено частково.

Постанову Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради. серії PPU № 2402639 від23.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.152-1Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500,00 грн. скасовано.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст.152-1 КУпАП - закрито.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 90 копійок.

10 червня 2024 року представник позивачки подав до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача. У такій заяві представник позивача просить стягнути із відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року заяву адвоката Косаковського Валентина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат до Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково.

Стягнути з відповідача Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 000 ( чотири тисячі) гривень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні такої заяви. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заявником долучено Остаточний акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04 червня 2024 року, яким підтверджено, що Адвокатським бюро Коваленка «Ковалекс» в особі керуючого Коваленка Олександра Миколайовича надано, а ОСОБА_2 прийнято в повному обсязі послуги по наданню правової/юридичної допомоги визначеної Договором про надання правової допомоги №24/2024 від 30.03.2024. Скаржник звертає увагу на те, що стороною по договору №34/2024 є ОСОБА_1 , а отримувачем послуг по наданню правової/юридичної допомоги згідно Остаточного акту виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2024 року по Договору №24/2024 ОСОБА_2 . Таким чином, апелянт вважає, що вказаний Акт про надання послуг з правничої допомоги від 04.06.2024 не може бути належним доказом по справі №308/7930/24 про стягнення витрат на правничу допомогу за позовною заявою ОСОБА_1 .

З врахуванням наведеного, Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосуваннясудом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку,що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У ситуації, що розглядається, між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Коваленка «КОВАЛЕКС» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №34/2024 від 30.03.2024 року, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

- договір про надання професійної правничої допомоги № 34/2024 від 30.03.2024 р.;

- Додаток №1-ц/а до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2024;

- остаточний акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2024;

- рахунок-фактура від 04.06.2024.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що адвокатом Косаковським В.О. надано докази на підтвердження реальності витрат на правову допомогу ( остаточний акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.06.2024, рахунок-фактуру від 04.06.2024).

Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу не звернув увагу на остаточний акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.06.2024 та рахунок-фактуру від 04.06.2024, лише обмежившись посиланням на зазначений акт виконаних робіт від 04.06.2024.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження надання правової допомоги, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності виходячи з наступного.

До матеріалів справи представник позивача Косаковський В.О. долучив Договір про надання правничої допомоги № 34/2024 між ОСОБА_1 та «Адвокатським бюро Коваленка «Ковалекс» в особі керуючого Коваленко Олександра Миколайовича, додаток № 1-ц/а до договору про надання правої допомоги до договору № 34/2024, остаточний акт виконаних робіт 04.06.2024 року, рахунок фактура від 04.06.2024.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши долучені документи представником позивача, звертає увагу на те, що Договір укладено з ОСОБА_1 , а остаточний акт виконаних робіт 04.06.2024 року підтверджує, що «Адвокатське бюро Коваленка «Ковалекс» в особі керуючого Коваленко Олександра Миколайовича надав, а ОСОБА_2 прийняла в повному обсязі послуги по наданню правової юридичної допомоги визначені договором про надання правої допомоги № 24/2024 від 30.03.2024 року.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги розбіжності в поданих документах адвокатом Косаковським В.О. на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: стороною по договору № 34/2024 є ОСОБА_1 , а отримувачем послуг по наданню правової/юридичної допомоги зазначеної в остаточному акті виконаних робіт (наданих послуг) ОСОБА_2 по договору № 24/2024 приходить до висновку, що недостовірність в складених документах створюють обґрунтований сумнів у пов`язаності витрат з розглядом справи, а також у правдивості поданих доказів в цілому.

Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.139, 229 ч. 4, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління муніципальної варти Ужгородської міської ради задовольнити.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року у справі 308/7930/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви адвоката Косаковського Валентина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. Й. Коваль С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 19 вересня 2024 року.