Ухвала

від 19.09.2024 по справі 200/15782/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа №200/15782/21

адміністративне провадження № К/990/29670/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року

у справі №200/15782/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтинентгруп" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерконтинентгруп" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 року № 283870 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.11.2021 року № 283870 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинентгруп» адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 200/15782/21 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції вказаної постанови. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 200/15782/21 - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 08 квітня 2024 року, 13 травня 2024 року, 27 травня 2024 року та від 22 липня 2024 року касаційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повернуті особі, яка їх подала.

30 липня 2024 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повторно звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишено без руху із наданням скаржнику строку у 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданням належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.

23 серпня 2024 року від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обгрунтування вказаної заяви скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови складено 19 лютого 2024 року та зареєстровано відповідачем 20 лютого 2024 року за номером 8036/0/7-24, що, на думку останнього, свідчить про дотримання встановленого строку на касаційне оскарження при поданні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто. Відповідачем повторно подано касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року знову повернуто скаржнику. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року повернуто касаційну скаргу у зв`язку із відсутністю підстав касаційного оскарження. На думку скаржника, касаційну скаргу подано в максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої касаційної скарги.

Перевіривши вказану заяву, Верховний Суд зазначає наступне.

Так відповідно до пункту 6 частини п`ятої 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження скаржником не наведено.

Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення).

Слід зазначити, що організація роботи діловодства Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є суб`єктивними чинниками та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Так згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) вже неодноразово зверталось до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами. При цьому, вперше касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року подано 13 березня 2024 року. Проте, ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повернуто скаржнику, та отримано ним 12 квітня 2024 року. 23 квітня 2024 року відповідач вдруге звернувся до Верховного Суду, однак ухвалою від 13 травня 2024 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику та доставлено до електронного кабінету 13 травня 2024 року о 17:38 год, що відповідно до приписів статті 251 КАС України вважається врученим наступного дня - 14 травня 2024 року. 24 травня 2024 року касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) втретє надійшла до Верховного Суду, проте ухвалою від 27 травня 2024 року касаційну скаргу повернуто скаржнику. Копію ухвали отримано відповідачем 31 травня 2024 року. При цьому із повторною касаційною скаргою скаржник звернувся 27 червня 2024 року (майже через місяць після отримання ухвали про повернення). Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику, яку останній отримав цього ж дня, та повторно звернувся з касаційною скаргою - 30 липня 2024 року.

Крім того, зважаючи на те, що ухвала Верховного Суду від 27 травня 2024 року отримана скаржником 31 травня 2024 року, останній не був позбавлений права в розумний строк подати касаційну скаргу повторно.

Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку.

Верховний Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання певних гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превалюючим у правовідносинах із іншими особами.

Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання касаційної скарги пройшло 5 місяців, у зв`язку із неподанням обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, та у силу положень пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпусткою судді Мацедонської В.Е. та розпорядженням судді Білак М.В., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 329, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №200/15782/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтинентгруп" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська