Постанова

від 19.09.2024 по справі 640/18667/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 640/18667/20

адміністративне провадження № К/990/16224/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючий суддя Єгорова Н.М., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.) у справі № 640/18667/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій/записів,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1, Держаний реєстратор) та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі також відповідач -2, Відділ з питань реєстрації), у якому просив:

визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії/записи № 10661050004011553 (про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) та № 10661070005011553 (про зміну керівника юридичної особи) від 23 червня 2018 року, вчинені державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною Аллою Борисівною щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А», ідентифікаційний код 39678489.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною Аллою Борисівною 23 червня 2018 року, а саме: про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників (запис № 10661050004011553) та про зміну керівника юридичної особи (запис № 10661070005011553).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга була обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції є передчасними та не підтверджені відповідними доказами, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема не застосовано наслідки пропуску строку звернення до суду.

Також з апеляційною скаргою звернулась Державний реєстратор відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубина А.Б., в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб-підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни, Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій/записів залишено без розгляду.

28 червня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 25 червня 2022 року, у якій просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року скасувати, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

03 серпня 2022 року від відповідача-1 надійшло заперечення на касаційну скаргу.

10 серпня 2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу.

25 серпня 2022 року від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

26 серпня 2022 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

16 лютого 2024 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач здійснив реєстраційні дії з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки вони вчинені у період дії ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у справі № 754/7938/18, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій з юридичною особою - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А», ідентифікаційний код - 39678489 до постановлення рішення по справі № 754/7938/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання загальних зборів ОСББ «Самоврядна громада Жукова-53-А» від 05 червня 2018 року неправомочними та рішення зборів недійсними.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у справі № 754/7938/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій з юридичною особою - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А», ідентифікаційний код - 39678489 до постановлення рішення по справі № 754/7938/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання загальних зборів ОСББ «Самоврядна громада Жукова-53-А» від 05 червня 2018 року неправомочними та рішення зборів недійсними.

Проте 23 червня 2018 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною Аллою Борисівною вчинено реєстраційні дії, а саме: про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників (запис №10661050004011553) та про зміну керівника юридичної особи (запис №10661070005011553), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Незгода позивача з вказаними реєстраційними діями, вчиненими відповідачами, обумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За позицією суду першої інстанції, враховуючи наявність ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у справі № 754/7938/18, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій з юридичною особою - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А», ідентифікаційний код - 39678489 до постановлення рішення по справі № 754/7938/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання загальних зборів ОСББ «Самоврядна громада Жукова-53-А» від 05 червня 2018 року неправомочними та рішення зборів недійсними, яка підлягає негайному виконанню, реєстраційні записи, проведені в період її дії, неможливо вважати законними, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 у справі № 640/6438/19 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва пояснення від 14 червня 2019 року (вх. №03-14/63973/19 від 19 червня 2019 року), відповідно до яких останній зазначає про протиправність оскаржуваних реєстраційних дій та просить задовольнити позов ОСОБА_6 . Також за змістом протоколу судового засідання від 20 червня 2019 року у справі № 640/6438/19 ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у тексті позовної заяви зазначав, що про порушення прав дізнався після отримання відмови Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 30 червня 2020 року № 29-17/698.

Однак, будь-яких обставин, які б перешкоджали йому, починаючи з червня 2019 року, звернутися до суду з позовом не зазначено.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що позивач був учасником справи № 640/6438/19, в якій оскаржувались ті самі реєстраційні дії, що оскаржує позивач, отже останній знав про існування оскаржуваних рішень станом на 14 червня 2019 року (дата підписання пояснень ОСОБА_1 ).

Водночас до суду з позовною заявою звернувся 11 серпня 2020 року, тобто зі впливом шестимісячного строку звернення до суду, який необхідно обраховувати з дня, коли позивач повинен був дізнатись про порушення свого права.

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що позивачем не подано до суду першої інстанції заяви про поновлення пропущеного строку звернення, відзив позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні поважні причини, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання ОСОБА_1 позовної заяви у межах шестимісячного строку на виконання вимог КАС України, а тому така позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено таке:

скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції всупереч частині третій статті 308 КАС України не досліджував докази в обґрунтування доводів позивача про те, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 судовим рішенням не вирішувалися, проігнорувавши правові висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 826/14632/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 820/9811/13-а, від 21 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17;

ОСОБА_2 є неналежним апелянтом, без визначення процесуального статусу;

суд апеляційної інстанції безпідставно залишив позовну заяву без розгляду, застосувавши частину першу статті 319 КАС України, пункт восьмий частини першої статті 240 КАС України без доказів наявності цих обставин в суді першої інстанції.

Водночас наполягає на відсутності висновку Верховного Суду за подібних правовідносин;

судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду, оскільки Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, звернувшись з заявою 22 травня 2020 року.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач-1 зазначає, що у постановах Верховного Суду, на які покликається скаржник не вирішувалося питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Вважає, що правові висновки у зазначених скаржником справах, сформовані за правовідносин, які не є подібними до правовідносин у межах цієї справи.

Вважає, що ОСОБА_2 є особою, яка не брала участі у справі, проте суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи та (або) обов`язки.

Держаний реєстратор також зазначає, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не передбачає досудового вирішення спорів. Зазначеним законом передбачено можливість оскарження дій реєстратора протягом 2 місяців з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про такі дії. Акцентує увагу на тому, що позивач знав про оскаржувані рішення реєстратора 14 червня 2019 року, проте до 14 серпня 2019 року не оскаржив, відповідно строк звернення до суду обчислюється в загальному порядку.

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що касаційну скаргу подано особою, що не має права її подання, оскільки за змістом касаційної скарги ОСОБА_1 діє не від власного імені, а в порядку представництва інтересів співвласників багатоквартирного будинку.

Вважає, що касаційне провадження відкрито за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 328 КАС України.

Також зазначає, що він є Головою ОСББ «Екос 53А» (колишня назва ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-«А»), запис про що до ЄДР внесено на підставі рішення державного реєстратора, що оскаржується.

Акцентує увагу на тому, що наслідком виконання рішення є виключення запису про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців та поновлення попереднього запису, та відповідно унеможливлює використання ним прав та обов`язків голови ОСББ «Екос 53А».

Стверджує, що рішення суду першої інстанції впливає на його права та обов`язки.

В додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які він покликається в касаційній скарзі стосуються застосування норм права щодо суті спору, так і норм права при вирішенні питання звернення до суду особи, яка не брала участі у справі.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

В додаткових поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, висновки якої мають значення для розгляду цієї справи.

Стверджує, що незалежно від пропуску строку звернення до суду, заявлені вимоги фактично розглянуті в межах справи № 910/15792/20.

Також стверджує, що позов до адміністративного суду подано з порушенням юрисдикції та заявлено до неналежного відповідача.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 328 КАС України регламентовано право осіб, які не брали участі у справі, оскаржити до суду касаційної інстанції судові рішення судів першої та апеляційної інстанції лише у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Згідно із частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів фізичної чи юридичної особи.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Колегія суддів враховує, що предметом касаційного оскарження є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року, яка прийнята за результатом фактичного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 18 жовтня 2021 року, ініційований особою, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 та Державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб-підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною А.Б.

Питання щодо порушення позивачем строків звернення до суду порушено саме в апеляційній скарзі особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивач не викладав своїх доводів щодо дотримання строку звернення до суду, зазначаючи, що права, свободи та обов`язки ОСОБА_2 як фізичної особи жодним чином не вирішувалися рішенням суду першої інстанції.

Отже, суд мав встановити чи вирішувались оскарженим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка звернулась з апеляційною скаргою.

Проте суд апеляційної інстанції, без вирішення питання щодо наявності або відсутності порушених прав особи, яка не брала участі у справі, надав перевагу питанню щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та питання щодо інтересів апелянта не вирішував.

Водночас у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 червня 2008 року у справі № 2/164-35/246, судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція, в цілому, підтримана Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року у справі № 904/5618/17, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, від 10 квітня 2019 року у справах № 813/661/17 та № 753/21690/17, ухвалах від 19 жовтня 2018 року у справі № 826/13182/17 та від 16 грудня 2020 року у справі № 821/1900/16, від 09 травня 2023 року у справі № 640/6686/19.

Проте, як зазначено вище, суд апеляційної інстанції в постанові від 19 травня 2022 року взагалі не перевіряв та не вирішував питання щодо наявності або відсутності порушених прав та інтересів - ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку доводам касаційної скарги позивача та відзивам на касаційну скаргу інших учасників справи в частині права ОСОБА_2 на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою.

Щодо вирішення питання дотримання строків звернення до суду позивачем з цим позовом, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Водночас, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021 у справі №140/2046/19, від 10.06.2020 у справі №620/1715/19, від 23.09.2020 у справі №640/5645/19, від 03.12.2020 у справі №817/660/18, від 17.03.2021 у справі №160/3092/20, від 18.03.2021 у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 09.06.2022 у справі №160/15960/20, від 05.05.2022 у справі №420/6134/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України під час розгляду цієї справи.

Зокрема, у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду».

Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений й постановах Верховного Суду від 14.07.2022 (справа №380/10649/21) та від 28.08.2023 (справа №400/11304/21).

Предметом спору є реєстраційні дії/записи № 10661050004011553 (про зміну повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) та № 10661070005011553 (про зміну керівника юридичної особи) від 23 червня 2018 року вчинені державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубина Аллою Борисівною щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А», ідентифікаційний код 39678489.

Ухвалою від 18 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі. На етапі відкриття провадження у справі, судом, не досліджувалося та не вирішувалося питання дотримання позивачами строку звернення до суду, оскільки суд вважав, що такий строк не пропущено.

Натомість суд апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутність підстав для визнання пропуску строку поважним.

Водночас, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачам звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

Втім, зі змісту судового рішення слідує, що суд апеляційної інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, а висновок про відсутність підстав для визнання пропуску строку поважним зроблено без врахування думки позивача.

З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Водночас колегія суддів критично оцінює покликання суду апеляційної інстанції на те, що відзив позивача на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не містить обґрунтування поважності причин пропуску строку, оскільки судом не вирішено питання щодо права ОСОБА_2 на звернення з цією апеляційною скаргою.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги, що предметом касаційного перегляду було вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів не надає оцінку доводам ОСОБА_2 щодо тотожності позовних вимог цієї справи зі справою № 910/15792/20.

Також не підлягає задоволенню клопотання відповідача-1 про закриття касаційного провадження на підставі підпунктів 2,3 частини першої статті 339 КАС України з огляду на таке.

В обґрунтування клопотання відповідачем-1 зазначено, що касаційна скарга подана не в інтересах ОСОБА_1 , а в інтересах ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А», а отже на користь особи, що не брала участі у справі.

Згідно частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Ухвалою від 18 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі за позовною заявою фізичної особи ОСОБА_1 .

За змістом статті 328 КАС України позивач має право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

В свою чергу доводи за змістом касаційної скарги, не позбавляють ОСОБА_1 статусу позивача та права звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі № 640/18667/20 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на продовження розгляду для вчинення судом процесуальних дій відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року у справі № 640/18667/20 скасувати.

Справу № 640/18667/20 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

А.Ю. Бучик