Ухвала

від 19.09.2024 по справі 160/24663/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа №160/24663/23

адміністративне провадження № К/990/15501/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 (суддя - Сидоренко Д. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 (колегія суддів у складі: Білак С. В., Чабаненко С. В., Юрко І. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену професійним захворюванням набутим під час проходження служби, грошові кошти в сумі 536 000,00 грн, без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024, відмовлено у відкритті провадження у справі № 160/24663/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Суд зазначив, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень або визнання неправомірною бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів. На думку суду, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зазначив, що в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору. Суд встановив, що предметом поданого позову є стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням набутим під час проходження служби, грошові кошти в сумі 536 000,00 грн. Водночас позивачем не заявлено вимог до відповідача вирішити публічно-правовий спір, а тому, на думку суду, вимога про стягнення моральної шкоди не може бути розглянута адміністративним судом. Оскільки вимога про відшкодування шкоди заявлена позивачем не в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, суд дійшов висновку, що вона підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями статей 19, 21 КАС України, якими визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, є інвалідом другої групи та йому встановлено 80% втрати професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, його було звільнено у зв`язку із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що відноситься до публічної служби.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень залишили поза увагою той факт, що Верховний Суд в постанові від 27.10.2021 у справі № 212/9599/20 в аналогічних правовідносинах, на яку позивач посилався у своїй позовній заяві, дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 757/70264/17-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у конкретних правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку із чим - прийняттям, проходженням або звільненням виник спір.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги

22.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 160/24663/23.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 уважає, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що призвело, на думку позивача, до завдання йому моральної шкоди, оскільки військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» встановлено, що внаслідок тривалої праці в Міністерстві внутрішніх справ України ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність і набув захворювання, які пов`язані з проходженням служби. Так, позивач зазначає, що за довідками МСЕК від 23.06.2021 серії 12ААВ № 350135 та серії 12ААА № 044972, йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 80% та ІІ група інвалідності, безтерміново. Відповідно до рекомендації МСЕК позивач потребує нагляд та лікування в г/ентеролога, сімейного лікаря СКЛ.

При цьому, позивач в позовній заяві посилався на постанову Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 212/9599/20, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю, відповідно до статті 19 КАС України, є публічно-правовим спором і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, питання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби в органах внутрішніх справ входило до предмета доказування у справі № 212/9599/20, розгляд якої здійснювався Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду і рішення по якій прийнято судом касаційної інстанції 27.10.2021.

Так, у справі № 212/9599/20 судами встановлено таке.

ОСОБА_3 з 15.11.1993 по 22.04.2014 перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 № 92 о/с ОСОБА_3 був звільнений зі служби за пунктом 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 22.04.2014.

Відповідно до акту розслідування від 14.04.2014, з ОСОБА_3 05.11.2002 стався нещасний випадок - у період проходження служби, при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку від 09.06.2012 та акту про нещасний випадок 09/12 від 08.08.2012, що стався з ОСОБА_3 09.06.2012, нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків та останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого пошкодження внутрішньо-бокової зв`язки, заднього рогу внутрішнього меніска правого колінного суглобу.

Внаслідок отриманих травм, за висновком МСЕК (довідка серії АГ № 0000510), позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності (трудове каліцтво 05.11.2002, акт від 14.04.2014 № 2014/1).

Відповідно довідки МСЕК серії 10ААГ № 023076, позивачу встановлено третю групу інвалідності та протипоказана важка праця, вимушена поза, довга хода, переохолодження, навантаження на праву ногу.

Згідно з свідоцтвом про хворобу 196 від 11.04.2014, причинний зв`язок між встановленим діагнозом та каліцтвом (п. 12), є наслідком перенесеної автодорожньої полі травми від 05.11.2002.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 за моральну шкоду, спричинену нещасним випадком при виконанні службових обов`язків під час проходження служби 100 000,00 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь держави судовий збір в розмірі 1000,00 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нещасні випадки, які мали місце 05.11.2002 та 09.06.2012, призвели до каліцтва позивача ОСОБА_3 , внаслідок яких йому було встановлено втрату професійної працездатності 50%. Ушкодження здоров`я сталося в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, тому наявні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку із відшкодування завданих позивачеві моральних страждань через ушкодження здоров`я.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалості, істотності вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідності проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливості відновлення попереднього стану та відсотка втрати ним професійної працездатності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.07.2021 рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2021 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні службових обов`язків під час проходження служби закрито. Повідомлено ОСОБА_3 , що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Роз`яснено ОСОБА_3 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Компенсовано Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги у цивільній справі № 212/9599/20 у розмірі 1500,00 грн за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість вирішення даного спору у порядку цивільного судочинства, адже спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.07.2021, постановою від 27.10.2021 залишив її без змін.

Так, у постанові від 27.10.2021 у справі № 212/9599/20 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду з матеріалів справи встановив, що предметом спору є відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, отриманого під час проходження публічної служби в органах внутрішніх справ.

Також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. При цьому, Суд встановив, що позивач у період з 15.11.1993 по 22.04.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ, є інвалідом третьої групи та йому встановлено 50% втрати професійної працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, його було звільнено у зв`язку із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що відноситься до публічної служби.

Отже, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що зазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі, а тому спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю, відповідно до статті 19 КАС України, є публічно-правовим спором і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, яка розглядається (№ 160/24663/23), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями статей 19, 21 КАС України, якими визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки вимога про відшкодування шкоди заявлена позивачем не в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, вона підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень залишили поза увагою той факт, що Верховний Суд в постанові від 27.10.2021 у справі № 212/9599/20 в аналогічних правовідносинах, на яку позивач посилався у своїй позовній заяві, дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю, відповідно до статті 19 КАС України, є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з питання відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням набутим під час проходження служби в органах внутрішніх справ відсутнє.

З огляду на те, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, вказуючи на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про розгляд спірних правовідносин судами цивільної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з указаних у цій ухвалі правових питань.

Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу № 160/24663/23 з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк ,

Судді Верховного Суду