Рішення

від 10.09.2024 по справі 303/7311/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/7311/23

2/303/1135/23

ряд. стат. звіту №7

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

за участю секретаря судових засідань Лукач К.М.,

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудуцивільну справузапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (третіособи:ТОВ«Фінансовакомпанія «ТрансФінанс»,приватнийнотаріусТромпак НаталіяВасилівна)провизнаннянерухомого майнаоб`єктомспільноїсумісної власностіподружжя,визнаннячастоккожного знихуправі спільноїсумісноївласностіта витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Вказував, що в 1974 році уклав шлюб з ОСОБА_2 , котра у 2006 році в інтересах сім`ї купила земельну ділянку в урочищі «Синяк», на якій за спільні кошти подружжя побудувало два житлові будинки площею 194,8 та 301,75 кв. м. Надалі без його відома власники будинків неодноразово змінювалися на підставі низки правочинів, за останнім з яких право власності на них у листопаді 2019 року набув ОСОБА_3 .

Позивач вважає всі правочини щодо спірних будинків незаконними та просить визнати за ним право власності на частку кожного з них, як побудованих під час його перебування у шлюбі з їх титульним власником, та витребувати ці частки від ОСОБА_3 .

Відповідачка ОСОБА_2 повністю визнала позов, підтвердила наведені у позовній заяві обставини та не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Бойко Б.Б. до суду не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Залучене до участі у справі як третя особа без самостійних вимог, ТОВ «ФК «Транс Фінанс», що є іпотекодержателем щодо спірних об`єктів нерухомості, надало письмові пояснення, згідно з якими просять врахувати, що в іпотеку було передано повністю житлові будинки та земельну ділянку, а не їх частини, і позивач, будучи обізнаним з умовами договору іпотеки, надав свою згоду на передачу цих об`єктів в іпотеку. Тому його твердження щодо належності позивачу іпотечного майна, як такого, що набуто за час шлюбу є помилковим.

Приватний нотаріус Тромпак М.В., яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, до суду не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним( частина 4 статті 41 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами статті 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом статті 357 ЦК, під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до положень частини 1 статті 368 і частини 2 статті 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При розв`язанні цього спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення, згідно з яким право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити своє приватне право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні права позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних прав позивач звернувся до суду.

Суд також зауважує, що виключно позивачу належить право обирати спосіб захисту порушеного права.

Отже, щоб захистити порушене право, особа, яка пред`являє віндикаційний позов насамперед має довести наявність у неї права на спірне майно або на його частину. Водночас, якщо позивач вимагає повернення майна відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (статті 387, 388 ЦК України).

Статтею 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 925/1351/19).

Водночас у постанові від 22 січня 2020 року (справа №910/1809/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34 постанови).

Водночас у постанові від 23.11.2021 р. (справа № 359/3373/16-ц) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі.

Отож,у контекстірозглядуваної справисуд вважаєвимоги позивачапро визнаннянерухомого майнаоб`єктом спільноїсумісної власностіподружжя,визнання частоккожного зних управі спільноїсумісної власностіта витребування майназ чужогонезаконного володіння належним способом захисту права власності позивача на частину спірного майна.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 13.07.1974 р. і до цього часу є подружжям.

Рішенням Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 238 від 24 травня 2007 року затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 389319 від 02.06.2007 р. нежитловий будинок площею 301,75 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Без назви, будинок без номера.

Рішенням Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області за № 239 від 24 травня 2007 року затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 389318 від 02.06.2007 р. нежитловий будинок площею 194,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Без назви, будинок без номера.

Надалі житловим будинкам ОСОБА_2 в с. Синяк були присвоєні № 8А площа 301,75 кв. м і № 8Б 194,8 кв. м.

Відповідно до договору № KF50734 від 10 липня 2008 року ОСОБА_2 отримала від ВАТ«Електрон Банк» кредит у сумі 230 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 10 липня 2008 року уклала договір іпотеки, згідно з яким за згодою позивача у цій справі передала в іпотеку Банку житловий будинок АДРЕСА_2 . Без назви на земельній ділянці, площею 0,1016 га.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 25 лютого 2011 року задоволено позов правонаступника за кредитним договором від 10 липня 2008 року ПАТ «Фольксбанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2219569,64 грн.

Також встановлено, що 11 липня 2008 року між ВАТ «Електрон Банк» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KF 50774, відповідно до якого Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 230 000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 11 липня 2018 року під 13,5% річних.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № KF 50774 від 11 липня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, та зареєстрований у реєстрі за № 3993.

За умовами цього договору ОСОБА_2 на забезпечення виконання умов кредитного договору за згодою позивача у цій справі передала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме : земельну ділянку площею 0,1016 га, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, урочище «Синяк» тажитловий будинок загальною площею 301,75 кв. м, який розташований на зазначеній ділянці.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року, задоволені позовні вимоги правонаступника за кредитним договором № KF 50774 від 11 липня 2008 року Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованість в сумі 245 004,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 січня 2010 року (8,0024 гривень за 1 долар США) становить 1 960 620 грн.

За договором про відступне, посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі 30.08.2013 р. за № 751, боржник ОСОБА_5 передав у власність кредиторки ОСОБА_6 земельну ділянку кадастровий номер № 2122755500:02:004:0016 площею 0,1016 га та розташовані на ній будинки АДРЕСА_3 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з текстом цього договору нерухоме майно належить ОСОБА_5 на підставі свідотств про право власності серії ЯЯЯ № 389318, ЯЯЯ № 389319, виданих виконкомом Чинадієвської селищної ради від 02.06.2007 року.

Згідно з договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі 06.11.2013 р. за № 1692, право власності на зазначені будинки перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_7 .

Відповідно до пункту 2 цього договору житлові будинки належать дарувальниці ОСОБА_6 на праві особистої власності на підставі Договору про відступне, посвідченого Петканичем В.І. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу 30.08.2013 року за реєстровим №751. Право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 05.11.2013 року за № 3245636, реєстраційний номер об`єкта 203533921227 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12270488, виданим Держаним реєстратором/приватним нотаріусом Меренич В.В. Право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.11.2013 року за № 3246510 реєстраційний номер об`єкта 203590721227 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12273388, виданим Державним реєстратором/приватним нотаріусом Меренич В.В.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 31 березня 2016 року, вбачається, що власником житлового будинку, загальною площею 301,7 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 .

Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 56362752 від 31.03.2016 року власником іпотечного майна у 2013 році стала ОСОБА_7 .

Ухвалою Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 23.07.2015 р. ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України у зв`язку здійовим каяттям. Водночас судом встановлено, що землевпорядник Чинадіївськоїселищної радиМукачівськгого району ОСОБА_8 06 листопада 2013 року близько 15 години знаходячись в адміністративному приміщенні органу місцевого самоврядування за адресою: АДРЕСА_6 , власноручно заповнила довідку Чинадіївської селищної ради, в якій зазначила неправдиві відомості про те, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_7 , являється власницею будинків у АДРЕСА_8 і за вказаною адресою ніхто не зареєстрований та не проживає, хоча насправді на момент видачі вказаної довідки згідно зі свідоцтвами про право власності на нерухоме майно серії ЯЯ № 389318 та ЯЯЯ № 389319 від 02 червня 2007 року, єдиним власником зазначених будинків являлась ОСОБА_2 . Після цього ОСОБА_8 з метою надання вказаній довідці статусу офіційного документа, не маючи на це відповідних повноважень, підписала цей документ у графі «селищний голова» від імені ОСОБА_9 , завірила відбитком гербової печатки Чинадіївської селищної ради та зареєструвала в журналі реєстрації виданих довідок селищної ради за № 3780. Цього ж дня збула довідку невстановленій особі. Надалі, 06 листопада 2013 року у приміщенні офісу приватного нотаріуса Мукачівського нотаріального округу Тромпак Н.В. невстановленою особою було подано вищезазначену підроблену довідку з метою підтвердження факту права власності ОСОБА_6 на будинки в АДРЕСА_8 , хоча насправді ОСОБА_6 власником вказаних будинків ніколи не являлась і за даною адресою не проживала. Так на підставі вказаного фіктивного документу був укладений договір дарування згаданих будинків за № 1692 від 06 листопада 2013 року.

У вересні 2016 року правонаступник за вищезазначеними кредитними та іпотечними договорами ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитом ОСОБА_4 , а саме на будинок АДРЕСА_9 .

З огляду на те, що на час звернення до суду іпотечний договір від 11 липня 2008 року, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_2 був дійсним, а за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2016 року за номером 56363641 в листопаді 2013 року власником предмету іпотеки стала ОСОБА_7 . обидві вони були визначені відповідачками за вказаним позовом.

Рішенням Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року задоволено позов ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитом ОСОБА_4 , а саме на будинок АДРЕСА_9 .

Ухвалою того ж суду від 15 березня 2018 року стягувача за рішенням Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 17 січня 2017 року замінено з ПАТ «ВіЕс Банк» на ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС», до якого перейшли права кредитора за згадами договорами.

Рішенням Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року задоволено позов ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитом ОСОБА_4 , а саме будинок АДРЕСА_10 .

Ухвалою того ж суду від 05 березня 2018 року стягувача за рішенням Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 року замінено з ПАТ «ВіЕс Банк» на ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС».

За рішенням ТОВ «Рекламна агенція «АртСіті М» від 21.11.2019 р. спірні будинки внесено до статутного фонду товариства, про що того ж дня складено акт приймання-передання об`єктів нерухомості, за яким ОСОБА_10 , який діє на підставі довіреності від 31.10.2019 р., передав, а товариство прийняло зазначене майно, що належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 06.11.2013 р.

Згідно звитягом зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності №189919404,сформованим 22.11.2019р., ОСОБА_7 передала будинок АДРЕСА_10 , у власність ТОВ «Рекламна агенція «АртСіті М» (а.с. 29).

За договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу від 29.11.2019 р., та внесеним до реєстру за № 1127, ТОВ «Рекламна агенція «АртСіті М» продало ОСОБА_3 жилий будинок АДРЕСА_9 на земельній ділянці площею 0,1016 га, кадастровий № 2122755500:02:004:0016.

За договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу від 29.11.2019 р. та внесеного до реєстру за № 1128, ТОВ «Рекламна агенція «АртСіті М» продало ОСОБА_3 жилий будинок АДРЕСА_10 на тій самій земельній ділянці.

Відомості щодо цих правочинів внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2023 рокуборжників ОСОБА_2 , ОСОБА_7 за рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2017 року замінено на ОСОБА_3 на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за якими він є власником предмету іпотеки.

Ухвалою Мукачівського міскрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті. 192 КК України, у зв`язку зі смертю підозрюваного.

Як убачається з ухвали, органами досудового розслідування встановлено, що 21.08.2013 р. ОСОБА_5 на прохання невстановлених осіб, не маючи на меті заволодіння будинками в офісі приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Петканича В.І., який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_11 , уклав (підписав) договір безвідсоткової позики грошових коштів у громадянки ОСОБА_6 , серія НОМЕР_1 , відповідно до якого, він нібито отримав безвідсоткову позику в сумі 2400 000,00 гривень з умовою повернення даної позики до 26.08.2013.

При цьому відповідно до п. 8.1 вказаного договору сторони будуть здійснювати всі необхідні заходи для досягнення згоди шляхом переговорів або вирішують в межах чинного законодавства на користь «позикодавця» відчуження земельної ділянки 2122755500:02:004:0018 площею 0,1016 га та розташованих на ній житлових будинків, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 301,7 м кв. та за № 8Б загальною площею 194,8 м кв., що нібито належать позичальнику ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Надалі, на прохання невстановлених осіб 30.08.2013 р., ОСОБА_5 в офісі приватного нотаріуса Петканича В.І. під приводом неможливості виконання грошового зобов`язання підписав договір про відступне, відповідно до умов якого він відступає ОСОБА_6 нібито належні йому будинки в АДРЕСА_8 . При цьому невстановлені особи надали нотаріусу підроблені копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯ 389318 та серії ЯЯЯ 389319 від 02.06.2007, в яких містилися відомості про те, що ОСОБА_5 є власником даних будинків.

Нотаріусом Петканичем В.І. в п. 9 даного договору зазначено, що право власності на нерухомість у ОСОБА_6 виникає згідно з рішенням суду або шляхом укладення договору відчуження нерухомого майна. У подальшомуневстановлені особи,внесли змінидо цього пунктудоговору та, видаючийого задоговір відчуженнянерухомого майна,05.11.2013 р.подали йогоприватному нотаріусуІршавського нотаріальногоокругу МереничаВ.В.,який провівреєстрацію згаданих будинків за ОСОБА_6 .

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів є беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_5 не мав права власності на спірні будинки, а отже послідовне оформлення переходу цього права від нього до ОСОБА_6 , а далі до ОСОБА_7 , ТОВ «Рекламна агенція «АртСіті М», ОСОБА_3 є незаконним.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, щометою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Оскільки у справі, що розглядається, заявлено позов про витребування 1/2 ідеальної частки спірного майна, наслідком задоволення позову буде внесення записів про державну реєстрацію за позивачем права власності на 1/2 спірних будинків.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15, у якій витребувано від відповідача на користь позивачів 54/100 частки квартири без з`ясування, чи є це майно індивідуально визначеним або виділеним в натурі.

Пояснення представника ТОВ «ФК «ТРАСТ ФІНАНС» щодо суті спору суд до уваги не бере, бо перебування спірного майна в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другоюстатті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15).

На підставі викладеного суд, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 319, 328, 361, 387, 391, 392 ЦК України, ст. ст. 60, 69, 70, 72 СК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати житлові будинки АДРЕСА_12 Мукачівського району Закарпатської області, об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та визнати за кожним із них право власності на частку цього майна.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 203533921227).

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частину житлового будинку АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 203590721227).

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_14 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_13

Третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Транс Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10.

Третя особа: приватний нотаріус Тромпак Наталія Василівна, місцезнаходження: м. Мукачево, вул. І. Зріні, 96/1.

Головуючий Юрій Мирошниченко