Рішення

від 05.09.2024 по справі 757/32849/23-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 757/32849/23-ц

пр. № 2/759/1565/24

05 вересня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Андрусенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" про визнання частково недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (далі-ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент») про визнання частково недійсним договору та стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

Позов мотивував тим, що 22.09.2021 року ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент», яке діє від свого імені та за рахунок і в інтересах активів пайового венчурного інвестиційного фонду «ІНТЕРГАЛБУДІНВЕСТ» недиверсифікованого виду закритого типу, (Сторона-1) та ОСОБА_3 (Сторона-2) уклали попередній договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений нотаріусом Піскун Т. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1621.

На думку позивача абзац 1 пункту 4.14 Договору, з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в частині другій статті 549 ЦК України, фактично передбачає штраф за односторонню відмову від договору Стороною-2 (фраза «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору»).

Абзац 2 пункту 4.16 Договору, з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в частині другій статті 549 ЦК України, фактично передбачає штраф за односторонню відмову від договору Стороною-1 (фраза «за вирахуванням суми неустойки, що нарахована за весь період прострочення, відповідно до цього пункту попереднього договору, а також додатково неустойки у розмірі 15 % від орієнтовної ціни основного договору», фраза «утримує для покриття всіх неустойок всю суму сплаченого до моменту розірвання (припинення) цього попереднього договору забезпечувального платежу».

Абзац 2 пункту 6.10 Договору, з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в частині другій статті 549 ЦК України, фактично передбачає штраф за односторонню відмову від договору Стороною-2 (фраза «за вирахуванням суми неустойки у розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору»).

Зазначав, що зазначені вище пункти попереднього договору купівлі-продажу квартири в частині встановлення штрафу суперечать сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Умови щодо застосування штрафних санкцій у договорах повинні бути рівними та справедливими для обох сторін. Принцип рівності та справедливості є важливим аспектом в контексті укладання договорів. Застосування нерівних та непропорційних штрафних санкцій порушує принципи добросовісності та договірної рівноваги. Сторона-1 за договором отримує перевагу та наділена правом нараховувати надмірні штрафні санкції і утримувати їх навіть без згоди Сторони-2, тобто існує ризик створення дисбалансу між сторонами. Застосування значних штрафних санкцій виключно для Сторони-2, навіть у разі порушення умов договору, тоді як Сторона-1 взагалі не має жодної відповідальності перед Стороною-2 або має формальний або незначний штраф у таких же умовах, виявляє нерівність та непропорційність у договірних зобов`язаннях.

Просив суд визнати недійсними пункти попереднього договору купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент», яке діє від свого імені та за рахунок і в інтересах активів пайового венчурного інвестиційного фонду «ІНТЕРГАЛБУДІНВЕСТ» недиверсифікованого виду закритого типу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Піскун Т. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1621: абзац 1 пункту 4.14 в частині фрази «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору»; абзац 2 пункту 4.16 в частині фраз «за вирахуванням суми неустойки, що нарахована за весь період прострочення, відповідно до цього пункту Попереднього договору, а також додатково неустойки у розмірі 15 % від орієнтовної ціни основного договору», «утримує для покриття всіх неустойок всю суму сплаченого до моменту розірвання (припинення) цього попереднього договору забезпечувального платежу»; абзац 2 пункту 6.10 в частині фрази «за вирахуванням суми неустойки у розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору») та стягнути на свою користь з відповідача судові витрати.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2023 року матеріали позовної заяви передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 30).

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.09.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 36-37).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 38-39).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 45).

13.10.2023 року в системі «Електронний суд» сформований відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача Андрусенко О. В. заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив обґрунтовує тим, що умови договору передбачають право відповідача в односторонньому порядку розірвати попередній договір, а права позивача на односторонню відмову від договору та виконання зобов`язань не передбачають. Укладаючи попередній договір, позивач погодився з його умовами, у тому числі з порядком розірвання договору та його наслідками. ОСОБА_3 не виконує свої зобов`язання за договором - після 04 лютого 2022 року не сплачує забезпечувальний платіж відповідно до графіку платежів. Оскільки у позивача за умовами попереднього договору відсутня правомірна відмова від виконання зобов`язання та відсутня одностороння відмова від договору, тому вимога про визнання частково недійсними пунктів 4.14, 4.16, 6.10 попереднього договору купівлі-продажу в частині «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 % та 15 % від орієнтованої ціни основного договору в розмірі визначеному пунктом 1.4» - є необґрунтованою та недоведеною (а.с. 63-74).

30.01.2024 року в системі «Електронний суд» сформоване клопотання, у якому представник відповідача Андрусенко О. В. просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що відповідачем 21.11.2023 року було надіслано на адресу позивача повідомлення, яке було отримане останнім 27.11.2023 року про розірвання попереднього договору, а тому попередній договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений нотаріусом Піскун Т. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1621вважається припиненим 02.12.2023 року (а.с.98-101).

Від представника позивача адвоката Маринушкіна А. надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.103), у якій просив стягнути з відповідача на користь позивача суму забезпечувального платежу у розмірі 1 229 259,77 грн, інші позовні вимоги залишити без змін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог та відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 111-114).

13.02.2024 року в системі «Електронний суд» представник відповідача Андрусенко О. В. сформував відзив на позовну заяву (уточнений, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), у якому заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стверджує, що позивач, укладаючи попередній договір, чітко розумів та усвідомлював, що у разі невиконання умов договору в частині вчасної оплати забезпечувального платежу буде нарахована неустойка (пеня). Вимогу про стягнення суми забезпечувального платежу відповідач вважає передчасною, з огляду на те, що за умовами договору, забезпечувальний платіж повертається протягом 60 днів з моменту отримання банківських реквізитів. Але, станом на сьогоднішній день, банківські реквізити так і не було отримано відповідачем. Відповідач не погоджується з сумою повернення забезпечувального платежу розмірі 1 229 259, 77 грн та вважає, що поверненню підлягає сума забезпечувального платежу у розмірі 405 136,00 грн (з урахуванням нарахованої неустойки у розмірі 0,3 % від суми прострочених платежів та неустойки у розмірі 15 % від орієнтовної ціни основного договору) (а.с. 128-141).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а. с. 147-148).

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позов задовольнити частково та пояснив, що відповідач в односторонньому порядку розірвав договір та частково повернув кошти в розмірі 405 136,00 грн.

Представник відповідача Андрусенко О.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, пояснив, що позивач 2 роки не платив забезпечувальний платіж, тому договір розірваний стороною відповідача в односторонньому порядку, оскільки позивачем порушено свої зобов`язання. Вважає, що позов подано з метою уникнення штрафних санкцій.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 22.09.2021 року ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент», яке діє від свого імені та за рахунок і в інтересах активів пайового венчурного інвестиційного фонду «ІНТЕРГАЛБУДІНВЕСТ» недиверсифікованого виду закритого типу, та ОСОБА_3 уклали попередній договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений нотаріусом Піскун Т. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1621 (а.с. 8-17).

Відповідно до пункту 1.1 попереднього договору сторони зобов`язуються в строки, встановлені умовами пункту 1.2 попереднього договору, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири (далі - Основний договір), відповідно до якого Сторона-1 (відповідач) зобов`язується передати у власність (продати) квартиру АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт), а Сторона-2 (позивач) зобов`язується прийняти цей об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі, визначеному цим попереднім договором.

Пункт 1.2 попереднього договору передбачає, що основний договір укладається сторонами протягом 60 робочих днів з моменту настання усіх наступних обставин, але не пізніше 30 листопада 2024 року: 1) отримання відповідачем від позивача 100 % забезпечувального платежу; 2) отримання відповідачем документів на об`єкт; 3) повне та належне виконання позивачем своїх зобов`язань, визначених в статті 3 цього попереднього договору; 4) отримання довідки про відсутність у позивача заборгованості, в тому числі платежів з орендної плати та комунальних платежів за договором оренди квартири, яка є об`єктом за попереднім договором та який буде укладений між сторонами; 5) отримання позивачем письмового запрошення/повідомлення від відповідача про готовність укласти основний договір із зазначенням місця та терміну його підписання

Абзац 1 пункту 4.14 Договору передбачає, що у разі припинення за згодою сторін зобов`язання щодо укладення основного договору, якщо це було ініційовано Стороною-2 забезпечувальний платіж, сплачений Стороні-1, підлягає поверненню Стороні-2 за вирахуванням штрафу в розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору в розмірі, визначеному пунктом 1.4 цього попереднього договору на день його підписання в національній валюті України - гривні, підлягає поверненню протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання банківських реквізитів Сторони-2, якщо інші дострокового розірвання договору не будуть визначені в змісті Договору про розірвання.

Абзаци 1-2 пункту 4.16 Договору передбачають, що у разі порушення Стороною-2 умов попереднього договору щодо сплати забезпечувального платежу частинами відповідно до графіку платежів (крім першого платежу, порушення оплати якого регулюються пунктом 4.10 цього попереднього договору), а також умов відшкодування витрат на страхування об`єкту. Сторона-2 сплачує Стороні-1 неустойку у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу, розмір якого був встановлений на відповідний день оплати, вказаний у графіку платежів рахунку на відшкодування витрат на страхування об`єкту, за кожний день прострочення. У разі, якщо термін прострочення становить більш ніж 30 днів. Сторона-1 має право достроково розірвати цей попередній договір на наступний день після спливу визначеного в цьому пункті попереднього договору терміну шляхом направлення письмового повідомлення цінним листом на адресу Сторони-2, яка вказана в цьому Договорі. Належним доказом повідомлення Сторони-2 про розірвання цього попереднього договору є поштова квитанція про відправлення такого повідомлення на адресу Сторони-2, зазначену в попередньому договорі, та опис вкладення у цінний лист. Попередній договір вважається розірваним через 10 календарних днів з моменту відправлення Стороною-1 Стороні-2 повідомлення про розірвання цього попереднього договору.

Таке дострокове розірвання попереднього договору, наслідками якого є припинення зобов`язань сторін за попереднім договором в повному обсязі, не потребує додаткового оформлення погодження сторонами. У цьому випадку сплачений Стороною-2 забезпечувальний платіж повертається Стороні-2 протягом 60 календарних днів з дати припинення попереднього договору за вирахуванням суми неустойки, що нарахована за весь період прострочення, відповідно до цього пункту попереднього договору, а також додатково неустойки у розмірі 15 % від орієнтовної ціни основного договору, визначеної пунктом 1.4 попереднього договору на день його підписання в національній валюті України - гривні. У випадку, якщо на момент розірвання (припинення) цього попереднього договору, сума забезпечувального платежу, сплачена Стороною-2, менша за розмір всіх неустойок, передбачених умовами цього попереднього договору та застосованих до Сторони-2, Сторона-1 утримує для покриття всіх неустойок всю суму сплаченого до моменту розірвання (припинення) цього попереднього договору забезпечувального платежу.

Абзаци 1-2 пункту 6.10 Договору передбачають, що у випадках, передбачених пунктами 6.9.1 - 6.9.4 попереднього договору, попередній договір вважається припиненим через 10 календарних днів з моменту відправлення Стороною-1 Стороні-2 повідомлення про припинення цього попереднього договору. Таке дострокове одностороннє припинення попереднього договору, наслідками якого є припинення зобов`язав сторін за цим попереднім договором в повному обсязі, не потребує додаткового оформлення погодження сторонами. Належним доказом повідомлення Сторони-2 та/або Сторони-1 про припинення цього попереднього договору є поштова квитанція про відправлення такого повідомлення та опис вкладення у цінний лист.

При цьому сплачений Стороною-2 забезпечувальний платіж повертається Стороні-2 протягом 60 календарних днів з дати припинення цього попереднього договору: вирахуванням суми неустойки у розмірі 10 % від орієнтовної ціни основного договору визначеної пунктом 1.4 попереднього договору на день його підписання в національній валюті України - гривні, яка утримується Стороною-1.

Відповідно до пункту 4.1.1 Сторона-2 сплачує забезпечувальний платіж частинами, розмір яких зазначається у графіку платежів, який є додатком № 2 до попереднього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до розрахунку за договором, всього ОСОБА_3 сплачено 1 229 259,77 грн, останній забезпечувальний платіж сплачений 04.02.2022 року (а.с. 4).

ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» 21.11.2023 року направив ОСОБА_3 лист-повідомлення про розірвання попереднього договору купівлі-продажу та повернення забезпечувального платежу у розмірі 405 136,00 грн (з урахуванням нарахованої неустойки у розмірі 0,3 % від суми прострочених платежів та неустойки у розмірі 15 % від орієнтовної ціни основного договору) (а.с. 83).

У відповідь на цей лист ОСОБА_3 12.01.2024 року повідомив ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» свої актуальні банківські реквізити (а.с. 105).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права

У статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є неодмінним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Cтаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статті 525 та 526 ЦК України передбачають, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 546 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, за притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Стаття 635 ЦК України передбачає, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Наведена норма дає визначення поняття попереднього договору, який в свою чергу тісно пов`язаний із основним договором. В той час, як основний договір завжди спрямований на передачу товару, виконання робіт, надання послуг або сплату грошей, за попереднім договором, сторони зобов`язуються лише в майбутньому укласти такого роду угоду.

У випадку, якщо одна із сторін необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, вона повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Тлумачення положень частини першої статті 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що за допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечуватися виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі. Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК України не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов таких висновків.

Позивач, укладаючи попередній договір, погодився з усіма його умовами, у тому числі з порядком оплати, порядком повернення забезпечувального платежу, розміру чергового платежу та нарахуванням штрафних санкцій за порушення графіку платежів, розуміючи, що у разі невиконання умов договору - несплати забезпечувальних платежів згідно з графіком платежів - буде нарахована неустойка (пеня).

Твердження позивача про недопустимість встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору є необґрунтованими, оскільки умовами попереднього договору не передбачена одностороння відмова позивача від договору та від виконання зобов`язання, а лише за згодою сторін.

Так, проаналізувавши пункти договору, які позивач просив визнати недійсними, а саме: абзац 1 пункту 4.14, абзац 2 пункту 4.16, абзац 2 пункту 6.10, суд дійшов висновку, що для застосування підстав викладених в пункті 4.14 попереднього договору для розірвання останнього, потрібна згода двох сторін попереднього договору, а не одностороння відмова позивача, договором передбачено право відповідача на одностороннє розірвання договору у разі невиконання позивачем свого зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними пунктів договору не підлягають задоволенню, оскільки при укладенні попереднього договору сторонами додержано всіх вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього ЦК України.

Посилання позивача на необхідність врахування висновку щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 є неприйнятними, оскільки правовідносини у цій справі і справі № 569/16256/19 є неподібними, так як у них різні фактичні обставини.

Так, у справі № 569/16256/19 встановлені такі обставини: позивач повністю сплатив всю суму договору, чим виконав свої зобов`язання за договором; у позивача за умовами договору було право на односторонню відмову від договору.

У цій справі такі обставини: позивач не виконує свої зобов`язання за договором - не сплачує після 04.02.2022 року забезпечувальний платіж; умовами договору не передбачено право позивача на односторонню відмову від договору (тільки за згодою сторін).

Щодо вимоги про стягнення суми забезпечувального платежу необхідно зазначити наступне.

Так, після відкриття провадження у справі, відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання договору, проти якого останній не заперечує, про що свідчить його заява про збільшення позовних вимог.

Позивач не виконує свої зобов`язання за договором, оскільки після 04.02.2022 року не сплачує забезпечувальний платіж, а тому забезпечувальний платіж має бути повернутий протягом 60 календарних днів з дати надання в письмовій формі банківських реквізитів з вирахуванням суми неустойки від прострочених платежів та неустойки від орієнтовної ціни основного договору, як це передбачено попереднім договором.

Вимога про стягнення суми забезпечувального платежу є передчасною, оскільки на день подачі заяви про збільшення позовних вимог банківські реквізити ще не були надіслані відповідачу і останній не мав можливості добровільно повернути забезпечувальний платіж, як це передбачено договором, а тому права позивача не були порушені відповідачем.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Оскільки позов не підлягає задоволенню, керуючись статтею 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 7, 9, 11, 12, 13, 81, 133, 141, 209, 213-215, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" про визнання частково недійсним договору залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "КРІСТАЛ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ", ЄДРПОУ 33943393, 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів,8.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб