Постанова

від 17.09.2024 по справі 497/7/2021

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4679/24

Справа № 497/7/2021

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на рішенняБолградського районногосуду Одеськоїобласті від 01 березня 2021року, постановленого під головуванням судді Кравцової А.В., повний текст рішення складений 01 березня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У січні 2021року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» про визнання права власності,в якому просилавизнати занею правовласності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001р. №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» ОСОБА_1 придбала майнові сертифікати колишніх членів СВК «Кубей» та, в обмін на придбані сертифікати, отримала свідоцтво про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №186. Після чого, на підставі рішення загальних зборів співвласників майна колишнього СВК «Кубей» від 06.09.2014р. (протокол №3) за актом приймання-передавання від 09.08.2014р. їй було передано вказане вище спірне нерухоме майно.

Рішенням виконкому Червоноармійської (зараз Кубейська) сільської ради №17 від 23.03.2015р. житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Реєстрація права власності на нерухоме майно за діючим законодавством здійснюється державними реєстраторам, проте, 23.12.2020 року державний реєстратор рішенням за №55887354 відмовила позивачці у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказаний спірний об`єкт нерухомого майна, за відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на цю нерухомість.

Рішенням Болградського районногосуду Одеськоїобласті від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Визнано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №186, що був виданий відповідно до списку осіб, затвердженого зборами співвласників (протокол №1) від 28.06.2014 року, -право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, арбітражний керуючийДарієнка В.Д.,сторона,яка неприймала участіу розглядісправи,однак вважає,що оскаржуванимрішенням судупорушені йогоправа звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, закрити провадження у справі та передати справу до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи про банкрутство, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що сільськогосподарський виробничий кооператив «Кубей» з 09 жовтня 2017 року перебуває в процесі банкрутства, ліквідатором якого призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Також апелянт вважає, що вказана справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає закриттю, оскільки розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, оскільки справа розглянута судом в межах його повноважень за правильною юрисдикцією та підсудністю без порушень матеріального та процесуального права.

В судове засідання, призначене на 17 вересня 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 92, 93, 96-97).

Від арбітражногокеруючого-ліквідатораСВК«Кубей» Дарієнка В.Д. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 103-106).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

За змістом ч. ч. 1, 4ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме загальними зборами співвласників майна колишнього КСП «Кубей» від 09.08.2014 року прийнято рішення про затвердження майнового права ОСОБА_1 на право власності на майновий пай члена КСП «Кубей», та виділено майно за переліком згідно з Додатком № 1 до протоколу загальних зборів відповідно до заяви КСП «Кубей» та рішення комісії з врегулювання майнових відносин, тобто з дотримання усієї визначеної законом процедури без допущення порушення прав інших членів колишнього КСП.

Суд першої інстанції вважав, що по справі мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивач маючи право на пайовий фонд майна СПК «Кубей» с. Кубей, Болградського району, Одеської області, а саме нерухомого майна, та отримавши рішення виконкому Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про присвоєння цим об`єктам нерухомості окремої поштової адреси, не може здійснити належним чином реєстрацію права власності у державного реєстратора, в зв`язку з чим порушуються її права як власника, тому вважала, що вимоги позовної заяви підлягають задоволенню.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм права, з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що СВК «Кубей» створено в результаті реорганізації у формі перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства «Кубей». Кооператив є правонаступником усіх прав та обов`язків КСП «Кубей», що підтверджується довідкою СВ «Кубей» про реорганізацію колгоспу імені Калініна в КСП «Кубей (протокол №1 від 08.01.1993 року), надалі КСП «Кубей» в СВК «Кубей» (протокол №1 від 29.01.2000 року).

Судом першої інстанції встановлено, що Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області на ім`я позивача ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №786 від 04 липня 2014 року, яким підтверджується її право на пайовий фонд майна КСП «Кубей», с. Червоноармійське, Болградського району, Одеської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників (протокол №1 від 28 червня 2014 року) на загальну суму 147885 грн.

Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 28.06.2014 року становить 28943042 грн. Частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 147885 грн.

На підставі рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Кубей» від 09.08.2014 року (протокол № 2), додатку № 1 до акту прийому-передачі від 09.08.2014 року, переліку майна (додаток № 1) позивачу було передано нерухоме майно, а саме: - 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області від 23.03.2015 року № 17 присвоєно поштову адресу виділеному позивачу майну: - АДРЕСА_2 (зараз ОСОБА_2 ), 107б.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року, із змінами і доповненнями.

20 грудня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Агбун М.І. прийнято рішення за № 55887354 про відмову у державній реєстрації права власності на 1/2 частку житлового будинку, що розташований: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , оскільки заявником разом із заявою не надано всі необхідні документи для державної реєстрації, зокрема документи, що підтверджують набуття заявником права власності на вище зазначене майно.

Посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що ОСОБА_1 набула право власності на майно стосовно якого ухвалено рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 березня 2021 року набагато раніше, а саме 09 серпня 2014 року, ніж Господарським судом порушена справа про банкрутство СВК «Кубей» 09.10.2017 року не заслуговують на увагу, оскільки свідоцтво про право власності на майновий пай, акт приймання-передавання майна можуть бути лише підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Предметом спору є майнові вимоги позивача до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» , який перебуває у стадії банкрутства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким закон викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство,підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року у справі № 916/2181/17 порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 09 жовтня 2017 року постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі про банкрутство боржника Виробничого кооперативу «Кубей» (68720, Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Радянської армії, буд. 18; код ЄДРПОУ 03768960).

Постановою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 року у справі № 916/2181/17 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Кубей» (68720, Одеська область, Болградський район, с. Кубей, вул. Радянської армії, буд. 18, код ЄДРПОУ 03768960) визнано банкрутом. Відкрито відносно Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Кубей(68720, Одеська обл., Болградський район, с. Кубей, вул. Радянської армії, буд. 18; код ЄДРПОУ03768960)ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича. Постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

07.02.2018 року на офіційному сайті Верховного Суду опубліковано оголошення № 49185 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 року у справі № 916/2181/17 ухвалено припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівнику Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» Сакалу Іллі Костянтиновичу протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору арбітражному керуючому Дарієнку Віктору Дмитровичу (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 284 від 31.05.2013 року.

Відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає досвоговіданнямайно боржника,забезпечуєйогозбереження;виконуєфункціїз управліннятарозпорядженнямайном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута (ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 284 від 31.05.2013р.), до якого у відповідності до вимог законодавства про банкрутство перейшли повноваження керівника.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 року, 02.08.2019 року у справі № 916/2181/17 продовжено строк ліквідаційної процедури Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» (ЄДРПОУ03768960)та строк повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

Отже з 02.02.2018 року припинено повноваження органів управління Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, дані повноваження перейшли до ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що належного відповідача СВК «Кубей» в особі арбітражного керуючого ліквідатора Дарієнка В.Д. не було повідомлено про розгляд справи № 497/7/21.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостоюстатті128 ЦПК України передбачено, що судвикликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути врученаз таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Болградськогорайонного судуОдеської областівід 12 січня 2021року відкритопровадження усправі запозовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» про визнання права власності та призначено підготовче засідання на 01 березня 2021 року.

В судове засідання 01 березня 2021 року сторони не з`явилися.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що поноваження голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» Сакали І.К., щодо управління СВК «Кубей» та розпорядження його майном припинені постановою Господарського суду Одеської області від 02.02.2018 року у справі № 916/2181/17.

Вматеріалах справивідсутні відомостіпро те,що відповідач СВК «Кубей» в особі арбітражного керуючого ліквідатора Дарієнка В.Д., повідомлений про дату,частамісце розглядусправи,призначеної надату ухваленнярішення впорядку визначеномуЦПК України.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що судпершої інстанціїрозглянув справуза відсутності належного відповідача СВК «Кубей» в особі арбітражного керуючого ліквідатора Дарієнка В.Д., належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 01 березня 2021 року, про що ним зазначається в апеляційній скарзі.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщосправу (питання)розглянуто судомза відсутностібудь-якогоучасника справи,неповідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення Болградськогорайонного судуОдеської областівід 01 березня 2021 року ухвалене судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в суді першої інстанцій були врегульовані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.

Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд, вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2021року ОСОБА_1 звернулася досудузпозовом досільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» про визнання права власності.

Отже, позивач звернувся до Болградського районного суду Одеської області з даним позовом після порушення провадження у справі про банкрутство відносно Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей» з вимогами про визнання права власності на нерухоме майно.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини четвертої статті 10 цього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року, який діє на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, і з цієї дати втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.

Отже розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі №161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі №712/701/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 428/2376/20.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», в межах цієї справи, оскільки господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого позивачем.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини, у достатній мірі не врахував вимоги закону під час розгляду справи по суті та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Згідно частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкротства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство передаються матеріали справи, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Проте, провадження у даній справі відкрито після порушення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей», тому провадження у справі відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України слід закрити, оскільки спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Щодо вимог апеляційної скарги про передання всіх матеріалів цивільної справи № 497/7/21 до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи № 916/2181/17 про банкрутство кооперативу «Кубей» колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 256 ЦПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З аналізу зазначеної норми права вбачається, що саме у позивача виникає право у випадку закриття провадження з підстави, визначеноїпунктом 1частини першої статті 255 цього Кодексу звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

ОСОБА_1 з заявою у порядку, визначеному ч. 1 ст. 256 ЦПК України не зверталася, тому підстави для передання всіх матеріалів цивільної справи № 497/7/21 до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи № 916/2181/17 про банкрутство кооперативу «Кубей» за заявою скаржника, який є відповідачем, на момент розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 374, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича задовольнити частково.

Рішення Болградського районногосуду Одеськоїобласті від 01 березня 2021 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарськоговиробничого кооперативу«Кубей» провизнання прававласності закрити.

Роз`яснити позивачці ОСОБА_1 право на звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачці ОСОБА_1 її правопротягом десятиднів здня отриманнянею постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова