Рішення

від 01.03.2021 по справі 497/7/2021

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2021

Справа № 497/7/2021

Провадження № 2/497/208/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.21 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград за відсутністю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кубей" про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, яким просить визнати за нею право власності на 1 / 2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи свої вимоги тим, на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2001р. №177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки позивач придбала майнові сертифіката колишніх членів СВК Кубей та, в обмін на придбані сертифікати, отримала свідоцтво про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №186. Після чого, на підставі рішення загальних зборів співвласників майна колишнього СВК Кубей від 06.09.2014г. (протокол №3) за актом приймання-передавання від 09.08.2014р. їй було передано вказане вище спірне нерухоме майно. Рішенням виконкому Червоноармійської (тепер Кубейська) сільської ради №17 від 23.03.2015р. житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Реєстрація права власності на нерухоме майно за діючим законодавством здійснюється державними реєстраторам. Проте, 23.12.2020р. державний реєстратор рішенням за №55887354 відмовила у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вказаний спірний об`єкт нерухомого майна, за нею, позивачкою, - у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на цю нерухомість.

У судове засідання позивач не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, підтримали свої позовні вимоги, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - голова сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кубей" надіслав суду заяву, що відповідач вимоги позову визнає, просить розглянути справу без участі її представника.

Тому, на підставі ст.200ч.3 ЦПК України, суд ухвалює рішення у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №786, що був виданий позивачу ОСОБА_1 в обмін на кілька придбаних сертифікатів меншою вартістю, її частка визначена в розмірі 147885грн ( а.с.6);

- з витягу з протоколу №3 загальних зборів співвласників майна колишнього КСП "Кубей" від 06.03.2014р., - було затверджено майнове право позивача ОСОБА_1 та яке опісля підтверджене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) КСП "Кубей", згідно з додатками №2 до цього протоколу, відповідно до заяви позивача та рішення комісії з врегулювання майнових відносин ( а.с.7);

- згідно акту приймання-передавання майна від 09.08.2014р., СВК"Кубей", що є правонаступником КСП"Кубей" було передано позивач, ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме, - 1 / 2 частина будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9);

- відповідно до технічного паспорту на садибний житловий будинок, спірна нерухомість розташована на АДРЕСА_2 (а.с.10-16);

- рішенням виконкому Червоноармійської (Кубейської) сільської ради №17 від 23.03.2015р., - вищевказаному спірному житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_2 ;

- рішенням 17-ї сесії 7-го скликання про перейменування вулиць села Кубей, - вулиця Леніна була перейменована на "вулиця Сатірова Панаса Івановича" (а.с.18);

- згідно листа голови сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кубей" Сакали І.К., - позивачу було повідомлено про відсутність документів в СПК "Кубей," які посвідчують його право власності на 1 / 2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інвентарна картка №417 обліку основних засобів бюджетної установи (а.с.20-21);

- з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №55887354 від 23.12.2020р. вбачається, що позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на її частину вказаного житлового будинку через відсутність документів, які б підтверджували виникнення, перехід та припинення права власності на 1 / 2 частину будинку за вищевказаною адресою (а.с.22);

- відповідно до заяви представника сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кубей"- її голови, - відповідач вимоги позивача визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст.20 Закону України Про сільськогосподарську кооперацію в редакції від 29.06.2004р. та ст.19 Закону України Про кооперацію , які діють станом на теперішній час, - кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виробленої продукції, доходів, отриманих від її реалізації та виконання іншої, передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, що не заборонені законом. Позивачці було передано майно, що знаходилося у власності СВК Кубей , тому вона звернулася до СВК Кубей з заявою про надання їй документу, що підтверджує право власності СВК Кубей на вказане нерухоме майно, проте СВК Кубей надало позивачці інвентарну картку обліку оснівних засобів на вказане нерухоме майно та відповідь про відсутність такого правовстановлюючого документу у зв`язку з тим, що право власності на будівлю СВК Кубей не оформлювалося.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України від 14.02.1992р. №2114-XII Про колективне сільськогосподарське підприємство , Указом Президента України від 29.01.2001р. №62 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки і Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року N 62.

Однак, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №253 від 11.04.2013 року, що був зареєстрований в Мінюсті 25.04.2013 року за № 673/23205, визнано такими, що втратили чинність деякі накази, серед яких - Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001р. №62 Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств , згідно п.15 якого виділення майнових паїв в натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, - проводиться підприємством-користувачем майна з переліку майна, виділеного з цією метою. При виділенні майна в натурі конкретному власнику, підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року N 62/2001 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 передбачено недопущення порушень майнових прав, забезпечення вільного здійснення права власності на майнові паї та виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників.

Зі змісту статей 7, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (далі - Закон N 2114-ХІІ) вбачається, що: майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності; пайовий фонд майна КСП складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, а також коштів у грошовому виразі; майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Відповідно до статей 5, 8 Закону N 2114-ХІІ право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (тобто володіння, користування, розпорядження).

Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов`язків членів КСП щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правочинність членів підприємств є похідною від правового статуту, завдань і функцій цих підприємств та правочинності останніх як юридичних осіб, то і право громадян вимагати виділення своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини членів КСП, зокрема щодо виділення-отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення, також мають ґрунтуватися на принципі рівності прав та обов`язків зазначених сторін. Це означає, що: праву члена КСГІ вимагати виділення майнового паю відповідає право цього КСП вирішувати питання щодо складу та структури майнового паю, способу і терміну його виділення; при здійсненні цих прав мають враховуватись інтереси обох сторін. Тобто законодавством передбачено дотримання прав та інтересів обох сторін у процесі виділення-отримання майнового паю громадянами при їх виході з підприємства.

Спосіб забезпечення зазначених прав та інтересів членів КСП і підприємства встановлено ст. 9 Закону N 2114-ХІ1, якою визначено черговість виділення громадянам майнового паю, а саме: натурою (будинки, споруди, техніка, готова продукція, худоба тощо), грішми або цінними паперами.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств (у процесі реформування останніх) з майновими паями з метою створення на їх основі приватних підприємств, фермерських господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в Указі Президента України від 03.12.1999р. 31529/99, а саме, - у п. а ст.1 цього Указу, - що "його метою є створення на базі реформованих КСП приватних сільськогосподарських формувань", тому він одночасно передбачає як збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх КСП на основі оренди земельних і майнових паїв, так і забезпечення реалізації права членів КСП, які виходять із цих підприємств, створювати приватні формування шляхом передачі їм окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.

З метою реалізації прав та інтересів КСП і членів цих підприємств у правовідносинах виділення-отримання майнового паю, у січні 1996р. Міністерством сільського господарства і продовольства України та Інститутом аграрної економіки УААН були розроблені Методичні рекомендації про порядок отримання майнового паю при виході з колективного сільськогосподарського підприємства його членів. Ці рекомендації не є нормативно-правовим актом у розумінні Указу Президента України від 03.10.1992р. №493/92 Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (з наступними змінами), але, оскільки в них закладено аналогічні ст.9 Закону №2114-ХІІ та ст.1 Указу Президента України від 03.12.1999р. №1529/99 принципи і підходи щодо порядку та способу виділення майнового паю, - то вони можуть застосовуватися підприємствами при затвердженні власних статутів і положень про паювання, а також судами - при вирішенні таких спорів.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст.182 ЦК України). Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 липня 2004 року N 1952-ІУ, із змінами і доповненнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. На підставі ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.4ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, розглянувши спір всебічно, повно та об`єктивно на підставі вищевикладених письмових доказів, суд дійшов висновку, що право власності позивача на спірну 1 / 2 частину вищезазначеного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, - підтверджується вищезазначеними, а також іншими доказами, що були досліджені судом, які містяться в матеріалах справи та ніким й нічим не спростовані.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Кубей" про визнання права власності.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД №186, що був виданий відповідно до списку осіб, затвердженого зборами співвласників (протокол №1) від 28.06.2014року, - право власності на 1 / 2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту, після чого рішення набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.

Суддя А.В. Кравцова