Ухвала

від 13.09.2024 по справі 554/891/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/891/24 Номер провадження 11-сс/814/493/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28 червня 2024 року у кримінальному провадженні №42023170000000111 від 20.12.2023 року,-

встановила:

Цією ухвалою клопотання старшого слідчого ГУНП України в Полтавській області ОСОБА_8 задоволено частково та застосовано щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова Харківської області, заміжньої, має малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України;

запобіжний захід у виді застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., з покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, до 25.08.2024 року, а саме:

-прибувати за кожним усним чи письмовим викликом до слідчого, прокурора чи суду, в тому числі за допомого телекомунікаційних послуг;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Частково задовольняючи клопотання слідчого та визначаючи заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, слідчий суддя урахував наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 України, тяжкість кримінального правопорушення, особу підозрюваної, її майновий стан та прийшов до висновку, що саме такий розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить змінити ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , змінивши розмір застави до двадцяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Вказує, що ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому злочині не визнає, і до вчиненого кримінального правопорушення відношення не має.

Стверджує, що ризики, на які посилався прокурор, жодним чином не підтверджені і являються припущеннями, а визначена судом застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є непід`ємним тягарем для родини підозрюваної.

Учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в засідання не з`явились, попередньо надіславши клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Частиною 4 ст.405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя в повній мірі дотримався зазначених положень кримінального процесуального законодавства.

Апеляційним судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023170000000111 від 20.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що вчервні 2023року (більшточної датита часудосудовим розслідуваннямне встановлено)у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виник спільнийзлочинний умиселна організаціюсхеми незаконного використання благодійних пожертв, у великому розмірі, під час дії воєнного стану, з метою отримання прибутку з різниці між реальною вартістю транспортних засобів та грошовими коштами наданими благодійниками.

Для реалізації спільного злочинного умислу, 23.06.2023 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 організували реєстрацію Благодійної організації «Благодійний фонд «Об`єдналися і перемогли» (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) (далі благодійна організація) за адресою: АДРЕСА_3 , в якій утворено одноосібний виконавчий орган в особі директора ОСОБА_10 , яка не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , того ж дня затвердила Статут благодійної неприбуткової організації, не маючи наміру займатись визначеною Статутом діяльністю, а також здійснювати фактичне керування благодійною організацією, оскільки не мала спеціальних знань та навичок.

У період з 23.06.2023 по 05.02.2024, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно, за попередньо змовою групою осіб із ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом, з метою отримання прибутку від незаконного використання благодійних пожертв, які надавались благодійній організації для придбання транспортних засобів для ЗСУ, під час воєнного стану, здійснювала фактичне керування благодійною організацією, у тому числі вела перемовини та листування з підприємствами, готувала документацію та укладала договори між благодійною організацією та підприємствами від імені ОСОБА_10 .

В той же час, ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, з метою отримання прибутку від незаконного використання благодійних пожертв, які надавались благодійній організації для придбання транспортних засобів для ЗСУ, під час воєнного стану, купляв транспортні засоби за кордоном та ввозив їх на територію України у якості гуманітарної допомоги, а також незаконно використовував спільно з ОСОБА_7 благодійні пожертви, внаслідок чого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 отримали прибуток у великому розмірі за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 спрямовувала на підприємства листи з проханням надати благодійну допомогу для придбання транспортних засобів на потреби ЗСУ від імені директора благодійної організації ОСОБА_10 , після чого підприємства укладали із благодійною організацією договори про надання благодійної допомоги та перераховували грошові кошти на рахунок благодійної організації № НОМЕР_2 , а також надавали благодійні пожертви у готівковій формі.

У період з 02.10.2023 по 31.01.2024, благодійній організації надали благодійну допомогу 12 підприємств на загальну суму 3629198,48 грн, а саме Благодійний фонд «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату», ТОВ «Глобинський переробний завод», ТОВ «ЛІ КОН Д», ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Котлогаз», Первинна профспілкова організація ПРАТ «Завод «ЛТАВА», ТОВ «Ремонт обладнання, складської техніки» (далі TOB «РОСТ»), ПП «Полтавський ливарно-механічний завод», ТОВ «ЛОРІ», ТОВ «ДІ-СТАР», ТОВ «Системи модернізації складів», ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» та ФГ «Громада».

На отримані грошові кошти, ОСОБА_9 придбано за кордоном 9 транспортних засобів загальною вартістю 1661 048,40 грн, які ввезені в Україну у якості гуманітарної допомоги та передані до військових частин.

Для підтвердження цільового використання благодійних пожертв, ОСОБА_7 спрямовувала підприємствам акти приймання передачі транспортних засобів у якості гуманітарної допомоги до військових частин без зазначення їх реальної вартості.

В той же час, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи єдиним злочинним умислом, незаконно використали благодійні пожертви від 12 підприємств з метою отримання прибутку в сумі 1968 150,08 грн, який складається з різниці між загальною сумою коштів наданих 12 благодійниками та реальною вартістю 9 придбаних транспортних засобів.

25.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотанняпро обраннязапобіжного заходуу видізастави,слідчий суддяповинен врахуватинаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення,а такожнаявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

Відповідно доположень ч.1ст.182КПК Українизастава полягаєу внесеннікоштів угрошовій одиниціУкраїни наспеціальний рахунок,визначений впорядку,встановленому КабінетомМіністрів України,з метоюзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогообов`язків,під умовоюзвернення внесенихкоштів удоход державив разіневиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно з положень ч. 4 вказаної статті, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів клопотання.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів , які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів вказує на її причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК Українита дає підстави для застосування запобіжного заходу у виді застави з метою здійснення подальшого розслідування.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, а саме у незаконному використанні благодійних пожертв, з метою отримання прибутку, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, під час дії воєнного стану, за яке, в разі доведення вини, передбачена відповідальність-позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Перспектива призначення покарання в межах вказаної статті, на переконання колегії суддів, може стати тим фактором, який може свідчити про наявність у вказаному провадженні ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилалася сторона обвинувачення та які були встановлені під час розгляду в суді першої інстанції.

Слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваної та особу останньої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та має сталі соціальні зв`язки. Крім того, слідчим суддею клопотання слідчого задоволено частково та визначено заставу у меншому розмірі, ніж клопотав орган досудового розслідування.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року наголошено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

При цьому, колегія суддів зауважує, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає кримінальній відповідальності.Відповідно до листа Полтавської обласної прокуратури, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023170000000111 від 20.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 15.08.2024 року скеровано до Октябрського районного суду м.Полтави для розгляду по суті, тому доводи захисника не є слушними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розмір застави визначено з врахуванням вагомості наявних ризиків та матеріального стану підозрюваної.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б поставити під сумнів висновки слідчого судді щодо обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвала слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.ст.З76,420,422 КПК України , колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 28 червня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4