Постанова

від 27.08.2024 по справі 910/542/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. Справа № 910/542/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Натина А.О.

від відповідача: Підлипенський Д.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (повне рішення складено та підписано 04.04.2024) (суддя Борисенко І.І.)

у справі № 910/542/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус",

про стягнення 450 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" (далі - ТОВ "УКРБУДПР", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 450 000,00 грн.

Позовні вимоги ТОВ "УКРБУДПР" обґрунтовані тим, що ТОВ "Оператор ГТС України" безпідставно отримало грошові кошти у сумі 450 000,00 грн, сплачені Акціонерним товариством "Комерційний Банк "Глобус" (далі - АТ "КБ "Глобус", Банк, третя особа) за рахунок позивача на виконання банківської гарантії № 28357 (забезпечення виконання договору) від 12.05.2022, яка забезпечувала належне виконання ТОВ "УКРБУДПР" договору № 4600006210 від 30.05.2022 (далі - Договір), що передбачав виконання позивачем робіт зі "Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків лінійної частини МГ Краматорського ЛВУМГ)". За доводами позивача, порушень ним взятих на себе зобов`язань за вказаним правочином не відбулось, оскільки 01.06.2022 позивачем був отриманий лист від відповідача, відповідно до якого ТОВ "Оператор ГТС України", посилаючись на введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, просило відтермінувати початок виконання робіт за Договором до скасування воєнного стану. У відповідь на цей лист, позивач своїм листом погодився на відтермінування початку виконання робіт за Договором до закінчення воєнного стану. Проте, у подальшому, незважаючи на призупинення робіт, Банк за вимогою відповідача списав із рахунку позивача на користь ТОВ "Оператор ГТС України" кошти за банківською гарантією, які позивач вважає перерахованими без належних на те правових підстав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 позов ТОВ "УКРБУДПР" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "УКРБУДПР" безпідставно набуті кошти у сумі 450 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 750,00 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що перерахування АТ "КБ "Глобус" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у сумі 450 000,00 грн відбулось поза межами домовленостей, передбачених договором № 4600006210 від 30.05.2022, а відповідач отримав грошові кошти у сумі 450 000,00 грн без належних на те правових підстав. Отже, ТОВ "УКРБУДПР" вправі витребувати від ТОВ "Оператор ГТС України" вказані кошти за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому іншого способу повернути кошти закон не передбачає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "УКРБУДПР" залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, зокрема, на те, що:

- оскаржуване рішення ухвалене з неправильним (неповним) з`ясуванням обставин справи та помилковим застосуванням норм матеріального права;

- термін виконання робіт за Договором був обмежений 31.10.2022 та у встановленому порядку не продовжувався;

- відповідач не заперечує проти того, що він (Замовник) листом № ТОВВИЗ-22-5548 від 01.06.2022 звернувся до позивача (Підрядника) з пропозицією відтермінувати виконання Договору до скасування воєнного стану, разом із тим, відповідь від позивача на вказаний лист відповідачем не отримано;

- настання гарантійного випадку у межах спірних правовідносин є підтвердженим, що виключає можливість повернення заявлених до стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України та свідчить про безпідставність позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2024 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.08.2024 о 12:20.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 27.08.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи не з`явився. Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.05.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (Замовник) та ТОВ "УКРБУДПР" (Підрядник) укладено договір № 4600006210 (Договір), за умовами якого Підрядник за завданням Замовника зобов`язався на свій ризик надати послуги: Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків лінійної частини МГ Краматорського ЛВУМГ) (п. 1.1 Договору).

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток № 2) становить 9 000 000,00 грн.

Оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше, ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3 (п. 3.3 Договору).

Підрядник зобов`язується виконати роботи до 31.10.2023 з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником у порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

У п. 4.4 Договору сторони погодили місце виконання робіт: Краматорський ПМ та Сєвєродонецький ПМ.

Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних робіт Підрядником і прийняття Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця (п. 5.2 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2023 року. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

У Додатку № 3 до Договору сторони погодили графік виконання робіт до 31.10.2023.

Відповідно до п. 10.9.1 Договору Підрядник зобов`язався надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 450 000,00 грн, що становить 5 % ціни цього Договору.

Термін дії Гарантії - до "31" грудня 2023 року включно (п. 10.9.3 Договору).

У разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов`язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених Гарантією (п. 10.9.5 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2023 року. В частині гарантійних зобов`язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

12.05.2022 між АТ "КБ "Глобус" (Банк-Гарант) та ТОВ "УКРБУДПР" (Принципал/Підрядник) укладено договір про надання гарантії № 28357/ЮГ-22 (гарантія виконання), яким урегульовано правовідносини сторін щодо надання Банком-Гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання Принципалом умов Договору, що буде укладений згідно з Повідомленням про намір укласти договір про закупівлю 15_1861_п UA-2021-12-30-001934-b та згідно з проведеним тендером (UA-2021-12-30-001934-b) на закупівлю: "Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків лінійної частини МГ Краматорського ЛВУМГ) / Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:45340000-2 - Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів" (протокол № 15-1861_п від 30.12.2021; зі змінами, внесеними згідно з протоколом від 27.01.2022 № 15_1861_п-зм-1), що проводився ТОВ "Оператор ГТС України" (Бенефіціар/Замовник).

АТ "КБ "Глобус" (Гарант) надало ТОВ "Оператор ГТС України" (Бенефіціар) гарантію № 28357 від 12.05.2022 (далі - Гарантія) з метою забезпечення виконання ТОВ "УКРБУДПР" (Принципал) свого зобов`язання за договором, що укладається за результатами процедури закупівлі - відкриті торги по предмету закупівлі: "Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків лінійної частини МГ Краматорського ЛВУМГ) / Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:45340000-2 - Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів" (протокол № 15-1861_п від 30.12.2021; зі змінами, внесеними згідно з протоколом від 27.01.2022 № 15_1861_п-зм-1) згідно з оголошенням про заплановану закупівлю № UA-2021-12-30-001934-b. Повна (максимальна) сума Банківської гарантії становить 450 000,00 грн.

Згідно з умовами Гарантії Банк як гарант безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов`язань за Договором.

Ця Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: "31" грудня 2023 року.

Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або через ключоване SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Банку.

У випадку закінчення строку дії, ануляції цієї Банківської гарантії, Бенефіціар надсилає на електронну (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу Гаранта відповідне повідомлення.

Як встановлено місцевим господарським судом і не заперечується учасниками справи, 01.06.2022 на електронну адресу позивача надійшов лист від ТОВ "Оператор ГТС України", в якому останній, посилаючись на військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою для введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, просило відтермінувати початок виконання договору № 4600006210 від 30.05.2022 до скасування воєнного стану.

У відповідь на вказаний лист, ТОВ "УКРБУДПР" листом № ТОВВИХ-22-5548 від 01.06.2022 повідомило відповідача, що не заперечує проти відтермінування початку виконання договору № 4600006210 від 30.05.2022 до скасування воєнного стану. У цьому ж листі позивач просив відповідача як ініціатора істотних змін врегулювати ці зміни шляхом укладання додаткової угоди.

У подальшому, 12.12.2023 АТ "КБ "Глобус" направило на адресу ТОВ "УКРБУДПР" (Принципала) лист про отримання вимоги Бенефіціара (SWIFT-повідомлення) про сплату грошової суми за Банківською гарантією № 2835 від 12.05.2022. У вказаному листі Банк повідомив про необхідність здійснення гарантійного платежу згідно з п. 3.3 договору про надання гарантії № 28357/ЮГ-22 від 12.05.2022 в розмірі 450 000,00 грн, у зв`язку із чим просив ТОВ "УКРБУДПР" перерахувати кошти в зазначеному вище розмірі на рахунок, відкритий в АТ "КБ "Глобус".

Також, АТ "КБ "Глобус" направило позивачу лист № 1-4530 від 19.12.2023, в якому повідомило Принципала про те, що Банк 19.12.2023 здійснив сплату в розмірі 450 000,00 грн на виконання зобов`язань за Банківською гарантією № 28357 від 12.05.2022, що надана ТОВ "УКРБУДПР" згідно з договором про надання гарантії № 28357/ЮГ-22 від 12.05.2022. У зв`язку із цим, Банк просив перерахувати йому кошти в сумі 450 000,00 грн для погашення дебіторської заборгованості.

У відповідь на цей лист, ТОВ "УКРБУДПР" листом № 2112/01 від 21.12.2023 повідомило Банк про відсутність будь-яких порушень чи існування обставин невиконання/неналежного виконання позивачем умов Договору, а, відповідно, і відсутність підстав для направлення Бенефіціаром (ТОВ "Оператор ГТС України") вимоги про сплату Гарантом Банківської гарантії у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом (ТОВ "УКРБУДПР") зобов`язань за Договором. У зв`язку з наведеним, позивач просив Банк надати на адресу ТОВ "УКРБУДПР" засвідчені копії документів, направлених відповідачем на адресу АТ "КБ "Глобус" для сплати Банківської гарантії в сумі 450 000,00 грн, для з`ясування всіх обставин, що стали підставою для виконання гарантійного зобов`язання.

У відповідь на вищевказаний лист АТ "КБ "Глобус" листом № 1-4628 від 26.12.2023 повідомило, що гарантія № 28357 від 12.05.2022 є безумовною, тобто без необхідності подання Бенефіціаром разом із вимогою будь-яких документів або виконання будь-яких умов, надання додаткових обґрунтувань, окрім вказівки на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язання, в забезпечення якого видана зазначена гарантія. У зв`язку з викладеним, Банк повторно просив перерахувати кошти в сумі 450 000,00 грн для погашення дебіторської заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно зі ст. 1212 (Глава 83) ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як встановлено судом першої інстанції і свідчать матеріали справи, ТОВ "Оператор ГТС України" отримало грошові кошти в сумі 450 000,00 грн в якості гарантійного платежу АТ "КБ "Глобус" за банківською гарантією № 28357 від 12.05.2022, що забезпечувала належність виконання зобов`язань ТОВ "УКРБУДПР" за договором № 4600006210 від 30.05.2022.

Тобто, як слушно зауважив місцевий господарський суд, умови сплати коштів за Гарантією безпосередньо залежали від виконання сторонами основного зобов`язання, яке забезпечувалось Гарантією.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно зі ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Так, у договорі № 4600006210 від 30.05.2022 та Графіку виконання робіт сторони визначили, що для ТОВ "УКРБУДПР" граничним строком виконання робіт є 31.10.2023 (п. 4.1 Договору).

Також, відповідно до підп. 7.1.1, 7.1.4 п. 7.1 Договору Замовник зобов`язаний допустити Підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ "Оператор ГТС України", письмово повідомити Підрядника про надання йому допуску; надати Підряднику необхідну для виконання робіт інформацію згідно з Технічними, якісними та кількісними характеристиками.

Згідно з п. 7.3.3 Договору протягом 5 робочих днів після підписання цього Договору Підрядник зобов`язаний надати Замовнику заяву за встановленою формою та необхідний перелік документів для отримання допуску персоналу Підрядника відповідно до вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ "Оператор ГТС України".

Як встановлено судом, 01.06.2022, відповідач направив позивачу лист, в якому просив відтермінувати початок виконання робіт за Договором до скасування воєнного стану. При цьому, факт направлення вказаного листа на адресу позивача відповідачем не заперечується (про що зазначено у відзиві на позов).

У свою чергу, позивач погодився відтермінувати початок виконання робіт до скасування воєнного стану, про що листом № ТОВВИХ-22-5548 від 01.06.2022 було повідомлено відповідача. Як встановив місцевий господарський суд і свідчать матеріали справи, вказані обставини підтверджуються копіями скріншотів електронної переписки, наявної в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, зважаючи на пропозицію відповідача щодо відтермінування робіт за Договором, з якою позивач погодився, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у ТОВ "УКРБУДПР" були відсутні підстави для виконання робіт за Договором.

Більше того, як слушно зазначив суд першої інстанції, за змістом ст. 837 ЦК України, а також із системного аналізу положень Договору, зокрема, п. 7.1.4 Договору, слідує, що обов`язок позивача виконати роботи настає лише після того, як замовник надасть необхідну для виконання робіт інформацію згідно з Технічними, якісними та кількісними характеристиками.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, замість виконання цього обов`язку відповідач спочатку просив відтермінувати виконання робіт за Договором, а потім, дочекавшись граничного терміну для виконання робіт Підрядником, направив Банку вимогу про сплату коштів за Гарантією. При цьому, протягом усього періоду дії Договору - з травня 2022 року по листопад 2023 року Замовник (відповідач) не цікавився, чи виконуються роботи за Договором, чи дотримуються строки виконання робіт, не здійснював контроль та технічний нагляд за виконанням робіт. Доказів зворотного суду не надано.

Судом першої інстанції при вирішенні спору враховано доводи відповідача про те, що сторонами не вчинялись дії щодо зупинення строків виконання робіт, зокрема, не надавались сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, не укладались додаткові угоди або інші документи про зупинення робіт. Разом із тим, суд першої інстанції слушно зауважив, що ініціатором таких дій щодо зупинення робіт мав виступати саме відповідач, оскільки саме він зобов`язаний був надати Підряднику необхідну для виконання робіт інформацію згідно з Технічними, якісними та кількісними характеристиками (у тому числі, зважаючи на лист відповідача від 01.06.2022 про відтермінування початку виконання робіт за Договором), проте таких дій відповідач не вчинив, зазначену інформацію Замовнику не надав. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Крім того, при вирішенні даного спору місцевим господарським судом враховано, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена в постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Також, судом першої інстанції слушно враховано, що згідно із ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).

Отже, за висновками місцевого господарського суду, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, внаслідок направлення відповідачем листа про відтермінування початку виконання робіт за Договором до скасування воєнного стану, а також ненадання Підряднику необхідної для виконання робіт інформації згідно з Технічними, якісними та кількісними характеристиками, що є порушенням зобов`язання з боку Замовника, обов`язок у ТОВ "УКРБУДПР" виконати роботи за Договором фактично не настав, відповідно, порушення строків виконання робіт із боку позивача не відбулось, відтак, не виникло правових підстав для отримання коштів Гарантії.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що перерахування АТ "КБ "Глобус" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" коштів у сумі 450 000,00 грн відбулось поза межами домовленостей, передбачених договором № 4600006210 від 30.05.2022, а відповідач отримав грошові кошти в сумі 450 000,00 грн без належних на те правових підстав.

На підставі викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції визнаються правильними висновки місцевого господарського суду про те, що ТОВ "УКРБУДПР" вправі витребувати від ТОВ "Оператор ГТС України" вказані кошти саме за правилами статті 1212 ЦК України, при цьому, іншого способу повернути кошти закон не передбачає.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог ТОВ "УКРБУДПР" про стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" грошових коштів у сумі 450 000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що надана позивачем роздруківка електронної переписки не є належним доказом, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Як визначено ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону в редакції, чинній станом на 01.06.2022, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, від 09.04.2024 у справі № 910/3269/23 та від 17.07.2024 у справі № 910/7352/22).

У постанові від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19 Верховний Суд фактично визнав надані сторонами скріншоти повідомлень із телефону та планшету, роздруківки з Viber належними та допустимими доказами, які досліджені судами в їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, відповідні доводи скаржника є необґрунтованими.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами і плановими та екстреними відключеннями електроенергії по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 16.09.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська