Ухвала

від 05.11.2024 по справі 910/542/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/542/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024

у справі №910/542/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус"

про стягнення 450 000,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 450 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" безпідставно набуті кошти у сумі 450 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 750,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (повний текст постанови складено та підписано - 16.09.2024) рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 залишено без змін.

30.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" від 30.08.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі та долучення доказів, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на користь його витрати на професійну правничу допомогу у справі № 910/542/24 в розмірі 10 000,00 грн.

02.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Укрбуд-Проект-Реконструкція" від 30.08.2024 про винесення додаткового рішення у справі (про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу), в якій позивач просить суд винести додаткове рішення у справі № 910/542/24 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/542/24 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.; в іншій частині заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/542/24 відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/542/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України, Кодекс).

22.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (повний текст постанови складено та підписано - 02.10.2024) у справі № 910/542/24. Вказана касаційна скарга була подана до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 21.10.2024.

Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/542/24.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> у вступній та прохальній частинах поданої касаційної скарги просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/542/24, а в описовій частині касаційної скарги зазначено про додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/542/24.

Враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на касаційне оскарження судового рішення, Суд дійшов висновку, що скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/542/24, а зазначене ним «додаткова постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/542/24» замість «додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №910/542/24» є опискою, адже носить очевидний технічний характер.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частина перша статті 163 ГПК України).

Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

За загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткове рішення до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі).

Як зазначив Верховний Суд, зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Скаржник оскаржує додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат, предметом позову у справі №910/542/24 є стягнення коштів у сумі 450 000,00 грн, а отже ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), а тому такі рішення не підлягають касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі підставою для оскарження судових рішень скаржник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (статей 126, 129 ГПК України) і неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що є підставою, передбаченою пунктом 1 частини другою статті 287 ГПК України.

Також, в своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> зазначає, що:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 126,129 ГПК України для суб`єктів господарювання (в тому числі й Оператора ГТС) - підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки суб`єкти ринку природного газу (в тому числі й Оператор ГТС) перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на запровадження в державі воєнного стану та перебування як і Оператора ГТС, так і Замовника послуг транспортування природного газу у скрутному фінансовому становищі, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору. Виняткове значення даної касаційної скарги, на думку скаржника, також обумовлене тим, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо виконання покладених Регулятором та ліцензіатом діяльності (НКРЕКП) на позивача, як Оператора ГТС, обов`язків, в тому числі стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи, а необґрунтоване та безпідставне стягнення судами неспівмірних, необгрунтованих та не понесених фактично (нереальних) розмірів правничої допомоги, призводить до понесення ним додаткових витрат, що негативно впливає на фінансовий стан ТОВ «Оператор ГТС України» та на можливість забезпечити як функціонування газотранспортної системи в цілому, так і реалізувати план модернізації та розвитку газотранспортної системи України. Зазначене може призвести до неможливості безпечного та безперебійного транспортування природного газу, що, в решті-решт, може призвести до зупинення його транспортування та, як наслідок, побутові споживачі, об`єкти соціальної інфраструктури та інші споживачі не зможуть отримувати природній газ, що вплине на їх можливість забезпечувати належним чином життєдіяльність громадян України - підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Крім того, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами.

Натомість, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі. Наведені скаржником доводи зводяться до обґрунтування неправильного застосування статей 126,129 ГПК України.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> не навело належних обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення цієї скарги для скаржника, оскільки незгода з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?"г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і має виняткове значення для скаржника, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини третьої ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/542/24 на підставі пункту 1 частини першої ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 910/542/24, Суд не розглядає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> про зупинення виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у цій справі.

Керуючись статтею 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/542/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок