Ухвала

від 17.10.2024 по справі 910/542/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/542/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024

у справі №910/542/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус"

про стягнення 450 000,00 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 450 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Проект-Реконструкція" безпідставно набуті кошти у сумі 450 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 750,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (повний текст постанови складено та підписано - 16.09.2024) рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/542/24 залишено без змін.

08.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 910/542/24. Вказана касаційна скарга була подана до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 07.10.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову у справі №910/542/24 є стягнення коштів у сумі 450 000,00 грн, а отже ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 500 = 1 514 000,00 грн).

Суд звертає увагу, що положення підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, судове рішення може бути предметом касаційного оскарження.

При цьому тягар доказування наявності таких випадків, покладається на скаржника.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а також посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Разом з тим, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник у касаційній скарзі необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що справа № 910/542/24 має виключне значення для нього з огляду на особливий статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a>, а також те, що порушення строків виконання робіт за Договором є критичним, оскільки створює додаткові ризики для роботи газотранспортної системи як на об`єкті за місцем проведення визначених Договором робіт, так і газотранспортної системи України в цілому.

Також скаржник зазначає, що господарськими судами розглядається численна кількість справ за позовами замовників послуг транспортування природного газу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> про стягнення суми, отриманої на підставі банківської гарантії за наявності фактів порушення умов договорів. Існування рішень про стягнення коштів, отриманих на підставі банківської гарантії у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням Договорів контрагентами, створює хибну та небезпечну практику судів, яка може призвести до розуміння учасниками господарських правовідносин ілюзії необов`язковості договорів.

Розглянувши наведені аргументи, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки доводи скаржника та аналіз судових рішень, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, не дають підстав для висновку про те, справа має виняткове значення для учасника справи.

Разом з тим, доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Суд вважає, що посилання скаржника на те, що справа №910/542/24 має виключне значення для нього - необґрунтовані, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржені судові рішення у справі № 910/542/24 підлягають касаційному оскарженню, скаржник не наводить.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань оскарження судових рішень у цій справі з посиланням на підпункти «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваного судового рішення, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду попередньої інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> немає.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі№ 910/542/24 , оскільки цю скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/542/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок