Постанова

від 14.08.2024 по справі 910/10401/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2024 р. Справа№ 910/10401/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Кравчука Г.А.

при секретарі: Бенчук О.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.08.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 (повний текст складено 05.03.2024)

у справі №910/10401/22 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС»

про стягнення 1 372 300,28 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС» (далі - відповідач) про стягнення 1 372 300,28 грн, з яких: 1 152 000,00 грн - сума основного боргу, 220 300,28 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10 від 19.10.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП» заборгованість у сумі 768 000,00 грн, пеню у сумі 28 405,48 грн, судовий збір у сумі 11 946,08 грн та витрати на проведення експертизи 30 674,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП» про стягнення заборгованості у сумі 768 000,00 грн та пені у сумі 28 405,48 грн та відмову у задоволенні позову в частині стягнення боргу у розмірі 384 000,00 грн та пені у сумі 191 894,80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/10401/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначає, що ТОВ «УКРЗООГРУП» було сплачено передоплату за перший та за останній місяці оренди нежитлового та офісного приміщення, окрім цього було внесено платіж на оплату оренди з 20.11.2021 року по 19.12.2021 року, зареєстровано податкові накладні, тим самим відповідач виконуючи умови Договору та оплачуючи оренду приміщення, реєструючи податкові накладні доводить факт користування ТОВ «УКРЗООГРУП» приміщеннями.

Апелянт також посилається на те, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, коли саме було додруковано текст, а також коли було проставлено печатки ТОВ «УкрЗооГруп», що в свою чергу не підтверджує факт, що його було додруковано в інший день, ніж в той, коли був підписаний договір оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10, а також, коли на ньому були проставлені печатки ТОВ «УкрЗООГруп».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10401/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/10401/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/10401/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/10401/22 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду від 15.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.06.2024.

29.05.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.06.2024 з`явився представник позивача.

Ухвалою суду від 12.06.2024 розгляд справи відкладено на 17.07.2024.

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкладено розгляд справи на 14.08.2024.

Позиції учасників справи

31.05.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

13.08.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач не погоджується з доводами викладеними у відзиві та просить скасувати рішення суду першої інстанції.

13.05.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «ТРАНССЕРВІС» (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП» (орендар, позивач) було укладено договір оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10 (надалі - договір оренди).

Згідно із п.1.1 договору оренди, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (в оренду) нежитлове складське приміщення площею 1800 кв.м та офісне приміщення площею 200 кв.м. (загальні площі враховують парко-місця службового та вантажного транспорту), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 154 (далі - приміщення).

Приміщення передаються орендодавцем і приймаються орендарем на підставі Акту приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін (п.3.1 договору оренди).

Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. договору оренди орендодавець зобов`язаний передати орендарю приміщення відповідно до акту приймання-передачі.

Пунктом 5.2. договору оренди строк оренди за цим договором (строк перебування приміщення у користуванні орендаря): з « 19» січня 2021 року по « 18» вересня 2024 року.

За поясненнями представника позивача, строк оренди за договором встановлений сторонами: з « 19» січня 2022 року по « 18» вересня 2024 року та визначена у пункті 5.2. договору дата: « 19» січня 2021 року є опискою. Відповідач щодо дати « 19» січня 2022 року, що є початком строку оренди не заперечив.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди за користування складським приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 324 000,00 грн, з врахуванням податку на додану вартість, комунальних послуг, земельних, майнових та інших податків, зборів, обов`язкових платежів то що. Зокрема умов споживання електричної енергії та утилізацію побутових відходів, що регулюються відповідно додатком №1 та додатком №2, які є невід`ємною частиною договору оренди.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що орендна плата за кожен наступний місяць оренди відповідно до умов договору сплачується орендарем на підставі рахунків наданих орендарю не пізніше 30 числа поточного місяця, шляхом банківського перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно із п.6.3. договору оренди за користування офісним приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 60 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість, комунальних послуг, земельних, майнових та інших податків, зборів, обов`язкових платежів тощо. Зокрема умов споживання електричної енергії та утилізацію побутових відходів, що регулюються відповідно додатком №1 та додатком №2, які є невід`ємною частиною договору оренди. Електропостачання здійснюється та сплачується відповідно замовленого та погодженого ліміту потужності електричної енергії за заявою орендаря щомісячного постачання електричної енергії.

Плата за кожен наступний місяць компенсації послуг використання електроенергії та послуг утилізації побутових відходів сплачується орендарем на підставі рахунків-фактур наданих орендарю не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно додатка №1 та додатка №2, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця (п.6.4. договору оренди).

Відповідно до п.6.6. договору оренди орендар на підтвердження зобов`язань за цим договором, забезпечення виконання умов договору, вносить орендну плату за перший місяць та забезпечувальний платіж всього в розмірі 384000,00 грн, якщо протягом дії даного договору не відбудеться витрата забезпечувального платежу на погашення заборгованості, відшкодування майнових втрат тощо, орендаря перед орендодавцем, то забезпечувальний платіж підлягає зарахуванню в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Авансовий платіж за один місяць оренди приміщень в наступному місяці, в розрахунок подальших платежів. У разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених п.9.2. договору, забезпечувальний платіж не повертається.

Орендна плата, забезпечувальний платіж сплачується орендарем протягом десятибанківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця вказаний у цьому договорі згідно виставленого рахунку платежів (п.6.7. договору оренди).

Цей договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або в односторонньому порядку виключно у випадках, передбачених п.9.2 договору з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони за 2 (два) місяці до дати розірвання договору. Факт завершення взаєморозрахунків підтверджується підписанням акту звірки взаєморозрахунків, підписаного повноважними представниками сторін (п.9.1. договору оренди).

За змістом п.9.2. договір оренди може бути розірвано достроково на вимогу однієї із сторін з обов`язковим письмовим попередженням про це іншої сторони за 2 (два) місяці до дати розірвання договору, виключно у випадках, зазначених у цьому договорі, зокрема на вимогу орендаря: у випадку прийняття рішення орендарем про дострокове розірвання договору.

Згідно із п.5.1. договору оренди строк дії цього договору: з « 19» жовтня 2021 року по « 18» вересня 2024 року.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами та виконання п.6.7. умов договору.

Згідно із матеріалів справи відповідач виставив позивачу рахунки на оплату по договору № 1/001-19.10 від 19.10.2021, а саме:

рахунок на оплату №531 від 19.10.2021 на оплату предоплати за перший та останній місяць оренди нежитлового складського та офісного приміщення відповідно до договору №1/001-19.10 від 19.10.2021 п. 6.6 в загальному розмірі 768 000,00 грн, у тому числі ПДВ 128 000,00 грн;

рахунок на оплату № 567 від 11.11.2021 на оплату авансових платежів в розрахунок подальших орендних платежів за період з 20.11.2021 по 19.12.2021 та за період з 20.12.2021 по 19.01.2022 з нежитлового складського та офісного приміщення відповідно до договору №1/001-19.10 від 19.10.2021 п. 6.6 в загальному розмірі 768 000,00 грн, у тому числі ПДВ 128 000,00 грн.

На виконання п.6.1, 6.3 та 6.6 договору оренди орендарем було здійснено наступні платежі:

платіжним дорученням від 20.10.2021 №438 згідно рахунку на оплату №531 від 19.10.2021 предоплата за оренду вказаних приміщень на загальну суму 768 000,00 грн.

платіжним дорученням від 19.11.2021 №12373 згідно рахунку на оплату №567 від 11.11.2021 предоплата за оренду вказаних приміщень на загальну суму 384 000,00 грн (авансовий платіж у розмірі 384 000,00 грн орендної плати за наступний місяць).

30.06.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору від 29.06.2022 вих.№2906/2 внаслідок порушення орендодавцем зобов`язання щодо передачі приміщень в оренду орендарю у строк, передбачений п.5.2 договору. У вказаному повідомленні позивач заявив вимогу до відповідача про повернення протягом 5 банківських днів грошових коштів в розмірі 768 000,00 грн, сплачених платіжним дорученням від 20.10.2021 № 438, а також в розмірі 384 000,00 грн, сплачених платіжним дорученням від 19.11.2021 №12373. Факт направлення позивачем повідомлення про розірвання договору від 29.06.2022 вих.№2906/2 підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення від 30.06.2022, накладною №0407141385340 та квитанцією про оплату поштових послуг від 30.06.2022. Відповідач отримав вказане повідомлення 05.07.2022, що визнається відповідачем у відзиві на позов.

У свою чергу, відповідач надіслав позивачу листа від 26.07.2022 №26/001-26/07, в якому повторно просив позивача підписати акти, а саме: Акт наданих послуг від 19.02.2022 №186 щодо орендної плати за перший місяць оренди нежитлового складського та офісного приміщення відповідно до договору №1/001-19.10 від 19.10.2021 на загальну суму 384 000,00 грн; Акт наданих послуг від 19.03.2022 №187 щодо орендної плати за 20.02.2022 по 19.03.2022 оренди нежитлового складського та офісного приміщення відповідно до договору №1/001-19.10 від 19.10.2021 на загальну суму 384 000,00 грн; Акт наданих послуг від 19.07.2022 №188 щодо орендної плати за 20.06.2022 - 19.07.2022 оренди нежитлового складського та офісного приміщення відповідно до договору №1/001- 19.10 від 19.10.2021 на загальну суму 384000,00 грн, та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ТК «ТРАНССЕРВІС» його примірники актів.

18.08.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 18.08.2022 вих.№1808/1 про повернення грошових коштів за договором оренди у загальному розмірі 1 152 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що за твердженнями позивача відповідач не передав позивачу у платне строкове користування об`єкт оренди, внаслідок чого ТОВ «УКРЗООГРУП» направив відповідачу повідомлення про розірвання договору та у позивача винило право на повернення сплачених за договором коштів. Також посилаючись на п.10.4. договору оренди, позивач зазначає про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені за період прострочення договірного зобов`язання, а саме у сумі 220 300,28 грн, нарахованої за період з 20.04.2022 по 02.10.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично виникли правовідносини з оренди (найму) нежитлових приміщень, тоді як суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосував до спірних правовідносин статті 901-907 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, 19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «ТРАНССЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗООГРУП» було укладено договір оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1. договору оренди за користування складським приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 324 000,00 грн, з врахуванням податку на додану вартість, комунальних послуг, земельних, майнових та інших податків, зборів, обов`язкових платежів то що. Зокрема умов споживання електричної енергії та утилізацію побутових відходів, що регулюються відповідно додатком №1 та додатком №2, які є невід`ємною частиною договору оренди.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що орендна плата за кожен наступний місяць оренди відповідно до умов договору сплачується орендарем на підставі рахунків наданих орендарю не пізніше 30 числа поточного місяця, шляхом банківського перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно із п.6.3. договору оренди за користування офісним приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі 60 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість, комунальних послуг, земельних, майнових та інших податків, зборів, обов`язкових платежів тощо. Зокрема умов споживання електричної енергії та утилізацію побутових відходів, що регулюються відповідно додатком №1 та додатком №2, які є невід`ємною частиною договору оренди. Електропостачання здійснюється та сплачується відповідно замовленого та погодженого ліміту потужності електричної енергії за заявою орендаря щомісячного постачання електричної енергії.

Плата за кожен наступний місяць компенсації послуг використання електроенергії та послуг утилізації побутових відходів сплачується орендарем на підставі рахунків-фактур наданих орендарю не пізніше 20 числа поточного місяця, відповідно додатка №1 та додатка №2, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця (п.6.4. договору оренди).

Відповідно до п.6.6. договору оренди орендар на підтвердження зобов`язань за цим договором, забезпечення виконання умов договору, вносить орендну плату за перший місяць та забезпечувальний платіж всього в розмірі 384 000,00 грн, якщо протягом дії даного договору не відбудеться витрата забезпечувального платежу на погашення заборгованості, відшкодування майнових втрат тощо, орендаря перед орендодавцем, то забезпечувальний платіж підлягає зарахуванню в рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Авансовий платіж за один місяць оренди приміщень в наступному місяці, в розрахунок подальших платежів. У разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених п.9.2. договору, забезпечувальний платіж не повертається.

Орендна плата, забезпечувальний платіж сплачується орендарем протягом десяти банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця вказаний у цьому договорі згідно виставленого рахунку платежів (п.6.7. договору оренди).

На виконання п.6.1, 6.3 та 6.6 договору оренди орендарем було здійснено наступні платежі:

платіжним дорученням від 20.10.2021 №438 згідно рахунку на оплату №531 від 19.10.2021 предоплата за оренду вказаних приміщень на загальну суму 768 000,00 грн;

платіжним дорученням від 19.11.2021 №12373 згідно рахунку на оплату №567 від 11.11.2021 предоплата за оренду вказаних приміщень на загальну суму 384 000,00 грн (авансовий платіж у розмірі 384 000,00 грн орендної плати за наступний місяць).

Згідно із п.1.1 договору оренди, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (в оренду) нежитлове складське приміщення площею 1800 кв.м та офісне приміщення площею 200 кв.м. (загальні площі враховують парко-місця службового та вантажного транспорту), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 154 (далі - приміщення).

Приміщення передаються орендодавцем і приймаються орендарем на підставі Акту приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін (п.3.1 договору оренди).

Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. договору оренди орендодавець зобов`язаний передати орендарю приміщення відповідно до акту приймання-передачі.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не передав у платне строкове користування об`єкт оренди. Також, позивач стверджує, що не підписував жодних актів, які начебто направлялись відповідачем.

Враховуючи вищезазначені доводи, судом першої інстанції було призначено судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу документів.

Апелянт не погоджується з даним висновком експертів та вважає, що судом першої інстанції не встановлено, коли саме було додруковано текст, а також коли було проставлено печатки ТОВ «УкрЗооГруп», що в свою чергу не підтверджує факт, що його було додруковано в інший день, ніж в той, коли був підписаний договір оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10, а також, коли на ньому були проставлені печатки ТОВ «УкрЗООГруп».

Колегія суддів критично оцінює дані твердження з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Тобто судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Відповідно до ч.ч. 6 - 8 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Перевіривши долучений до матеріалів справи виновок кспертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03.01.2024 №10485/22-34/10492/23-34/18538/23-32, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що даний висновок не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано оригіналів актів про надання послуг №186 від 19.02.2022, №187 від 19.03.2022, №188 від 19.07.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Проте, сумнівів у правильності висновку експерта від 03.01.2024 №10485/22-34/10492/23-34/18538/23-32 відповідачем належним чином не доведено, а судом апеляційної інстанції за результатами розгляду справи також не встановлено, а тому доводи відповідача в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

При цьому, як вже зазначалося судом раніше, доводи відповідача про додрукований текст, окрім самого лише посилання, не були підтверджені будь-якими доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що наявний у справі висновок експерта є неповним або неясним. Самі лише сумніви у правильності висновку експерта, про які зазначає відповідач в апеляційній скарзі, не підтверджені належними доказами та не свідчать про необґрунтованість такого висновку. Скаржником не доведено, що цей висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доведенність з боку позивача щодо непідписання ним актів про надання послуг №186 від 19.02.2022, №187 від 19.03.2022, №188 від 19.07.2022.

Також, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання договору оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10 від 19.10.2021 орендодавцем в частині передачі ним орендованого майна орендарю за актом прийняття-передачі.

Відповідно до умов договору обов`язок передати орендарю приміщення в оренду покладено саме на відповідача. Крім того, у разі якщо наймодавець не передає наймачеві майно, цивільне законодавство наділяє наймача правом вибору: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).

За змістом вимог ч. 3 ст. 651 ЦК України одностороння відмова від договору у повному обсязі є одним із способів розірвання договору (поряд із розірванням договору у судовому порядку і розірванням договору за згодою сторін), спрямованих на припинення зобов`язання.

Згідно із ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору від 29.06.2022 вих.№2906/2 внаслідок порушення орендодавцем зобов`язання щодо передачі приміщень в оренду орендарю у строк, передбачений п.5.2 договору та заявив вимогу до відповідача про повернення протягом 5 банківських днів грошових коштів в розмірі 768 000,00 грн, сплачених платіжним дорученням від 20.10.2021 №438, а також в розмірі 384 000,00 грн, сплачених платіжним дорученням від 19.11.2021 №12373.

Отже, невиконання договору оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10 від 19.10.2021 відповідачем в частині передачі ним орендованого майна позивачу за актом прийняття-передачі є підставою для односторонньої відмови.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем порушено п.3.1., п.п.4.1.1. договору та не передано позивачу приміщення згідно із актом приймання-передачі приміщення, чим також порушено положення частини 1 статті 765 ЦК України у зв`язку з чим позивачем правомірно реалізоване надане йому право на відмову від договору.

З огляду на умови п.9.2. договору оренди нежитлового складського приміщення №1/001-19.10 від 19.10.2021 зазначений договір є розірваним з 06.09.2022 (через два місяця з отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору).

Отже, з моменту розірвання договору (з 06.09.2022) позивач вправі вимагати відшкодування збитків у вигляді переданих на виконання договору оренди коштів.

Проте, відповідно до п.6.6. договору у разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених п.9.2. договору, забезпечувальний платіж не повертається.

Оскільки забезпечувальний платіж в розмірі 384 000, 00 грн, відповідно до визначених умов договору, не повертається, судом першої інстанції вірно встановлено, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 768 000,00 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.10.4. договору у випадку неможливості підписання акту приймання -передачі з вини орендодавця у встановлені терміни (90 календарних днів після вступу в силу договору оренди), орендар має право стягнути з орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З умов пункту 10.4. договору вбачається, що сторонами не визначено суму прострочення, на яку здійснюється нарахування пені. Водночас, зі змісту п.10.4. договору випливає, що встановлена у зазначеному пункті відповідальність у вигляді пені передбачена за невиконання відповідачем зобов`язання з передачі позивачу в користування приміщення та нараховується на суму, що підлягає сплаті відповідачем внаслідок невиконання такого зобов`язання.

Враховуючи, що з 06.09.2022 у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу сплачені грошові кошти, то відповідно з 06.09.2022 та на суму 768 000,00 грн є правомірним нарахування пені.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 28405,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/10401/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/10401/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/10401/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія «ТРАНССЕРВІС».

4. Матеріали справи №910/10401/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено після виходу головуючого судді Палія В.В., судді Кравчука Г.А. з відпустки - 16.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

Г.А. Кравчук