Рішення

від 10.09.2024 по справі 904/2553/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2553/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Мороз О.В. - адвокат;

від відповідача: Каретна Є.В. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз", м. Київ

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 980 429,59 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 2823602,46 грн, з яких: 2609982,12 грн - основний борг, 167508,89 грн - пеня за період з 22.04.2024 по 11.06.2024, 27659,89 грн - інфляційні втрати за травень 2024 року, 18451,56 грн - 3% річних за період з 22.04.2024 по 11.06.2024 (з урахуванням заяви від 17.06.2024 про усунення недоліків позовної заяви).

Судові витрати, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 33883,23 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого йому позивачем у березні 2024 року, відповідно до договору постачання природного газу № К-ПГ-С/24-02/21 від 28.02.2024.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС 31.07.2024, у межах визначеного судом процесуального строку, відповідач на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір пені та 3% річних на 90% від заявлених сум, оскільки вважає, що позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача (позивачем не доведено зворотного), а також з огляду на інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання, а саме: - погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України; - зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); - надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання ним соціальних зобов`язань з підтримки мобілізованих працівників і членів їхніх родин у разі їх загибелі; - припинення та обмеження споживання електроенергії в періоди виконання зобов`язань за договором; - поведінку відповідача, який намагається зменшити наявну заборгованість перед позивачем.

Не погодившись із викладеними у відзиві доводами, позивач 05.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав відповідь на відзив, в якій просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення на 90% розміру пені та 3% річних, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, відповідач зазначає, що не просить звільнити його від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки, а просить лише зменшити розмір пені та 3% річних відповідно до наведених у клопотанні обгрунтувань.

Ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.08.2024 з викликом представників сторін у засідання суду.

02.07.2024 електронним засобом зв`язку до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Каретної Є.В. про продовження строку для подання відзиву на позов, яке ухвалою суду від 31.07.2024 було задоволено.

30.07.2024, до початку розгляду справи по суті, від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 2980429,59 грн, з яких: 2609982,12 грн - основний борг, 256647,62 грн - пеня за період з 22.04.2024 по 29.07.2024, 85079,50 грн - інфляційні втрати за травень-червень 2024 року, 28720,35 грн - 3% річних за період з 22.04.2024 по 29.07.2024.

Ухвалою суду від 31.07.2024 заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду.

У підготовчому засіданні 01.08.2024 представники сторін заявили клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості позивачу визначитися з правовою позицією щодо відзиву на позов, а відповідачу - щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 01.08.2023 суд продовжив підготовче провадження у справі до 16.09.2024 включно, задовольнив клопотання представників сторін про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 13.08.2024.

Ухвалою суду від 13.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2024.

26.08.2024 позивач через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подав до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн із доданими до неї доказами понесення таких витрат.

29.08.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 2100,00 грн, в обґрунтування якого зазначив, що гонорар адвоката за надання позивачу правничої допомоги у цій справі у фіксованому розмірі 50000,00 грн не є співмірним зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи.

У судовому засіданні 29.08.2024 оголошувалась перерва до 10.09.2024.

Під час розгляду справи по суті представники сторін надали пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 10.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач, споживач) 28.02.2024 укладено договір № К-ПГ-С/24-02/21 постачання природного газу (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживача, а споживач - прийняти, спожити і оплатити на умовах цього договору газ природний (далі - газ, природний газ) (код товару: 27111).

Споживач використовує газ для власного споживання. Споживачу присвоєний наступний ЕІС-код Х: 56XО000005В8J00N (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору плановий обсяг газу, який постачальник зобов`язується передати, а споживач прийняти, спожити та оплатити, зазначається в додаткових угодах до договору на кожен розрахунковий період - газовий місяць (місяць постачання, місяць передачі, звітний місяць). Без визначення планових місячних обсягів постачання газу, планової ціни за 1000 м3 газу та планової вартості газу додатковою угодою, постачання за договором у відповідному періоді не розпочинається. Сторони дійшли згоди про можливість зміни планових місячних обсягів газу шляхом укладення двосторонніх додаткових угод до договору в порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору.

Кількість газу, яка запланована до передачі на газовий місяць, визначається у додаткових угодах до договору згідно з пунктом 2.3 договору. У випадку зміни протягом розрахункового періоду планових місячних обсягів постачання газу понад допустимий обсяг перебору/недобору, який зазначений у відповідній додатковій угоді, така зміна кількості газу, яка запланована до передачі на газовий місяць, оформляється відповідною укладеною двосторонньою додатковою угодою до договору (п. 4.2 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору ціна цього договору становить суму, визначену в пунктах 3.2 та 3.3 договору. Ця сума відповідає загальній вартості газу, який постачальник передає споживачу, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, оформлених в порядку, визначеному пунктом 4.4 договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору планова ціна за 1000 м3 газу та планова вартість газу у відповідному газовому місяці встановлюються сторонами у відповідній додатковій угоді до договору згідно з пунктом 2.3 договору.

Загальна сума договору складається з остаточної вартості обсягів газу, переданого згідно з актами приймання-передачі газу, оформленими в порядку, визначеному пунктом 4.4 договору (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що остаточні розрахунки за фактично поставлений газ у газовому місяці здійснюються споживачем з постачальником за остаточною вартістю газу до 20-го числа місяця, наступного за газовим місяцем (місяцем поставки газу), якщо інший строк остаточних розрахунків не погоджено сторонами у відповідній додатковій угоді до договору.

Оплата вартості газу за кожен місяць постачання (звітний місяць) проводиться на умовах, зазначених у договорі та додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору (п. 3.5 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору всі платежі за договором здійснюються споживачем постачальнику в національній грошовій одиниці України - гривні на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, або на будь-який інший поточний рахунок постачальника, про реквізити якого постачальник попередньо письмово повідомив споживача. В платіжних дорученнях на оплату газу споживач обов`язково зазначає: "Оплата за газ природний за договором постачання природного газу № К-ПГ-С/24-02/21 від 28 лютого 2024 року".

Якщо строк оплати припадає на вихідний (неробочий) день, то відповідна оплата повинна проводитися не пізніше останнього робочого (банківського) дня, який передує такому вихідному (неробочому) дню (строку оплати). Датою виконання зобов`язання споживачем перед постачальником є зарахування коштів на рахунок постачальника (п.3.7 договору).

За змістом пункту 4.3 договору за результатами передачі обсягу газу за звітний місяць сторонами оформляється акт прийому-передачі газу. Достовірним та єдиним джерелом відомостей про фактичний обсяг газу, спожитий споживачем протягом газового місяця (підсумок місячного споживання), сторони домовились вважати Інформаційну платформу оператора ГТС (згідно з пунктом 6 глави 3 розділу ІХ, пунктів 1, 4, 5 глави 1 розділу Х Кодексу ГРМ, пунктів 1, 4 глави 1, пунктів 1-3 глави 7, розділу ХІІ Кодексу ГТС).

До 05 числа місяця, наступного за розрахунковим (газовим), споживач зобов`язується надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за відповідний розрахунковий період, що складається між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання акта приймання-передачі газу від постачальника зобов`язується повернути один примірник оригіналу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У разі неповернення споживачем переданого йому постачальником акта прийому-передачі газу (фактично переданого газу) або відсутності вмотивованої відмови споживача від підписання відповідного акта у цей же строк, такий акт вважається підписаним, а газ - переданий споживачу.

У зв`язку з тим, що акт приймання-передачі складено постачальником на основі даних Інформаційної платформи оператора ГТС, у разі надання в належний строк споживачем мотивованої відмови від підписання відповідного акта, до врегулювання сторонами спору в судовому або позасудовому порядку, остаточний обсяг та остаточна вартість газу рахується за даними постачальника (п. 4.4 договору).

Згідно з підпунктом 5.3.2 договору споживач взяв на себе зобов`язання оплатити постачальнику у строки, передбачені договором та відповідною додатковою угодою до договору, планову вартість газу у порядку та остаточну вартість обсягів газу, переданого за актами приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язаний оплатити постачальнику остаточну вартість та відповідну суму ПДВ фактично спожитого газу, визначену у порядку, передбаченому розділом 3 договору (пп. 5.3.12 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору сторона за порушення грошових зобов`язань (умов та строків розрахунків) сплачує на користь іншої сторони крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Сторони дійшли згоди про те, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань (п. 6.9 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що він складений у формі єдиного документа у двох примірниках, набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (за умови їх наявності) (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору), якщо інше не зазначено у самому договорі, і діє до 31.12.2024 включно в частині передачі газу, а в іншій частині зобов`язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами договору, додатків до нього, протоколів розбіжностей, протоколів узгодження розбіжностей, актів приймання-передачі природного газу, скановані копії підписаних сторонами договору, додатків, протоколів розбіжностей, протоколів узгодження розбіжностей, актів приймання-передачі природного газу, надіслані сторонами одна одній електронною поштою, мають силу оригіналу. В цьому разі оригінали документів повинні бути направлені стороні поштою не пізніше 5 календарних днів з моменту його підписання.

Належною електронною адресою постачальника для обміну сканкопіями документів є електронна адреса info@u-commodities.com та/або будь-яка адреса постачальника із доменом @u-commodities.com, що є дійсною на момент відправлення/отримання електронного повідомлення. Належною електронною адресою споживача для обміну сканкопіями документів є будь-яка електронна адреса споживача, що міститься в загальному доступі, або з якої надходять електронні повідомлення постачальнику, якщо споживач не повідомить постачальнику свої електронні адреси (п. 10.3 договору).

Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатися сторонами під час дії договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/удосконаленого електронного підпису/ (далі - УЕП)/електронного цифрового підпису (ЕЦП)/ та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронними документами «M.E.Doc», вчасно тощо (п. 11.1 договору).

До договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 28.02.2024, яка набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та скріплення їх печатками, якою визначено:

- плановий обсяг поставки природного газу в березні 2024 року - 700,000 тис. м3 та допустимий обсяг недобору/перебору газу споживачем +/- 10% від планового обсягу газу;

- ціну газу за 1000 м3, що передається у березні 2024 року, з ПДВ з урахуванням вартості транспортування до точки виходу з газотранспортної системи - 14263,92 грн, у тому числі: ціна газу без ПДВ - 11886,60 грн, ПДВ 20% - 2 377,32 грн;

- планову вартість газу, що передається по додатковій угоді, з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи - 8320620,00 грн без ПДВ, ПДВ - 1664124,00 грн, разом з ПДВ - 9984744,00 грн;

- порядок оплати - 100% від вартості планових обсягів газу по 19.04.2024;

- строк оплати: остаточні розрахунки за фактично поставлений газ здійснюються споживачем з постачальником за остаточною вартістю газу до 20-го числа місяця, наступного за газовим місяцем (місяцем поставки газу) (а.с. 76).

У додатковій угоді № 2 від 25.03.2024 до договору, яка набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та скріплення їх печатками, сторони дійшли згоди внести зміни до додаткової угоди № 1 від 28.02.2024, згідно з якими:

- плановий обсяг поставки природного газу в березні 2024 року становить 510,000 тис. м3 ;

- планова вартість газу, що передається по додатковій угоді №1 від 28.02.2024, з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи становить 6062166,00 грн без ПДВ, ПДВ - 1212433,20 грн, разом з ПДВ - 7274599,20 грн.

Інші умови договору, що не змінені додатковою угодою № 2 від 25.03.2024 до договору, сторони залишили незмінними і підтвердили за ними свої зобов`язання (а.с.77).

На виконання умов укладеного договору, з урахування додаткових угод до нього, позивач протягом березня 2024 року передав, а відповідач прийняв природний газ у загальному обсязі 463405,72 м3 на суму 6609982,12 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі газу природного від 31.03.2024 (а.с. 78).

Платіжними інструкціями № 7046 від 29.04.2024 на суму 2000000,00 грн та № 8025 від 31.05.2024 на суму 2000000,00 грн відповідач здійснив часткову оплату отриманого природного газу в загальній сумі 4000000,00 грн (а.с. 79-80).

Зобов`язання з оплати решти вартості поставленого позивачем природного газу на суму 2609982,12 грн (6609982,12 - 4000000,00 = 2609982,12) відповідач не виконав, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем у березні 2024 року природного газу на суму 6609982,12 грн у межах договору постачання природного газу № К-ПГ-С/24-02/21 від 28.02.2024 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Поставка відповідачу у березні 2024 року природного газу на суму 6609982,12 грн підтверджується належними й допустимими доказами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов`язання з остаточних розрахунків за фактично поставлений газ за його остаточною вартістю згідно з пунктом 3.3 договору погоджений сторонами додатковою угодою № 1 від 28.02.2024, за умовами пункту 5 якої визначений до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Порядок обчислення строків установлений імперативними приписами Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 цього Кодексу якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відступлення від цього порядку, з урахуванням положень частини другої статті 91 Цивільного кодексу України, що передбачає можливість обмеження цивільної правоздатності юридичної особи лише за рішенням суду, становило б порушення вимог цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на умови пункту 3.3 договору, пункту 5 додаткової угоди № 1 від 28.02.2024 до договору та з огляду на приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, відповідач мав здійснити остаточні розрахунки за спожитий у березні 2024 року природний газ не пізніше 22.04.2024.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

З урахуванням здійснених відповідачем часткових платежів на загальну суму 4000000,00 грн, заборгованість відповідача за спожитий у березні 2024 природний газ становить 2609982,12 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення перед позивачем заборгованості в сумі 2609982,12 грн, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 256647,62 грн нарахована за період з 22.04.2024 по 29.07.2024 із заборгованості в сумі 6609982,12 грн з урахуванням здійснених відповідачем платежів на загальну суму 4000000,00 грн.

Перевіркою розрахунку пені судом виявлено помилку у визначенні позивачем початкової дати її нарахування у зв`язку з неправильним визначенням граничної дати виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Після здійсненого судом перерахунку пеня із заборгованості за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, з урахуванням здійснених часткових оплат, фактично становить 251410,20 грн, з яких:

30340,90 грн за період з 23.04.2024 по 28.04.2024 із заборгованості в сумі 6609982,12 грн;

108825,81 грн за період з 29.04.2024 по 30.05.2024 із заборгованості в сумі 4609982,12 грн;

112243,49 грн за період з 31.05.2024 по 29.07.2024 із заборгованості в сумі 2609982,12 грн.

Тому, заявлена позивачем до стягнення пеня підлягає зменшенню на 5237,42 грн (256647,62- 251410,20 = 5237,42).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 28720,35 грн також нараховані за період з 22.04.2024 по 29.07.2024 із заборгованості в сумі 6609982,12 грн з урахуванням здійснених відповідачем платежів на загальну суму 4000000,00 грн.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено аналогічну помилку, що й під час розрахунку пені.

За результатом здійсненого судом перерахунку заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню на 541,80 грн і становлять 28178,55 грн, з яких:

3250,81 грн за період з 23.04.2024 по 28.04.2024 із заборгованості в сумі 6609982,12 грн;

12091,76 грн за період з 29.04.2024 по 30.05.2024 із заборгованості в сумі 4609982,12 грн;

12835,98 грн за період з 31.05.2024 по 29.07.2024 із заборгованості в сумі 2609982,12 грн.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати на суму 85079,50 грн нараховані за період з травня по червень 2024 року із заборгованості в сумі 6609982,12 грн з урахуванням здійснених відповідачем платежів на загальну суму 4000000,00 грн.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат порушень не встановлено.

Щодо підстав для зменшення пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Надаючи оцінку розміру заявленої до стягнення пені, суд приймає до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, причини порушення ним зобов`язання та період прострочення, а також відсутність у матеріалах справи доказів щодо негативних наслідків, збитків позивача, їх розміру від порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За оцінкою суду справедливим та розумним буде зменшення пені, визначеної судом за результатом перерахунку, на 30%, а саме до 175987,14 грн (251410,20х30% = 75423,06; 251410,20 - 75423,06 = 175987,14), що буде становити 6,74% від основного боргу (175987,14х100/2609982,12 = 6,74).

Водночас, клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних, які за розрахунком суду становлять 28178,55 грн, задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачені законом 3% річні, які підлягають сплаті відповідачем у сумі 28178,55 грн, не є надмірними, становлять всього 1,08% від основного боргу (28178,55х100/2609982,12 = 1,08).

За таких обставин стягнення з відповідача 3% річних у повній сумі, визначеній судом за результатом перерахунку, буде цілком виправданим, законним та справедливим.

Приймаючи до уваги розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, а саме 85079,50 грн або 3,3% від основного боргу (85079,50х100/2609982,12 = 3,3), загальний розмір похідних вимог за позовом буде становити 11,12% від основного боргу (6,74=1,08+3,3 = 11,12), що цілком узгоджується із завданнями й засадами господарського судочинства та принципами цивільного законодавства, а також відповідає оптимальному балансу інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечує щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та просить суд зменшити розмір відшкодування цих витрат до 2100,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані (в копіях): договір № 2-С про надання правничої допомоги від 01.09.2023 з додатковою угодою до нього № 4 від 03.06.2024, акт-звіт від 23.08.2024, довіреність № 2-С від 01.01.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1088.

За умовами договору № 2-С від 01.09.2023 про надання правничої допомоги адвокат Мороз Олексій Володимирович (далі - адвокат) прийняв на себе зобов`язання з надання правничої допомоги на ведення справ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі - замовник, позивач), а замовник, зі свого боку, прийняв на себе зобов`язання оплачувати належним чином послуги адвоката.

У додатковій угоді № 4 від 03.06.2024 до договору (далі - додаткова угода) сторони дійшли згоди, що відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо питання взаємовідносин замовника з Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" з приводу стягнення заборгованості за договором про закупівлю газу № К-ПГ-С/24-02/21 від 28.02.2024 у сумі 2609982,12 грн, штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних на суму заборгованості (п. 1 додаткової угоди).

Сторони встановили, що вартість правничої допомоги, передбаченої пунктом 1 додаткової угоди, визначається фіксованою сумою 50000,00 грн за повний комплекс послуг адвоката щодо правничої допомоги на стадії розгляду справи судом 1-й інстанції та включає в себе (але не обмежується): збір необхідних доказів, підготовку позовної заяви, представництво інтересів замовника в суді, підготовку документів, у тому числі процесуальних, представництво інтересів замовника в інших органах державної влади та місцевого самоврядування, а також в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності (п. 2 додаткової угоди).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду до закінчення судових дебатів, тобто в межах передбаченого законом строку.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання ним конкретного виду професійної правничої допомоги вартістю, що визначена в сумі 50000,00 грн.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" убачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п.п. 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й ціни позову сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку за її обставинами та за результатом розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є сума в розмірі 30000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн покладається на позивача.

Під час звернення з позовом до суду, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму у сумі 35765,16 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 137 від 11.06.2024 на суму 33883,23 грн та № 1194 від 30.07.2024 на суму 1881,93 грн (а.с. 85, 137).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 35695,81 грн (2609982,12 + 251410,20 + 28178,55 + 85079,50 = 2974650,37; 2974650,37х35765,16/2980429,59 = 35695,81).

При цьому зменшення судом розміру пені на 30% від суми, визначеної за результатом перерахунку, не впливає на розподіл між сторонами судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 2980429,59 грн, з яких: 2609982,12 грн - основний борг, 256647,62 грн - пеня за період з 22.04.2024 по 29.07.2024, 28720,35 грн - 3% річних за період з 22.04.2024 по 29.07.2024, 85079,50 грн - інфляційні втрати за травень-червень 2024 року - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ідентифікаційний код 00191307; місцезнаходження: 50029, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (ідентифікаційний код 42601505; місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3А) основний борг у сумі 2609982,12 грн, пеню в сумі 175987,14 грн, 3% річних у сумі 28178,55 грн, інфляційні втрати в сумі 85079,50 грн, судовий збір у сумі 35695,81 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.

У решті позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.09.2024.

Суддя І.І. Колісник