Рішення

від 20.09.2024 по справі 910/8864/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2024Справа № 910/8864/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Київської міської ради, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Брендпланпро", м. Київ

про стягнення 630 793,54 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.07.2024 року Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Брендпланпро" (відповідач) суми безпідставно збережених коштів в розмірі 630 793,54 грн, у зв`язку з користуванням земельною ділянкою під об`єктом нерухомості без укладення відповідного договору з моменту набуття права власності на такий об`єкт.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

26.07.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно узагальнюючих податкових консультацій з питань оподаткування платою за землю, затверджених наказом Мінфіну №602 від 06.07.2018, особу, яка володіє нерухомим майном на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, неможна вважати платником земельного податку до моменту виникнення таких прав, зокрема, на підставі договору оренди. Таким чином, як зазначає відповідач, нарахування відшкодування є необґрунтованим, оскільки охоплює час, коли відповідач не користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди. Також, у відзиві зазначено, що в позові не враховано час, коли територія міста Києва була віднесена до території бойових дій і оренда плата не нараховувалась.

02.08.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачу не нараховується земельний податок, як він зазначає у відзиві, оскільки єдиною формою здійснення плати за землю для відповідача є саме орендна плата. Позивачем також враховано, що орендна плата не нараховувалась за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року.

12.09.2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що відповідачем виконано усі дії спрямовані на укладення договору оренди, отже не можна стверджувати, що нездійснення плати за користування земельною ділянкою до укладення договору оренди відбувається без належних підстав. Також відповідачем зазначено, що орендна плата в період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року в м. Києві складала 0 відсотків.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 23 червня 2022 року №4849/4890 Київська міська рада ухвалила передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Брендпланпро» (далі - ТОВ «Девелопмент Брендпланпро», відповідач), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1970 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0066 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу "САД. ГОРОД" (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Мурманській, 8 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Земельна ділянка) у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2021 року, номер запису про право власності 42282374, заява ДЦ від 23 грудня 2021 року N 72005-006559433-031-03).

Пунктом 3 означеного рішення Ради Товариство було зобов`язано виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України; у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством України, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Брендпланпро» необхідно сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки. (п. 3.8. Рішення Київської міської ради №4849/4890 від 23 червня 2022 року).

12.10.2022 року на підставі рішення Ради від 23.06.2022 року №4849/4890 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу «Сад.Город». Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майно: 1576408680000; номер запису про право власності: 26617276; дата державної реєстрації: 13.06.2018).

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб, а також 12.10.2022 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №967.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Ради від 23.06.2022 року №4849/4890 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:036:0066;

- місце розташування - вул. Академіка Кухаря (до перейменування Мурманська), 8 у Деснянському районі міста Києва;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу «Сад. Город»);

- розмір (площа) - 0,1970 га.

За умовами пункту 2.2. Договору відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 12.08.2022 року за №3087/86-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 9 512 248,20 грн.

Договір укладено на 10 років (пункт 3.1. Договору).

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що плата за земельну ділянку складається із сплати коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на ній, до моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку. Для цього орендарю протягом 10 (десяти) днів з дати укладення Договору оренди земельної ділянки необхідно звернутись до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для здійснення розрахунку відповідно до підпункту 3.8 рішення Ради від 23.06.2023 року №4849/4890.

Відповідно до пункту 14.1. Договору останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності відповідача на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці - нежитлові будівлі (літ. Д і літ. Є) загальною площею 1389 кв.м., розташовані за адресою: місто Київ, вул. Мурманська, 8, було у встановленому законом порядку зареєстроване 27.05.2021 року.

Судом встановлено, що вищевказане належне Товариству нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1970 га кадастровий номер 8000000000:62:036:0066.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 сформовані в Державному земельному кадастрі - 29.12.2009 року.

Оскільки з 27.05.2021 року (з моменту набуття права власності на нерухоме майно) до 12.10.2022 року (день укладення договору оренди земельної ділянки) відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи плату за користування земельною ділянкою, використовував земельну ділянку комунальної власності площею 0,1970 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 за адресою: місто Київ, вул. Мурманська, 8, Рада звернулася до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Товариства безпідставно збережених останнім грошових коштів за користування протягом 27.05.2021 року - 12.10.2022 року земельною ділянкою у розмірі 630 793,54 грн.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що особу, яка володіє нерухомим майном на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, неможна вважати платником земельного податку до моменту виникнення таких прав, зокрема, на підставі договору оренди. Таким чином, нарахування відшкодування є необґрунтованим, оскільки охоплює час, коли відповідач не користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди. Також, відповідачем зазначено, що ним виконано усі дії спрямовані на укладення договору оренди, отже не можна стверджувати, що нездійснення плати за користування земельною ділянкою до укладення договору оренди відбувається без належних підстав. Також відповідачем вказано, що орендна плата в період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року в м. Києві складала 0 відсотків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про охорону земель" до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Як було зазначено вище, рішенням від 23 червня 2022 року №4849/4890 Київська міська рада ухвалила передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Брендпланпро» (далі - ТОВ «Девелопмент Брендпланпро», відповідач), за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1970 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0066 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу "САД. ГОРОД" (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Мурманській, 8 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Земельна ділянка) у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2021 року, номер запису про право власності 42282374, заява ДЦ від 23 грудня 2021 року N 72005-006559433-031-03).

Відповідно до пункту 3.8 Рішення Київської міської ради №4849/4890 від 23 червня 2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Брендпланпро» необхідно сплатити кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що відомості про земельну ділянку площею 0,1970 га кадастровий номер 8000000000:62:036:0066 були внесені до Державного земельного кадастру - 29.12.2009 року.

Зі змісту наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності відповідача на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці - нежитлові будівлі (літ. Д і літ. Є) загальною площею 1389 кв.м., розташовані за адресою: місто Київ, вул. Мурманська, 8, було у встановленому законом порядку зареєстроване 27.05.2021 року.

12.10.2022 року на підставі рішення Ради від 23.06.2022 року №4849/4890 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу «Сад.Город». Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майно: 1576408680000; номер запису про право власності: 26617276; дата державної реєстрації: 13.06.2018).

З матеріалів справи також вбачається, що 12.10.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №48119387 про державну реєстрацію речового права оренди Товариством земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 площею 0,1970 га на підставі Договору.

Разом із тим, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:006 є власністю територіальної громади міста Києва та перебуває у комунальній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі (27.05.2021 року) до моменту проведення державної реєстрації права користування (оренди) земельної ділянки на підставі Договору (12.10.2022 року), відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

При цьому, судом враховано заперечення відповідача щодо того, що він вживав усіх заходів для укладення договору оренди, проте, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Суд зазначає, що відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 20.06.2024 року №17890/5/26-15-04-02-05 про надання інформації по платі за землю, Товариством до ДПС декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) не подавались.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи протягом певного періоду орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року в справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 року в справі № 912/1188/17.

З аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Ради). Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Товариства за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Встановлені обставини справи свідчать, що відповідач як власник об`єкту нерухомого майна, зокрема, протягом 27.05.2021 року - 12.10.2022 року включно, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, а тому Товариство є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею.

Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 року в справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 року в справі № 922/3463/19.

Спірна земельна ділянка, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомого майна та за користування якою Рада просила стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти, є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Крім того, відповідно до положень підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд зауважує, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що згідно з витягом з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 12.08.2022 року №3087/86-22 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 році становить 9 512 248,20 грн.

Відповідно до наданих Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунків розмір плати за фактичне використання Товариством земельною ділянкою площею 0,1970 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 (ставка орендної плати - 5 %) за адресою: місто Київ, вул. Мурманська, будинок 8, за період з 27.05.2021 року по 31.12.2021 року становить 259 424,95 грн, з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року - 76 879,81 грн, з 01.03.2022 року по 12.10.2022 року - 294 488,78 грн.

У той же час, слід зазначити, що відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Проте, з поданої Радою позовної заяви вбачається, що наведені положення, незважаючи на прямі посилання на них у здійсненому Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунку, враховані позивачем не були, що призвело до заявлення спірної у даній справі суми грошових коштів, нарахованих у період, зокрема, з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року та з 01.03.2022 року по 12.10.2022 року, в завищеному розмірі.

Крім того, відповідно до рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Однак, позивачем не було враховано й вищенаведеного власного рішення, яким користувачі земельних ділянок комунальної власності фактично звільняються від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром безпідставно утримуваних відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 0,1970 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066 за адресою: місто Київ, вул. Мурманська, будинок 8, за спірний у даній справі період - з 27.05.2021 року по 12.10.2022 року, а також з урахуванням приписів абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та рішення Ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490), є 503 094,87 грн., з яких: 259 424,95 грн. - кошти, нараховані за період з 27.05.2021 року по 31.12.2021 року, 70 364,58 грн. - кошти, нараховані з 01.01.2022 року по 23.02.2022 року, 174 608,39 грн. - кошти, нараховані з 01.06.2022 року по 11.10.2022 року (день, що передує дню реєстрації Товариством речового права оренди спірної ділянки на підставі Договору).

Отже, з огляду на те, що відповідач у період з 27.05.2021 року по 12.10.2022 року включно користувався земельною ділянкою площею 0,1970 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0066, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Ради, Товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 503 094,87 грн. (з урахуванням встановлених судом вище обставин), які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Ради у даній справі та стягнення з Товариства на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі 503 094,87 грн.

Судовий збір, у розмірі 7 546,42 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Брендпланпро» (код ЄДРПОУ 43984661, адреса: 02166, м. Київ, вул. Курчатова Академіка, буд. 3, кв. 111) на користь Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. хрещатик, 36) суму коштів в розмірі 503 094,87 грн (п`ятсот три тисячі дев`яносто чотири гривни 87 копійок) та суму судового збору в розмірі 7 546,42 грн (сім тисяч п`ятсот сорок шість гривень 42 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ