Рішення

від 10.09.2024 по справі 911/3471/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р.Справа № 911/3471/23 (911/1303/24)

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., за участю секретаря судового засідання Оксенюк А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

арбітражного керуючого Франка Олега Павловича

до:

1)Акціонерного товариства «Банк Альянс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології»

про визнання недійсним договорів застави

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт"

Представники учасників:

від позивача Франко О.П.;

від відповідача 1 Білан О.С.;

від відповідача 2 - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт".

Так, Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №911/3471/23 про банкрутство ТОВ "Агро Істейт".

21.05.2024 від арбітражного керуючого Франка Олега Павловича надійшла позовна заява до Акціонерного товариства «Банк Альянс» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт" про визнання недійсним договорів застави №21-001-83О від 04.10.2021р. та №21-001-94О від 05.11.2021р., укладених між АТ «Банк Альянс» та ТОВ "Агро Істейт".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Агро Істейт" та АТ «Банк Альянс» уклали договори застави №21-001-83О від 04.10.2021 року, та №21-001-94О від 05.11.2021 року в період менший ніж три роки до моменту порушення провадження у справі пробанкрутство; Боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог; Боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; Боржник взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

АТ «Банк Альянс» заперечує проти позову, оскільки позивач не зазначає, яке саме право було порушено; укладення договору застави не зумовлює виникнення у заставодержателя майнових зобов`язань перед майновим поручителем (заставодавцем); Позивачем не доведено, що укладення оспорюваних договорів застави відбулося задля введення боржника чи кредиторів в оману (до або в момент укладення угоди) щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, та що сторони такого спірного договору мали свідомий намір невиконання зобов`язань за ним і приховування їхніх справжніх намірів; законодавством непередбачено обов`язку сторін перед укладенням договору застави здійснювати перевірку фінансових показників Заставодавця; провадження у справі відкрито у зв`язку з неможливістю боржника оплатити поставлений товар за Договором поставки №12/06/2023 від 12.06.2023.

ТОВ «Аграрні Системні Технології» підтримує позовні вимоги, оскільки Договори застави булиукладені в період, що передує менше ніж трьом рокам до порушення провадження усправі про банкрутство, не передбачали зустрічних майнових дій зі сторони вигодонабувачів за договорами і укладення цих договорів додатково призвело донеплатоспроможності боржника.

Ухвалою Суду від 27.05.2024 у справі відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) представників сторін; призначено судове засідання на 11.07.2024.

25.07.2024 судом було постановлено Ухвалу про залучення третьої особи ТОВ «Аграрні Системні Технології».

У засіданнях Судом з огляду на явку сторін, залучення третьої особи та за клопотаннями сторін неодноразово оголошувались перерви, а саме до 24.07.2024, 15.08.2024 та 10.09.2024.

12.06.2024 та 29.07.2024 від АТ «Банк Альянс» до Суду надійшли відзиви (т.1 а.с. 37 98 та а.с.136-210).

26.08.2024 від ТОВ «Аграрні Системні Технології» надійшли пояснення (т. 1 а.с. 217 226).

У судове засідання 10.09.2024 прибув представник АТ «Банк Альянс», позивач взяв участь у режимі відеоконференції.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви, проти яких заперечив представник АТ «Банк Альянс».

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Суд

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 між АТ "Банк Альянс" (заставодержатель) та ТОВ «Агро Істейт» (заставодавець) укладено Договір застави №21-001-83/О відповідно до п. 1.1. якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з умов Договору №21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 укладеного між Заставодержателем та ТОВ "Дейвест" (далі Позичальник), з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору Заставодержатель при виконанні Позичальником певних його умов надає, а Позичальник зобов`язаний повернути Кредит в розмірі 3800000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 24 серпня 2022 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 7% (сім) процентів річних, інший розмір процентів, комісії, пені та штрафи, інші платежі у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених Кредитним договором (п.1.2. Договору застави).

Згідно з 2.1. Договору №21-001-83/О, предметом застави є рухоме майно - обладнання згідно з переліком, наведеним в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (надалі всі предмети застави - Предмети застави, а кожен окремо - Предмет застави). Предмет застави обліковується на балансі Заставодавця, що підтверджується балансовою Довідкою №18 від 04 жовтня 2021 року.

05.11.2021 року між АТ "Банк Альянс" (надалі - Банк, заставодержатель) та ТОВ "Агро Істейт" (надалі - заставодавець) було укладено договір застави обладнання №21-001-94/О, відповідно до умов якого цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з умов Договору №21- 233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від « 05» листопада 2021 року, укладенного між Заставодержателем та ТОВ "Дейвест" (код ЄДРПОУ 39430951) (далі - Позичальник), з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені та/або будуть укладені в майбутньому протягом строку його дії (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору №21-001-94/О заставодержатель при виконанні Позичальником певних його умов надає, а Позичальник зобов`язаний повернути Кредит в розмірі 2200000,00 (два мільйони двісті тисяч) Доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 04 листопада 2022 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 7,5% (сім цілих п`ять десятих) процентів річних, інший розмір процентів, комісії, пені та штрафи, інші платежі у розмірі, строки, порядку і випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з 2.1. Договору №21-001-94/О, предметом застави є рухоме майно - техніка згідно з переліком, наведеним в п.2.1. Договору. Предмет застави обліковується на балансі Заставодавця, що підтверджується балансовою Довідкою №18 від 04 жовтня 2021 року.

Договори застави містять ідентичні положення п.п. 5.1. 5.1.1. Договорів, в яких сторони домовились, що Заставодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет застави (у разі, якщо Предметом застави є декілька предметів застави, Заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати на власний розсуд як усі, так і будь - який з предметів застави), його реалізацію та одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави на свій розсуд (з урахуванням умов цього Договору та чинного законодавства), в день настання будь-якого або всіх наступних випадків: невиконання або неналежного Позичальником виконання будь- якого із зобов`язань, умов, що випливають з Кредитного договору (з числі, але не виключно, щодо повернення Кредиту або його частини в строк, передбачений Кредитним договором, та/або сплати процентів користування Кредитом, та/або комісійної винагороди та/або виконання будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених Кредитним договором);

На підставі наявних у справі доказів, що зазначені нижче, Судом встановлено, що ТОВ «Дейвест» неналежним чином виконувались зобов`язання за Кредитними договороми, у зв`язку з чим Банком 14.10.2022 за вих.№02.1/2822 (т.1. а.с. 76-77) та №02.1/2828 (т.1. а.с. 80-81) з метою врегулювання спору надіслано на адресу Заставодавця та Позичальника письмові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання з вимогою погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі та передачею предмету застави у володіння Банку та зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Як зазначає АТ «Банк Альянс» у відзиві, вказані вимоги Банку були проігноровані, жодних дій з боку Заставодавця щодо передачі заставного майна на користь Банку вчинено не було.

У подальшому Банком було ініційовано звернення до суду про стягнення боргу за Кредитним договором та звернення до суду про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/10895/22 від 14.08.2023, яке скасовано частково постановою Верховного суду від 09.07.2024 в частині задоволення позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості за процентами у сумі 110753,72 доларів США, було вирішено, в не скасованій частині, стягнути солідарно з ТОВ "Дейвест" та ОСОБА_1 заборгованість по Договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №21-233/ЮК від 05.11.2021 року в сумі 2200000,00 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10389/22 від 17.05.2023 вирішено, зокрема, стягнути солідарно з ТОВ «Дейвест» та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Альянс» основну суму заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 21-214/ЮК від 04.10.2021 у розмірі 3800000,00 доларів США, заборгованість за процентами у розмірі 55363,28 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12692/22 від 04.07.2023 вирішено в рахунок часткового погашення перед АТ «Банк Альянс» заборгованості ТОВ «Дейвест» за договором № 21-214/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 в сумі 3911501,37 дол. США було ухвалено звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 21-001-83/О від 04.10.2021, вартістю 27632000,0 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі №910/12707/22 позов задоволено повністю та рахунок часткового погашення перед АТ «Банк Альянс» заборгованості ТОВ «Дейвест» за Договором № 21-233/ЮК про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 05.11.2021 в сумі 2271876,72 доларів США звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави обладнання № 21-001-94/О від 05.11.2021.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, обставини порушення ТОВ «Дейвест» умов Кредитних договорів в частині повернення коштів та правомірність вимог АТ "Банк Альянс" щодо звернення стягнення на предмет застави встановлені у рішеннях суду по справах №910/10895/22 від 14.08.2023, №910/10389/22 від 17.05.2023, №910/12692/22 від 04.07.2023 та №910/12707/22 від 29.08.2023, відтак, не підлягають повторному доказуванню.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства України та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи в контексті спірних правовідносин та підстав позовних вимог, Суд зазначає таке.

За змістом абз.3 ч.1 ст. 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Згідно положень абз.2 ч.2 ст. 42 КУзПБ, правочини можуть бути визнані недійсними господарським судом у випадку, якщо боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Позивач вказує, що згідно даних звітності Боржника за 9 місяців 2021 року розмір поточних зобов`язань боржника станом на 01.01.2021 року складав 132 695 200 гривень (рядок 1695 балансу Боржника), в той же час загальний розмір активів боржника на ту саме дату складав 120 334 700 гривень (рядок 1300 балансу). За таких обставин, сторони договорів застави усвідомлювали, що на момент укладення оспорюваних договорів застави вартість активів боржника є менша ніж вартість його зобов`язань.

На думку позивача, без будь-якої майнової компенсації на користь ТОВ «Агро Істейт» зі своєї сторони чи сторони позичальника АТ «Банк Альянс» отримав право реалізувати на свою користь чи отримати у власність майно боржника оціночною вартістю (станом на 4-й квартал 2021 року) 27632000 гривень за договором №21-001-83О від 04.10.2021 та 12 728 000 гривень за договором №21-001-94О від 05.11.2021 року.

Відтак, позивач стверджує, що Боржник взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог та Боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Суд зазначає, провадження у справі №911/3471/23 про банкрутство ТОВ "Агро Істейт" було відкрито 07.12.2023, про що свідчить відповідна ухвала. Відтак, Суд виснує, що АТ «Банк Альянс» (заставодержатель) та ТОВ «Агро Істейт» (заставодавець) уклали спірні договори застави для забезпечення виконання ТОВ «Дейвест» (позичальником) зобов`язань за кредитними договорами, укладеними ТОВ «Дейвест» з АТ «Банк Альянс», за 2 роки та 2 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агро Істейт», тобто в підозрілий період.

Відповідно до глави 49 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Таким чином, за змістом положень статті 572 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу" метою укладення договору застави є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню заставодавцем. Тобто застава є визначеним законним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання. Отже, з урахуванням цього не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору застави, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного договору зобов`язання.

Відтак, укладення третьою стороною та кредитором договору застави для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання, і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору застави.

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/2960/17 викладено правовий висновок про те, що не може бути визнаним недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитним договором).

За змістом абз.3 ч.1 ст. 42 КУзПБ, господарський суд може визнати недійсними правочини, якщо боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Суд зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між взяттям на себе ТОВ «Агро Істейт» заставних зобов`язань за оспорюваними правочинами та неплатоспроможністю боржника та, враховуючи майновий та похідний характер зобов`язань за договорами застави, позивачем не доведено факту, що виконання грошових зобов`язань ТОВ «Агро Істейт» перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Також позивачем не доведено, що укладення оспорюваних договорів застави відбулося задля введення ТОВ «Агро Істейт» в оману (до або в момент укладення угоди) щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, та що сторони спірних договорів застави № 21-001-83О від 04.10.2021р. та № 21-001-94О від 05.11.2021р. мали свідомий намір невиконання зобов`язань за ними і приховування їхніх справжніх намірів.

Крім цього, суд враховує, що станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство існують рішення суду про звернення стягнення на предмет застави за оспорюваними договорами, а провадження було відкрито за заявою ТОВ «Аграрні Системні Технології» внаслідок неналежного виконання боржником умов Договору поставки №12/06/2023 від 12.06.2023.

Суд враховує, що відповідно до п.п. 8.8. 8.8.5. Договорів застави підписанням цього Договору Заставодавець підтверджує, що:

8.8.1. зміст та умови цього Договору та Кредитного договору йому зрозумілі;

8.8.2. він згоден з усіма положенням цього Договору та Кредитного договору;

8.8.3. відсутні будь-які заперечення щодо кожної з умов цього Договору та Кредитного -зору;

8.8.4. розуміє умови та правові наслідки підписання цього Договору та/або його порушення;

8.8.5. Заставодавець наділений повного правосуб`єктністю для укладення цього Договору.

Крім того, в матеріалах справи наявні рішення учасника ТОВ «Агро Істейт» №30/09/2021 від 31.09.2021 (т. 1 а.с. 84) та №01/11/2021 від 01.11.2021 (т. 1 а.с. 85) за змістом яких було задоволено клопотання ТОВ «Дейвест» та вирішено виступити майновим поручителем з метою забезпечення виконання ТОВ «Дейвест» зобов`язань перед АТ «Банк Альянс» за кредитними договорами, що будуть укладені між ТОВ «Дейвест» та АТ «Банк Альянс».

Отже, Судом встановлено, що сторони оспорюваних Договорів застави досягли згоди за істотними умовами вказаних вище договорів, згідно положень ст. 204 ЦК України такі правочини створюють презумпцію правомірності та є обов`язковими до виконання сторонами.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

З огляду на наведене, позивачем не доведено підстав, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Аргументи позивача відносно того, що підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними є факт укладення таких правочинів у «підозрілий період» відхиляються судом, адже саме по собі укладення договорів застави у період 3 років до відкриття провадження у справі про банкрутство не є самостійною підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними за відсутності інших передбачених ст. 42 КУзПБ підстав.

Крім того, Судом не встановлено неправомірності дій тієї чи іншої сторони під час укладання правочинів. Сторонами оспорюваних правочинів було дотримано форми та змісту щодо договорів застави, досягнуто істотних умов та дотримано вимог ст. 203 Цивільного кодексу України під час їх укладення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, Суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, тому в задоволенні позовних вимог арбітражного керуючого Франка О.П. до АТ «Банк Альянс», ТОВ "Агро Істейт" про визнання недійсним договорів застави № 21-001-83О від 04.10.2021р. та № 21-001-94О від 05.11.2021р., укладених між АТ «Банк Альянс» та ТОВ "Агро Істейт"слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення 20.09.2024 року.

Суддя Т.Д. Гребенюк