Рішення

від 12.09.2024 по справі 914/714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 Справа № 914/714/24

За позовом: ОСОБА_1 , м. Львів-Винники,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів,

до відповідача -2: ОСОБА_2 , м. Львів,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни, м.Львів,

про: визнання недійсними рішення Загальних зборів учасників товариства, оформлене Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.02.2024, Акту приймання-передачі № 659 та 660 від 05.03.2024, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 71918569 та 71918665 від 05.03.2024

Суддя Березяк Н.Є.

За участю секретаря судового засідання Р.Р. Волошин

Представники учасників справи:

від позивача: Шнир О.Б. - представник

від відповідача1,2: ОСОБА_3 представник

від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про визнання недійсними рішення Загальних зборів учасників товариства, оформлене Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.02.2024, Акту приймання-передачі № 659 та 660 від 05.03.2024, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 71918569 та 71918665 від 05.03.2024.

Ухвалою суду від 20.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.06.2024 заяву ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову (вх. № 2172/24 від 04.06.2024) у справі № 914/714/24 задоволено повністю, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) нерухоме майно, а саме на: 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 663,8 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомості:1027418546101); трансформаторну підстанцію літ.Ф-1 за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 27,7 кв.м, з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1159367646101).

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній зазначає наступне.

Враховуючи наданий відповідачем-1 Протокол №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ 03059117) від 23.02.2024, позивач вважає, що для забезпечення захисту її прав в повній мірі необхідно уточнити позовні вимоги шляхом змінити предмету позову та уточнення формулювання першої позовної вимоги наступним чином:

визнати недійсними рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що оформлені Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ 03059117) від 23.02.2024 та прийняті по третьому, четвертому і п`ятому питанню порядку денного зборів, якими вирішено: п.3 Порядку денного зборів, Вирішили: зобов`язання зі сплати грошових коштів по виплаті вартості частки, яке виникне після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» замінити на зобов`язанням із передачі ОСОБА_2 нерухомого майна належного Товариству; п.4. Порядку денного зборів, Вирішили: в якості виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна, передати ОСОБА_2 , після його виходу із складу учасників, наступне нерухоме майно:1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101 - трансформаторна підстанція, загальна площа (кв.м): 27.7 м кв., літ. «Ф-1» з відповідними спорудами згідно технічного паспорта; 2) частку 83/100 у спільній частковій власності адміністративний корпус літ.Б-З, загальна площа (кв.м): 663.8, опис: згідно технічного паспорта - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101; п.5. Порядку денного зборів, Вирішили: вартість нерухомого майна вказаного у 4-му пункті цього протоколу, що передається ОСОБА_2 після його виходу із складу учасників на виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна учаснику, який вийшов із складу учасників Товариства визначається в день передачі у розмірі, який буде дорівнювати розміру вартості визначеному документами бухгалтерського обліку на день передачі. Визначений розмір вартості майна має бути вказаний в акті приймання-передачі.

Решту позовних вимог та правові і фактичні підстави позову залишаються незмінними у редакції, що викладена в позовній заяві від 18.03.2024.

Протокольною ухвалою від 06.06.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 13.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №914/714/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2024.

Ухвалою суду від 25.07.2024 викликано в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ), попереджено свідка ОСОБА_2 про відповідальність передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивих показань, розгляд справи відкладено на 01.08.2024.

В жодне судове засідання, а саме: 01.08.2024, 22.08.2024, 05.09.2024 не з`явився, що стало причиною відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реєстраційні дії та зміни в ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», а також реєстрація права власності на все майно товариства за його директором (кінцевим бенефіціарним власником та бувшим учасником) були вчинені для виведення майна з товариства, щоб позивач не мав з чого стягати 3% річних і втрати від інфляції, але із збереженням контролю над товариством із сторони його керівника - ОСОБА_2 через свою дружину ОСОБА_4 , що свідчить про фіктивність таких правочинів, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які ними передбачені, а спрямовані на відчуження всього нерухомого майна товариства без компенсації товариству його вартості. А зважаючи на єдину мету таких правочинів перешкодити позивачу отримати (стягнути) з товариства вартість належних позивачу 3% річних та втрат від інфляції, в результаті прострочення товариством виплати позивачу вартості її частки, то такі правочини спрямовані на заволодіння майном та порушують публічний порядок, а отже є і нікчемними.

Відповідач проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на таке:

- на Загальних зборах учасників Товариства були присутні всі учасники;

- 05.03.2024 ОСОБА_2 подав заяву про вихід із числа учасників Товариства та на виконання рішення Загальних зборів учасників було передано майно і підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна;

- оскаржене рішення учасників про заміну зобов`язання з виплати вартості частки на зобов`язання з передачі нерухомого майна не є правочином, з якого виникає матеріальний обов`язок Товариства. Товариство зобов`язане передати майно (грошові кошти чи нерухоме майно) у зв`язку із виходом учасника;

- передача майна без виходу учасника могла б бути фіктивним правочином без настання реальних наслідків але передача майна за наслідком виходу учасника не може бути фіктивним правочином, оскільки сама передача є юридичним наслідком реальних змін, а саме припинення корпоративних прав;

- Акт приймання-передачі нерухомого майна не є правочином, він у даному випадку тільки посвідчує факт передачі.

Не погоджуючись з наведеним у відзиві на позовну заяву позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив таке:

- відповідач-1 міг прийняти таке рішення про заміну одного зобов`язання іншим лише тоді, коли цього бажав і відповідач-2, тобто між відповідачами була досягнута домовленість, що свідчить про вчинення такими відповідних правочинів, оскільки сам факт домовленості (договору) та її виконання є результатом вчинення сторонами правочинів;

- безпідставними є посилання відповідача-1 на п.50 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затв. Постановою КМУ від 25.12.2015 №1127), як на обґрунтування того, що Акт приймання-передачі нерухомого майна серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024 не є правочином, та наведені доводи відповідача-1 фактично доводять те, що відповідач-1 визнає той факт, що реєстрація права власності на наведене майно за відповідачем-2 здійснена з порушенням законодавства, оскільки в порушення пп.2 п.50 наведеного Порядку та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №369309535 від 11.03.2024 випливає, що єдиними документами, які подані для державної реєстрації є: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024р. Інших документів в державному реєстрі не зазначено, що свідчить про те, що державному реєстратору (нотаріусу) не надано рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом, про передачу майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи;

- в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено, що подано для державної реєстрації такі документи, як рішення про вихід із складу учасників, а отже така заява (рішення) відповідача-2 про вихід з товариства не може бути підставою та посвідчувати перехід права власності на нерухоме майно від товариства до відповідача-2. В протилежному випадку, якщо брати до уваги доводи відповідача-2, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було б зазначено акт приймання передачі, і рішення учасників про заміну грошового зобов`язання на зобов`язання про передачу нерухомого майна, і заяву відповідача-2 про вихід з товариства, але цього немає.

В судове засідання 12.09.2024 свідок, не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання (за вх. №22133/24 від 10.09.2024 та за вх. №22216/24 від 11.09.2024) з проханням прийняття заяви ОСОБА_2 про неможливість з`явлення до суду.

В судовому засіданні 12.09.2024 оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (надалі товариство) зареєстровано 01.04.1998, номер запису про включення до ЄДР відомостей про юридичну особу 1 415 145 0000 036323 від 25.03.2005р. та є правонаступником ПрАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», яке раніше здійснювало діяльність у формі ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (роздруківка детальної інформації про юридичну особу та правонаступника із сайту Міністерства юстиції України додаються, оригінал знаходиться в позивача).

Товариство свою діяльність здійснює на підставі Статуту товариства, який затверджено загальними зборами учасників товариства згідно протоколу №2 від 20.03.2015 (копія статуту товариства додається, оригінали знаходяться у відповідача).

Відповідно до п.4.1. та 5.1. статуту ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» в редакції від 20.03.2015 ОСОБА_1 була одним з учасників товариства та її частка в статутному капіталі товариства складала 23,27%, що становило 26 707,10 грн.

ОСОБА_1 подала товариству заяву про вихід з товариства від 09.11.2016, яку відповідач-1 отримав 30.11.2016, але вартості належної позивачу частки у зв`язку з її виходом з товариства у встановлені законом строки відповідач-1 не виплатив

12.09.2018 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення вартості частини майна товариства пропорційної частці позивача в статутному капіталі Товариства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 у справі №914/1693/18, яке набрало законної сили 23.10.2023, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 768 476,00 грн заборгованості, 3273,97 грн судового збору, 58862,80 грн витрат на проведення судових експертиз. В частині стягнення 884534,00 грн заборгованості провадження у справі закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, в Господарському суді Львівської області між позивачем та відповідачем-1 розглядався корпоративний спір (1) з позовними вимогами про стягнення вартості частини майна товариства (справа №914/1693/18, суддя Кітаєва С.Б.) та корпоративний спір (2) з похідними позовними вимогами про стягнення з відповідача-1 втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн, оскільки після спливу року з дати виходу позивача з товариства, відповідач-1 не сплатив позивачу вартості частини майна товариства (справа №914/316/24, суддя Березяк Н.Є.).

В межах наведеної господарської справи №914/1693/18 судом вживались заходи забезпечення позову, а саме: ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 в справі №914/1693/18 вжито заходів забезпечення позову та заборонено відповідачу-1 вчиняти дії щодо відчуження: продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження, передачі у статутний капітал, передачі у заставу, іпотеку або будь-яким іншим чином забезпечення зобов`язань, щодо всього рухомого та нерухомого майна, в тому числі щодо: 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 663,8 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1027418546101); трансформаторної підстанції літ.Ф-1 загальною площею 27,7 кв.м., з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1159367646101); будівель і споруд, воріт, електромережі зовнішнього освітлення, каналізації, котельні, огорожі, пропарочної камери, прохідної, силової кабельної лінії, трансформаторної підстанції, шляхів і площадок, адміністративного корпусу та іншого майна за адресою АДРЕСА_2 , які належить на праві власності ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», крім житлових будинків в АДРЕСА_3 , що передані товариством на баланс Львівської міської ради (копія ухвали суду додається, копія знаходяться в позивача, оригінали знаходиться в Господарському суді Львівської області в справі №914/1693/18).

На розгляді в Господарському суді Львівської області перебувало декілька корпоративних спорів за участю ОСОБА_1 та ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство побуту".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2024 у справі №914/316/24 ( яке не набрало законної сили) по розгляду корпоративного спору між позивачем та відповідачем-1 з похідними позовними вимогами про стягнення втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн через прострочення виплати вартості частки, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на користь ОСОБА_1 1 232 922,88 грн інфляційних втрат та 279 694,16 грн трьох відсотків річних.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 05.07.23 по 22.01.24 ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» було виплачено ОСОБА_1 884 534,00 грн заборгованості з невиплаченої частки, встановленої рішенням суду у справі № 914/1693/18.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2023 ( набрало законної сили) в справі №914/2046/23 суд визначив розмір статутного капіталу ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» та розміри часток учасників у цьому товаристві у наступному розмірі:

- статутний капітал ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» у розмірі 88 069,90 грн;

- частка учасника ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) у розмірі 140,73 грн, розмір частки виражений у відсотках 0,16% статутного капіталу Товариства;

- частка учасника ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) у розмірі 87 811,74 грн, розмір частки виражений у відсотках 99,71% статутного капіталу Товариства;

- частка учасника ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) у розмірі 117,43 грн, розмір частки виражений у відсотках 0,13% статутного капіталу Товариства» .

Наведене рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2023 в справі №914/2046/23 виконане та на його підставі проведена Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Дата запису: 24.01.2024 10:08:43, Номер запису: 1004151070002036323, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, що доводиться Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.03.2024 за кодом 82096394913 станом на 11.03.2024 17:24:47 (роздруківка електронного доказу додається, оригінал доступний за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/get-documents після введення коду доступу 82096394913).

23.02.2023 було проведено Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» на яких було приведено у відповідність Статут, надано дозвіл згідно Статуту на вихід учасника, частка якого становить 50% і більше відсотків.

Після цього Загальні збори учасників Товариства прийняли рішення про заміну зобов`язання із виплати грошових коштів на зобов`язання з передачі колишньому учаснику майна Товариства.

Згідно Рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що оформлені Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.02.2024 по третьому, четвертому і п`ятому питанню порядку денного зборів, вирішено:

п.3 Порядку денного зборів- Вирішили: зобов`язання зі сплати грошових коштів по виплаті вартості частки, яке виникне після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» замінити на зобов`язанням із передачі ОСОБА_2 нерухомого майна належного Товариству;

п.4. Порядку денного зборів- Вирішили: в якості виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна, передати ОСОБА_2 , після його виходу із складу учасників, наступне нерухоме майно:

1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101 - трансформаторна підстанція, загальна площа (кв.м): 27.7 м.кв., літ. «Ф-1» з відповідними спорудами згідно технічного паспорта;

2) частку 83/100 у спільній частковій власності адміністративний корпус літ'.Б-З, загальна площа (кв.м): 663.8, опис: згідно технічного паспорта - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101; п.5. Порядку денного зборів, Вирішили: вартість нерухомого майна вказаного у 4-му пункті цього протоколу, що передається ОСОБА_2 після його виходу із складу учасників на виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна учаснику, який вийшов із складу учасників Товариства визначається в день передачі у розмірі, який буде дорівнювати розміру вартості визначеному документами бухгалтерського обліку на день передачі. Визначений розмір вартості майна має бути вказаний в акті приймання-передачі.

На Загальних зборах учасників Товариства були присутні всі учасники.

05.03.2024 ОСОБА_2 подав заяву про вихід із числа учасників Товариства та на виконання рішення Загальних зборів учасників було передано майно і підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно Витягу з ЄДР від 11.03.2024 щодо відповідача-1 вчинено ще декілька реєстраційних дій, а саме:

1) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 21.02.2024 10:13:17, 1004151070003036323, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дулик М.Б.

2) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 24.02.2024 09:44:08, 1004151070004036323, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна структури власності. Зміна установчих документів., ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дулик М.Б.

3) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 05.03.2024 18:22:29, 1004151070005036323, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Дулик М.Б.

Перед поданням позивачем Позовної заяви від 01.02.2024 про стягнення відсотків і інфляційних втрат, згідно Роздруківки інформації з ЄДР про ТОВ БМП Побуту від 28.01.2024 в товаристві:

- засновниками (учасниками) товариства були: ОСОБА_9 , розмір частки: 140,73 грн; ОСОБА_10 , розмір частки: 117,43 грн; ОСОБА_11 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , розмір частки: 87811,74 грн;

- директором відповідача-1 був ОСОБА_2 (відповідач-2);

- розмір статутного капіталу становив 88069,90 грн;

- кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи був ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу був: 76,51.

Як стверджує позивач, після вчинення наведених реєстраційних дій в період з 24.01.2024 по 05.03.2024, станом на 11.03.2024 згідно Витягу з ЄДР від 11.03.2024 в ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту»:

- засновниками (учасниками) товариства стали: ОСОБА_9 , розмір частки: 140,73 грн; ОСОБА_10 , розмір частки: 117,43 грн; та з`явився новий учасник в замін ОСОБА_2 - його дружина ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , розмір частки: 2383,94 грн;

- відомості про структуру власності подані: 23.02.2024р., номер: б/н, ПІБ підписанта: ОСОБА_2 , тип підписанта: Керівник;

- директором відповідача-1 був і залишився ОСОБА_2 (відповідач-2);

- розмір статутного капіталу зменшився з 88069,90 грн до 2642,10 грн;

- кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи надалі залишився ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу збільшився до: 97.

Отже, в результаті наведених реєстраційних дій, в результаті співставлення інформації із Роздруківки інформації з ЄДР про ТОВ БМП Побуту від 28.01.2024 з Витягом з ЄДР від 11.03.2024, в період з 24.01.2024 по 05.03.2024 в товаристві (у відповідача-1) відбулись наступні зміни:

1) зменшився статутний капітал товариства з 88 069,90 грн до 2 642,10 грн;

2) змінилися учасники товариства, які проживають за однією адресою: АДРЕСА_4 : замість ОСОБА_2 з часткою у розмірі 87 811,74 грн, що становило 99,71%, учасником стала його дружина ОСОБА_4 з часткою у розмірі 2 383,94 грн, що в результаті математичних розрахунків становить 90,23%;

3) кінцевий бенефіціарний власник товариства надалі залишився один і той самий - ОСОБА_2 , тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив, але відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу збільшився з 76,51% до 97%.

Після вчинення наведених вище реєстраційних дій та змін в ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що вчинені відповідачами в якості підготовки до виведення всього майна з товариства без компенсації товариству його вартості, відповідачами здійснено відчуження всього майна товариства із власності відповідача-1 у власність відповідача-2 без будь-яких компенсацій товариству його вартості.

Зокрема, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №299379507 від 14.02.2022 (роздруківка з ЕС додається, оригінал електронного доказу знаходиться в ЕС в справі №914/316/24), ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» було власником:

1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101; Об`єкт нерухомого майна: трансформаторна підстанція, трансформаторна підстанція з відповідними спорудами; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 27.7, Опис: Трансформаторна підстанція літ. «Ф-1» з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б'»- 1 шт., огорожа «б'»- 178,2 кв.м, площадка замощення «а»- 5501,8 кв.м, шляхи «в»- 610 кв.м; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер запису про право власності / довірчої власності: 18780561; Тип права власності: Право власності; Дата, час державної реєстрації: 27.01.2017 11:33:18; Форма власності: приватна, Розмір частки: 1/1; Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту».

2) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101; Об`єкт нерухомого майна: адміністративний корпус літ.Б-3; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 663.8, Опис: згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер обєкта в РПВН: 15424299; Номер запису про право власності / довірчої власності: 16403093; Тип права власності: Право власності; Дата, час державної реєстрації: 13.09.2016 13:42:30; Форма власності: приватна; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 83/100; Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту».

Як ственрджує позивач, на час подання позову 01.02.2024 про стягнення 3% річних і втрати від інфляції (2) в справі №914/316/24 в період з 27.01.2017 по 05.03.2024 у власності відповідача-1 перебувало наведене вище нерухоме майно.

Після чого, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №369309535 від 11.03.2024, власником належного ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» майна став його директор, кінцевий бенефіціарний власник та донедавна учасник такого товариства - ОСОБА_2 , який 05.03.2024 став власником:

1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101; Тип об`єкта: трансформаторна підстанція, трансформаторна підстанція з відповідними спорудами; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 27.7, Опис: опис згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер відомостей про речове право: 53992601; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:48:20; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Розмір частки: 1; Власники: ОСОБА_2 .

2) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101 Тип об`єкта: адміністративний корпус літ.Б-3; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 663.8, Опис: згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер об`єкта в РПВН: 15424299; Номер відомостей про речове право: 53992668; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:55:17; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 83/100; Власники: ОСОБА_2 .

Відтак, на думку позивача, наведені реєстраційні дії та зміни в ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», а також реєстрація права власності на все майно товариства за його директором (кінцевим бенефіціарним власником та бувшим учасником) були вчинені для виведення майна з товариства, щоб уникнути виплати позивачу 3% річних і втрати від інфляції, але із збереженням контролю над товариством із сторони його керівника - ОСОБА_2 через свою дружину ОСОБА_4 , що , на думку позивача, свідчить про фіктивність таких правочинів, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які ними передбачені, а спрямовані на відчуження всього нерухомого майна товариства без компенсації товариству його вартості. Позивач зазначає, що єдиною метою таких правочинів є перешкоджання позивачу отримати (стягнути) з товариства вартість завданих йому збитків від інфляції та трьох відсотків річних, які виникли в результаті прострочення товариством виплати позивачу вартості її частки. Як стверджує позивач, такі правочини спрямовані на заволодіння майном та порушують публічний порядок, а отже є і нікчемними.

Позивач вважає вчинені відповідачами правочини 1)рішення про передачу відповідачу-2 у власність всього майна товариства та 2)Акт приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024 і 3)подальша реєстрація права власності на таке передане майно за відповідачем-2 - фраудаторними, фіктивними та такими, що порушують публічний порядок. Зазначені обставини стали підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально - правовими вимогами (з врахуванням заяви про зміну предмету позову) про:

- визнання недійсними Рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що оформлені Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ 03059117) від 23.02.2024 та прийняті по третьому, четвертому і п`ятому питанню порядку денного зборів, якими вирішено: п.3 Порядку денного зборів, Вирішили: зобов`язання зі сплати грошових коштів по виплаті вартості частки, яке виникне після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» замінити на зобов`язанням із передачі ОСОБА_2 нерухомого майна належного Товариству; п.4. Порядку денного зборів, Вирішили: в якості виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна, передати ОСОБА_2 , після його виходу із складу учасників, наступне нерухоме майно:1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101 - трансформаторна підстанція, загальна площа (кв.м): 27.7 м.кв., літ. «Ф-1» з відповідними спорудами згідно технічного паспорта; 2) частку 83/100 у спільній частковій власності адміністративний корпус літ.Б-З, загальна площа (кв.м): 663.8, опис: згідно технічного паспорта - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101; п.5. Порядку денного зборів, Вирішили: вартість нерухомого майна вказаного у 4-му пункті цього протоколу, що передається ОСОБА_2 після його виходу із складу учасників на виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна учаснику, який вийшов із складу учасників Товариства визначається в день передачі у розмірі, який буде дорівнювати розміру вартості визначеному документами бухгалтерського обліку на день передачі. Визначений розмір вартості майна має бути вказаний в акті приймання-передачі;

- визнання недійсним Акту приймання-передачі, серія та номер 659, 660, виданий 05.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирославою Богданівною;

- скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992601; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:48:20; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Розмір частки: 1; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101; Тип об`єкта: трансформаторна підстанція, трансформаторна підстанція з відповідними спорудами; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 27.7, Опис: опис згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ;

- скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992668; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:55:17; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 83/100; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101 Тип об`єкта: адміністративний корпус літ.Б-3; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 663.8, Опис: згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер об`єкта в РПВН: 15424299.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, «на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) де зазначено, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Господарський суд приймає до уваги також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті З ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин...

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основополооїсних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання зловживання правом передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.З, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку Індустріалбанк щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення)...

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок, що: «статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок».

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/24075/16.

Позивач вважає вчинені відповідачами правочини: 1) рішення про передачу відповідачу-2 у власність всього майна товариства, 2)Акт приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024, 3)подальша реєстрація права власності на таке передане майно за відповідачем-2 - фраудаторними, фіктивними та такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

А згідно ч.1 та 5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Щодо застосування наведених норм у пунктах 33.3-33.5 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 в справі №496/3134/19 викладені наступні висновки:

« 33.3. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження №14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційні дії щодо відповідача-1 вчинені в період з 24.01.2024 по 05.03.2024, тобто після подання позивачем Позовної заяви від 01.02.2024 про стягнення відсотків і інфляційних втрат, після відкриття судом провадження за такою позовною заявою, згідно ухвали суду від 06.02.2024 у справі №914/316/24.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

З метою створення підстави для передачі майна із власності відповідача-1 у власність відповідача-2 без компенсації товариству його вартості, було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміну складу засновників, зміну установчих документів та зміну розміру статутного капіталу, в результаті чого: ОСОБА_2 з часткою 99,71% припинив свою участь в товаристві, а його дружина стала учасником такого товариства (відповідача-1) з часткою 90,23%. Як наслідок, відповідач-2 вийшов з товариства та отримав право на виплату частки шляхом передання йому майна.

Відповідач-1 прийнято рішення про виплату відповідачу-2 вартості його частки в результаті виходу з товариства шляхом передання йому у власність належного товариству всього нерухомого майна.

На підставі прийнятого відповідачем-1 рішення про передачу відповідачу-2 у власність всього майна товариства, відповідачами вчинено правочин на відчуження нерухомого майна товариства, а саме Акт приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.

Як вбачається з наведеного, господарська діяльність відповідача-1 зводилася до поступового зменшення майна товариства, відчуження товариством всього наявного в нього майна на користь його директора.

Беручи до уваги встановлені факти у справі, норми та права та висновки Верховного Суду вказане рішення Загальних зборів про передачу відповідачу-2 у власність всього майна товариства, 2)Акт приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024 і 3)подальша реєстрація права власності на таке передане майно за відповідачем-2 спрямовані на відчуження всього майна відповідача-1 і передачу його відповідачу-2 у власність без будь-яких компенсацій товариству вартості такого майно і з метою перешкодити та позбавити позивача можливості стягнути з відповідача-1 належні позивачу суми 3% річних та втрат від інфляції (фактично унеможливити виконання рішення суду), а отже є правочином, що спрямований на заволодіння чужим майном і відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним. При цьому нікчемність таких правочинів встановлена законом та такі не створюють жодних юридичних наслідків.

Слід зазначити, що практика Верховного Суду зобов`язує доводити значущість правочину, щоб можна було до нього застосовувати ст.228 ЦК України.

Про значущість для позивача вчинених правочинів: 1) рішення відповідача-1 про передачу відповідачу-2 у власність всього майна товариства; 2) Акту приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024; і 3)подальшої реєстрації права власності на таке передане майно за відповідачем-2, та необхідність надання їм оцінки судом на предмет їх нікчемності, свідчить те, що відповідачі в результаті вчинення таких правочинів здійснили відчуження всього майна відповідача-1 та передали його відповідачу-2 без будь-яких компенсацій відповідачу-1 його вартості, чим перешкодили виконанню можливого рішення суду в справі №914/316/24 (2), що була на розгляді суду між позивачем та відповідачем-1 з похідними позовними вимогами про стягнення з відповідача-1 втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн через прострочення виплати вартості частки.

Такі правочини фактично позбавляють позивача ефективного судового захисту порушених його прав, оскільки призводять до неможливості виконання судового рішення та нівелюють весь судовий процес в (2) справі №914/316/24.

Наведені правочини щодо передачі належного відповідачу-1 майна у власність відповідача-2 та подальша реєстрація права власності на таке майно за відповідачем-2 є фраудаторними та підлягають визнанню недійсними як фіктивні згідно ст.234 ЦК України, оскільки воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, дії відповідачів вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому рішення суду про стягнення з боржника грошових коштів.

Застосуванню в даному випадку підлягають висновки Верховного Суду, що наведені в постановах від 22 листопада 2023р., справа № 363/3701/20 (номер в ЄДРСР 115126915), від 10 травня 2023р., справа № 755/17944/18 (номер в ЄДРСР 110849716) та від 13 вересня 2023р., справа № 355/1165/20 (номер в ЄДРСР 113560472).

Оцінюючи наведені правочини на предмет їх удаваності згідно ст.234 ЦК України, слід зазначити, що спеціально вчинені відповідачами правочини, які призвели до відчуження всього майна товариства, не відповідають таким основним принципам, як добросовісність, розумність та справедливість, оскільки спрямовані на порушення майнових прав позивача.

Суть фраудаторних правочинів розкривається у висновках, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, у яких зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (або якщо боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (або якщо ціна за оплатним договором занижена); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

В даному випадку, зважаючи на наведені в даному позові фактичні обставини, позивачем доведено наявність наведених критеріїв, що вказує на фраудаторність вчинених відповідачами правочинів.

Беручи до уваги наведене, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними Рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» як таке, яке містить ознаки фіктивного та фраудаторного правочину, а тому підлягає визнанню недійсним та, відповідно, Акт приймання-передачі, серія та номер 659, 660, виданий 05.03.2024 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирославою Богданівною.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи висновок суду про задоволення позову в частині визнання Рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що оформлені Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» від 23.02.2024 та відповідно Акту приймання-передачі, серія та номер 659, 660, виданий 05.03.2024 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирославою Богданівною недійсними, беручи до уваги, що, в силу ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, вимоги позивача про скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992601; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:48:20; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Розмір частки: 1; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101; Тип об`єкта: трансформаторна підстанція, трансформаторна підстанція з відповідними спорудами; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 27.7, Опис: опис згідно технічного паспорта; Адреса: Львівська обл., м.Львів, вулиця Зелена, будинок 253;

- скасування Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992668; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:55:17; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 83/100; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101 Тип об`єкта: адміністративний корпус літ.Б-3; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 663.8, Опис: згідно технічного паспорта; Адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Зелена, будинок 253; Номер об`єкта в РПВН: 15424299, які є похідними вимогами від основної, також підлягає задоволенню.

Приписами частини першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що доводи сторін та долучені до справи докази ретельно досліджені і наведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом ІІ групи безстроково, що доводиться Довідкою до акта огляду МСЕК №038874 від 18.02.2021.

Враховуючи наведене, та задоволення позовних вимог в даній справі, судові витрати покладаються на відповідача, які підлягають стягненню в дохід державного бюджету в розмірі 6056,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову задоволити.

2. Визнати недійсними Рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», що оформлені Протоколом №19 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ЄДРПОУ 03059117) від 23.02.2024 та прийняті по третьому, четвертому і п`ятому питанню порядку денного зборів, якими вирішено:

п.3 Порядку денного зборів, Вирішили: зобов`язання зі сплати грошових коштів по виплаті вартості частки, яке виникне після виходу ОСОБА_2 із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» замінити на зобов`язанням із передачі ОСОБА_2 нерухомого майна належного Товариству;

п.4. Порядку денного зборів, Вирішили: в якості виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна, передати ОСОБА_2 , після його виходу із складу учасників, наступне нерухоме майно: 1) Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101 - трансформаторна підстанція, загальна площа (кв.м): 27.7 м.кв., літ."Ф-1" з відповідними спорудами згідно технічного паспорта; 2) частку 83/100 у спільній частковій власності адміністративний корпус літ'.Б-З, загальна площа (кв.м): 663.8, опис: згідно технічного паспорта - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101;

п.5. Порядку денного зборів, Вирішили: вартість нерухомого майна вказаного у 4- му пункті цього протоколу, що передається ОСОБА_2 після його виходу із складу учасників на виконання зобов`язання про передачу нерухомого майна учаснику, який вийшов із складу учасників Товариства визначається в день передачі у розмірі, який буде дорівнювати розміру вартості визначеному документами бухгалтерського обліку на день передачі. Визначений розмір вартості майна має бути вказаний в акті приймання-передачі.

3. Визнати недійсним Акт приймання-передачі майна, серія та номер 659, 660, виданий 05.03.2024р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирославою Богданівною.

4. Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992601; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:48:20; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Розмір частки: 1; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1159367646101; Тип об`єкта: трансформаторна підстанція, трансформаторна підстанція з відповідними спорудами; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 27.7, Опис: опис згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ;

5. Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06 державного реєстратора приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дулик Мирослави Богданівни щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей: Номер відомостей про речове право: 53992668; Тип речового права: право власності; Дата, час державної реєстрації: 05.03.2024 16:55:17; Державний реєстратор: приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06, приватний нотаріус Дулик Мирослава Богданівна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер: 659,660, виданий 05.03.2024, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.; Вид спільної власності: спільна часткова; Розмір частки: 83/100; Власники: ОСОБА_2 щодо нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027418546101 Тип об`єкта: адміністративний корпус літ.Б-3; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 663.8, Опис: згідно технічного паспорта; Адреса: АДРЕСА_2 ; Номер об`єкта в РПВН: 15424299

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (79035, м. Львів, вул.Зелена,253; код ЄДРПОУ 03059117) в дохід державного бюджету України 6056,00 грн судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) в дохід державного бюджету України 6056,00 грн.

8. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2024.

СуддяБерезяк Н.Є.