Постанова

від 10.09.2024 по справі 922/241/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/241/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Валевач М. М. (за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 (головуючий - Медуниця О. Є., судді Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) у справі

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

2) ОСОБА_1 ,

3) Фермерського господарства "Ранг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, - Фермерського господарства "Приоскільне",

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди, суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 29.01.2020 заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі -прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Управління, відповідач-1, орендодавець), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2, орендар) і Фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг", відповідач-3, суборендар) про:

1) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства у Харківській області) від 26.09.2014 № 2305-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки" (далі - наказ № 2305-СГ, оспорюваний наказ);

2) визнання недійсним укладеного 21.11.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 17,0080 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - договір оренди від 21.11.2014, оспорюваний договір оренди), та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

3) визнання недійсним укладеного 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,0080 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - договір суборенди від 06.01.201 /, оспорюваний договір суборенди), та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки;

4) зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку площею 17,0080 га та вартістю 418 612,17 грн, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - спірна земельна ділянка), державі в особі Управління, посилаючись на положення статей 21,203, 215, 228, 236, 267, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 22, 116, 122- 124, 134, 152, 155, 186, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:

1) розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, ГУ Держземагентства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в останнього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт передачі відповідачем-2 як фізичною особою спірної земельної ділянки в суборенду ФІ "Ранг" незважаючи на те, що ОСОБА_1 09.09.2016 зареєстровано Фермерське господарство "Приоскільне" (далі - ФГ "Приоскільне", третя особа);

2) ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в оренду отримав 8 земельних ділянок загальною площею 158,0579 га, які в подальшому також були передані в суборенду ФГ "Ранг", відповідно дії ОСОБА_1 були спрямовані на додаткове отримання суборендарем у користування спірної земельної ділянки за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124, 134 ЗК України, а сам орендар не мав жодних намірів на використання земель за цільовим призначенням.

Також прокурор подав клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку звернення до суду з тих підстав, що:

1) прокурор не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які наявні у загальному доступі, у т. ч. даних Публічної кадастрової карти на офіційному веб-сайті, викладені в позові порушення законодавства не вбачаються;

2) зазначені вище порушення прокурором виявлено лише за результатами опрацювання листа і У Держгеокадастру у Харківській області від 11.10.2017 № 10-20-14-14673/0/19-17 та доданих до нього документів, які Ізюмська місцева прокуратура отримала 26.10.2017.

Водночас, на обґрунтування наявності підстав для здійснення самостійного представництва інтересів держави в цьому випадку прокурор посилається на необхідність припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади, що призвело до незаконної (без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону)) передачі у користування ОСОБА_1 , а згодом у суборенду ФГ "Ранг", та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Оскільки орендодавець є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в т. ч. законності укладення цивільно-правових угод із цих питань, а також відповідачем-1 у цій справі, тому прокурор самостійно звернувся з цим позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 (суддя Калініченко Н. В.) позов задоволено повністю з тих мотивів, що ОСОБА_1 , отримавши в оренду за неконкурентною процедурою спірну земельну ділянку та створивши фермерське господарство, не здійснював підприємницьку діяльність на ній, а передав її в суборенду ФГ "Ранг", що призвело до невиправданого штучного використання процедури створення фермерського господарства з метою спрощеного пільгового одержання в користування земель державної власності в обхід передбаченої законом обов`язкової процедури - земельних торгів.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в цій справі прокурор є самостійним позивачем, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із співвідповідачів, наказ якого оскаржується з підстав недотримання вимог законодавства в частині надання в оренду земельної ділянки. Зважаючи на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Управління одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для самостійного захисту законних інтересів держави за вимогами, які викладені в позові.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 скасовано та залишено без розгляду позовну заяву прокурора в цій справі.

Постанова аргументована посиланням на положення статті 215 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 4, 53, 226, 275, 278 ГПК України, застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду з огляду на те, що:

1) наказ № 2305 СГ було реалізовано шляхом укладення з ОСОБА_1 договору оренди від 21.11.2014, після державної реєстрації якою відповідчачем-2 засновано ФГ "Приоскільне", внаслідок чого заявлена у цій справі вимога про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу не є обов`язковою для реалізації права на захист;

2) ГУ Держгеокадастру у Харківській області, будучи стороною за договором оренди від 21.11.2014, не позбавлене права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди, незважаючи на наявність оспорюваного наказу про передачу в оренду спірної земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, у зв`язку з чим безпідставними є доводи прокурора про відсутність у цій справі органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах, що свідчить про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України підстав для залишення без розгляду позову прокурора (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (за участю тих самих сторін) зі спору, що виник із подібних правовідносин);

3) прокурор повинен був дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо вказана особа (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулася до суду з позовом, то це було би достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та, як наслідок, для звернення прокурора із позовом;

4) матеріали справи не містять доказів щодо попереднього звернення прокурора до Управління з повідомленням про намір звернення до суду з цим позовом в порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, враховуючи невиконання зазначених вимог закону, прокурор при зверненні до суду з цим позовом не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 131і Конституції України, статті 188 ЗК України, статей 45, 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16.

Крім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вважає, що на порушення вимог статті 11 та частини 4 статті 236 цього Кодексу апеляційний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин помилково врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховною Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

7. ФГ "Ранг" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ "Приоскільне" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрию касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 922/241/20 та зупинено касаційне провадження в цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 касаційне провадження у справі № 922/241/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 зупинено до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 922/241/20 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.09.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Наказом № 2305-СГ передбачено надати ОСОБА_1 в оренду спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

21.11.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1, 15 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться (розташована) за межами населеного пункту села Кіндрашівка на території Кубинського району Харківської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерською господарства.

10. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Харківській області шляхом реорганізації ГУ Держземагенства у Харківській області.

16.05.2016 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 21.11.2014, в якій викладено пункт 5 договору (визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та пункт 9 (орендна плата) в новій редакції, а також виключено пункт 33 (обов`язки орендаря) та пункт 38 (підстави припинення дії договору оренди).

11. 07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу спірної земельної ділянки в суборенду для ведення фермерського господарства.

13.12.2016 Управління видало наказ № 14383-СГ, яким надало згоду ОСОБА_1 на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

12. 06.01.2017 між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Ранг" (суборендар) укладено договір суборенди землі №7, згідно з пунктами 1, 2 якого орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. В суборенду передається земельна ділянка загальною площею 17,0080 га, в тому числі: рілля 17,0080 га, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610, яка знаходиться за межами населеного пункту села Кіндрашівка на території Куп`янського району Харківської області.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

14. В основу оскаржуваної постанови про залишення позову прокурора без розгляду покладено висновки апеляційного суду про те, що:

1) ГУ Держгеокадастру у Харківській області, будучи стороною за договором оренди від 21.11.2014, не позбавлене права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди га суборенди, незважаючи на наявність оспорюваного наказу про передачу в оренду спірної земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, у зв`язку з чим безпідставними є доводи прокурора про відсутність у цій справі органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах, що свідчить про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України підстав для залишення без розгляду позову прокурора (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (за участю тих самих сторін) зі спору, що виник із подібних правовідносин);

2) матеріали справи не містять доказів щодо попереднього повідомлення Управління прокурором про намір подальшого звернення до суду з цим позовом в порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, враховуючи невиконання зазначених вимог закону, прокурор при зверненні до суду з цим позовом не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

15. Колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статті 53 ГПК України та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 15.01,2020 у справі № 698/119/18 та в постанові Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду від 12,01.2021 у справі № 922/526/19, з огляду на таке.

16. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

17. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

18. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

19. У пунктах 27-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (предмет позову заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури визнати незаконним і скасування наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області про надання земельної ділянки в оренду та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, на яку (постанову) правомірно послався скаржник, сформульовано такі правові висновки:

"У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Суд першої інстанції, залишаючи позов прокурора без розгляду, зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справ/, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не звертався перед поданням позову.

Натомість прокурор вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Черкаській області -один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарство Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної, скарги про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи відзиву на касаційну скаргу".

Колегія суддів враховує ту обставину, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 не відступала від висновку щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, оскільки відступила виключно від висновку стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду в справах №№ 619/1680/17-ц, 621/2501/18, 698/119/18, 357/1180/17 (див. пункт 6.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

20. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 (з аналогічним предметом і підставами позову за участю тих самих сторін), якою було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та передано справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду, Касаційний господарський суд у складі Верховною Суду, виходячи з того, що прокурор є самостійним позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Харківській області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, в підсумку дійшов висновку про те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.

21. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/1 /, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

22. Верховний Суд наголошує на тому, що правомірність самостійного звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке в січні 2020 року було уповноваженим державним органом із розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими за межами населених пунктів, наразі є одним із відповідачів (відповідач-1), який сам порушив інтереси держави, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних земельних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі (№ 922/241/20), в пунктах 110- 117, 130- 140, 150, 158 якої (постанови) зазначено таке:

"110. У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 77- 83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

111. Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього орт ану позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

112. Так, у справі № 912/2797/21 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Світловодської міської ради (яка є правонаступником Великоскельовської сільської ради) про визнання недійсними рішення, договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

113. У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у вказаній вище справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.

114. У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) право чи ну, про недійсність якого стверджує прокурор. Уразі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

115. У разі, якщо державний орган або орган місцевою самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

116. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

117. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

130. Абзацом п`ятим статті 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центральною органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленою порядку набуття і реалізації права на землю.

131. Відповідно до абзаців першого-третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті б Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

132. Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

133. Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 № 15 (якщо не уточнено зворотне, тут і далі у редакції, чинній на час подання прокурором позову Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельною кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

134. Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфер/ державного контролю за використанням та охороною земель / дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

135. Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

136. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, як і має вчиняти Держгеокадастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

137. Водночас статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр мас право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

138. Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

139. За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду тому статусом позивача має наділятись прокурор. Зважаючи на викладене вище, Прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

140. Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

150. З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування Рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Черкаську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

158. З огляду на викладене та з метою забезпечення єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду уточнює висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, виклавши його в такій редакції:

органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності тих випадках, коли не прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився)".

23. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами скаржника що про підтвердження прокурором передбачених законом виключних підстав для самостійного представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із самостійним позовом за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, не відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеній в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, чим спростовується покладений в основу оскаржуваної постанови висновок апеляційного суду про непідтвердження наявності підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави в суді без попереднього звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області (див. пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

24. Тим більше, що за наявних законодавчих обмежень повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився) (див. пункти 138, 158 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18), що в контексті цієї справи (заявлених у її межах зовсім інших позовних вимог) виключає можливість визначення прокурором ГУ Держгеокадастру у Харківській області як органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних земельних правовідносинах.

25. За таких обставин суд касаційної інстанції наголошує на тому, що під час касаційного перегляду постанови у цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, чим спростовується як помилкове посилання апеляційного суду на попередню правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19, так і помилкове (неактуальне) посилання скаржника на викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16ц попередній уточнюючий (в співвідношенні з висновком об`єднаної палати Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17) висновок стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від гою, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідною органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якою віднесені повноваження з такою захисту.

26. Проте колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 131і Конституції України, статті 188 ЗК України, статей 45, 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 7 Положення № 15, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 910/7813/18, 917/468/19, 389/29/17-ц, 183/4638/16 і в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.

27. Так, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 про залишення без розгляду позову керівника Київської місцевої прокуратури № 9 та направляючи справу №910/7813/18 (предмет позову " визнання незаконним і скасування рішення постійної комісії Київської міської ради, визнання недійсною угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім в орендаря права користування нею) до суду першої інстанції для продовження розгляду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходячи з тих встановлених судами обставин, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, дійшов висновку про те, що Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у вказаній справі.

28. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, враховуючи те, що в ході розгляду матеріалів позовної заяви суди встановили, що при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не наведено доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, а також те, що відповідачами у справі є ще дві особи, погодився з правильним висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, адже недотримання прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури у будь-якому випадку свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді.

Водночас, залишаючи без змін рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017, яким було ухвалено нове рішення про задоволення позову в справі № 389/29/17-ц (предмет позову - визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки), Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 зазначив про встановлення судом апеляційної інстанції тих обставин що Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, надаючи ОСОБА_2 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури (без проведення земельних торгів), неналежно здійснював свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави, та відповідно до частини 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року набув статус позивача.

29. Разом з тим із постанови Касаційного цивільного суду у склад! Верховного Суду від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 (предмет позову фізичної особи до інших фізичних осіб - встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права засновника селянського (фермерською) господарства та права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом) вбачається, що в апеляційній скарзі прокурор на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував виключну підставу для представництва інтересів держави (Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області як орган, до повноважень якого віднесено розпорядження землями, що перебувають в державній власності, мало бути відповідачем у справі; суб`єкт владних повноважень не здійсниш апеляційного оскарження заочного рішення; інтереси держави порушуються визнанням в судовому порядку права постійного користування у порядку спадкування за законом, оскільки порушується встановлений порядок набуття прав на землю та майнові інтереси держави), додав до апеляційної скарги повідомлення зазначеного управління про наявність підстави для представництва, а суд при відкритті апеляційного провадження перевірив її наявність.

Тобто прокурор хоч і не був позивачем у цивільній справі № 183/4638/16, але дотримався порядку, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

30. Таким чином, у цій справі та інших справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 922/241/20 та в справах №№ 910/7813/18, 917/468/19, 389/29/17-ц, 183/4638/16.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

31. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність залишення без розгляду позову прокурора в інтересах держави, що свідчить про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду, який на порушення норм статей 86, 269, 282 ГПК України фактично ухилився від апеляційного перегляду справи по суп заявлених позовних вимог.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України

32. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГГ К України, про помилкове врахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на таке.

33. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належно, підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення/єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48) від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 72//2878/19 (пункт 39) від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 2.9); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2.021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 45)).

34. З огляду на зміст вимог процесуального закону, а саме частини 2 статті 287 ГПК України, при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга мас містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеною у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

35. Проте зміст касаційної скарги щодо оскарження постанови у цій справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України хоча й свідчить про незгоду скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", однак не містить належного та мотивованого обґрунтування для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

36. Відповідно частин 3, 4 статті 302 та частини 4 статті 303 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

37. Таким чином, у розумінні положень частин 3, 4 статті 302 та частини 4 статті 303 ГПК України обов`язковими умовами (підставами) для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є:

1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду або в рішенні Великої Палати Верховного Суду;

2)такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.

38. Натомість, ухвалюючи постанову від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (предмет позову заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: 1) Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, 2) Східного офісу Державної аудиторської служби України - визнання недійсними додаткових угод від 24.10.2017 №№1-3, від 15.11.2.017 №4 до укладеного між відповідачами договору №17-91 про постачання природного газу від 23.10.2017 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" на користь бюджету 90 577,26 грн надмірно сплачених грошових коштів), Велика Палата Верховного Суду навела правовий висновок щодо дій суду у разі встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу тоді як у справі № 922/241/20, яка наразі розглядається, прокурор самостійно звернувся з позовом до суду в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке на той час було уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими за межами населених пунктів, є одним із відповідачів (відповідач-1), розпорядження якого оскаржуються з підстав недотримання Управлінням норм чинного земельного законодавства, які регулюють порядок передачі у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, в результаті чого прокурор власне і набув статусу самостійного позивача.

Таким чином, у цій справі та іншій справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні суб`єктний склад сторін і фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 922/241/20 та в справі № 912/2385/18.

39. Колегія суддів зауважує, що зміст касаційної скарги також свідчить про визнання скаржником обставин неподібності правовідносин у справі № 922/241/20 та в справі № 912/2385/18, а помилковий висновок про залишення позову без розгляду передусім є наслідком врахування апеляційним судом нерелевантного висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (між тими самими сторонами), але аж ніяк не висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зі спору, що виник не з подібних правовідносин.

40. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, наразі не отримала підтвердження під час касаційною провадження, що виключає можливість задоволення касаційної скарги саме із зазначеної підстави.

41. Таким чином, Верховний Суд вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що у прокурора відсутні законні підстави для самостійного звернення з цим позовом до суду в інтересах держави, оскільки такий висновок зроблено без урахування обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим погоджується з відповідними доводами скаржника.

42. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

43. Колегія суддів також звертає увагу апеляційного суду при продовженні розгляду справи як на сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143) усталений правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, так і на викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Адже договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту (див. пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).

44. З огляду на наведені раніше висновки, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідача-3, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

47. Відповідно до частини 3 етапі 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

48. Частиною 6 статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, ідо призвели до постановлений незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

49. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддю вважає, ідо доводи, викладені скаржником, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах в інтересах держави, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

50. З огляду на те, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення та не змінює оскаржуваною судового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 922/241/20 скасувати.

Справу № 922/241/20 передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай