Ухвала

від 17.09.2024 по справі 926/4728/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 926/4728/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Прокопець Б.М. (керівник)

відповідача - Бондарєва В.В. (самопредставництво)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група"

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023,

рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група"

до Українського державного університету залізничного транспорту

про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 24.07.2023 № 24/07-Т1 про постачання електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (далі - ТОВ "Національна енергетична група", позивач) у жовтні 2023 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Українського державного університету залізничного транспорту (далі - Університет, відповідач) про визнання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.07.2023 № 24/07-Т1 укладеною у редакції позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023 позовну заяву ТОВ "Національна енергетична група" до Українського державного університету залізничного транспорту про визнання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу №24/07-Т1 від 24 липня 2023 року укладеною та додані до неї матеріали передано на розгляд Господарському суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 (суддя Лаврова Л.С.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 (колегія суддів: Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О., Пуль О.А.) рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 залишено без змін.

ТОВ "Національна енергетична група", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 та постанову Східного апеляційного Господарського суду від 13.06.2024 у справі, а справу направити до Господарського суду Чернівецької області на новий розгляд.

До Верховного Суду 10.09.2024 та 13.09.2024 від Українського державного університету залізничного транспорту надійшли відзиви. Втім, суд не бере до уваги доводи наведені у відзивах на касаційну скаргу з огляду на подання їх з пропуском як встановленого судом в ухвалі від 31.07.2024, так і встановленого законом (частина восьма статті 165 ГПК України) строку для подання відзиву на касаційну скаргу, однак без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

Касаційна скарга ТОВ "Національна енергетична група" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

ТОВ "Національна енергетична група", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у пунктах 89, 91, 115, 116, 117 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №461/9578/15-ц в якій звернуто увагу на постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України).

Колегія суддів, у контексті доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21 розглядала спір про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило зобов`язати Приватне акціонерне товариство здійснити перерахунок небалансів електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю шляхом виключення негативних небалансів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оператором системи передач (ОСП) у розрахункові години у період з 01.07.2021 по 10.07.2021 видало учасникам балансуючої групи позивача непослідовні й протиправні диспетчерські команди та безпідставно відмовилося видавати необхідні диспетчерські команди щодо збільшення або зменшення обсягу виробництва електричної енергії без врахування технологічних можливостей генерації електричної енергії учасників балансуючої групи, що зумовило виникнення небалансів в учасників балансуючої групи позивача та покладення на нього відповідальності у розмірі їх вартості.

Перед Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 910/12832/21 постали такі питання:

- який зміст поняття "спосіб захисту визначений законом або договором" та яке його співвідношення із поняттям "ефективний захист", "належний спосіб захисту"?

- із застосуванням якого способу захисту може бути відновлене порушене право та інтерес позивача у спорі між учасниками ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів електричної енергії?; - відповіді на які містяться в постанові від 17.11.2023 у цій справі (№ 910/12832/21).

З огляду на наведені у постанові висновки стосовно способу захисту порушеного права сторони, відповідальної за небаланс електричної енергії у спорі щодо перерахунку небалансів електричної енергії, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.09.2022 у справі № 910/11456/21 про те, що вимога про зобов`язання оператора системи передачі здійснити перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення за своєю правовою природою є вимогою про встановлення певних обставин та надання їм правової оцінки на предмет правомірності надання/ненадання оператором системи передачі диспетчерських команд щодо збільшення (зменшення) навантаження на електроустановки балансуючої групи позивача з врахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу системи передачі, Правил ринку.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на порушення судами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України щодо визначення добросовісності та зазначає постанови Верховного Суду щодо неврахування цієї норми, а саме постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (спір про скасування наказу, зобов`язання привести в попередній стан горище будинку, не чинити перешкод у користуванні горищем, визнання права на частку горища) та постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (спір про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння.).

Висновки щодо застосування пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України мають загальний характер і підлягають дотриманню господарськими судами у всіх без винятку справах незалежно від предмета і підстав позову. Натомість підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

Тому відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені Верховним Судом у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

Між ТОВ "Національна енергетична група" (постачальник) та Університетом (споживач) 24.07.2023 укладений договір про постачання електричної енергії споживачу 24/07-Т1, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання постачати електричну енергію за вільними цінами, а споживач оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої плати за електричну енергію, що не визначена умовами даного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення електричної енергії, згідно з умовами пункту 4.2 цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу за послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається зміненим (в тому числі ціни за одиницю 1 кВт.год) з дати вказаної сторонами у додатковій угоді зміни його умов:

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

В пункті 4.2 зазначений спосіб визначення ціни (формульний розрахунок) зафіксована ціна на момент укладення договору, а саме:

- Ціна РДН - 2,97147 грн за 1 кВт/год без ПДВ

- Ціна передачі - 0,4851 грн за 1 кВт/год без ПДВ

- К (коефіцієнт націнки постачальника) - 1,0126863.

За змістом пункту 4.3 договору ціна за 1 кВт. год складає 4,19312 грн з ПДВ. Вартість договору разом з ПДВ складає 838 624,00 грн. Ціна електричної енергії, в тому числі за одиницю кіловат години може змінюватися у випадках, визначених пунктом 12.12 даного договору.

Відповідно до пункту 12.6 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж строку визначеного ПРРЕЕ до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Згідно з пунктом 12.11 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Підпунктом 2 пункту 12.12 договору, зокрема, сторони погоджуються та допускають, що документальним підтвердженням коливання ціни на ринку можуть бути надані документи, які видані уповноваженими на це органами (ДП "Зовнішінформ", Торгово-промисловою палатою тощо) та які підтверджують коливання ціни на ринку такого товару.

Згідно положень пункту 12.12. Договору, сторони визначили, що, істотні умови Договору, в тому числі за одиницю товару можуть змінюватись шляхом укладення додаткової угоди у випадку зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку на добу наперед.

Позивачем в листі № НЕГ-301/23 від 30.08.2023 повідомлено споживачів електричної енергії, що у розрахунковому періоді "серпень" 2023 має місце зростання середньозваженої ціни на 13,42% у порівнянні із середньозваженою ціною минулого розрахункового періоду. За таких умов, ТОВ "Національна енергетична група" вимушена ставити питання підняття ціни пропорційно її зростанню на ринку та з урахуванням вимог п.17 Особливостей здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 за №1178.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що у розрахунковому періоді "серпень 2023" мало місце коливання ціни в бік зростання, він, керуючись пунктом 12.12 договору та формулою, яка передбачена пунктом 4.2., звернувся до відповідача з пропозицією щодо визначення ціни за розрахунковий період "серпень".

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, обґрунтовано тим, що із пропозицією про зміну умов договору позивач звернувся до споживача 30.08.2023, а запропоновані зміни мали поширювати свою дію на попередні відносини сторін, починаючи з 01.08.2023. Тобто, позивач не здійснив своєчасного повідомлення відповідача про зміну істотних умов та звернувся із відповідним листом лише через місяць після того, як почав рахувати вартість електроенергії за зміненою ціною. Враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги ТОВ "Національна енергетична група" не задоволено з огляду на їх необґрунтованість.

Отже, проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм із наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, як за предметом і підставою позову, так і за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

У справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 926/4728/23.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 926/4728/23.

Щодо касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023 слід зазначити таке.

Господарський суд Чернівецької області, керуючись пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК, ухвалою від 08.11.2023 позовну заяву ТОВ «Національна енергетична група» до Університету про визнання додаткової угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №24/07-Т1 від 24 липня 2023 року укладеною та додані до неї матеріли передано на розгляд Господарському суду Харківської області. Ухвала мотивована, зокрема, тим, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 29 ГПК щодо визначення підсудності, а відтак, в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у статті 27 ГПК України. Таким чином, суд зазначив, що цей спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції господарського суду Харківської області.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 255 ГПК окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 8 частини першої статті 255 ГПК України) не належать до переліку ухвал, які підлягають оскарженню в касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З матеріалів справи, які надійшли до Верховного Суду 15.08.2024, також вбачається, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023 не була предметом перегляду в апеляційному порядку.

Статтею 296 ГПК України визначені підстави для закриття касаційного провадження.

Втім, незважаючи на те, що стаття 296 ГПК України не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, як помилково відкрите, однак у цьому випадку процесуально правильним, з дотриманням принципу рівності учасників справи в здійсненні всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, будуть дії суду щодо закриття касаційного провадження (схожий висновок викладено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 922/1567/18).

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2024 помилково відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Національна енергетична група" в частині ухвали Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023 у справі № 926/4728/23, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження з перегляду зазначеного судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 08.11.2023, рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі № 926/4728/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова