Постанова

від 11.09.2024 по справі 922/2497/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2497/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

Офісу ГП - Зарудяна Н.О.

позивача 1 - не з`явився

позивача 2 - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Хачатрян В.С., Склярук О.І.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 (суддя Лаврова Л.С.)

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі:

1. Харківської міської ради,

2. Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ"

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (надалі -Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (надалі - Рада, Позивач 1) та Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (надалі - Управління, Позивач 2) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" (надалі - ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ", Відповідач, Скаржник) у якому просить визнати недійсними додаткові угоди №4 від 15.02.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 24.09.2021, №8 від 28.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору №168/20 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, укладеного між Управлінням та ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" (надалі - Договір) , а також стягнути з Відповідача кошти в сумі 431450,96 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що при укладанні між Управлінням та ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" спірних додаткових угод порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Оскільки Позивач 2 відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у договорі, повинен був сплатити за фактично поставлену електроенергію кошти у розмірі 2835033,58 грн, натомість сплатив 3266484,54 грн, розмір надмірно сплачених коштів становить 431450,96 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі №922/2497/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, позовні вимоги задоволено; визнано недійсними додаткові угоди №4 від 15.02.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 24.09.2021, №8 від 28.10.2021 до Договору; стягнуто з ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" на користь Управління кошти в сумі 431450,96 грн, та витрати зі сплати судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що оспорювані додаткові угоди до Договору укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії договору та суперечать пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак наявні підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України та стягнення 431450,96 грн, як безпідставно набуте майно.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.09.2024.

3.2. У касаційній скарзі ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" просить Суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3.3. Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" вказує про неправильне застосування судами:

1) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на неврахування висновків Верховного Суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постанові від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17 щодо належності підтвердження особою факту коливання ціни.

2) статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на неврахування висновків Верховного Суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 12.03.2018 у справі №826/9672/17.

Одночасно Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

1) у разі якщо сторони договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, передбачили умови щодо порядку зміни ціни та регульованої ціни (тарифу) відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

2) за умови формування розміру тендерної пропозиції на підставі роз`яснень тендерної документації, наданих замовником у порядку статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі";

3) у разі укладення договору сторонами з урахуванням узагальнених відповідей та рекомендацій Міністерства економіки України, наданих відповідно до частини першої статті 9 цього Закону.

3.4. 04.09.2024 від Прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Одночасно Прокурор просить поновити пропущений строк для подання відзиву.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Управлінням, як замовником, проведено процедуру закупівлі електричної енергії в обсязі 1259577 кВт/год за ДК 021:2015-09310000-5 - "Електрична енергія" (з урахування послуги з розподілу електричної енергії за регульованими тарифами через постачальника) з очікуваною вартістю 3755000,00 грн.

4.2. 02.12.2020 Управлінням розміщено на вказаному веб-порталі оголошення про проведення відкритих торгів за номером № UA-2020-12-02-002131-с.

4.3. Відповідно до форми реєстру отриманих тендерних пропозицій по тендеру № UA-2020-12-02-002131-с у проведені закупівлі брали участь наступні учасники: ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" (код ЄДРПОУ 38157139) з остаточною пропозицією 3532990,00 грн; ТОВ "ВЕСТА" (код ЄДРПОУ 30288313) з остаточною пропозицією 3533000,00 грн; ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 39796845) з остаточною пропозицією 3630720,00 грн.

4.4. За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону обрано ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" з остаточною пропозицією 3532990,00 грн з ПДВ, за ціною 2,8491854844 грн за 1 кВт/год електричної енергії (з ПДВ) в кількості 1240000 кВт/год.

4.5. 04.01.2021 між ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ", як постачальником та Управлінням, як споживачем, укладено Договір.

4.6. За умовами п. 3.1. Договору: термін поставки з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно; місце поставки (передачі) товару - 61052, Україна, Харківська область, м. Харків, заклади освіти Холодногірського району Харківської міської ради згідно з додатком №2. Сторони дійшли згоди щодо ціни електричної енергії за 1 кВт/год, визначивши її у розмірі 2,8491854844 грн з ПДВ (згідно з комерційної пропозиції).

4.7. Згідно з пунктом 5.1 договору, загальна вартість цього договору становить 2944157,33 грн, крім того ПДВ - 588831,67 грн, разом з ПДВ - 3532990,00 грн, у т.ч.:

- вартість електричної енергії становить 2187725,33 грн;

- вартість розподілу електричної енергії за регульованими тарифами становить 756433,00 грн.

4.8. Специфікацією до додатку №1 до договору передбачений плановий обсяг передачі електричної енергії - 1259577 кВт/год.

4.9. Відповідно до підпункту 13.4.2. пункту 13.4. Договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

4.10. Пунктом 13.4.7.1. Договору передбачено, що сторони вносять до договору зміни у разі зміни регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії, з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф) на передачу та/або розподіл електричної енергії. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку встановленому законодавством) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення (змін) регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії.

У разі необхідності зміни істотних умов договору, в тому числі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку та/або зміни регульованої ціни (тарифу), сторона ініціатор такої зміни зобов`язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проект змін цього договору у формі додаткової угоди (додаткового договору). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну умов договору, у 10-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п. 13.6. договору).

4.11. Надалі між ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" та Управлінням укладено:

- додаткову угоду №1 від 19.01.2021, згідно з якою внесено зміни щодо реквізитів замовника;

- додаткову угоду №2 від 21.01.2021, згідно з якою викладено, в тому числі в новій редакції термін поставки (передачі) товару: з 04.01.2021 по 31.12.2021 та зменшено обсяги закупівлі товару (електричної енергії) до 1 240 000 кВт/год;

- додаткову угоду №3 від 22.01.2021, за якою викладено додаток №2 (перелік об`єктів та точок комерційного обліку споживача) до договору №168/20 від 04.01.2021 в новій редакції;

- додаткову угоду №4 від 15.02.2021, згідно з якою ціна за 1 кВт/год електричної енергії становила 3,0801734844 грн з ПДВ, а ціна договору збільшилась до 3819415,12 грн.

4.12. Тобто, за додатковою угодою №4 від 15.02.2021 ціна електричної енергії зросла на 0,23 грн за 1 кВт/год або на 8,10% порівняно з первинними умовами договору № 168/20 від 04.01.2021; додатковою угодою №5 від 10.08.2021 ціна електричної енергії зросла на 0,53 грн за 1 кВт/год або на 9,99% порівняно з умовами додаткової угоди №4 від 15.02.2021 та на 18,90% порівняно з первинними умовами договору №168/20 від 04.01.2021; додатковою угодою №6 від 24.09.2021 ціна електричної енергії зросла на 0,87 грн за 1 кВт/год або на 9,86% порівняно з умовами додаткової угоди №5 від 10.08.2021 та на 30,63% порівняно з первинними умовами договору №168/20 від 04.01.2021; додатковою угодою №8 від 28.10.2021 ціна електричної енергії зросла на 1,24 грн за 1 кВт/год або на 9,99% порівняно з умовами додаткової угоди №6 від 24.09.2021 та на 43,68% порівняно з первинними умовами договору №168/20 від 04.01.2021.

4.13. Листом від 08.11.2021 №17785/1 "Щодо внесення змін до договору про закупівлю" TOB "ЕК "ЕНОЛЛ" повідомило Управління про те, що у разі збереження у листопаді 2021 року тенденції до зростання середньозваженої ціни електроенергії на ринку "На добу наперед" у торговій зоні "ОЕС", ціна за договором буде переглянута у бік збільшення пропорційно збільшенню ціни електроенергії на ринку, з одночасним урахуванням обмежень величини зростання, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

4.14. Листом від 09.11.2021 №17770 TOB "ЕК "ЕНОЛЛ" повідомило Управління про закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії та припинення постачання електричної енергії.

4.15. Звертаючись з позовом, Прокурор посилається на те, що внаслідок укладення додаткових угод №4 від 15.02.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 24.09.2021, №8 від 28.10.2021 фактично ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 2,8491854844 грн до 4,09376976 грн (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 1,24 грн (43,68% від первинної ціни), а саме обсяг постачання електричної енергії зменшено з 1240000 кВт до 1130099,36 кВт, що на 109900,64 кВт, менше від запланованого.

Загальний обсяг фактично поставленого товару - електричної енергії (з врахуванням всіх додаткових угод) становить 1113552 кВт, що на 126448 кВт менше, ніж встановлено первісними умовами договору №168/20 від 04.01.2021 (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 21.02.2021).

4.16. За позицією Прокурора, при укладенні вищевказаних додаткових угод до Договору порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, що є підставою для визнання їх недійсними та повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 431450,96 грн.

4.17. Зазначене слугувало підставою для звернення Прокурора з даним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Аналізуючи підстави для представництва Прокурором інтересів державі в особі Позивача 1, Позивача 2, суди попередніх інстанції дійшли висновку про дотримання ним вимог статті 23 Закону "Про прокуратуру", як підстави для розгляду спору по суті.

5.4. Звертаючись з касаційною скаргою ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" вказує про неправильне застосування судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на неврахування висновків Верховного суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 12.03.2018 у справі №826/9672/17. Скаржник звертає увагу, що за змістом частини четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 1, підпункти 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, лише Держаудитслужба здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень, а прокуратура не має право здійснювати моніторинг публічних закупівель та має повноваження звертатися до суду в інтересах держави виключно за наявності матеріалів проведеної перевірки та встановленого порушення Держаудитслужбою, яка протягом розумного строку на звернення до суду щодо виявленого порушення не відреагувала належним чином.

За позицією Відповідача, Прокурор згідно з законодавством має повноваження звертатися до суду в інтересах держави виключно за наявності матеріалів проведеної перевірки та встановленого порушення Держаудитслужбою, яка протягом розумного строку на звернення до суду, щодо виявленого порушення

5.5. Суд не погоджується з такою правовою позицією Скаржника з огляду на таке.

5.6. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.7. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частини третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

5.8. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

5.9. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві й в такому разі набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

5.10. Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

5.11. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").

5.12. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

5.13. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

5.14. Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

5.15. Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").

5.16. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

5.17. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

5.18. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

5.19. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: вагомість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

5.20. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

5.21. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви в інтересах держави в особі Ради та Управління, як органів, що здійснюють, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади.

5.22. Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

5.23. Суди попередніх інстанцій встановили, що Прокурор листом №52-103-2540вих-23 від 18.04.2023 повідомив Раду про виявлені порушення вимог законодавства з наданням розумного строку для вжиття відповідних заходів. Відповіді від Ради не надійшло.

5.24. Листами №52-103-1348 вих-23 від 01.03.2023 та №52-103-2541вих-23 від 18.04.2023 Прокурор звернувся до Управління з повідомленням щодо виявлених порушень, на що отримано відповідь щодо відсутності порушень вимог чинного законодавства у сфері публічних закупівель.

5.25. Отже, встановивши ці обставини, суди попередніх інстанцій дійшли належного висновку про те, що Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом повідомлення Позивача 1, Позивача 2 про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до господарського суду в інтересах Позивачів з відповідним позовом.

5.26. Встановивши обставини того, що Позивачі як уповноважені органи не зверталися до суду за захистом своїх порушених прав внаслідок укладення спірних додаткових угод до договору та не відреагували на повідомлення Прокурора про стверджуване порушення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Прокурор довів наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді у спірних правовідносинах. Підставою реалізації Прокурором представницьких функцій, згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру", стала усвідомлена пасивна поведінка Позивачів.

5.27. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, з огляду на що доводи Скаржника про невідповідність рішень судів попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеному у відповідній постанові є необґрунтованими.

5.28. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

5.29. Отже, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

5.30. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви в інтересах держави в особі Позивачів, як органів, що уповноважені на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.

5.31. Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про те, що виключно Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, оскільки Верховний Суд надавав оцінку подібним доводам у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 та виходив, зокрема із того, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення бюджетних коштів громади та контроль за їх використанням, а також врахував правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 відхилив доводи скаржника про те, що прокурор помилково визначив сільську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

5.32. У свою чергу, висновок Верховного Суду про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави внаслідок порушення законодавства у сфері публічних закупівель та звернення до суду з позовом саме в особі органу місцевого самоврядування, який є стороною правочину про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього, однак який не звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними після отримання інформації від прокуратури про наявні порушення, викладений також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 918/308/23, від 14.05.2024 у справі № 918/571/23, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

5.33. Верховний Суд також відхиляє посилання Скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2024 у справі № 587/430/16-ц стосовно порядку звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у зазначеній постанові відсутні висновки Верховного Суду про те, що Держаудитслужба є єдиним належним органом, в інтересах якого прокурор може пред`явити позов про визнання недійсними додаткових угод до договору, укладеного за результатом проведення публічної закупівлі, та про те, що пред`явленню такого позову повинна передувати відповідна фінансова перевірка Держаудитслужби.

5.34. Щодо посилань Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17 Суд зазначає, що вона не є релевантною до справи яка розглядається у контексті доводів касаційної скарги, оскільки: 1) правовідносини в наведеній справі не стосуються визнання недійсними додаткових угод / договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі, а встановлені фактичні обставини, суб`єктний склад сторін у наведеній справі суттєво відрізняється від обставин цієї справи, яка розглядається; 2) у наведеній Скаржником постанові відсутні висновки щодо виключних повноважень Держадитслужби на оскарження додаткових угод / договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі.

5.35. Таким чином, доводи Скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 23 Закону "Про прокуратуру" не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та є необґрунтованими.

5.36. Стосовно аргументів Скаржником про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на неврахування висновків Верховного суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постанові від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17 щодо належності підтвердження особою факту коливання ціни, Суд зазначає таке.

5.37. При дослідженні питання відповідності оспорюваних додаткових угод вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" судами встановлено зміну ціни за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого надалі безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

5.38. Відповідний висновок зроблено судами на підставі дослідження цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №1756/21 від 04.08.2021, №2075/21 від 01.09.2021, №2396-2/21 від 30.09.2021.

Суди встановили, що цінові довідки №1756/21 від 04.08.2021, №2075/21 від 01.09.2021, №2396-2/21 від 30.09.2021, складені Харківською торгово-промисловою палатою, не містять інформації про ринкову вартість електричної енергії на попередні календарні дати, зокрема на дату подання цінової пропозиції та дату укладення договору, а також про динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, зокрема в м. Харкові, що унеможливлює порівняння рівня цін та формування висновку щодо зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення оспорюваних додаткових угод до нього.

5.39. Заперечуючи правомірність такого висновку Скаржник вказує на належність та достатність цінової довідки торгово-промислової палати як доказу у справі на підтвердження коливання ціни товару на ринку, підтверджуючи правомірність своєї позиції висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17.

5.40. Водночас відповідно до пунктів 24-32, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.

5.41. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

5.42. Предметом розгляду даної справи є визнання недійсними додаткових угод до Договору з підстав порушенням частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.43. Натомість предметом розгляду справи № 826/6926/17 було визнання протиправною та скасування вимоги Держаудитслужби України щодо усунення порушень законодавства у ході перевірки державних закупівель Міністерства оборони України, яка оформлена листом.

5.44. У рамках справи № 826/6926/17 не здійснювалась оцінка доказової бази підтвердження обставини коливання ціни товару на ринку в розрізі застосування частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.45. З огляду на викладене, справа № 826/6926/17 та дана справа у контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є неподібною ні з точки зору спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників, ні за предметом розгляду, ні за підставами позову, ані за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи контекст даної справи щодо підстави визнання додаткових угод недійсними.

5.46. При цьому варто зазначити, що фактично Скаржник не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів у справі - цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, вказуючи про їх врахування судом на підтвердження обставини коливання ціни товару на ринку при розгляді справи № 826/6926/17.

5.47. Тобто, Скаржник намагається здійснити переоцінку доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України

5.48. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.49. Оцінка доказів у справі здійснюється залежно від обставин кожної справи й може ставитися у залежність від висновку суду в одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

5.50. За таких обставин, наведена Скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

5.51. Стосовно аргументів Скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень Закону України "Про публічні закупівлі" Суд зазначає таке.

5.52. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що на підставі оспорюваних додаткових угод змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення (більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни) за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі, що суперечить пункту 2 частині п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", ураховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, як підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України та стягнення безпідставно набутого майна в розмірі 431450,96 грн.

5.53. ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" заперечує правомірність такого висновку судів попередніх та зазначає на неналежне застосування ними положень Закону України "Про публічні закупівлі", що спричинило неправильне вирішення спору.

Скаржник звертає увагу, що за змістом пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі встановлення умови щодо порядку зміни ціни та зміни регульованих цін (тарифів).

За позицією Відповідача, у підпункті 13.4.7.1 пункту 13.4. Договору сторонами встановлено порядок зміни ціни, а саме передбачено можливість внесення до Договору змін у разі зміни регульованого тарифу на передачу та/або розподіл електричної енергії, з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф) на передачу та/або розподіл електричної енергії, що свідчить про дотримання сторонами при збільшенні ціни товару частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У зв`язку з чим Скаржник наголошує на безпідставності врахування судами саме процентного співвідношення збільшення ціни товару порівняно з початково визначеною вартістю такого товару як свідчення порушення сторонами Договору приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови узгодження сторонами у договорі умови щодо порядку зміни ціни в разі збільшення регульованих цін (тарифів), відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.54. У розрізі даного аргументу Скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, як підстави касаційного оскарження у справі згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.56. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.57. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.58. Суд зазначає, що у пункті 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено загальну умову, з існуванням якої пов`язано можливість внесення змін в істотні умови договору в частині ціни такого договору - зміна ціни товару, у зв`язку зі збільшенням вартості товару.

5.59. Поряд з цим, Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду підсумовано від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 надано правовий висновок щодо застосування частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі зміни ціни товару в бік збільшення.

5.60. Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 89-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зроблено правовий висновок, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

5.61. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості збільшення ціни договору більше ніж на 10% від початкової ціни товару, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору, підлягає застосуванню у випадках, коли попередньо узгоджено умови щодо порядку зміни ціни у разі підвищення регульованих цін (тарифів) та/або визначено відсоток збільшення такої ціни.

5.62. Це свідчить про наявність правового висновку Верховного Суду з питання, порушеного Скаржником.

5.63. Одночасно Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови формування розміру тендерної пропозиції на підставі роз`яснень тендерної документації, наданих замовником у порядку статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі".

Аргументуючи необхідність формування правового висновку з цього питання, ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" зазначає, що розрахунок розміру тендерної пропозиції здійснювався на підставі даних, визначених замовником під час роз`яснення тендерної документації.

Фактично Скаржник вказує на необхідність формування висновку щодо того, чи може враховуватися для порівняння збільшення ціни товару розмір тендерної пропозиції, розрахований на підставі даних, наданих замовником під час роз`яснення тендерної документації, а також чи можна за таких умов вважати таке збільшення порушенням сторонами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.64. Втім, Суд зазначає, що питання належності та рентабельності визначення розміру тендерної пропозиції не є самостійним предметом судового дослідження в контексті дотримання сторонами договору, укладеного за результатами процедури закупівлі, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Це питання підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами та факторами при аналізі поведінки сторін цього правочину.

5.65. Визначальним (ключовим) є саме дослідження обставин коливання ціни товару на ринку та проценту збільшення ціни договору порівняно з початковою ціною товару, визначеною сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі.

5.66. Отже, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду з питання, порушеного Скаржником у касаційній скарзі.

5.67. Окрім цього, Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду застосування у подібних правовідносинах пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі укладення договору сторонами з урахуванням узагальнених відповідей та рекомендацій Міністерства економіки України, наданих відповідно до частини першої статті 9 цього Закону.

Обґрунтовуючи необхідність надання Верховним Судом висновку з цього питання, ТОВ "ЕК "ЕНОЛЛ" вказує, що при укладенні оспорюваних правочинів сторони керувалися змістом листа від 14.08.2019 вих. № 3304-04/33869-06 та листа Мінекономіки від 24.11.2020 вих. № 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", в яких надано роз`яснення щодо можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару на 10%. Це також обґрунтовується Скаржником позицією Міністерства економіки України, викладеною у листі від 29.04.2024 № 59-06/31039-07, а також позиціями суддів Великої палати Верховного Суду, відображених в окремих думках до постанови № 922/2321/22.

З огляду на ці обставини, Скаржник вказує на необхідність формування правового висновку щодо застосування частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови укладання оспорюваних правочинів відповідно до наданої Міністерством економіки України інформації.

Скаржник вважає це аргументом на користь відсутності вини сторін оспорюваного договору, оскільки їхні дії відповідали рекомендаціям Міністерства економіки України, наданим відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.68. Втім, варто зазначити, що позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у них інформації.

5.69. За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

5.70. Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.

5.71. Додатково Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Питання "каскадного" підвищення ціни та обмеження її розміру 10 % від початкової вартості було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Таким чином, надання Міністерством економіки України листів або роз`яснень, які суперечать правовій позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі".

5.72. З огляду на зазначене, визначена Скаржником обставина не впливає на питання застосування судами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак відсутні підстави для формування зазначеного Скаржником висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.

5.73. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "ЕНОЛЛ" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі № 922/2497/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко