Постанова

від 18.09.2024 по справі 927/396/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/396/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Случа О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді: Барсук М. А., Руденко М. А.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 (суддя Демидова М. О.) у справі

за позовом Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви

до Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів Стародавній",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Релігійної організації Чернігівське духовне училище псаломщиків-регентів Чернігівської єпархії Української Православної церкви

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України

про визнання договору поновленим.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 12.09.2016 Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній" (далі - "Заповідник") та Чернігівська єпархія Української православної церкви (далі - "Єпархія") уклали договір № 2 про строкове спільне безоплатне користування Єпархією комплексом споруд пам`яток архітектури національного значення Троїцького монастиря XVII-XVIII ст. (охор № 250044-Н) Заповідника, що є державною власністю (далі - Договір).

2. Відповідно до п. 1.1 Договору Заповідник передав, а Єпархія прийняла відповідно до чинного законодавства України у строкове спільне безоплатне користування комплекс споруд пам`яток архітектури національного значення Троїцького монастиря, що знаходиться за адресою: 14014, м. Чернігів, вул. Толстого, 92- Е, до складу комплексу якого входять та використовуються виключно:

- Троїцький собор XVII ст. (охор. № 250044/1-Н), площею 1378.3 кв.м - для проведення богослужінь та релігійних обрядів Українською Православною церквою( далі - "УПЦ"), а також екскурсійного обслуговування Заповідника;

- Дзвіниця XVIII ст. (охор. № 25004/2-Н), площею 250,5 кв.м - єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням та як екскурсійний об`єкт (оглядовий майданчик) Заповідника;

- Введенська церква XVII ст. (охор. № 250044/3-Н), площею 480,4 кв.м. - для проведення богослужінь та релігійних обрядів УПЦ, трапезна і "студентська" церква духовного училища псаломщиків-регінтів, а також екскурсійного обслуговування Заповідника;?

- Північно-східні келії XVII-XVІІІ ст. (охор. № 250044М-Н), площею 961,1 кв.м. - єпархіальним управлінням УПЦ, як адміністративне приміщення та під житло;

- Південні келії XVII-XVІІІ ст. (охор. № 250044/5-Н), площею 46,6 кв.м. -єпархіальним управлінням УПЦ для господарчих потреб;

- Південно-західні келії XVIІ-XVІІІ ст. (oxop. № 250044/6-Н), площею 269,2 кв. м. - під медпункт духовного училища псаломщиків-регінтів;

- Будинок архієрея XVIII ст. (oxop. № 250044/7-Н), площею 1135,9 кв. м. - як учбовий та житловий корпус духовного училища псадомщиків- регінтів;

- Іллінська брама XVIII ст. (oxop. № 819/8), площею 53,5 кв.м. - єпархіальним управлінням УПЦ для господарчих потреб;

- Мури з брамами та баштами XVІІ-XVІІІ ст. (охор. № 819/9), довжиною 589,2 пог. м. та загальною площею 2 башт 14, 0 м.кв. - єпархіальним управлінням УПЦ за призначенням та як огорожа монастиря.

Зазначені пам`ятки є державною власністю і знаходяться на балансі Заповідника. Вартість майна, що передається Єпархії згідно з цим договором, визначена відповідно до передатного балансу заповідника станом на 01.01.2016. Загальна вартість майна становить 1 227 753 грн.

3. За умовами п. п. 2.2, 2.3 Договору набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору. Майно вважається повернутим Заповіднику з дати підписання сторонами акта приймання-передачі.

4. Згідно з п. 3.2 Договору Єпархія зобов`язалася у разі припинення дії цього договору повернути майно Заповіднику в належному стані, не гіршому ніж на дату складання акту приймання - передачі.

5. У п. 7.4. Договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 12.09.2021. Домовились також, що дія Договору може бути продовжена за згодою сторін.

6. На підставі акта приймання-передачі від 12.09.2016 (додаток № 1 до Договору) Заповідник передав, а Єпархія прийняла у строкове спільне безоплатне користування майно, яке є предметом Договору.

7. 28.02.2023 Заповідник звернувся до Єпархії з листом № 01-20/88, у якому повідомив про сплив терміну дії Договору та просив у строк до 27.03.2023 включно повернути майно Заповіднику в належному стані, не гіршому ніж на дату складання акта приймання-передачі.

8. Єпархія із вимогами Заповідника не погодилась, наполягаючи, що укладений між сторонами Договір в порядку положень частини першої статті 764 Цивільного кодексу України продовжився на той самий строк, тобто 12.09.2026. Свою позицію обґрунтовувала тим, що після 12.09.2021 вона продовжила користуватись майном, Заповідник не заперечив проти цього, повідомлення про припинення Договору не надсилав.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

9. Оскільки Заповідник (далі також "Відповідач") не визнає обставин поновлення строку дії Договору, а також заперечує право користування Єпархією спірними приміщеннями після 12.09.2021, Управління Єпархії (далі - "Позивач") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом у цій справі.

10. У позові просило суд визнати Договір поновленим на той же строк, який був раніше ним встановлений, а саме на 5 років, до 12.09.2026.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

11. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 23.01.2024 у задоволенні позову відмовив.

12. Місцевий суд виснував, що укладений між сторонами Договір за своєю природною є договором позички, а тому мав укладатися з урахуванням вимог, що встановлені законодавцем до договорів найму, в тому числі й вимоги, передбаченої частиною другою статті 793 Цивільного кодексу України про обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів найму нерухомості, укладених на строк три роки і більше. Проте, як слідує з матеріалів справи, укладений на 5 років Договір нотаріально посвідчений не був, а тому цей договір в силу частини першої статті 220 Цивільного кодексу України є нікчемним правочином. Більше того, передбаченої статтею 794 Цивільного кодексу України обов`язкової державної реєстрації Договору сторонами проведено також не було.

13. Звідси, оскільки Договір є нікчемним правочином, його не може бути поновлено на будь-який строк, адже нікчемний правочин не створює юридичних наслідків для його сторін у вигляді виникнення прав та обов`язків за таким правочином та є недійсним з моменту його вчинення.

14. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову від 27.05.2024, якою рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 залишив без змін.

15. Апеляційний суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції по суті спору. Крім цього, відхилив аргументи Позивача щодо обмеження місцевим судом його права на участь у судовому розгляді справи, вчинення судом процесуальних дій та ухвалення судового рішення поза межами нарадчої кімнати.

Касаційна скарга

16. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням і порушенням правових норм, а також без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

18. Найперше наголошує, що розгляд цієї справи по суті місцевим господарським судом було проведено за відсутності уповноваженого представника Позивача, неповідомленого про дату і час судового засідання належним чином. Пояснює, що призначене господарським судом першої інстанції на 12:30 год. 23.01.2024 судове засідання вчасно не почалося, а подальше оголошення двох поспіль повітряних тривог об`єктивно завадило представнику Позивача потрапити до приміщення суду чи подати клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в той час як суд про новий час розгляду справи Позивача чи його представника не повідомив. Звідси наполягає, що у даній справі мало місце недопущення сторони в судове засідання у зв`язку з повітряною тривогою, що безумовно обмежило її право доступу до суду та було обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, чого судом апеляційної інстанції безпідставно та неправомірно зроблено не було.

19. Також підкреслює, що відповідно до протоколу судового засідання від 23.01.2024 судом було продовжено судове засідання після закінчення оголошеної масштабної повітряної тривоги о 17:45 год., а закінчено о 18:05 год. Проте, згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису повний текст рішення місцевого господарського суду у цій справі підписано о 16:51 год., що свідчить про те, що господарським судом першої інстанції судове рішення ухвалено ще до закінчення повітряної тривоги, без безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, поза межами судового засідання й нарадчої кімнати. На думку скаржника, вказані дії господарського суду першої інстанції об`єктивно ставлять під сумнів законність прийнятого ним рішення, а також незалежність та неупередженість судді при його ухваленні.

20. У цій частині акцентує, що апеляційний господарський суд з наведеними доводами скаржника не погодився, спростувавши їх інформацією з листа судді місцевого суду, яка і ухвалила оскаржуване рішення і яка пояснила, що у даному випадку сталася технічна помилка. Вважає, що такі дії суду апеляційної інстанції грубо порушують вимоги процесуального законодавства щодо збирання доказів, змагальності та диспозитивності господарського процесу та більше того у позапроцесуальний спосіб конкурують з наявними у справі письмовими доказами, вчинених місцевим судом неправомірних дій.

21. Щодо ж неправильного застосовування норм матеріального права Позивач зазначає, що приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими, зокрема, керувалися суди, до спірних правовідносин сторін взагалі не застосовуються, адже ці правовідносини регулюються спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і який у статті 17 чітко передбачає можливість передачі культових споруд у безоплатне користування. Крім цього, вказує, що Договір не є договором позички, а є договором про порядок спільного користування майном, а відтак і норми Цивільного кодексу України, яким врегульовано порядок укладення договорів позички до правовідносин сторін застосуванню не підлягали.

22. Наголошує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій частині ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, які викладено, зокрема, у постановах від 24.04.2019 у справі № 903/94/17, від 11.09.2017 у справі № П-136/10, від 07.10.2021 у справі № 903/834/220, від 03.07.2019 у справі № 911/15212/18, від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18.

Узагальнені доводи інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. З оскаржуваними рішенням і постановою судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.

24. Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у своєму відзиві також не погоджується із аргументами касаційної скарги. Наполягає, що доводи скаржника помилкові і необґрунтовані. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

25. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи (згідно з протоколом судового засідання), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких міркувань.

27. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011).

28. Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

29. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина шоста статті 242 ГПК України).

30. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

31. Водночас частинами другою, третьою статті 216 ГПК України визначено, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Учасники справи, які не прибули повідомляються про судове засідання ухвалами.

32. Отже, виходячи з системного аналізу наведених положень належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання.

33. За змістом частини третьої статті 2 ГПК України основними принципами господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

34. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частина сьома статті 4 ГПК України).

35. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

36. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

37. Як виснував Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 у справі № 904/8306/21 за змістом наведених вище норм у поєднанні з приписами статті 201 ГПК України господарський суд після відкриття судового засідання має надати оцінку усім відомим йому обставинам і причинам неявки учасників справи, відтак вирішити питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи з дотриманням балансу процесуальних гарантій розумності строків розгляду справи судом та забезпечення прав особи на судовий захист і участь у своїй справі, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом.

38. Колегія суддів враховує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією росії проти України.

39. З початку повномасштабної війни населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.

40. Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").

41. Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

42. Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

43. Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога" господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин.

44. При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.

45. Як слідує із матеріалів цієї справи, 12.12.2023 Господарський суд Чернігівської області ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 09.01.2024. У зв`язку із оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України судове засідання 09.01.2024 не відбулося і ухвалою від цієї ж дати розгляд справи по суті судом було відкладено на 23.01.2024, 12:30 год.

46. У визначений ухвалою місцевого суду від 09.01.2024 час (12:30 год.) судове засідання 23.01.2024 у цій справі не розпочалося, а о 13:24 год. почалася масштабна повітряна тривога на всій території України, яка тривала до 14:03 год.

47. Згідно з протоколом судового засідання в режимі конференції № 2383930 судове засідання у справі № 927/396/23 розпочалося о 14:29 год., а вже через 20 хв. (о 14:49 год.) знову почалася масштабна повітряна тривога на всій території України, яка тривала до 17:42 год. Згідно ж з протоколом судового засідання від 23.01.2024 судове засідання продовжилось о 17:45 год. і закінчилось о 18:05 год.

48. З наведеного вбачається, що уповноважені представники учасників цієї справи мали об`єктивну можливість взяти участь у судовому засіданні лише у проміжку між 14:03 год. до 14:49 год. і при цьому вони мали встигнути повернутися з укриття до приміщення суду після закінчення масштабної повітряної тривоги.

49. Представники Позивача і Третьої особи-1 у судове засідання, яке почалося о 14:29 год. дійсно не з`явилися, але з матеріалів цієї справи й не слідує, що місцевий господарський суд надав оцінку усім відомим йому обставинам і причинам неявки представників вказаних учасників справи, проаналізував можливість подання цими особами клопотань про відкладення розгляду справи та належним чином вирішив питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду цієї справи на іншу дату з власної ініціативи.

50. Верховний Суд ще раз наголошує, що обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити в даному випадку з того, що відсутні учасники справи не з`явилися в судове засідання з об`єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

51. Більше того, як вже зазначалося вище, у випадку оголошення перерви у судовому засіданні учасники справи, які не прибули в таке засідання повідомляються про наступне судове засідання ухвалами. Між тим матеріали цієї справи не містять доказів того, що Позивача і Третю особу-1 після оголошення перерви у судовому засіданні о 14:49 год. було повідомлення про дату і час продовження судового розгляду, а відтак вони і не могли корегувати свою поведінку належним чином.

52. За викладеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що розгляд цієї справи місцевим господарським судом було проведено за відсутності учасників справи, не повідомлених належним чином про дату та час засідання суду. Порушення господарським судом першої інстанції наведених вище норм процесуального права та неврахування ним висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах дійсно має місце.

53. У пункті 3 частини третьої статті 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

54. Звідси, враховуючи, що Позивач в апеляційній скарзі неодноразово зазначав про те, що місцевий суд розглянув цю справу по суті не повідомивши його належним чином про день та час судового засідання, апеляційний господарський суд повинен був скасувати рішення господарського суду першої інстанції в обов`язковому порядку, однак поверхнево розглянувши відповідні доводи скарги він цього помилково не зробив, надавши тим самим неправомірному судовому рішенню законної сили.

55. Крім цього, як вже детально описувалось, скаржник у касаційній скарзі також стверджує, а матеріалами справи це підтверджується, що відповідно до протоколу судового засідання від 23.01.2024 місцевим судом було продовжено судове засідання після закінчення оголошеної масштабної повітряної тривоги о 17:45 год., а закінчено о 18:05 год. Водночас згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису повний текст рішення місцевого господарського суду у цій справі суддею підписано о 16:51 год. Наведене свідчить про те, що господарським судом першої інстанції судове рішення ухвалено ще до закінчення повітряної тривоги, без безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, поза межами судового засідання й нарадчої кімнати.

56. Реагуючи на аналогічні доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони спростовуються змістом листа судді Господарського суду Чернігівської області Демидової М. О. від 09.04.2024, в якому вказано, що внаслідок оголошення масштабної повітряної тривоги стався збій графіка розгляду практично всіх судових справ, призначених на 23.01.2024. У кількох протоколах судових засідань, зокрема, й у протоколі від 23.01.2024 у даній справі секретарем судового засідання допущено технічні помилки у зазначенні часу початку судового засідання та у часі його закінчення. Зокрема, вказано час початку судового засідання 17:45 год., тоді як слід було зазначити 16:20 год., та зазначено час закінчення судового засідання 18:05 год., тоді як слід було зазначити 16:30 год.

57. З викладеного слідує, що суд апеляційної інстанції в основу для спростування вагомих аргументів апеляційної скарги, які базуються на передбачених ГПК України доказах (протоколи судових засідань, протоколи КЕП) поклав нічим не підтверджену інформацію із листа, отриманого судом у позапроцесуальний спосіб.

58. Викладене очевидно не може не викликати сумнівів щодо законності та обґрунтованості прийнятої судом апеляційної інстанції постанови, що й знайшло своє відображення в змістовних аргументах касаційної скарги, які Верховний Суд поділяє.

59. Колегія суддів у цій частині відмічає також, що обсяг істотних питань, на які суд повинен відповісти у прийнятому ним судовому рішенні, визначається індивідуально з огляду на конкретні обставини справи. Натомість, у будь-якому разі судове рішення має відповідати загально прийнятому критерію, згідно з яким "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться". Невідповідність прийнятого судового рішення наведеному критерію має призводити до його скасування (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 182/12б-98/14-18).

60. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

61. Проте аналіз оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати їх такими, що відповідають наведеним вище критеріям. Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийняті з суттєвими порушеннями норм процесуального права, які унеможливлюють визнання цих рішень законними касаційним судом та прийняття їх учасниками справи.

62. Колегія суддів вважає, що з метою дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, першого з них - верховенства права, дана справа підлягає повторному розгляду новим складом суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

64. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

65. Враховуючи наведені міркування, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Позивача, скасування оскаржуваних рішення і постанови та про направлення цієї справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

66. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Судові витрати

67. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Чернігівської єпархії Української Православної церкви задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2024 у справі № 927/396/23 скасувати.

3. Справу № 927/396/23 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Случ О. В.