Рішення

від 19.09.2024 по справі 300/8146/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. справа № 300/8146/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області в частині повернення Івано-Франківському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/373/23.

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області прийняти до виконання наказ виданий Господарським судом Івано-Франківської області по справі № 909/373/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів на загальну суму 37681,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/373/23 про стягнення з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості заборгованості на загальну суму 37681,38 грн. та 2684,00 грн. судового збору. За результатами розгляду заяви відповідач повернув вищезазначений наказ без виконання, мотивуючи це тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не обслуговується в Головному управлінні казначейства. Однак, на думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки боржником у наказі Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/373/23 зазначено державний орган, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на який поширюються вимоги статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак даний виконавчий документ підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. З наведених підстав представник позивача, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.19).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 06.12.2023, за змістом якого представник відповідача щодо можливості задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/373/23, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, немає відкритих рахунків в Головному управлінні Казначейства. Крім того, рахунки боржника, з яких можливе списання коштів на виконання судового рішення, у Головному управління Казначейства відсутні. Відтак, дії Головного управління Казначейства щодо повернення наказів Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/373/23 стягувачеві не виходили за межі норм чинного законодавства України, оскільки правові підстави для виконання Головним управлінням Казначейства зазначених наказів відсутні. В зв`язку із наведеним, позовні вимоги позивача заявлені у позовній заяві вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.22-26).

Представник позивача 08.12.2023 подав в суд відповідь на відзив, за змістом якого зазначив, що згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів) з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відтак, обов`язок органів Казначейства є безумовним та не залежить від наявності в цих органах відкритих рахунків Пенсійного фонду України (а.с.30-36).

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2023 по справі №909/373/23 за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вирішено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості кошти в сумі 37684,38 грн. та судовий збір в сумі 2684,00 грн.

На виконання вказаних рішень Господарським судом Івано-Франківської області видано Івано-Франківському міському центру зайнятості наказ від 24.07.2023 № 909/373/23 про примусове виконання рішення, дійсний для пред`явлення до виконання до 05.07.2026 (a.c.11).

Вищевказаний наказ Господарського суду Івано-Франківської області направлено до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, шляхом подачі письмової заяви (зворотна сторона а.с.13-14).

Згідно повідомлень головного державного виконавця наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/373/23 повернуто позивачу без прийняття до виконання, на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ пред`явлено не за підвідомчістю (а.с.10).

Івано-Франківським міським центром зайнятості направлено до Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області заяву від 12.09.2023 № 4280-14/25-23 про звернення наказів Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/373/23 (зворотна сторона а.с.14).

Головним управлінням державної казначейської служби України в Івано-Франківській області згідно листа від 15.09.2023 № 04-10-3-06/2757 повернуто наказ Господарського суду Івано-Франківської області по справі № 909/373/23 без виконання. Підставою для повернення зазначено те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088) не обслуговується у Головному управлінні казначейства (а.с.15).

Вважаючи протиправними зазначені дії відповідача щодо повернення наказу без виконання, позивач звернувся із вказаним позовом до суду з метою захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Приписами частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України обумовлено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі Положення № 215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Положення № 215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, законодавством наділено органи Казначейства повноваженнями здійснювати безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 1 Положення «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, тобто це організація, яка є юридичною особою публічного права, та в розумінні вищенаведених правових норм може бути боржником за рішенням суду про стягнення коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. №845.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 6 Положення № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Пунктом 8 Положення № 845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Згідно підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Листом від 12.09.2023 № 4280-14/25-23 Івано-Франківським міським центром зайнятості направлявся до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області до виконання наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2023 по справі № 909/373/23 про стягнення коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Як встановлено з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не обслуговується (не має відкритих рахунків) у Головному управлінні Казначейства.

Даний факт сторонами не оспорюється.

Однак, позивач зазначає, що підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві у зв`язку з відсутністю рахунків не було, оскільки боржником є державний орган і на спірні правовідносини поширюються вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто у даному випадку має місце виключення, встановлене підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-VI в держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України ,,Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

З наведеного слідує, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України.

Таким чином, згідно з вимогами частини другої статті 3 Закону № 4901-VI із заявою про виконання рішення суду стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто до Державної казначейської служби України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2015 року № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Оскільки наказ виданий Господарським судом Івано-Франківської області по справі № 909/373/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів на загальну суму 37681,38 грн. підлягає виконанню Державною казначейською службою України, Управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області правомірно повернуло стягувачеві вказаний наказ без виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Івано-Франківського обласного центру зайнятості відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Івано-Франківський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 19390067, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 34Б, м. Івано-Франківськ, 76000).

Відповідач:

Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.