Постанова

від 20.09.2024 по справі 520/7770/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 р. Справа № 520/7770/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької селищної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/7770/24

за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави

до Нововодолазької селищної ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської окружної прокуратури звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Нововодолазької селищної ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Нововодолазької селищної ради та зобов`язати Нововодолазьку селищну раду вжити заходів щодо реєстрації права комунальної власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на наступні захисні споруди цивільного захисту: протирадіаційне укриття №78840, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Григорія Донця, 30; протирадіаційне укриття №78857, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Пушкіна, (нині Амосова Миколи) 45; протирадіаційне укриття №78832, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Гагаріна, 19; протирадіаційне укриття №78856, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Пушкіна, (нині Амосова Миколи) 44; протирадіаційне укриття №78855, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Григорія Донця, 28; протирадіаційне укриття №78854, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Григорія Донця, 26; протирадіаційне укриття №78853, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця Пушкіна (нині Амосова Миколи), 43; протирадіаційне укриття №78852, розташоване у смт Нова Водолага, вулиця 40 років Перемоги (нині Захисників України), 81а.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Нововодолазька селищна рада, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції не врахував, що на момент передачі житлових будинків за вказаними адресами у селищі Нова Водолага відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради від 02.09.2008 №1821 та акту приймання- передачі від 24.09.2008 з балансу КП "Житлосервіс" на баланс ОСББ "Колос" не доведено факту будівництва протирадіаційних укриттів у житлових будинках, як окремих об`єктів цивільно- правових відносин та факту введення їх в експлуатацію. Висновок суду першої інстанції, що протирадіаційні укриття, введені в експлуатацію з 1973 по 1987 рік, розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків, які рішенням Нововодолазької селищної ради від 02.09.2008 №1821 передані на баланс ОСББ "Колос", що підтверджується актом приймання-передачі від 24.09.2008 не підтверджений жодними доказами та спростовується технічною документацією та витягами з технічних паспортів, а саме витягами з технічних паспортів житлових будинків: по АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_2 . Відповідно до зазначених витягів вбудовані приміщення в житлових будинках на момент прийняття їх в експлуатацію були відсутні. Отже, враховуючи, що на момент передачі житлових будинків в них були відсутні протирадіаційні укриття, як самостійні об`єкти, вони не могли бути передані ОСББ „Колос,, як не могли і залишитись комунальній власності територіальної громади.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано те, що станом на 1989р. прийом в експлуатацію завершених будівництвом захисних споруд та їх утримання в мирний час передбачалось СНІП 3.01.09-84 від 20.07.1984р., в яких зазначено, що державна комісія приймає завершені будівництвом в експлуатацію захисні споруди, про що складає паспорт сховища, затвердженої форму, який повинен містити інформацію про наявність вимірювального обладнання, кількість дверей захисно-герметичних, герметичність, опалення, енергопостачання, водопостачання, каналізація і кількість приборів. Будь-якої інформації щодо передачі на баланс ОСББ самостійних об`єктів цивільно-правових відносин, протирадіаційних споруд, ні в рішенні, ні в акті не зазначено. Будь-які документи, які б засвідчували факт передачі у власність ОСББ „Колос,, споруд цивільного захисту відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство забороняло саме передачу в приватну власність протирадіаційних укриттів з державної або комунальної власності, а не можливість перебування таких укриттів у приватній власності. Окрім того вказує, що процедура передачі житлових будинків на баланс ОСББ не свідчить про визначення (зміну) власника цього майна, а є лише операцією з переходу майна у розпорядження іншого користувача. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, баланс - це форма звіту, яка відображає активи, зобов`язання і власний капітал підприємства на певну дату. Отже, баланс - це лише форма звітності про наявне у розпорядженні балансоутримувача майно, що ніяким чином не свідчить про перебування цього майна у його власності. Тобто, передача на баланс ОСББ будинку, в якому розташоване протирадіаційне укриття не є підставою вважати, що власником укриття стає ОСББ.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду" та повідомленням про вручення поштового відправленя.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у смт. Нова Водолага Харківської області знаходяться захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття, а саме:

1. №78832, розташоване по вул. Гагаріна, 19;

2. №78840, розташоване по вул. Григорія Донця, 30;

3. №78852, розташоване по вул. 40 років Перемоги (нині - Захисників України), 81а;

4. №78853, розташоване по вул. Пушкіна (нині - Амосова Миколи), 43;

5. №78854, розташоване по вул. Григорія Донця, 26;

6. №78855, розташоване по вул. Григорія Донця, 28;

7. №78856, розташоване по вул. Пушкіна (нині - Амосова Миколи), 44;

8. №78857, розташоване по вул. Пушкіна (нині - Амосова Миколи), 45.

Вказані протирадіаційне укриття, які введені в експлуатацію з 1973 по 1987 році, розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків, які рішенням Нововодолазької селищної ради від 02.09.2008 №1821 передані на баланс ОСББ "Колос", що підтверджується актом приймання-передачі від 24.09.2008.

Щодо передачі на баланс ОСББ "Колос" протирадіаційних споруд, які знаходяться у вищевказаних житлових будинках, акт та рішення інформації не містять, інших документів, які б засвідчували факт передачі у власність ОСББ "Колос" споруд цивільного захисту суду не надано.

У 2019 році проведено технічну інвентаризацію цих захисних споруд, за результатами чого ОСББ "Колос" як балансоутримувач склав паспорти захисних споруд цивільного захисту на протирадіаційні укриття №78832, №78840, №78852, №78853, №78854, №78855, №78856 та №78857, №43123 від 25.07.2019 року, завело облікові картки, а інформація про них внесена до загальнодержавного електронного обліку захисних споруд, який ведуть органи ДСНС.

Згідно з цими документами протирадіаційні укриття перебувають на балансі та експлуатуються ОСББ "Колос", призначені для укриття мешканців будинку.

Враховуючи те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації права власності на вказані об`єкти, Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У стаття 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

1. Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі;

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням;

9. Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

10. Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

13. У разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

15. Обліку підлягають усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності.

17. Облік фонду захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

18. Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС.

20. Паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна.

23. ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони", ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання") (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради від 02.09.2008 №1821 та акту приймання-передачі від 24.09.2008 з балансу КП "Житлосервіс" на баланс ОСББ "Колос" здійснено передачу житлових будинків за вказаними адресами у селищі Нова Водолага. При цьому, будь-якої інформації щодо передачі на баланс ОСББ "Колос" протирадіаційних споруд ні в рішенні, ні в акті не зазначено. Будь-які документи, які б засвідчували факт передачі у власність ОСББ "Колос" споруд цивільного захисту в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи викладене, протирадіаційні укриття №78832, №78840, №78852, №78853, №78854, №78855, №78856 та №78857, №43123 не передавались ОСББ "Колос" у власність та перебувають у комунальній власності територіальної громади.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що процедура передачі житлових будинків на баланс ОСББ не свідчить про визначення (зміну) власника цього майна, а є лише операцією з переходу майна у розпорядження іншого користувача.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, баланс - це форма звіту, яка відображає активи, зобов`язання і власний капітал підприємства на певну дату.

Отже, баланс - це лише форма звітності про наявне у розпорядженні балансоутримувача майно, що ніяким чином не свідчить про перебування цього майна у його власності.

Тобто, передача на баланс ОСББ будинку, в якому розташоване протирадіаційне укриття не є підставою вважати, що власником укриття стає ОСББ.

Таким чином, Нововодолазька селищна рада є власником захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційних укриттів: №78832, що розташоване по вул. Гагаріна, 19; №78840, що розташоване по вул. Григорія Донця, 30; №78852, що розташоване по вул. 40 років Перемоги (нині - Захисників України), 81а; №78853, що розташоване по АДРЕСА_3 45, та які належать до засобів колективного захисту Нововодолазької селищної територіальної громади.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 8 п. 1 Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 9 жовтня 2006 № 653, статус захисної споруди, її основні технічні характеристики визначаються паспортом сховища (протирадіаційного укриття) (додаток 1), підписаним керівником експлуатуючої організації і представником управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту міста (району).

За приписами п.20 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна.

Отже, обліковими документами, що підтверджують наявність захисної споруди та її правовий статус є паспорт та облікова картка.

Звертаючись до суду з позовною заявою, прокурором, на підтвердження факту існування спірних ПРУ, як самостійних об`єктів нерухомого майна, було надано копії облікових карток та паспортів.

Крім того, прокурором до позовної заяви додано копії актів оцінки стану готовності спірних ПРУ, які складені за участю представника селищної ради.

Нововодолазька селищна рада всупереч покладених на неї Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності Нововодолазької селищної територіальної громади, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вжила заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на ці захисні споруди цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нововодолазької селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі № 520/7770/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло