Постанова

від 19.09.2024 по справі 344/5593/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 344/5593/24 пров. № А/857/10258/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 344/5593/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейської взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сорока Марини Юріївни про визнання дії та бездіяльності протиправними (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Бабій О.М. в м. Івано-Франківську 11.04.2024 в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до поліцейської взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.03.2024 року серії ЕНА № 1673731.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити на продовження розгляду в суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа, в силу вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 28 березня 2024 року залишились не усунуті в повному обсязі шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву позивача залишено без руху у зв`язку з в тим, що в позовній заяві не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, у зв`язку з чим неможливо встановити відповідність його місцезнаходження, яке вказане у позовній заяві, з даними, що містяться в реєстрі.

Окрім того до позовної заяви не додано копію оскаржуваної постанови від 16.03.2024 року серії ЕНА № 1673731, інформації та відповідних доказів щодо місця проживання позивача.

04.04.2024 на адресу суду першої інстанції позивачем направлено додаткові пояснення у справі, у яких позивач усунув недоліки, а саме: зазначив код ЄДРПОУ Департаменту патрульної поліції України, додав копію оскаржуваної постанови та копії паспорта позивача, які підтверджують місце проживання та реєстрацію останнього.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що всупереч вказівок ухвали від 28 березня 2024 року про необхідність подати належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням всіх необхідних даних, позивач таку належним чином оформлену позовну заяву до суду не подав.

Щодо даних зауважень суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що в ухвалі від 28 березня 2024 року про залишення позовної заяви без руху суддя зазначив наявні недоліки і строк їх усунення, однак жодним чином не обумовив, що ці недоліки мають бути усунуті саме шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви, а не подання тих доказів (документів) та інформації, які з точки зору судді мали бути наявні, але відсутні в тексті позовної заяви та в додатках до неї.

Позивач у визначений суддею строк на власний розсуд усунув ці недоліки, надавши суду докази та інформацію, які були відсутні в поданій ним позовній заяві.

Відтак, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не були усунуті недоліки заяви, зазначені в ухвалі суду від 28 березня 2024 року.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

У Рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

За приведених обставин суд першої інстанції, отримавши всі необхідні дані, які згідно ухвали від 28 березня 2024 року перешкоджали відкриттю провадження у справі, безпідставно повернув позовну заяву позивачу.

Повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Згідно частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Таким чином апеляційний суд доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суддя першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши позовну заяву ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви створює штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 344/5593/24 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар