Рішення

від 10.01.2025 по справі 344/5593/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №344/5593/24

10 січня 2025 року Богородчанський районний суду

Івано-Франківської області

В складі: головуючого судді Решетова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Остапишин І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №1 роти №2 батальону №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сороки Марини Юріївни та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Поліцейського взводу №1 роти №2 батальону №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сороки Марини Юріївни та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1673731 від 16.03.2024 року.

Позов мотивованийтим,що оскаржуваноюпостановою позивачавизнано винуватиму тому,що вінкеруючи транспортнимзасобом ШкодаФабія державнийномер НОМЕР_1 ,16.03.2024о 15:28год.на автодорозіМ-30«Стрий-Ізварине»288км,в населеномупункті с.Пирогівці рухався зі швидкістю 82 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 32 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вказує, що зазначене перевищення швидкості він допустив, у зв`язку з тим що на ділянці траси перед початком населеного пункту Пирогівці дорожнє полотно звужується, що й спричинило зменшення смуг з двох до однієї. Він в свою чергу рухався у лівій смузі, оскільки в правій рухався великогабаритний транспорт з причепом. Так як дорожнє полотно після звуження повертає на 25% праворуч, то він був змушений через його звуження прискоритись з метою уникнення аварійної ситуації для великогабаритного транспорту. На цьому відтинку дороги немає жодних ознак забудови населеного пункту й через великогабаритний транспорт у правій смузі він не помітив знаку дорожнього руху 5.49 «Населений пункт».

За це порушення поліцейським взводу №1 роти №2 батальону №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сорокою Мариною Юріївною складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1673731 від 16.03.2024 р. та до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Вважає, що вказана постанова серії ЕНА №1673731 від 16.03.2024 р. складена поліцейським незаконно, без повного, всебічного та об`єктивного вивчення обставин справи.

Ухвалою судді від 04.12.2024 р. відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС з повідомленням учасників справи відповідно до ст.268 КАС.

Ухвалою судді від 12.12.2024 р. залучено до участі в справі співвідповідача - управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції

07.01.2024р. відповідач направив суду відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що дії інспектора поліції були правомірними. На підставі належних та допустимих доказів було прийнято рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

До відзиву додані фото- та відеодокази, на спростування доводів позивача, що він був змушений через звуження дорожнього полотна прискоритись з метою уникнення аварійної ситуації для великогабаритного транспорту і через це не побачив знак 5.49. Така ситуація свідчить що дії позивача, як водія, не відповідали вимогам п. 10.3 ПДР України, який передбачає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч, тобто дати дорогу великогабаритному транспорту та здійснити маневр перестроювання у праву смугу, а не прискорюватись.

Крім того, вказані пояснення позивача свідчать і про недотримання водієм п.2.3 (б) ПДР, згідно якого водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

В свою чергу згідно п.1.10 ПДР, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Вище зазначалося про наявність попереджувальних знаків 1.26, 1.5.2 та інформаційно-вказівних 5.6, 5.21.2 на які водій мав би відповідно відреагувати.

Також, відповідач вважає, що склалася стала судова практика, щодо правомірності використання приладу TruCam поліцейськими, які використовують даний прилад в ручному/мобільному режимі. Вважає твердження позивача безпідставними, тому просить відмовити у їх задоволенні.

Позивач в судове засідання 10.01.2025 року не з`явився, надав клопотання про прискорення розгляду справи та просив здійснити розгляд справи без участі позивача. Зазначив про пропуск строку визначеного для подання відзиву та доказів відповідачем. Також зазначив про обов`язок відповідача довести перед судом правомірність своїх дій. Не заявив клопотання про надання додаткового строку для підготовки відповіді чи доказів.

Відповідач не направив в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав відзив на позов з фотографіями та відеодоказами події. У відзиві просив справу розглядати у відсутність його представника.

Позивач у поданих клопотаннях про прискорення розгляду справи, поданих через систему електронного суду 09.01.2025 року зазначає про отримання 13.12.2024 року і ним і відповідачем - Управлінням патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції ухвали від 12.12.2024 року про залучення співвідповідача.

Відповідно до ч. 1, 6, 8 ст. 120 КАС, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Час для надання відзиву визначений Ухвалою від 12.12.2024 року складає 15 днів. З дати отримання ухвали - 13.12.2024 року до дати передачі відзиву на пошту 30.12.2024 року, відповідно до поданих доказів поштового відправлення до клопотання відповідача від 09.01.2025 року, надані суду докази подано з дотриманням вимог ст. 120 КАС. Тобто, починаючи з наступного дня від отримання ухвали, останній день п`ятнадцятиденного строку припадає на вихідний, тому останнім днем строку для подання відзиву є наступний робочий день 30.12.2024 року. Таким чином, відзив та додані до відзиву докази подано вчасно та відповідають вимогам ст. 77 КАС, щодо обов`язку відповідача довести правомірність оскаржуваного рішення.

Крім того, клопотання позивача про вирішення адміністративного позову без урахування відзиву та доказів поданих відповідачем - Управлінням патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, суперечить принципу закріпленому в ст. 9 КАС, змагальності сторін, диспозитивності та офіційному з`ясуванню всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 44, 45 КАС, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та добросовісно користуватися процесуальними правами. Кожна сторона зобов`язана з достатньою ефективністю та сумлінністю користуватись своїми правами.

З урахуванням того, що позивачем у поданих до суду клопотаннях ставиться питання про прискорення розгляду справи та не зазначається про наявність у позивача додаткового обґрунтування чи доказів для написання відповіді, чи надання часу для здійснення процесуальних дій, з урахуванням реєстрації сторін в системі електронного суду та нявності вільного доступу для ознайомлення з усіма матеріалами справи, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача та розгляд справи за наявних підстав та доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши фото та відео докази події, прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 16.03.2024 р. пвтрульною взводу №1 роти №2 батальону №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сорока М.Ю. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, /ЕНА №1673731 від 16.03.2024 року/, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змістуоскаржуваної постановивбачається,що 16.03.2024о 15:28год.автомобіль ШкодаФабія державнийномер НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_1 ,перебуваючи на автодорозіМ-30«Стрий-Ізварине»288км,в населеномупункті с.Пирогівці, рухався зі швидкістю 82 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 32 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України.

Позивач, не погоджуючись із постановою у справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду із даним позовом.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000682.

Так, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 №ТС000682, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 82 км/год., при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. При цьому вказані географічні координати з кутовими величинами: географічна широта 49° 23'21.81"N і географічна довгота 27° 16' 05.46"Е, тобто вказані координати місцезнаходження приладу TruCam LTI 20/20 №ТС000682 в момент фіксації швидкості, автомобіля позивача.

Крім того, варто зазначити, що згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/28770 від 16.10.2023 чинного до 16.10.2024 за результатами повірки встановлено, що даний засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LT1 20/20 ТС000682 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год; ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год..

Також, згідно відповіді ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 №22-38/49, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Отже, прилад TruCam LTI 20/20 №ТС000682 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.

На підставі викладеного, суд зазначає, що наданий відповідачем відеозапис, зроблений за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 №ТС000682 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також, суд відноситься критично до викладених у позові обгрунтувань позивача, що він був змушений через звуження дорожнього полотна прискоритись з метою уникнення аварійної ситуації для великогабаритного транспорту і через це не побачив знак 5.49, оскільки дана ситуація свідчить що дії позивача, як водія, не відповідали вимогам п. 10.3 ПДР України, який передбачає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч, тобто дати дорогу великогабаритному транспорту та здійснити маневр перестроювання у праву смугу, а не прискорюватись.

З мотивів позову встановлено, що він при звуженні дорожного полотна (поступового переходу лівої смуги одностороннього руху в єдину праву смугу руху в попутному напрямі) спочатку здійснив маневр випередження у лівій полосі, прискорився та перевищив дозволену швидкість руху, і перестроївся у праву смугу руху, перед вантажним автомобілем рухаючись з перевищенням дозволеної швидкості руху в населеному пункті.

Вказані пояснення позивача свідчать і про недотримання водієм п.2.3 (б) ПДР, згідно якого водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; В свою чергу згідно п.1.10 ПДР, дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

З дослідженого судом доданого до відзиву відеозапису дорожньої обстановки, порядку та місць розміщення дорожніх знаків підтверджено наявність попереджувальних знаків 1.26, 1.5.2 та інформаційно-вказівних 5.6, 5.21.2 на які водій мав би відповідно відреагувати, чого не було здійснено позивачем ОСОБА_1 ..

Має місце дублювання знаку початку населеного пункту (у чорно-білому забарвленні, 5.49.) праворуч та ліворуч дороги, що спростовує твердження позивача про встановлення знаку з порушенням правил дублювання. Вантажний автомобіль якій рухався праворуч у правій смузі руху не міг закрити розташований з іншого боку дороги ліворуч, дублюючий знак початку населеного пункту. Дослідженим відео спростовуються доводи позивача про необізнаність та неможливість визначення початку населеного пункту.

Крім того, на відео зафіксовано наявні ліворуч біля дороги будівлі та споруди, які мали би опосередковано вказувати на рух автомобіля під керуванням позивача на початку населеного пункту.

Також наявні інші численні знаки дорожнього руху, в тому числі знак звуження дороги, знак кінця смуги, призначеної для руху в даному напрямку та знак кінця дороги з одностороннім рухом мали би звернути увагу водія на зміну дорожніх умов та з урахуванням критерію обережності володіння джерелом підвищеної небезпеки, бути сигналом для підвищення уваги та зменшення швидкості руху. Однак такі дорожні умови було проігноровано позивачем, який навпаки, лише збільшив швидкість руху свого автомобіля, порушивши швидкісний режим в зоні дії знаку початок населеного пункту.

Серед череди інших знаків, позивачем було також проігноровано дорожній знак 5.70, фото-, відеофіксування порушень ПДР, який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

З іншого дослідженого в судовому засіданні відео та фото з приладу фіксації швидкості руху TruCam встановлено перевищення швидкості руху від початку (перестроювання) зміни смуги руху автомобілем позивача на 32 км/год.

Таким чином, беручи до уваги можливість використання приладу вимірювання швидкості TruCam як в автоматичному так і в ручному режимах, враховуючи викладені вище обставини та доведеність у ході судового розгляду справи вчинення позивачем адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд зазначає, що відповідачем правомірно розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення особи до відповідності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Приймаючи до уваги положення ст. 14-2 КУпАП, суд доходить до висновку, що надані відповідачем фото та відео докази, у розумінні ст.251 КУпАП, є належними та допустимим доказами, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в постанові серії ЕНА №1673731 від 16.03.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалою суду від 12.12.2024 року було залучено в якості співвідповідача - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, оскільки позивач в судовому засіданні заперечував щодо заміни неналежного відповідача - патрульного поліцейського, який складав оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський є громадянином України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 122 КУпАП.

Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 122 КУпАП посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП. Таким чином, у позові до неналежного відповідача слід відмовити з вищенаведених підстав.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 у справах за подібних правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, та позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне віднести судові витрати за рахунок держави.

Керуючись ст. ч.3 ст.122, ст. 222, 251, 280, 283, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 72, 77, 90, 139, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №1 роти №2 батальону №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Сороки Марини Юріївни та Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови серії ЕНА №1673731 від 16.03.2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Решетов